Зміст
Введення
1. Біблія
1.1 Зародження
1.2 Історіястворення Старого Завіту
1.3Переклади
1.4 Значення
1.5 Достовірність
2. Книга ІсусаНавина
2.1 Зміст
2.2 Значення ідостовірність
Висновок
Списоквикористаної літератури
Введення
Тема цієї роботи -частина Старого Завіту, відома як Книга Ісуса Навина. Метою роботи єопис та аналіз, як Книги Ісуса Навіна, так і аналіз значення Біблії вцілому.
Для досягненняпоставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: ознайомившись з матеріалом,вивчити інформацію і судження про значення джерела в історії та літературі:вивчити інформацію про Біблії, її створення та склад, а також місці В«Книги ІсусаНавина В»в ній; описати змістВ« Книги Ісуса Навіна В»і знайти які-небудьфакти, які підтверджують або спростовують достовірність джерела.
Християнська літературазародилася на межі двох зовсім різнорідних мовних і стильових світів -грецького та єврейсько-арамейської. Вже самим своїм виникненням вона зруйнувалацю грань, разомкнув замкнуте коло античної літератури і примусивши її досприйняття нових вліяній.Победа нової віри, а, отже, і новоїлітературної лінії по необхідності повинна була докорінно перебудувати не тількиідейний, але й формальний лад грекомовне і латиномовний словесності - іпритому з самими довготривалими наслідками для всього розвитку європейськихлітератур, до Нового часу включно.
Самий тип літературигрецького і латиномовного світу на переході від античності до середньовіччяякісно змінився. Було б в корені помилково пояснювати цю органічнуеволюцію механічними впливами Сходу (поверхневе просвітаXVIII-XIX ст. було здатне навіть у таких суто грецьких
світогляднихявищах, як неоплатонізм, вбачати В«вторгненняВ» азіатського містицизму в світВ«Еллінської ясностіВ»!), Але незаперечно, що преклоніння перед Біблією булонайсильнішим чинником літературного процесу цих століть. Знайомство з східноїтрадицією допомогло християнізувати греко-латинської літературі знайти точкуопори за межами замкнулася кола власної класики і тим самимпідготуватися до вирішення нових завдань.
1. Біблія
1.1 Зародження
Слово В«бібліяВ» -давньогрецького походження. На мові древніх греків В«БіблосВ» означало -В«КнигиВ». У наш час ми називаємо цим словом одну певну книгу,складається з декількох десятків окремих релігійних творів.
Зовні Бібліяявляє собою книгу, яка охоплює понад тисячу сторінок ... Вона складається з двохчастин: Старий Завіт і Новий Завіт.
Перша частина Біблії -Старий Завіт - містить 39 канонічних книг, написаних у різний час ірізними мужами в проміжку від 1521 по 397 р. до Р. Хр.
Друга частина СвященнихПисань - Новий Завіт - складається з 27 канонічних книг, написаних в період 57- 96 р. по Р. Хр. учнями і апостолами Ісуса Христа.
Слово В«завітВ» означає вросійською мовою В«заповіт, наставляння, радаВ». У ряді інших мов, наприклад,в німецькою та французькою, обидві частини Біблії називаються словом, також означаєзаповіт - В«тестаментВ». Слово В«заповітВ» ще тлумачать як В«договір, союзВ» ... Уєврейському тексті Старого Завіту цьому слову звичайно відповідаєдавньоєврейське В«БерітВ», що означає власне В«договірВ».
Крім канонічних книгє ще й, так звані, апокрифічні додавання, їх - 14. Вони не увійшлив канон, так як серед манускриптів Старого Завіту, написаних на івриті(Давньоєврейською мовою) їх не знайшли. Це здебільшого перекази, викладені надавньогрецькою мовою. Грецьке слово В«апокрифВ» означає В«прихованийВ», впротивагу слову В«канонВ» - В«висок, мірилоВ».
Ось назви 14-тиапокрифів, поміщених в повних синодальних виданнях Біблії: 2-га і 3-я книгиЕздри, книга Юдиф, заключна частина книги Естер, книги ПремудростіСоломона і Премудрості Ісуса - сина Сираха, книги Варуха і Товита, 13-а і14-я глави книги пророка Даниїла, 1-а, 2-а і 3-я книги Макавеїв, Пісня трьохсвятих отроків, Молитва Манасії - Юдиного царя.
Є історичнідані, що дозволяють зробити висновок, що канонічні книги Старого Завіту булизібрані воєдино письменником, книжником Ездрой, що жив приблизно за 450 роківдо Р. Хр.
