Введення
Стан здоров'янаселення - вельми точний індикатор соціально - економічного розвитку країнив цілому. У Росії в останнє десятиліття постійно фіксують негативнізначення за такими найважливішими показниками, як рівень народжуваності,забезпеченість медичною допомогою, тривалість життя і т.д.
З кожним рокомросіян стає майже на один мільйон менше. Незважаючи на начебтопокращується життя і постійний приплив іммігрантів, щороку ми втрачаємо більшедвох мільйонів чоловік, з яких 600 тисяч - громадяни працездатноговіку. А народжується менше одного мільйона.
У державизначно скоротилися можливості для безкоштовної медичної допомогинаселенню.
Число лікарень таполіклінік у країні всього за сім останніх років скоротилося майже на двітисячі, до того ж сама система державного фінансування охорони здоров'яза рахунок коштів обов'язкового медичного страхування і бюджетів усіх рівніввельми заплутана і невпорядкований. Зберігається принцип фінансування лікарень іполіклінік в залежності від об'ємних показників (кількості ліжок, лікарськогоперсоналу і т. д.) без урахування якості реальної роботи, тобто якостілікування. А вже про побори у вітчизняних лікарнях все знають не з чуток.Кожному хоча б раз доводилося доплачувати за ті чи інші медичні послуги вВ«БезкоштовнихВ» медичних установах.
У наш часз'явилося безліч платних клінік з широким спектром послуг, що надаються, здопомогою яких людина може вирішити свої проблеми зі здоров'ям. Розцінки наплатні медичні послуги скрізь різні і найчастіше доступні не для всіх.Існують державні поліклініки, де медичні послуги безкоштовні. І втих і в інших клініках підхід до пацієнта повинен відповідати стандартаммедичного обслуговування населення. Проблема даного дослідження -переваги і недоліки платного і безкоштовного медичного обслуговування, атакож необхідність зміни існуючої ситуації в галузі охорони здоров'я.
Дана проблемавсе ще залишається слабко вивченій, публікацій на дану тему занадто мало,недостатньо уваги їй приділяється і в ЗМІ, хоча існуючі публікаціївиражають заклопотаність цією проблемою і навіть пропонують варіанти її вирішення,очевидно, цього недостатньо для привернення уваги влади і спонукання їх додії.
Мета даної роботи- Проаналізувати стан даної проблеми на даний момент за допомогоюаналізу публікацій в ЗМІ і описати ставлення жителів міста до даної проблеми.
Завдання даноїкурсової роботи:
Проаналізуватисистему медичного обслуговування міста Владивостока на даний момент
Дати загальнухарактеристику платного і безкоштовного медичного обслуговування
Проаналізуватипублікації в ЗМІ, присвячені даній проблемі
Показати відношенняжителів міста до даної проблеми та їх переваги при виборі між платним ібезплатним медичним обслуговуванням
Об'єктомдослідження є платне ібезкоштовне медичне обслуговування.
Предметом даногодослідження є різниця між платним і безкоштовним медичнимобслуговуванням, її висвітлення у ЗМІ і ставлення до неї городян.
Аналіз проблеми платногоі безкоштовного медичного обслуговування
В даний часвсі існуючі системи охорони здоров'я можна описати за допомогою трьох основнихекономічних моделей. Однозначних, загальноприйнятих назв у цих моделей немає,але опису їх основних параметрів дається фахівцями, загалом, однаково.Це:
- платнамедицина, заснована на ринкових принципах з використанням приватногомедичного страхування (наприклад, США);
- державнамедицина з бюджетною системою фінансування (наприклад, СРСР);
- системаохорони здоров'я, заснована на принципах соціального страхування тарегулювання ринку з багатоканальної системою фінансування (наприклад,Німеччина).
В даний часв Росії фінансування охорони здоров'я має змішаний бюджетно-страховоїхарактер, при якому за рахунок держави оплачуються цільові програми,капітальні вкладення і деякі інші витрати, а фінансування основноїмедичної допомоги здійснюється через систему медичного страхування.
