Зміст
Введення
1. Народжуваність як визначальний факторсучасної демографічної ситуації
2. Підвищення народжуваності: як посилити ефект урядових заходів
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальністьдослідження. Низьканароджуваність у нашій країні - далеко не нова проблема. І її причини лише в невеликіймірою пов'язані з труднощами соціально-економічного розвитку нашої країни останніхроків. Народжуваність в Росії знижується вже більше 100 років. У першій половині XX в. паралельно з народжуваністю знижуваласяі смертність, тому скорочення числа дітей в російських сім'ях довгий час залишалосянепомітним. Але у другій половині століття зниження смертності сповільнилося і проблемамалодетности стала про являти себе все більш виразно.
Зв'язок міжчислом дітей у сім'ї та рівнем життя досить складна. Може здатися парадоксом,але, чим краще живуть люди, тим в середньому менше дітей вони хочуть мати. Ця кореляціяпроявляється давно і універсально у всіх країнах світу, незалежно від суспільноголаду, географічного положення, раси, національності та іншого. Її відзначали щеанглійський економіст Адам Сміт і Карл Маркс.
В ціломузниження народжуваності в Росії знаходиться в руслі загального зниження народжуваності у всіхпромислових і урбанізованих країнах, причому, як правило, Росія випереджала вцьому зниженні більшість з них і зараз перебуває в числі індустріальних країнз найнижчим числом дітей у родині.
Таким чином, мета нашого дослідження - народжуваність в Росії.
Виходячиз мети, визначені завдання :
- охарактеризуватинароджуваність як визначальний фактор сучасної демографічної ситуації;
- виявитиефективні урядові заходи для підвищення народжуваності.
В роботівикористана різна наукова і навчальна література з питань народжуваності. Інтереспредставляють і різні публікації в періодичних виданнях та на сайтах Інтернету.
1. Народжуваністьяк визначальний чинник сучасної демографічної ситуації
Головним,визначальним чинником сучасної демографічної ситуації є народжуваність,яка впала в нашій країні до найнижчого у світі рівня. Сумарний коефіцієнтнароджуваності (число дітей, народжених у середньому однієї жінкою умовного поколінняза все життя) становив у 1997 р. всього 1,230 дитини, в той час як тільки дляпростого відтворення, тобто такого, при якому населення не зростає, але й неубуває, потрібно народження в середовищ ньому в розрахунку на одну жінку за все життя безвідмінності шлюбного стану 2,1 дитини, в розрахунку ж на один шлюб - 2,6 дитини.
При цьомузавжди якась частина шлюбів залишається протягом усього життя бездітними, а якась- Обмежується народженням лише однієї дитини. Для компенсації однодетности, якавже отримала велике поширення серед російських сімей, особливо у великихмістах, потрібна значна частка шлюбів з трьома і більше дітьми. За розрахункамифахівців, опублікованими в 1987 р., розподіл сімей в суспільстві по числународжених дітей, відповідний критичного значення показника народжуваності 2,6дитини в розрахунку на один шлюб, таке: 4% сімей - бездітні, 10% - народили тількиодну дитину, 35% - двох дітей, трьох дітей-також 35%, 14% - чотирьох і 2% - п'ятьі більше. Звідси випливає, що тільки для підтримки простого відтворенні населеннянеобхідно, щоб сім'ї з трьома і більше дітьми становили більше половини загальногочисла сімей. Якщо ж суспільством буде визнана бажаність зростання населення Росіїпротягом осяжній перспективи, то частка сімей з трьома і більше дітьми повинна бути,природно, більше. Тому цільовим орієнтиром для нашої сімейно-демографічноїполітики повинна бути сім'я з 3 - 4 дітьми. Тим часом, за статистикою, зокремаза даними 5-процентної Всеросійського перепису населення 1994 р., лише 12,5% опитанихмолодих жінок у віці від 18 до 30 років назвали трьох або більше дітей в якостібажаного числа.
