БІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД У СОЦІОЛОГІЇ
Курсова робота
ЗМІСТ
ВСТУП
ГлаваI. СУТНІСТЬБіографічний метод
1.1. Визначення біографічного методу в соціології
1.2. Витоки біографічного методу в соціології
ГлаваII. ЗБІР І ОБРОБКАБіографічних даних
2.1. Збір біографічного матеріалу
2.2. Аналіз та інтерпретація біографічногоматеріалу
ВИСНОВОК
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Біографічний метод має дуже багато спільного зметодом включеного спостереження і по суті є ще одним різновидометнографічного підходу до В«аналізу випадкуВ». Відмінністю біографічного методуможна вважати велику сфокусованість на унікальних аспектах історії життялюдини (іноді - групи, організації) і на суб'єктивному, особистісному підході доопису людського життя, кар'єри, історії любові і т. п, В центрі увагисоціолога тут опиняється документальне або усний опис подій зточки зору самого В«випадкуВ», тобто ті відомості, які в медициніназивають суб'єктивним анамнезом. Як і метод включеного спостереження, біографічнийметод має В«етнографічніВ» коріння. Культурні антропологи і історики частоспиралися (і спираються) на В«усні історіїВ» чи щоденникові записи і мемуари,коли їм доводиться вивчати відповідно В«доісторичніВ», що не маютьписемної традиції спільноти або В«закулісніВ» політичні механізми. Щеочевидніше той внесок, який внесли в розвиток біографічного методудокументальна журналістика і мемуаристика. (Досить згадати про настількиранньому прикладі використання порівняльно-біографічного методу, якВ«ЖиттєписиВ» Плутарха.)
Мета цієї курсової роботи - виробити повне ісистематизоване уявлення про витоки, ідейних передумовах і конкретнихзастосуваннях біографічного методу в соціології.
Глава I. СУТНІСТЬ біографічний метод
1.1. Визначення біографічного методу всоціології
Біографічні дані в соціології - це основнийджерело детальних і мотивованих описів В«історіїВ» окремої особистості. Ізначущі соціальні зв'язки, і мотиви дій отримують тут переконливевисвітлення В«з точки зору діячаВ». Чаші всього джерелом біографічних данихстають особисті документи (мемуари, записки, щоденники і т. п.) або матеріалиінтерв'ю та бесід.
Лише в дуже рідких випадках дослідник маєсправу з життєписом, що включає в себе всі події В«від першого крику доостаннього подиху В». Зазвичай основна увага приділяється конкретним аспектам абостадіям життя - кар'єрі, міжособистісним відносинам і т. п. Деякі автори навітьпропонують натомість широко вживаних термінів В«біографічний методВ» абоВ«Історія життяВ» використовувати термін В«історія окремого випадкуВ» (В«individual case historyВ»), що підкреслюєвиборчий, селективний характер життєпису 1 .
У соціології В«історії життяВ» найчастіше використовувалисядля вивчення соціальних меншин - тих груп, які досить важкопіддаються просторової і тимчасової локалізації (і, отже, меншдоступні для масштабних вибіркових обстежень).
1.2. Витоки біографічного методу в соціології
У 1920-40-х рр.. біографічний метод широкозастосовувався представниками Чиказької школи. Так, наприклад, в 1920-і рр.. чі-кагскійсоціолог К. Шоу вивчав підліткову злочинність, використовуючи написані на йогопрохання автобіографічні нотатки юного правопорушника, доповненіполіцейськими і судовими документами, результатами медичнихопосвідчень і т. п. Усю сукупність цих даних він розглядав якВ«Істо-рію випадкуВ».
