Науковастатья
Зрелігієзнавства
розколправославної церкви в Україні
Студента групиП-22
ХорбаладезеВолодимира
Анотація. У ЦійНауковій Статті розглянуто проблему розкол православної церкви в Україні зрізноманітніх аспектів. Насамперед Було Зроблено історичний аналіз подій, якіпризвели до розкол. Потім досліджено проблему взаємовідносін Між церковнимиорганами и органами державної влади, и взагалі рол держави у врегулюванніцерковних проблем. В самому кінці Була Зроблено Спроба запропонуваті Основніпринципи и навпростець Вирішення досліджуваної проблеми.
Анотація. У цій науковійстатті розглянуто проблему розколу православної церкви в Україні зрізноманітних аспектів. В першу чергу було зроблено історичний аналізподій, які призвели до розколу. Потім досліджено проблему взаємовідносинміж церковними органами і органами державної влади, і в цілому роллюдержави в регулюванні церковних проблем. В самому кінці була зробленаспроба запропонувати основні принципи і напрямки вирішення дослідженоїпроблеми.
Постановка науковоїПроблеми
розколправославної церкви в Україні являє собою Дуже складаний проблему, Якові можнарозглядаті з різніх точок зору, Як ш внутрішньоцерковної так и наукової.Причому досліджуваті дяни питання Бажан людіні, Яки и Особисто має відношеннядо православної церкви. Тому-що така людина зможите дати більш глибокий и Точнийаналіз даної конфліктної сітуації. Потреба в дослідженні розкольніцького рухуна Україні пов'язана з проблемою Поиск Шляхів Подолання крізової дляукраїнського православ'я сітуації. Зокрема, у зв'язку з необхідністюнормалізації релігійного життя на Україні неодноразової вісловлювалася думка проДіалог з всіма православними Українськими конфесіямі з метою Подоланняцерковної смути и возз'єднання Всіх православних в одну Церкву. І хоча перспективиподібного об'єднання всі галі залішаються Досить туманно, все ж таки вінікаєпитання: Яким чином и на
якіх засідках Може буті здійсненій Сейчас процес? Узв'язку з ЦІМ існує потреба в більш глибокий дослідженні, Як історічніхджерел, так и сучасного стану автокефального розкол.
Дослідженнярозкольніцького руху на сучасности етапі Вкра необхідно для того, щоб успішнішевести конструктивний Діалог з автокефальної церкви и спробуваті з ними безШкода інтересам канонічного православ'я.
аналіз останніхдосліджень та публікацій. Дана тема неодноразової піднімалась в церковних колах,де вон широко досліджується, альо Як не парадоксально вон Майже НЕдосліджувалась в наукових колах з того аспекту, в якому Робле дяниДослідження. Тобто булі и раніше дослідженні питання Історії розкол и можливостиШляхів Подолання кризи. Альо самє Із Сторони взаємовідносін Між державою иЦеркви в Період розкол відомі Дослідження не проводились.
Мета Статті ипостановка Завдання. Метою Статті є Дослідження розкол православної церкви вУкраїні Із різноманітніх сторін.
Завдання:
-дослідітіісторичний аспект розкол;
-розглянутіпроблему взаємовідносін Між державою и церкви;
-запропонуватіможліві шляхи виходе Із конфліктної сітуації
-робітіВисновки и узагальнення
православнийцерква розкол україна
УкраїнськаПравославна Церква (УПЦ) є складовою частина Московського Патріархату направах практично повністю Незалежності в управлінні мітрополії.
Це єдина церковна структура та одна зкількох суспільних інстітуцій в Україні, Що має сільні позіції Як на лівому,так и на правому берегах Дніпра.
У Сейчас годину їїдіяльність однозначно ускладнено наявністю на її теріторії двох непідвладніх їйспільнот. Це "Українська Православна Церква Київський Патріархат"(УПЦ КП) і "Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ). РозколСЬОГОДНІ є однією з найголовнішіх причин дестабілізації церковного життя наУкраїні. Самопроголошені церкви не візнані жодних з Помісніх православнихЦерков.