Дослідженняфакторів народжуваності в нашій країні і в багатьох інших країнах на протязі всьогоXX в. показали, що кількість дітей залежитьне від випадкових обставин, а є багато в чому результатом прийняття людьмиусвідомлених рішень, реалізації їх життєвих планів, під впливом соціальнихнорм і економічних умов, які, проте, діють не автоматично, а переломлюютьсячерез людську волю, вибір, через психологію, культуру людей. Дослідження показують,що репродуктивні бажання і плани (або інакше - репродуктивні установки) формуютьсяв ранньому віці і дуже стійкі протягом усього життя людей. Головними індикаторамирепродуктивних установок людей служать два: середня бажане і середнє очікуване(Плановане) числа дітей.
Всеросійськамікроперепісь населення 1994 р. показав, що в середньому заміжні жінки хотілиб мати (при найсприятливіших умовах) 2,03 дитини, реально ж збираютьсянародити 1,90. Вже одні ці цифри характеризують гостроту демографічної ситуації вРосії. Незначна різниця між середніми бажаним і планованим у шлюбі числамидітей, всього 0,13 дитини, вказує на те, що і в сьогоднішніх, дійсно важких,життєвих обставинах більшість російських сімей має стільки дітей, скількибажає. Отже, проблема масової російської малодетности зовсім не в реаліяхсьогоднішньої нашому житті, як вважають деякі наші політики, а в зниженні самоїпотреби більшості сімей мати дітей.
Головніпричини масової малодетности криються в історичних змінах ролі сім'ї в суспільствіі функцій дітей у сім'ї. У минулих аграрних суспільствах сім'я була виробничоїосередком, відносини між членами сім'ї багато в чому визначалися виробничимифакторами. Діти мали значення для батьків як працівники, помічники в господарстві,його спадкоємці, воїни-захисники господарства. Велике число дітей сприяло добробутусім'ї, зростанню авторитету батьків в громаді. Сім'я виконувала, крім того, важливупосередницьку роль між її членами і суспільством.
У 2002 році народжуваністьв Росії забезпечувала відтворення населення всього на 62%, але при цьому Росіяне була винятком із загального правила. Рівень народжуваності не був достатній дляпростого відтворення населення ні в одній з промислово розвинених країн, завинятком США, в 15 європейських країнах нетто-коефіцієнт відтворення населеннябув навіть нижчим, ніж у Росії (рис. 1).
Малюнок1. Нетто-коефіцієнт відтворення населення в 40 промислово розвинених країнах в2002
народжуваністьдемографічний соціальний програма
Надзвичайнонизький рівень народжуваності в Росії пов'язаний з масовим поширенням однодетнойсім'ї і, відповідно, з дуже високою часткою первістків в загальному числі народжених.
У 2003 році в Росії другоїнародження становили 31% від усіх народжень. Більш низькою, ніж в Росії, їх частка булатільки на Україні, в Білорусії, Польщі, Румунії і у Франції.
На протилежному полюсіперебували такі країни, як Німеччина, Греція, Чеська республіка і Швейцарія -понад 37%.
Малюнок2. Частка друге народження в загальному числі народжених в 32 промислово розвинених країнахв 1960-2003 роках,%
Положення з третіми народженнямив Росії - таке ж, як і з другими: найнижчий в світі показник в 1970-і рокиі один з найнижчих на початку XXI століття. У 2003 році частка третього народження в Росії- Менше 8%, більш низькі показники були тільки на Україні, в Білорусії і в Болгарії.В той же час в Ірландії - 17,2%, у США - 16,8%. (Рис. 3).
На частку четвертих і наступнихдітей в Росії припадає менше 4% народжених, нижче ця частка тільки в Білорусії,Іспанії та Словенії. Є країни, в яких четверті і подальші народження складають10-11% від всіх народжень (США, Ірландія, Фінляндія, Словаччина). Але в цілому народженнянастільки високих порядків не грають великої ролі у формуванні загального рівня народжуваностів розвинених країнах.
Малюнок3. Частка третього народження в загальному числі наро...
