Введення
Актуальність темидослідження
На сьогоднішній день інформаціяє не тільки найбільш ходовим товаром, але і часом грізною зброєю. Давнодоведено, що той, хто попереджений - вже озброєний. У побуті в багатьох людейосвоїлися такі вирази, як В«вік комп'ютераВ», В«інформаційна блокадаВ» інавіть В«інформаційна війнаВ». Деколи умови звичного життя змінюються швидше,ніж ми встигаємо до них адаптуватися, і це теж входить у нас в звичку. Епохависоких технологій - це епоха майбутнього, на порозі якого людство стоїтьостанні три десятки років. Але не тридцяти, не трьох сотень і навіть тисячі роківлюдям досі не було достатньо, щоб зняти внутрішні протиріччя хочаб в одній короткій людського життя; щоб перемогти, приміром, феноменсамотності або позбавитися від пороку корупції. Доступність будь-якої інформаціївимагає від людини уміння убезпечити себе в фізичному, психологічному тадуховному плані. На жаль, сьогодні світську освіту в будь-якій державісвіту не здатне відповісти на ці питання, оскільки вони виходять за рамки йогоможливостей. Ось, наприклад, що пише сучасний дослідник і психолог О.М. Волков:В«Десять років досліджень і активної практики в сфері допомоги жертвам деструктивнихкультів (сект, псіхосект, психокульти), а також дослідження процесівумовляння (пропаганди) і різних маніпуляцій зі свідомістю людей привелимене до твердого переконання, що сучасна освіта і культура (у всякомувипадку в Россиии і взагалі в СНД, але, як здається, і у всіх інших начебтодосить розвинених країнах) не надають громадянам тих знань і навичок,які необхідні для впевненої самостійної орієнтації в соціумі,відмовляється від різних форм жорсткого регулювання життя індивідів В» [1] .
Тим більше люди звертають своюувагу на освіту духовне, в якому знаходять справжні орієнтирилюдського життя. На цьому тлі добре проглядається і затребуваністьрозробки заявленої теми вже з наступних причин:
1) сьогодні відчутний неослабний інтерес доСвященному Писанню і святоотецької спадщини з боку всієї Церкви, включаючиприхожу інтелігенцію;
2) дана тема має чимале значення длярозробки інших актуальних на сей день питань богословської та церковно -практичної науки;
3) предмет дослідження особливо цікавий у світліостанніх досягнень біблійного богослов'я;
4) активність представників інших християнськихконфесій, а так само численних сект зобов'язує віруючих добре розбиратися впитаннях власної віри.
Мета роботи
Дослідження направлено на те,що б описати характерні достоїнства проповіді апостола Павла в його вченні пронеславу Сина Божого Ісуса Христа.
Дослідницькізавдання
1)показати культурно - історичний контекст епохи, в якій жив іпроповідував апостол Павло;
2)здійснити порівняльний аналіз сумісності ідеї кеносіса зосновними парадигмами античної філософії і релігії і визначити принципові труднощі, з якими стикався апостолпо ходу розкриття цього вчення серед еллінів.
3)привести екзегетіческіе аналіз фрагмента (Флп.: 2,6 -11), в якомувикласти основні аспекти богословської образу Ісуса Христа, вираженого вспадщині святих отців;
4)на підставі багатостороннього аналізу керигми апостола встановитихарактерні достоїнства фрагмента (Флп.: 2,6 -11);
5)зробити висновки про практичну користь освоєння прийомів і методів, заякими апостол Павло ясно і доступно виразив складне вчення про кеносісеГоспода Ісуса Христа.
Об'єктом дослідження даної роботи є проповідь апостола Павла.
Предметдослідження - характерні ознакикеригми апостола Павла в посланні до філліпійцам (Флп.: 2,6 -11).
Методологія і методидослідження
Длядосягнення поставленої мети в якості методологічної основи роботи буливикористано системний підхід, принципи наукової об'єктивності, історизму тасистемності. Це в свою чергу зумовило методи дослідження: проблемно-типологічний,герменевтичний, соціо-культурний, порівняльний.