Першою власне соціологічною роботою,В«УзаконилаВ» використання особистих документів, листів та автобіографій в аналізісоціальних процесів, стала опублікована в 1918-1920 рр.. книга У. Томаса і Ф.Знанецкого В«Польський селянин в Європі і в АмериціВ». Один з томів цієї книгисклала автобіографія польського емігранта Владека, який описав свій шлях зпровінційного Копіна в Чикаго. Цей шлях включив в себе і навчання в сільськійшколі, і роботу помічником в крамниці, і виїзд до Німеччини у пошуках заробітку,передували еміграції в США. Томас і Знанецький першими виступили зобгрунтуванням використання біографічного методу в рамках інтерпретативногопідходу в со-циологии. Вони вважали, що соціальні процеси потрібнорозглядати як результат постійної взаємодії свідомості особистості таоб'єктивної соціальної реальності. У цій взаємодії особистість і В«їїВ»визначення реальності виступають і як постійно діючий детермінант, іяк продукт соціальної взаємодії. Отже, вивчення свідомості та самосвідомості- Необхідна умова аналізу соціального світу. Крім того, Томас і Знанецькийприпускали, що дослідження, що базується на В«історіях життяВ», дозволитьвийти до ширших узагальнень, що стосуються соціальних груп, субкультур,класів і т. п.
Н. Дензін дав одне з найпопулярніших визначеньбіографічного методу (методу В«історій життяВ», В«життєписівВ»):В«... Біографічний метод являє переживання і визначення однієї особи,однієї групи або однієї організації в тій формі, в якій це особа, група абоорганізація інтерпретують ці переживання. До матеріалів життєвої історіївідносяться будь-які записи або документи, включаючи "історії випадки"соціальних організацій, які проливають світло на суб'єктивне поведінкуіндивідів і груп. Такі матеріали можуть варіювати від листів до автобіографій,від газетних повідомлень до протоколів судових засідань В».
Припущення про необхідність врахування В«перспективидіяча В», його смислового горизонту і визначення ситуації відіграє провідну) ольпри використанні біографічного методу. Так як метою тут в кінцевому рахункувиявляється розуміння тих чи інших ас-гекте В«внутрішнього світуВ» суб'єкта,необхідним стає і 1редположеніе про те, що досліджувані розташовуютьдосить складною структурою суб'єктивного досвіду і здатні відокремитивласний В«образ ЯВ» від образу навколишнього світу, здатні В«сприйняти себе вЯк активного суб'єкта своєї власної історії життя, відмінного відсоціального світу В».
Наступна фундаментальна особливістьбіографічного методу - його спрямованість на відтворення історичної, розгорнутоїв часі перспективи подій. Використовуючи біографічний метод, соціологстає в деякому роді соціальним істориком. Історія соціальних інститутіві соціальних змін тут розкриває себе через розповіді людей про їхвлас-ної життя. Це відкриває додаткові можливості для переглядуВ«ОфіційнихВ» версій історії, написаних з позицій пануючих класів і груп,і зіставлення цих версій з заснованим на повсякденному досвіді знаннямсоціального життя, яким розташовують непривілейованих і В«німихВ» соціальнігрупи. В«Хто говорить і кого слухають - це політичні питання;факт, що стає особливо очевидним, коли голос отримують люди, які володіютьнизьким статусом і владою В».
Ось, наприклад, як описує свої відносини значальством жінка-працівниця, проінтерв'ювала Дж. Уітнер в ходідослідження В«біографіїВ» іграшкової фабрики в Чикаго (ця робота, до речі,може служити прикладом використання біографічного методу в дослідженніорганізацій):
В«Один майстер - він колись служив лейтенантом абоще кимось там у армії - весь час доводив працювали на його ділянціконтролерів якості до сліз, бо він кричав на них, і вонизасмучувалися. (Питання: чому він кричав на них?) Тому що вони відмовлялисянебудь робити, а він не терпів, щоб хтось відмовлявся на його ділянці, іми ту-Шева. Він накричав на мене. Я сказала йому, що мені наплювати. Тодівін побіг до начальства, щоб поскаржитися, що я вела себе нешанобливо. Вінхотів від мене пояснювальній. Але хіба хтось не покрикував на мене? Я несобака В».
Особливу увагу проблемі надання праваголоси В«німихВ» приділяє традиція символічного інтеракцгюнізма .. Тутця проблема розглядається не стільки в політичному, скільки в теоретичномуаспекті. Передбачається, що у всякому суспільстві існує певнаВ«Ієрархія правдоподібностіВ» у виробництві та розповсюдженні значень ісоціального зн...
