Реферат Соціальні інститути духовної сфери і їх роль в житті суспільства

Перетворення,здійснювані в нашій країні, поступово підсилюють цінність управління суспільними відносинами,так як саме дана сфера діяльності збільшує соціальну відповідальністьдержавних діячів і керівників компаній.

Управління громадськимистосунками включає такий важливий розділ як соціальні інститути, а самесоціальні інститути духовноїсфери.

Соціальні інститутидуховної сфери в сучасному суспільстві можуть характеризуватися як створення духовних цінностей,ідей і відносини,виникають у процесі формування духовних цінностей, їх збереження,розповсюдження, споживання.

Не дивлячись на це в нашомусуспільстві саме поняття духовного довгі роки викликало негативну реакцію,оскільки розглядалося в основному як причетну до релігії, церкви. Якщо всловниках російської мови найчастіше давалися два значення терміна В«духовнийВ»:пов'язаний з внутрішнім, моральним світом людини і з релігією, то вофіційних трактуваннях обидва ці значення зливалися в одне, останнє.

Духовна сфера - відносини,виникають у процесі створення духовних цінностей, їх збереження,розповсюдження, споживання. Інститути, які відносяться до духовній сфері:установи системи освіти, науки, театри, музеї.

Актуальність представленої теми невикликає сумніву тому як соціальні інститути духовної сфери відіграють активнуроль в житті суспільства.

Метою курсової роботи - розкрититеоретичну сутність соціальних інститутів духовної сфери і їхньої ролі в життісуспільства і простежити стан соціальних інститутів духовної сфери в умовахрозвитку сучасного суспільства

У відповідності з метою в роботінаступні завдання:

В·розглянутитеоретичні аспекти поняття В«Поняття інституту в духовній сферіВ», йогоосновні параметри і функції

В·вивчити передумовивиникнення, функції і поняття соціальних інститутів духовної сфери

В·визначити роль істан соціальних інститутів сфери в умовах розвитку сучасного суспільства

Об'єктом курсової роботи є соціальніінститути духовної сфери, як самостійна динамічна саморозвиваєтьсясистема.

Предметом дослідження є вивченняпроцесу динамізму, розвитку соціальних інститутів духовної сфери, з точкизору теоретичних підходів

Глава 1. Поняття інституту в духовній сфері

1.1 Духовневиробництво, як основа соціальних інститутів духовної сфери

Духовне виробництво,виступаюче як створення духовних цінностей та ідей. Названий процес і єзмістом духовної сфери життя суспільства, точніше кажучи, частиною цьогозмісту, тому що, крім створення ідей і цінностей, існує ще їхвідтворення, розподіл і споживання.

Зупинимося, перш за все,на понятті духовного виробництва, оскільки воно становить В«серцевинуВ»духовного життя, а отже, кожного її соціального інституту, будь тоінститути науки і релігії, культури і мистецтва та ін Є два підходи до цьогопоняттю - соціально-філософський та соціологічний. Перший означає розглядйого як виробництва соціальних зв'язків і відносин між людьми у формі ідей,цінностей, теорій, образів, уявлень і т.д. Соціологічний підхід передбачаєвивчення духовного виробництва як певним чиномінституціоналізованої духовної діяльності певних груп людей (вчених,художників, діячів церкви та ін.) [1]

Духовне виробництвоздійснюється в численних формах, які виступають результатомсуспільно-історичної практики. Саме духовне виробництво відносносамостійно, що підкреслюється його відомої незалежністю не тільки відматеріального виробництва, але і від соціальних інститутів, що сформувалися найого основі. Власне, основою стали види духовного виробництва (наука,релігія, мистецтво тощо), які В«мають своїм головним результатом свідомість вякості ідеальної форми людського ставлення, в якості певного типудуховного спілкування людей В»[6].

Таким чином духовніпотреби, являють собою об'єктивну потребу людей і суспільства в ціломустворювати і освоювати духовні цінності. Нерідко у філософській літературідуховні потреби визначають ще й як певний психічний станлюдей, що спонукає їх до створення і освоєння духовних цінностей.

На відміну відматеріальних, духовні потреби не задані біологічно, не дані людині віднародження. Вони формуються і розвиваються в процесі соціалізації особистості.Особливість духовних потреб полягає в тому, що вони мають принциповонеобмежений характер: меж зростання для них не існує, а єдинимиобмежувачами такого зростання є лише обсяги вже накопичених людствомдуховних цінностей і бажання самої людини брати участь в їх примноженні. [22]

1.2 Функції духовноговиробництва

Духовне виробництвовиконує в суспільстві важливі соціальні функції. Це, насамперед включеннялюдей та їх груп у систему наявних соціальних і духовних зв'язків і відносин. ЗаФактично йдеться про соціально-інтегративної функції духовного виробництва.Саме цю мету і переслідують соціальні інститути науки, культури, релігії таінші, коли організують складну систему духовної діяльності як у сферінаукового, художнього, релігійного та іншого духовної творчості, так і вгалузі освоєння і розподілу продуктів цієї творчості.

Інша інституційнозначуща функція духовного виробництва полягає у виробництві нових ідей,знань і технологій духовної творчості. Соціальні інститути в духовній сферіжиття суспільства прагнуть насамперед до створення сприятливих умов длякреативно-творчої діяльності, оскільки саме вона здатна і об'єднатинавколо себе великі групи людей і дати можливість їм В«само проявитисяВ» урепродуктивних формах активності. [12]

Ще одна досить важливафункція духовного виробництва, роль якої швидко зростає в останні роки(Особливо в Росії), - виробництво громадської думки. Його інституційнезакріплення отримало зараз повсюдне поширення. Відбувається не тількививчення громадської думки (чим займаються сотні і тисячі соціологічнихслужб у центрі та в регіонах), але і його активне формування в потрібному для тихчи інших структур напрямку.

Духовне виробництво неможе здійснюватися поза інституційних форм, оскільки в них духовнадіяльність отримує організований і нормативно виражений характер. Прицьому, зрозуміло, завжди залишається місце для поза інституціональної вільноїдуховної діяльності індивідів та окремих (часто неформальних) груп. Будьтип духовного виробництва виробляє свої відносини міжінституціоналізованої і поза інституційними, самодіяльними формамидуховної діяльності, що в значній мірі обумовлено характером суспільноголаду і політичного режиму....