Перспективи подальшогорозвитку даної теми
Тема насьогоднішній день вивчена в досить скромному обсязі, оскільки далеко не всідослідження з даного питання є російською мовою. З іншого боку,багато західні вчені не спираються на святоотецьких традицію, що приводить їхдо висновків і побудов, що мають сумнівний характер для православноїбіблійної науки. У зв'язку з цим виразно має сенс говорити проперспективах подальшого розвитку даної теми, залучаючи нові переклади робітзахідних і американських учених.
1. Короткаісторія досліджень проповіді апостола Павла
1.1 Дослідженнядо XX в.
Дослідженнятекстів Нового Завіту почалося з перших століть християнства. Авторитет посланьапостола Павла був загальновідомим ранньої Церкви, так що самі послання швидкоувійшли в канон книг Святого Письма. Це багато в чому визначило історію їхподальшого вивчення, а також дослідження проповіді апостола як такої.
До тих пірпоки Святе Письмо розумілося в контексті Священного Передання, богослов'яспиралося на конкретний досвід Церкви, і тому мало певні критеріїрозуміння текстів Нового Завіту. Відмова на Заході від святоотецької спадщини вепоху реформації призвів до відділення і розвитку біблійного богослов'янезалежно від догматичного. Це питання було добре досліджений і висвітлений умонографії Д.Е. Ледда В«Богослов'я Нового ЗавітуВ», де автор справедливовказує, що В«реформатори наполягали на тому, що Біблія повиннатлумачитися буквально, а не алегорично, що призвело до виникненнясправді біблійного богослов'я В»[2].Тоді стали вивчатися мови, на яких було зображено Святе Письмо.Наступний крок був зроблений в епоху Просвітництва, коли Біблія В«сталатлумачитись В«абсолютно об'єктивноВ», тобто виключно як продуктісторії В»[3].Це означає, що ставлення до священних текстів перестало мати благоговійнийхарактер на увазі поширення раціоналізму, з його запереченням Божественногоодкровення і феномена дива. Під впливом розвивається історичного методувчені все менше шукали в Біблії богослов'я, але частіше знаходили в ній історіюрелігії.
Вже в 1787 р.І.Ф. Габлер прийшов до висновку, що Біблія являє собою збірник давніхрелігійних праць, в яких міститься історія семітського народу, і томувивчати її слід з тими ж передумовами, з якими досліджується будь-яка іншасемітська релігія. Раціоналістичний підхід Габлер був основоположним уобласті біблійного богослов'я впродовж півстоліття. У той же час відоміімена інших дослідників, які намагалися примирити християнське богослов'яз сучасною думкою. Іноді це бажання приводило їх до спроби поєднаннядеяких біблійних істин з універсальними законами природи. Кайзер (1813), ДеВетта (1813), Баумгартен-Крузіус (1828), фонн Кельн (1836) - це імена лишедеяких з них.
Наступнийвидатний вчений Ф.К. Баур відмовився від спроб раціоналістів шукати в НовомуЗавіті позачасову істину, оскільки істинним вважав не результат, а процес.Цей новий підхід Баур почерпнув у філософії Гегеля, який розробивдіалектичну картину світу. У згоді з нею людська думка рухається відякогось одного положення (тезу) до його протилежності (антитеза), в ходіїх взаємодії думка перероджується, стає більш-менш вірною - таквиникає нове бачення (синтез). В«Гегель бачив в історії релігії еволюцію Духав його діалектичній сприйнятті божественного, від природних релігій черезрелігію індивідуальної духовності до Абсолютної Релігії, тобто християнству В»[4]. Застосовуючи діалектичний метод, Бауродин з перших, хто аналізував проповідь апостола Павла за допомогоюфілософського інструментарію. Учений звернув увагу на те, що апостолвказував на незалежність ...
