Федеральне агентствопо культурі і кінематографії
Федеральне державнеустанова
Вищого професійногоосвіти
Далекосхіднадержавна академія мистецтв
Кафедра загальногуманітарномунаук
Релігія отців
(історія релігіїросійського народу)
Владивосток2007
Зміст
Введення
1. Авторитет батька
2. Язичництво слов'янських народів
3. 1666 - патріарх Никон
4. Реформа Никона
4.1 Двуперстіе
4.2 Обряд причастя
4.3 Водохреща
Доповнення
Список використаної літератури
релігіяреформи Никона християнство
Введення
Метою своєї роботи я ставилавивчення релігії російського народу, як одного із символів культури. Дуже цікавимя думаю, було б розглянути період становлення від Давньої Русі до сучасності.У що вірили наші батьки, і що сталося з православ'ям. Як події минулого вплинулина сучасність, в тому числі на сучасні свята. Я хотіла б заглибитися самев цю тему, так як вона для мене цікава.
1. Авторитет батька
А вторітет батька , роду в стародавньому світі і особливо на СтародавньомуСході був украй великий. На цьому авторитеті фактично будувалися всі давньосхіднідержави. Цей принцип допомагав зберігати повагу як до старших у сім'ї, такі в державі. Цей принцип допомагав зберіга
ти національні та етнічні традиції.Цей принцип сприяв сплачіванія народу. І це дійсно дуже важливийпринцип. Святе Письмо також приділяє йому гідне місце. Згадати хоча бп'яту заповідь Божого Закону - В«Шануй батька твого і матір твою, щоб продовжилисьбули твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі В»(Исх.20: 12).
Але, говорячи про необхідністьшанування батьків, Біблія неодноразово застерігає нас від повторення помилокбатьків. Господь на сторінках Біблії, проголошуючи принципи істинної релігії,істинного Богопоклоненія ніде не пов'язує, не прирівнює їх з поняттям релігіїотців. В«І, побачивши деяких з учнів Його їли хліб руками нечистими, тобто невмитими,руками, докоряли. Бо фарисеї й усі юдеї, тримаючись передання старших, не їдять, неумивши ретельно рук; та, [прийшовши] з торгу, не їдять, поки не вмиються. Є і багато іншого,чого вони взяли додержувати: миття чаш, глеків, і мідяного посуду. Потімзапитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших,але хліб споживають руками нечистими? Він у відповідь сказав їм: Добре пророкував про вас,лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди шанують Мене устами, серце ж їхнє далековід Мене, але марно шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей. Занехаявшизаповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь обмивання кухлів і чаші, ібагато такого подібного й іншого. І сказав їм: чи добре, [що] відкидаєте ви заповідьБожу, аби зберегти своє передання? порушуючи Боже Слово вашим переданням, щови самі встановили і робите багато такого подібного В». Це питання є дуже актуальнимі в наші дні, коли по 70-річного атеїстичного періоду робляться заклики повернутисядо релігії батьків, В«вигнавшиВ» все, як кажуть, В«іноземніВ», чужі нашому народувіри і секти. Йде відозву до формування державної релігії, яка єрелігією батьків.
Однак, коли говорять про релігіюотців, необхідно спочатку визначитися: яких саме отців? Бо на сьогоднішній деньпрактично всі республіки колишнього СРСР населяють десятки і сотні народів, що маютьдеколи абсолютно різну історію і культуру. Та й ті, хто записаний у паспорті понебудь національністю, мають у своїй крові домішки десятків національностей.І яка з них ведуча, відповісти на це питання сьогодні утруднився навіть генетики.Бо в крові однієї людини може текти як кров російського, так і поляка, татарина,латиша, єврея і т.д. А їхні батьки, як відомо, поклонялися різним богам.
2. Язичництвослов'янських народів
Якщо брати у відношенні давнинуіснування тієї чи іншої релігії на даній території, то тоді релігією батьківстане язичництво. Бо саме воно вперше історично зафіксовано на наших слов'янськихземлях. І наші прабатьки офіційно проповідували його майже тисячу років.
