прот. Олег Коритко
Концепціяпорятунку згідно з вченням п'ятидесятників.
Більшістьрозділів богослов'я даного релігійної течії являє собою викладдогматичних поглядів традиційних протестантських церков. Найбільшоригінальна в цьому відношенні якраз сотеріологія, в тісному значенні цьоготерміна, тобто вчення про процес особистого спасіння християнина. Тим не менш, длястворення загальної картини необхідно буде коротко описати доктрини п'ятидесятниківбезпосередньо співвідносяться з заявленої в назві роботи темою.
Антропологія п'ятидесятників.
П'ятидесятникидосить ліберальні щодо погляду на улаштування людини. Вони готові визнатизаснованими на Біблії як тріхотомістіческій, так і діхотомістіческій погляди, хочапріоритет віддається тому вченню, яке самі вони називають монізмом. В даномувипадку цей термін має виключно антропологічний зміст.
Сутьзазначеної точки зору на природу людей полягає в тому, що людинарозглядається як єдине ціле. Такі поняття як В«духВ», В«душаВ», В«тілоВ» - взазначеному контексті отримує значення різних аспектів людської природи.Тімоті Муньон, один з авторів В«Систематичного богослов'яВ» пише: В«Біблійневчення про тілом занепалого людства включає в себе людину вцілому, а не його окрему складову В».
Зазвичайп'ятидесятницькі богослови вказують на дві цілі, переслідувані моністичнимпідходом:
1)вказати на той факт, що зміна однієї складової людської природивпливає в цілому на всі людська істота,
2)декларувати біблійне розуміння спасіння всієї людини в повноті йогоприроди, на противагу запозиченого з античної філософії поданням протілі, як В«темниці душіВ», про що йшлося вище.
Щоб проілюструвати те й інше положення вкажемо на такі судження, запозиченіз офіційного богословського видання Християн Віри Євангельської: В«У Бібліїлюдина показаний як єдине ціле, і "що доторкнеться до його частини, вплинена нього
в цілому В», і далі:В« У процесі освячення Святий Дух оновлює всьоголюдини. І ми стаємо "новими створіннями" у Христі Ісусі В»(2 Кор.5, 17).
Метастворення людини, згідно доктринам п'ятидесятників, може бути з'ясована знаступної фрази: В«Бог створив Всесвіт для того, щоб спілкуватися з людствому вічності В». Походження людства милитися, як акт божественної волі.Однак будучи букваліст за світоглядом, п'ятидесятники намагаються неміркувати занадто багато з питань подібного роду на увазі того, що Біблія немістить прямої і точної вказівки щодо даної проблеми.
ЗгідноБіблійного тексту людина була створена за образом і подобою Божою (Бут. 1, 26).П'ятидесятники розводять ці поняття.
ОбразБожий є В«відображення сутності бога в людській натуріВ» (Тут певно нецілком вдалий переклад англійського В«natureВ», зручніше було б, по всій видимості,перевести: В«в людській природіВ» - OK).
Прицьому вважається, що: В«Образ Бога в нас складається з двох образів: нату В¬ рального іморального, але не фізичного В». Звертає на себе увагу остання фраза, деявно заперечується відображення Божественного образу в тілесному складі людини, цеособливо помітно на тлі В«антропологічного монізмуВ».
Тепернам необхідно повернутися до двоякого розуміння п'ятдесятників образу Божого в людині:
Натуральнийобраз увазі володіння такими властивостями, як інтелект, розум, воля.Всі перераховані атрибути властиві так само і Богу, на цьому відповідновласне і грунтується вказане розуміння Божественного образу.
В«Моральнийобраз - згідно з текстом одного з підручників з богослов'я - включає в себеволю і сферу свободи, в якій ми можемо вправляти наші сили всамовизначенні В». Якщо спробувати виразити ту ж думку, не перелагая буквально(Як це зробив перекладач) англійський текст, то можна сказати, що моральнийобраз передбачає володіння вільною волею і самосвідомістю, що всукупності дає людині можливість самовизначення по відношенню до Бога.Інакше кажучи, моральний образ є здатність надходити морально, і самеця здатність робить можливим виконання Божих Заповідей.
