Питання 1. Умовні та безумовні рефлекси
Рефлекси - відповідні реакції організму на зміни в навколишньомуабо внутрішньої середовищах; проявляються виникненням або припиненням небудьдіяльності організму, скороченням пли розслабленням м'язів, звуженням аборозширенням судин і т.д. Рефлекси, або рефлекторні акти, властиві тількиорганізмам, які мають нервову систему. "У житті складного організму, - писаввеликий російський фізіолог І.П. Павлов, - рефлекс є существеннейшее і найбільшчасте нервове явище. За допомогою його встановлюється постійне, правильне іточне співвідношення частин організму між собою і ставлення цілого організму донавколишніх умов ".
Прийнято ділити все рефлекси на умовні і безумовні. Живийорганізм з'являється світ з набором вроджених рефлексів. Наприклад, уновонародженого смоктальні руху виникають в той момент, коли щосьторкнеться його рота, будь то груди матері, соска-пустишка або палець. Вродженірефлекси відрізняються великою постійністю: у відповідь на одне і теж роздратуваннянезалежно від інших умов відбувається строго певна реакція. І.П.Павлов назвав такі рефлекси безумовними. З часом на базібезумовних рефлексів будується більш складну поведінку: смоктальні рухи,наприклад, виникають вже тільки на підкріплювані їжею роздратування. Дитиназвикає до певних годинах годування, і відповідна кількості іхарактером їжі слина починає виділятися вже не тільки після, але і до потраплянняїжі в рот. Кожен знає, що у дорослої людини слиновиділення може виникативже при одному тільки вигляді або запаху їжі. Досить побачити шматок лимона абонавіть подумки уявити собі як його ріжуть, й у роті з'являється ряснаслина. Такого роду рефлекси набуваються в процесі індивідуального досвідукожної окремої тварини або людини, вони повністю залежать від специфічнихдля кожного умов існування. Ці рефлекси І.П. Павлов назвав умовними. Ззмінами у навколишньому середовищі рефлекси також змінюються. Саме завдякиумовним рефлексам організм здатний швидко перебудовувати свою поведінку [1].
1.1. Вища нервова діяльність
Вища нервова діяльність - складна формажиттєдіяльності, що забезпечує індивідуальне поведінкове пристосуваннялюдини і вищих тварин до мінливих умов навколишнього середовища.
Поняття "вища нервова діяльністю введено великимросійським фізіологом І.П. Павловим у зв'язку з відкриттям умовного рефлексу як нової,не відомої до цього форми нервової діяльності. І.П. Павлов протиставиввищу нервову діяльність нижчої нервової діяльності, спрямованої восновному на підтримку гомеостазу організму в процесі його життєдіяльності.
При цьому нервові елементи, здійснюють взаємодіявсередині організму, об'єднані нервовими зв'язками вже до моменту народження. І, навпаки,нервові зв'язки, що забезпечують В. н. д., реалізуються лише в процесіжиттєдіяльності організму у формі життєвого досвіду. Тому нижчу нервовудіяльність можна визначити як вроджену форму, а вищу нервовудіяльність - як придбану в індивідуального життя людини або тварини.
Витоки протиставлення вищої та нижчої форм нервовоїдіяльності сходять до ідей давньогрецького мислителя Сократа про існуванняу тварин "нижчої форми душі", що відрізняється від душі людини,володіє "розумової силою" [2]. Довгісторіччя уявлення про "душі" людини і непізнаваність йогопсихічної діяльності залишалися в умах людей нерозривними. Лише в 19 ст. впрацях вітчизняного вченого, основоположника сучасної фізіології І.М.Сєченова був розкритий рефлекторний характер діяльності головного мозку. Вкнизі "Рефлекси головного мозку", що вийшла в 1863 р., він першимзробив спробу об'єктивного вивчення психічних процесів. Само початковеназва книги "Спроба ввести фізіологічні основи в психічніпроцеси ", змінене під впливом цензури, говорить про те, що І.М.Сєченов давав в руки дослідників об'єктивний метод вивчення складнихпроцесів психічної діяльності.