Якщо ж вважати поняття В«релігіяотців В»з моменту прийняття в 988г. Князем Володимиром християнства у формі православ'я,то тут питань не менше. По-перше дуже невеликий відсоток людей в той часприйняв християнство щиро, в більшості випадків воно насаджувалося грубою силоюпід страхом смертної кари (1), змушуючи практично все населення Київської Русіприйняти його тільки зовні, на ділі продовжуючи сповідувати язичництво, кілька прикритехристиянськими одежами (2). Виникла епоха, Яка увійшла в історію під назвоюДвовір'я (3). Вона тривала у своєму відверто язичницькому дусі аж до 13 століття.Може бути, це Двовір'я є вірою батьків - адже його сповідувало переважнабільшість народу, навіть за даними самих православних істориків? (4)
Християнство прийшло на Русьз Візантії, але мало мало спільного з вченням Христа і Біблії. Подібно ісламу, християнствона Русі зазнавало безліч змін. Щоб привернути народ, що вірив у додання,християни стали вводити в звід Кононов язичницькі свята (наприклад, шануваннядня сонця, названого в російській мові воскресінням, поклоніння перед святими ііконами, сповідь перед священиком, і т.д.). Але навіть якщо і це відкинути, ми неможемо стверджувати, що православ'я було релігією батьків впродовж 1000 років.
3. 1666 - патріархНикон
У 1666 році в російській православнійцеркві стався розкол, що розділив її досі на два великі течії: Старовинні-православнуцерква (чи церква старовірів), і Ново-православну церкву (або нововеров). Сучаснатак звана державна православна церква не любить себе називати цимім'ям, хоча воно зовсім виправдано як історично, так і догматично. Значнучастина древнього православ'я сучасно новоправославіе грубо порушені. І ті російськісвяті, яким сьогодні моляться у православних храмах, не стали б стояти на службах,які ведуться абсолютно за іншими канонами і їх вкрай здивувало б троеперстноехрещення (хресне знамення трьома пальцями) сучасних прихожан, яке до релігіїотців, на яку вони так посилаються, відносини, як і багато іншого, не має ніякого.І якщо вже говорити про православ'я як про релігію батьків, то потрібно тоді говорити процеркви Старовинні-православної (або як її називають - старообрядців, старовірів), якраз зберігає батьківські перекази стародавнього православ'я, від яких офіційно існуючадержавна церква відмовилася ще за патріарха Никона при вельми дивнихі аж ніяк не духовно чистих обставинах.
Отже, перенесемося в середину17 століття, щоб розібратися, щоб розібратися з горезвісним поняттям релігії батьків,яким сьогодні так багато спекулюють багато церковні ієрархи без всякого на теправа ні історичного, ні духовного, ні доктринального. Середина 17 століття ознаменуваласяна Русі приходом на патріарший престол яскравою і суперечливої вЂ‹вЂ‹постаті Никона, який очоливу 1652 році російську церкву, а фактично і вся держава, бо його кипуча і діяльнанатура охопила всі сторони життя держави, починаючи від церковної реформи до організаціїна Русі артилерійського війська. Никон поєднував у собі багато, часом прямо протилежніриси характеру. Але, однією з основних його рис було владолюбство. Недарма він схиляєдосить м'якого царя Олексія Михайловича (1645-1676) до того, щоб той дав йомусвій титул В«Великого государяВ»! І підпис Никона на державних грамотах стоялонарівні з царської. Але владолюбство Никона йшло далі. Він бачив Москву Третім Римом,Новим Єрусалимом, заснувавши навіть поблизу столиці, як він його називав, Ново-єрусалимськиймонастир, а блізтекущую річку назвав Йорданом. Никон В«вступив в управління російськійцерквою з твердою рішучістю відновити повну згоду її з церквою грецької,знищивши всі обрядові особливості, як...
