Православ'я вРеспубліці Корея
Введення
ВМинулого року православ'я в Кореї відзначило свій 110-річний ювілей. 17 лютого1900 р. російські місіонер архімандрит Хрисанф відслужив першу літургію накорейської землі. Поява православ'я в Кореї стало закономірним результатомрозвитку її зв'язків з Росією, зростання впливу Росії на Корейському півострові. Чи неНевипадково більшість хрещених в ранній період існування місії становилижителі північних провінцій, які вели з Росією активний торговий обмін. Вонипов'язували з Росією надії на збереження незалежності країни в умовах всепосилюється японського впливу. Грунт для поширення православ'я булатакож підготовлена ​​попередніми поколіннями католицьких і протестантськихмісіонерів. На відміну від Китаю, куди протестантські місіонери прийшли разом ззагонами солдатів-колонізаторів, в Кореї християнство вже не сприймалося якпов'язане із західним імперіалізмом. Навпаки, воно стало ідеєю, що об'єдналакорейців в їх прагненні до незалежності.
Періодизація:Історію православ'я в Кореї, як правило, поділяють на два періоди: В«російськийВ»(1900-1949) і В«грецькийВ» (з 1955 р.). При цьому за основу розподілу беретьсяадміністративна приналежність корейської православної церкви, яка до 1949р. фактично підпорядковувалася Московському патріарху, а з кінця 1955 р. перейшла підюрисдикцію Вселенського патріарха. Т.М. Симбирцева, проте, зазначає, що данаперіодизація не враховує особливостей В«перехідного періодуВ» (1949 - 1955) ітяги корейців до релігійної самостійності. Симбирцева пропонує розглядатиісторію православ'я в Кореї як єдиний закономірний процес і ділити його на триетапи: виникнення (1900-1912), збереження (1912-1955) і розвитку (з 1955м.).
Проблемистановлення православ'я в Кореї
Вл
ютому 1900 р. в Сеул прибутку архімандрит Хрисанф і псаломщик Іона Левченко.17 лютого вони провели освітлення домашній церкві при дипломатичному посольствіРосії. Так було покладено початок Руської православної місії в Сеулі. У жовтні1900 при Руської духовної місії була відкрита школа для корейських хлопчиків.Правда, в ній навчалося спочатку всього 12 чоловік, і в наступні роки числодітей, які відвідують школу при місії, не збільшилася. У 1902 р. територія місіїбула повністю упорядкована. Були побудовані будинок для місіонерів, дзвіниця,будинок для перекладачів, будівля школи та підсобні приміщення. В якості храму буловирішено на перших порах використовувати будівлю школи. Але вже 17 квітня 1903відбулося урочисте освітлення храму св. Миколая чудотворця.
Самоювеликою трудністю для членів місії стало незнання корейської мови. Але тутвони несподівано для себе отримали допомогу від православних корейців, ранішепроживали в Уссурійському краї, а згодом переїхали до Сеула. Однак прицьому виникли труднощі, пов'язані з особливістю перекладанняцерковно-слов'янських текстів на корейську мову, оскільки добровільніперекладачі не володіли церковної термінологією. Тоді архімандрит Хрисанф, знаючипро знайомство корейців з китайською писемністю, звернувся до Пекіна з проханнямвислати китайські переклади вероучітельних книг. І з тих пір корейці могличитати в китайських книгах те, що їм до тих пір містилося тільки усно черезперекладача.
Росіяницерковні діячі бачили великі перспективи для поширення православ'я наКорейському півострові. Псаломщик місії Іона Левченко писав: В«Будучи вихованіна конфуціанських книгах, розпорядчих своїм послідовникам виконаннявсіляких церемоній, більшість корейців є поборниками зовнішньогообрядового богослужіння. Все ж наші православні обряди ... вельми наочновиражають християнські істини, які через ці обряди і легше сприймаються іглибше вкорінюються у свідомості В»[1]. Крім того, культпредків, як вважав Левченко, служив не перешкодою, а, навпаки, допомогою, православноїцеркви, на відміну від протестантської, яка не визнавала молитов за померлих. В«Високохудожнійзворушливий похоронний чин В»православної церкви, служіння панахид, особливідні поминання покійних - все це, як передбачалося, повинно було припасти посерцю корейцям. Одиничність ж випадків хрещення архімандрит Хрисанф пояснювавне відсутністю інтересу до православ'я з боку місцевого населення, а високоювідповідальністю, з якою росіяни пастирі підходили до своєї справи: В«... ми моглиб навхрест десятки тисяч, бо бажаючих взяти В«російську віруВ» було дужебагато, але ... завжди виявлялося, що ... турбота у них не про спасіння душі, а в тому,щоб придбати з особі місіонера захисника для своїх незаконних дій ... В»[2].