Ввідміну від образу Божого, подобу згідно з уявленнями П'ятидесятників єзакладене в людині прагнення до досконалості. Ці якістю в повнотіволоділи Адам і Єва, однак вони не змогли використати в повноті дану їмможливість, оскільки згрішивши, підпали під владу диявола. Тут ми підійшли донаступної теми, яку умовно можна позначити як амартологіяп'ятидесятників.
Амартологія п'ятидесятників.
Походженнягріха розуміється у відповідності з 3-ю главою книги Буття, як результатухилення від волі Божої. Визначення природи гріха виводиться з тексту ПершогоСоборної Послання ап. Іоанна: В«Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня ігріх є беззаконня В». (1 Ів 3, 4) Із зазначеного вірша Писання робитьсяузагальнюючий висновок: В«Який би не був гріх, по суті це порушення Божого законуВ».Або кажучи більш абстраговано, В«зло це питання відносини, а не предметВ».
Описсамого акту гріхопадіння сприймається буквально у відповідності Біблійнимтекстом. Диявол в образі змія спокусив Єву, вселивши їй думку про можливістьслужіння самій собі, а не Богові. Потім Єва провела Адама тим же самим шляхом, якийпройшла сама. Оскільки прабатьки були зведений дияволом, то внаслідок цьогосатана отримав повну владу над світом, а так само і над людиною.
Дияволузурпував владу Адама над матеріальним світом, а разом з тим і над самимлюдиною, добровільно, хоча і внаслідок обману, підпорядковані йому в актіпорушення Божественної Заповіді: В«Коли ж у такому разі королівська владаперейшла до диявола? Це трапилося, коли Адам і Єва порушили заповідь Божу, повірившиспокусливим словами древ В¬ нього змія. Адам корився дияволу, підпорядкувавши йомусвою волю, і в результаті спілкування Адама з Богом було перерване. Людина непросто став слугою диявола, - він вручив себе самого і всю землю, ввірену йогопіклуванню, сатані В».
Іншимнаслідком гріхопадіння було порушення єдності з Богом, розуміється юридичнов В«класичнихВ» традиціях протестантського богослов'я.
СвятістьБожа, що проявляється у світі, як справедливість, тобто ненависть до гріха (злу) іблаговоління до добра, вимагала від Бога по-перше покарання для злочинців, апо-друге відшкодування заподіяного збитку, що складався в образіБожественного велич і святість.
Вина,тяготевшая над першою людиною Адамом, перейшла на весь рід людський, якйого нащадків. Оскільки гріх і покарання за нього сприймається юридично, виникаєнеобхідність пояснення факту переходу гріха Адама на все його потомство (Рим.5, 12).
Данийпитання в рамках п'ятидесятницького богослов'я можна розглядати в двохаспектах:
Гріхі відповідальність за нього (вина) переходять на всіх людей у ​​відповідності з тимгромадським принципом, згідно з яким діти боржника несуть на собівідповідальність за борги батьків. Формальним юридичною підставою для цьогослужить Завіт, укладений Богом з Адамом. Чудово, що по букві про такеЗавіті в Писанні ніде не говориться, існує лише непряме вказівку вкниги пророка Осії: В«Вони ж, подібно Адаму, порушили завітВ». (Ос.6, 7)Гіпотетичне дотримання Завіту означало б щасливе благоденство Адама ійого дітей, порушення ж Завіту призвело до протилежного результату. Данийтезу демонструє нам впливу соціальної епохи, в яку зародився і отримавсвоє первісне розвиток протестантизм.
ЗлочинАдама привело його до розриву особистого єдності з Богом. Без підтримки якого вінне міг далі утримуватися від гріха і перебувати в святості (тобто в скоєномувиконанні Божественної волі). Або висловлюючись більш традиційним мовою:гріхопадіння привело до спотворення людської природи. В«Спотворена природа, якапороджує таке ж потомство, - це найкраще пояснення, яке можна датизагального гріха В».
Гріхопадіннялюдини було результатом його вільного вибору. Однак Бог із передбаченняСвоєму перед заснуванням світу зумовив деякі засоби для відновленнявтраченого стану. Кошти ці суть наступні:
Допришестя у світ Сп...