У 1991 році вийшовзакон "Про медичне страхування громадян у Російській Федерації". ВВідповідно до закону передбачалося запровадження двох видів медичногострахування громадян: обов'язкового і добровільного.
Згідно з данимиМОЗ РФ за останні 10 років державні асигнування на охорону здоров'яз бюджетів усіх рівнів та коштів обов'язкового медичного страхування (ОМС)скоротилися в реальному виразі не менше ніж на третину. Дефіцит фінансовихзасобів в галузі в середньому по країні становить понад 30%, а частка коштів,виділяються на охорону здоров'я, в загальному обсязі валового регіонального продуктуне перевищує 3%.
Постійнізміни в структурі управління системою охорони здоров'я, недофінансуваннягалузі не могли не позначитися на функціонуванні системи надання медичноїдопомоги населенню на різних етапах взаємодії з пацієнтами: вполіклініці, при наданні швидкої (первинної) допомоги, у проведенніпрофілактичних заходів. Зокрема це виражається в тому що багатомедичні послуги, колишні коли то безкоштовними, наприклад більшість видіваналізів, матеріали для процедур, послуги зубного кабінету муніципальних клінікпацієнтам доводитися оплачувати самостійно.
На сьогоднішнійдень проблеми фінансування охорони здоров'я в країні є найгострішими усистемі фінансового забезпечення соціального захисту.
У 2006 роціпочалася реалізація пріоритетних національних проектів, до складу яких,проект В«Здоров'яВ». У відповідності з національним проектом, перетворення вросійській медицині з 2006 року повинні піти за трьома основними напрямками:вдосконалення роботи закладів охорони здоров'я первинної ланки, розвитоквисокотехнологічних видів медичної допомоги та профілактика захворювань.
До 2009 рокупланувалося перевести охорону здоров'я на нову модель, принципом якоїє інший підхід до системи фінансування охорони здоров'я. Ця системапобудована таким чином, що держава виділяє кошти не на медичнудопомогу, а на фінансування мережі лікувальних закладів (видатки на обладнання,інвентар, зарплати, оплата житлово-комунального господарства). Причому, близько30-35% видатків на фінансування медичної допомоги доплачує саманаселення. Звідси і дисонанс. У той час як медицина за законом єбезкоштовною, на ділі майже половину витрат пацієнтам доводиться брати на себе,не кажучи вже про рівень обслуговування і якості надаваних медичних послуг.Можливо саме тому громадяни мають можливість звернутися в платнімедичні установи, вибирають саме їх.
Платнимимедичними послугами є:
види медичноїдопомоги, не включені в перелік гарантованих державою і суб'єктом РФ;
медичніпослуги, що надаються за бажанням громадян, понад встановлених стандартівобсягів медичної допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров'яРосійської Федерації.
13 січня 1996року уряд РФ видав постанову № 27 "Про затвердження правил надання платних медичнихпослуг населенню медичними установами " . Воно-тоі відкрило шлагбаум для поширення платних послуг практично у всіхлікувальних установах, у тому числі державних і муніципальних.
На цей рахунок євисновки соціологів, які досліджували проблему.
В·паралелізм платних і безкоштовних послуг в жодній державній установізіграв погану роль.
В·це збіглося з обвалом федерального і місцевих бюджетів охорони здоров'я з1992 по 1998 рік. Грошей не було, а допомога хворим треба чинити і зарплатумедикам платити.
У статті 41 Конституції РФ говориться, щокожен має право на медичну допомогу, яка в державних імуніципальних установах охорони здоров'я надається громадянам безкоштовно.Ніякої платної медичної допомоги в цих установах головний закон Росії непередбачає. Таким чином, держава одночасно декларує ібезкоштовність, і платність медичних послуг. А постанова уряду РФвід 13.01.2024 року грубим чином порушує одне з основних прав громадян -право на безкоштовну медичну ...