Питання про ті,Якою буде Православна Церква в Україні має, за великим Рахунка, хвілюваті Лішетихий, кому не байдуже, Куди ходити и в Що віріті. Тім, для якіх різніці Немає,всі одне Куди ходити - хоч в Храм, хоч у пагоду. Колі ж людина усвідомлюєміжконфесійні відмінності, настає момент виборів. Основним чинників, Що впліваєна цею Вибір, буде Пріоритет, верховенство тихий чі інших жіттєвіх цінностейлюдини. Наведу, умисне, в довільному порядку: В«Місце роботи, сімейний стан,національність, віросповідання, країна проживання, Улюблене Колір,громадянство ... В», та Інші анкетні дані. Завдання гранично просте - потрібновібрато найголовніше и розставіті ВСІ пункти в порядку пріорітетної значімості.
Альо, перед тім Якдосліджуваті проблему розкол православної церкви в Україні, необхідно спершурозібратісь в історічніх аспектах цієї проблеми.
Після СмертіПатріарха Пимена Місцеблюстітелем Патріаршого Престолу 3 травня 1990 ставши уході Голосування митрополит Київський и Галицький Філарет, Патріаршій екзархіїУкраїни. Митрополит Київський вважався іншим за значенням після патріархаархієреєм Російській Церкві и найвплівовішім з постійніх членів СвященногоСинодові. За традіцією вважаєтся, Що Місцеблюстітель є найбільш імовірнімкандидатом у Майбутні Патріархі. Однак, в пресі все частіше и наполеглівішестала з'являтися ІНФОРМАЦІЯ про далеко не бездоганну моральну зовнішністьмитрополита Філарета. Чи не подобався багато, особливо Українському духовенству,и стиль Управління, Який БУВ обраних митрополитом, владній и грубо, властівійскоріше партійному начальнику, Ніж архієреєві. Вкра невміло повів себе екзархіїи Щодо уніатської внесок, роблячі необережні заяви, які Тільки спріялізростанню популярності унії. Багато з тих, хто від'єднався від церкви свідчілі,Що єдінім мотивом їх Дій Було Бажання піті з тієї задушлівій атмосфери, Яковінасадивши в Українській Церкві митрополит Філарет. У тій же година Було помітнімПрагнення митрополита Філарета дива Патріархом московсько и всієї Русі. НаПомісному Соборі 1990 екзархії України фігурував у ВИБОРЧИЙ Бюлетені на Першомумісці. За нього при вибор патріарха Було подано 66 голосів. Проти, новим предстоятелемРосійської Церкви ставши не Філарет, а митрополит Ленінградській Алексій. Можнапріпустіті, Що ця обставинних кож відбілося на подальшій діяльності митрополитаФіларета.
Літом 1991 р. ВІНгалі прийомів новообраного патріарха Алексія II в Киеве, закликали боротися з автокефалістамі(З тимі з українських націоналістів, які Вимагай незалежної церкви длянезалежної України) [1].Ще навесні 1992 р. ВІН взявши участь у Архієрейському Соборі и переконувавархієреїв дати Української Церкви канонічну самостійність [2], хоча уже з 1990 р.українське Церковне Управління володіло самою широкою автономією у Всіхвнутрішніх церковних справах. Чи не ставши Патріархом Московський, Філарет прагнувдо патріаршества хоча б у межах України, в Чому митрополита Київського вельмипідтрімував у тій годину президент Леонід Кравчук, а ще Більше підтрімувалі депутати-націоналістіз Верховної Ради.
На АрхієрейськомуСоборі Руської Православної Церкви в березні 1992 р. більшість українськихархієреїв з питання про незалежність Української Церкви підтрімало НЕ Його, аархієреїв російськіх. Праворуч обернулося для Філарета загально засудити и Вимогипіті на Спокій и Забезпечити проведення віборів нового Предстоятеля УкраїнськоїПравославної Церкви. Митрополит Філарет заявивши, Що ЯКЩО для Досягненняцерковного миру на Україні Це є необхіднім, то ВІН віконає волю АрхієрейськогоСобору.
Альо митрополитФіларет вірішів здійсніті по своєму. Повернувшись до Києва, ВІН 7 квітня 1992р., у свято Благовіщення, у Володимирська кафедральному соборі заявивши, ЩоСобор у Москві БУВ для нього Голгофу, де Його розпіналі, и зазнав ВІН все Цезаради незалежності Української Церкви. [3]Враженій Патріарх Алексій II звернув до Філарета з Телеграма-запит: В«Чіправда ті, Що мі дізнаємося про ваші слова? В»[4]Філарет відповів - и Це Була Його остання Відповідь Патріарху московсько - В«...
