прот. Павло Велетнів
МожнаЧи сьогодні знайти людину, яка б ніколи не стикався з технікою, що розумієтьсяв самому широкому сенсі слова? Навряд чи. Адже з моменту вигнання прародителівз раю починається історія техніки як "тактики всього життя в цілому" [1] на землі,злочином людини опинилася у ворожому ставленні до нього замість першпанувала гармонії, проклятої відтепер вирощуєш лише "терня й будяччя" (Бут.3.18). І простежуючи літопис цієї історії аж до наших днів, не можна незауважити, що ХХ століття значно відрізняється від всього попереднього часунебаченим перш злетом технічних винаходів, інтенсивністю їх впровадженняв повсякденне життя людей і, як наслідок цього, утворенням навколо людини"Технизированной середовища проживання", реальності організованою - відмінною і відорганічної, і від неорганічної природної реальності. "Людина має справу вжене з природою, створеної Богом, а з новою реальністю, створеною людиною іцивілізацією, з реальністю машини, техніки, яких у природі немає "[2]. Заразна наших очах відбувається стрімкий витіснення природного середовища обитаниялюдини її технизированной сурогатом. Цю велику різницю між оточеннямсучасної людини і всіх попередніх поколінь тонко підмітивБ.П.Вишеславцев: "Уявіть собі Сократа, - пише він, - раптово перенесеногов Англію чи Францію XVIII століття; він швидко і легко орієнтувався б у ційжиття: ті ж методи роботи, ті ж ткачі, та ж навігація на вітрилах, ті жлампи (трохи вдосконалені), ті ж колісниці, звані теперколясками, ті ж кінні перегони, звані скачками. Що могло б здивувати його,це хіба тільки вогнепальну зброю і книгодрукування. А в іншому йому залишалосяб вивчити англійську мову і познайомитися з катехізисом англіканської церкви, івін міг би продовжувати свої діалоги в салонах Лондона. Але перенесіть Сократа, абоАпостола Павла, в сучасний Нью-Йорк, або Париж, і ви негайно відчуєтенеймовірну дистанцію століть "[3].
Алеадже ця "дистанція століть" - не тільки зовнішня; є й інша, ще більшзначуща, а саме - дистанція внутрішніх світів. Якщо розвиток техніки, що маломісце практично у всіх народів і у всі часи, зазвичай відносилося допевним областям діяльності людини, то сьогодні сучасна технікавторгається практично в усі сфери життя - як особистої, так і суспільної."Техніка оточує нас як суцільний кокон без просвітів, що робить природу ...абсолютно даремною, покірною, вторинною, малозначної. Що маєзначення - так це Техніка. Природа виявилася демонтована, дезінтегруватинауками і технікою: техніка склала цілісне середовище, усередині якоїлюдина живе, відчуває, мислить, здобуває досвід. Усі глибокі враження, одержуваніїм, приходять до нього з техніки "[4]. З'являються такі форми пересування людей, якіперш бачилися лише існуючими в казках; спілкування людей, опосередкованетехнічними засобами (телефон, комп'ютерні мережі) дає людям першнебачені можливості, практично зводячи нанівець всі просторово-часовікордону. Засоби масової інформації, занурюючи людину в свій воістинубездонний океан, одночасно виявляються найпотужнішим органом формуваннясуспільної свідомості, причому незрівнянно більш сильним, ніж існуючіпри будь-якому тоталітарному режимі. Озброєний могутністю сучасної техніки, людинавже бачить себе здатним робити практично все, що йому заманеться: і горипересувати, і річки направляти назад, і літати до інших планет, і робитибагато-багато іншого, що і в голову ніколи не приходило нашим прадідам ...Сьогодні людина могла б цілком обгрунтовано пишатися - і він пишається! - Силоюсвого розуму, за допомогою техніки фактично зробив його господарем планети, -якби не екологічна криза, який ставить під питання цінність мало невсіх досягнень науково-технічного прогресу, а разом з цією кризою - "злобнийі відчайдушний песимізм сучасного людства, який не тільки існуєпоряд з усіма успіхами цього людства в області наукової, технічної, економічноїі політичної та незважаючи на ці успіхи, але навіть зростає, посилюєтьсяпропорційно їм, цим успіхам "[5].