Ті,хто хотіли прийняти православ'я, дійсно робили це не з релігійнихпереконанням, а тому що були зацікавлені в збереженні дружніхвідносин з Росією. Архімандрит Павел писав: В«... корейці приймають віру порізним мирським, практичних міркувань і не для спасіння душі, а длязбагачення і порятунку свого тіла В»[3]. Часто корейцізверталися до росіян місіонерам за медичною допомогою, вважаючи, що європейцівміють виліковувати всі хвороби. Однак російські місіонери, крім хіни і касторкинічого дати не могли, на відміну від європейських і протестантських проповідників,які при підтримці своїх урядів будували лікарні, церкви,поширюючи свою віру не стільки шляхом читання релігійних догматів, скількишляхом привчання корейців до західного способу життя. І, як ми знаємо тепер,протестантські і католицькі місіонери набагато краще досягли успіху в справіпоширення своєї віри на півострові, ніж надмірно строгі іаскетичні російські місіонери.
Відповідаючина питання, чому вони хотіли прийняти православ'я корейці давали наступнітипові відповіді: В«Як і в нашій країні, так і у вашій панує монархія. Вилюбите свого імператора і моліться за нього в церкві. Ми також любимо свогоімператора, тому так само, як і ви, хочемо молитися за нього В»;В« Нам такожподобається те, що ваше ставлення до релігії дуже строго, не як у рештимісіонерів В»;В« Ще, ми ж сусіди, тому хочемо бути схожими на вас В»[4].Подобався корейцям і зовнішній вигляд православних службовців. Хрисанф писав: В«Одягмоя сподобалася всім корейцям і викликала завжди схвалення. Корейці тежносять ... довгі халати, зразок наших ряс, і короткі костюми європейців їм неподобаються В». Російських місіонерів також вітали, якщо вони пропонувалимолитви з політичним значенням, наприклад, молитву за добробуткорейського імператора з особливим наголосом на запобігання образ з бокуяпонців. Хрисанф зазначав: В«Особливо приводить мене в розчулення то увагу істаранність, з яким вони ... моляться за свого імператора ... жахливо боятися вони, щобяпонці знову не скривдили їх правителя ... В»[5]. Таким чином,причини прийняття православ'я лежали аж ніяк не в релігійних догмах і бажанніспасіння душі.
ВВнаслідок до 1904 р. в Російської місії було хрещено всього 14 корейців. А в 1904р. у зв'язку з початком російсько-японської війни співробітники місії були вислані зСеула японської військової адміністрацією. Новий період в історії російської місії вСеулі почався в 1906 р. після нормалізації відносин між Росією і Японією.Начальник місії архімандрит Павел за 6 років свого перебування в Кореї розгорнувпроповідницьку діяльність, створив 5 місіонерських станів, 7 шкіл на 220місць для корейських дітей. Період керівництва архімандрита Павла став самимяскравим в історії російської місії аж до 1945 р. У 1912 р. Павла відкликали вРосію, і з 1912 по 1930 рр.. місію очолювали: архімандрит Іриней(1912-1914), ігумен Володимир (1914-1917), ієромонах Паладій (1917) і ієромонахФеодосій (1917-1930). У цей час втрата зв'язків з Росією значно ускладниладіяльність місії. Так, при ієромонаха Палладін довелося закрити всі школичерез відсутність коштів на їх утримання. При ієромонаха Феодосія припиниласявисилка грошей з Росії. Місія виявилася в скрутному становищі. Довелосяздавати в оренду приміщення та земельні ділянки. Місія існувала також зарахунок подаяння. Підтримка приходила навіть з боку іновірних, наприклад єпископаангліканської церкви ...