Ідеї І.М. Сєченова блискуче розвинув І.П. Павлов. На основірозробленого мул методу умовних рефлексів він показав шляхи і можливості експериментальноговивчення функцій кори великих півкуль, що грають ключову роль в складнихпроцесах психічної діяльності.
1.2. Безумовні рефлекси
Нижча нервова діяльність отримала назву безумовнорефлекторної, а її окремі реакції називають безумовними рефлексами. Безумовнірефлекси, що сформувалися за мільйони років еволюції, однакові для всіхпредставників даного виду тварини і мало залежать від сьогочасних умовіснування конкретного організму.
Безумовні рефлекси дозволяють вирішувати найважливішібіологічні завдання надійними, перевіреними століттями способами і вирішувати успішноза умови, що фактори навколишнього середовища залишаються в загальному такими ж, як імільйони років тому. При різкому ж зміні цих умов безумовний рефлексстає поганим помічником. Наприклад, для їжаків характерний обороннийбезумовний рефлекс: згорнутися в клубок і виставити колючки [3].Протягом багатьох тисячоліть він їх виручав, але в другій половині 20 ст., Подумку зоологів, цей рефлекс поставив їх на межу вимирання, т. к. їжаки,виходять вночі на довго зберігають тепло автодороги, щоб погрітися, принаближенні автомобіля не тікають, а намагаються захищатися як давнину тими жколючками і, звичайно, гинуть під колесами.
Отже, спроба пристосуватися до різко змінених умовза допомогою беззусловно рефлекторного поведінки може привести організм до загибелі.Більше того, оскільки у всіх представників даного біологічного виду безумовнірефлекси однакові, при різкій зміні клімату чи інших чинників можегинути не один організм, а безліч особин. В одноклітинних організмів,хробаків, молюсків і членистоногих, наприклад, загибель великої кількості особинзаповнюється величезною швидкістю розмноження.
Зовсім інакше пристосовуються до змінених умоввищі тварини і людина. У цих видів на основі нижчої нервової діяльностісформувалися нові механізми пристосування - вища нервова діяльність. Зїї допомогою живі організми набули здатності реагувати не тільки набезпосередня дія біологічно значущих агентів (харчових, статевих,оборонних), але і на їх віддалені ознаки, виявляючи з хаосу навколишньогосередовища зв'язку в часі між біологічно важливим явищем і закономірнопопередніми йому подіями [4].
1.3. Умовні рефлекси
Умовний рефлекс - явище надзвичайно складне.Виробляється він на базі безумовних рефлексів. Для утворення його необхіднопоєднання в часі якоїсь зміни у довкіллі (чи увнутрішньому стані організму), сприйнятого тваринам, із здійсненнямякого безумовного рефлексу. Тільки за цієї умови саме це змінаможе стати подразником, що викликає умовний рефлекс. Такий подразникназивають умовним або сигналом.
Наприклад, стукіт миски, з якою годували собаку, викликаєвиділення слини тільки в тому випадку, коли ці звуки збігалися з їжею, тобтоспочатку нейтральні подразники (звуки) підкріплювалися годуванням -безумовним роздратуванням. Така класична схема утворення умовногорефлексу. Однак спостереження показують, що для цього потрібно ще рядумов. Наприклад, нагодована собака не буде реагувати на умовнийподразник.
Це означає, що умовний рефлекс може виникнути тільки нафоні відповідної біологічної потреби. Зокрема, для реалізаціїхарчового умовного рефлексу необхідно відчуття голоду.
Такі стани суб'єктивно виражають об'єктивнупотреба, і саме в них міститься мотивування подальшої поведінки,спрямованого на задоволення потреби (в даному випадку харчової). Томуїх називають мотиваціями. Таким чином, не об'єктивний умовний подразник, ав першу чергу переважаюча мотивація забезпечує можливість реалізаціїумовного рефлексу [5].
Структурну основу всіх рефлексів становить так званарефлекторна дуга. Вона складається з сприймають роздратування рецепторів, чутливих,або аферентних, волокон, по яких сигнали надходять у центральну нервовусистему; вставних нейронів, що обробляють отриману інформацію; еферентнихнервових волокон, які здійснюють передачу рухових команд на периферію. <...