Ценаявність глибокої кризи внутрішнього світу сучасної людини, відчуттяспустошеності і безглуздості життя поряд зі збільшенням "благ" техногенноїцивілізації, що мають своєю метою саме позбавити людину від усіх проблем, якфізичних, так і душевних, не могло не привернути уваги філософів іпсихологів. Починаючи з кінця XIX століття поступово виробляється "філософіятехніки "- хоча досі однозначного визначення її предмета і змісту незнайдено. Практично жоден з мислителів ХХ століття не обійшов своєю увагоюпроблему взаємовідношення людини і техніки. З безлічі досліджень, присвяченихданої проблематики, слід відзначити роботи основоположників філософії технікиЕ. Каппа, Ф.Дессауера, Л.Мемфорда, Х.Ортега-і-Гассет, М. Хайдеггера, Ж. Еллюль, Ф.Раппа,а також праці О. Шпенглера, А. Бергсона, К.Ясперса, Г.Маркузе, Ж. Бодрійяра, Х.Сколімовскі,Е. Фромма [6]. Проблематики технократичного суспільства було також присвяченочимало романів-антиутопій, з яких найбільш яскраві "О дивний новий світ"О.Хакслі, "Ми" Е.Замятина, "1984" Дж.Оруелла.
Першимз вітчизняних мислителів, що звернули свою увагу на феномен техніки, бувінженер П. К. Енгельмейер. Ще в 1912 р. їм була створена дослідницькапрограма з філософії техніки [7], яка була зустрінута нерозумінням [8].Згодом до даного питання зверталися П.Е.Астафьев, И.В.Киреевский, Н. А. Бердяєв,І. А. Ільїн, прот. Сергій Булгаков, В. Соловйов, свящ. Павло Флоренський, В.Н.Лосскій,Б.П.Вишеславцев, В.Ф.Ерн. Особливе положення займає філософія "спільної справи"Н. Ф. Федорова. Слід зауважити, що серед послідовників В. Соловйова"Проявилися і вкрай витончені технократичні прагнення" [9].Софії-Премудрості "відводилася роль патронеси науково-технічного прогресу ігосподарського оволодіння світом "[10]. Для радянської ідеології ніякої філософіїтехніки не було і бути просто не могло: адже ще на початку століття вона була успішнозатаврована як "ідеалістична концепція" [11], підриваєоснови воістину "моторошного" (Н. А. Бердяєв [12]) радянськоготехнічного будівництва. Тільки в останні два десятиліття у зв'язку зпосилившимся екологічною кризою і глибинними соціально-політичнимизмінами в державі вітчизняна філософія техніки починає інтенсивнорозвиватися. Цікаві роботи Таврізян Г.М., Батурина Ю.М., Гуревич П.С., ДеменчонокЕ.В., Бондаря О.В., Вороніної Т.П., Ракітова А.І., Хоружего С.С.
Якщопідвести короткий підсумок дослідженням, проведеним західноєвропейськими, американськимиі російськими авторами, можна сказати, що всі вони визнають зрослу вОстаннім часом вплив техногенного середовища на політичну, економічну, соціальну,культурне життя суспільства, також як і поява відчуження людини від природи,інших людей і від самого себе. У чому ж немає ніякого одностайності - так це впричини появи сучасного феномену техніки, його витоки та шляхи виходу зситуації, що створилася технократії. Питання про техніку виявився набагато глибше, ніжце уявлялося на перший погляд; своїм корінням він сягає в онтологію таантропологію [13]. І якщо автор у своїх дослідженнях немає наріжним каменем вчення Православної Церкви про творіння людини і йогопризначення, про гріхопадіння та його наслідки, то будь-які спроби навіть самогоспокушеного розуму зрозуміти причини сучасних явищ технократичної цивілізаціївиявляються по суті безплідні, хоча часто бувають і вдягнулися, подібноєвангельської смоковниці, багатьма листами фактів, доводів і цікавихроздумів ...
"Проблематехніки дуже тривожна для християнської свідомості, - писав М. Бердяєв у статті"Людина і машина", - і вона не була ще християнами осмислена "[14]. Понад півстоліття вже минуло, як була написана цястаття, однак говорити про виробленої богословами православної концепціїфілософії техніки так і не доводиться. На жаль, серед православних нерідкозустрічається спрощення цієї проблеми, зведення її нанівець через визнання технікитільки як знаряддя, причому знаряддя самого по собі нейтрального, яке можна врівній мірі використовувати як для добрих, так і для поганих ціл...