У Біблії є посилання щена кілька книг, існували в стародавній час. На жаль, вони втрачені іїх зміст, за винятком маленьких уривків, невідомо. Ось назвивтрачених книг, згаданих у Біблії:
1. Книга воєн Господніх- Числ. 21,14.
2. Книга Праведного -І.Нав. 10,13; 2Цар. 1,18.
3. Книга справ Соломона -3Цар. 11,41.
4. Книга пророка Натана -1Цар. 29,29.
5. Книга Гада прозорливця- 1Цар. 29,29.
6. Пророцтво АхійїАхійю - 2Пар. 9,29.
7. Бачення ЙоілаПрозорливця - 2Пар. 9,29.
Версій появиСвященного Писання існує безліч.
В даний час єтри древні манускрипти Біблії:
Ватиканський, що зберігається вРимі (IV століття н. Е..);
Синайський, якийзнаходиться в Оксфорді, раніше він належав Росії і зберігався в Ермітажі вСанкт-Петербурзі (IV століття н. Е..);
Олександрійський, зберігаєтьсяв Британському музеї (V століття н. е..).
І в добавок до цихкодексам є багато інших фрагментів і цілих книг Старого Завіту,написаних у різний час, а також, виявлені вже в наш час, Кумранськісувої.
За своїм змістомкниги Біблії групуються наступним чином.
У Старому Завіті:
а) історичні - відБуття до книги Іова (деякі богослови книгу Іова відносять до наступного розділу);
б) поетичні тадидактичні - від Псалтиря до Пісні Пісень;
в) пророчі - від Ісаїдо Малахії.
У Новому Завіті:
а) історичні - відМатвія до Діянь Апостолів;
б) дидактичні(Повчальні) - Послання Якова, Петра, Іоанна, Іуди і Павла;
в) пророчі -Одкровення Іоанна Богослова.
Письма Старого Завіту встароєврейською складі діляться на три частини:
А. Закон (Тора), доякого відносяться п'ять книг Мойсея, - Буття, Вихід, Левіт, Числа іВторозаконня.
Б. Пророки (Небиим) -книги Ісуса Навина, Суддів Ізраїлевих, Рут, 1-а і 2-а Самуїла (1-а і 2-яЦарств), 1-а і 2-а Самуїлова (3-я і 4-я Царств), Ісаї, Єремії, Плач Єремії,Єзекіїля і, нарешті, 12 малих пророків - Осії, Йоіла, Амоса, Авдія, Іони,Михея, Наума, Авакума, Софонії, Огія, Захарія, Малахії, - якіоб'єдналися в 7 книг по Йосипу Флавію і в 9 - по Талмуду.
В. Писання (Кетуба), дояких відносяться інші книги, - Псалтир, Притчі, Іова, Пісні Пісень,Проповідника, Естер, Даниїла, Ездри, Неємії і дві книги Хронік.
В«У старозавітнійсвященному каноні Йосип Флавій налічував 22 книги, по числу букв єврейськогоалфавіту; а талмудисти і масорети знаходять їх 24 - за кількістю букв грецькогоалфавіту, вважаючи книгу Рут окремо від книги Суддів, а Плач - окремо від книгиЄремії, тоді як у Йосипа Флавія вони об'єднані В». [10]
В«самаряни, що відбувалисявід жителів Ізраїльського або Північного царства, визнавали богонатхненнимитільки п'ять перших книг Біблії (П'ятикнижжя), відкидаючи Писання пророків іагіографічні твори В».
В«АвторствоВ» показує,що 23 людини брали участь у написанні книг Старого Завіту:
1. МОЙСЕЙ відобразивісторію людства і Ізраїлю в П'ятикнижжі в книгах: Буття - 1500 р., Результат -1490 р., Левіт - 1490 р., Числа - 1451 р. і Второзаконня - 1451 р. до Р.Хр;книгу Іова - 1521 р. до Р. Хр.
2. Ісус Навин, написав 8останніх віршів книги Второзаконня і книгу Ісуса Навина - 1427 р. до Р. Хр. -праця, розбирається нами надалі.
3. Саму дописавостанні вірші книги Ісуса Навина і написав книгу Суддів Ізраїлевих - 1103до Р. Хр., книгу Рут - 1060 р. до Р. Хр., Першу і Другу книги Царств - 1060р. до Р. Хр. і початок Третьої Царств - 1015 р. до Р. Хр.
4. Єремія написав Третюі Четверту книги Царств - 586 р. до Р. Хр., книгу Єремії та Плач Єремії - 629- 588 р. до Р. Хр.
5. Ездра написав Першу іДругу книгу Паралліпоменон - 450-х роках до Р. Х...
