Диякон Георгій Христич
СамГосподь Ісус Христос заповідав: В«Дослідіть Писання, бо ви думаєте через нихмати вічне життя, вони ж свідчать про Мене В»(Ін. 5, 39). Вся Біблія -книга, яка вказує нам на Ісуса Христа. У Біблії ми немов бачимо ВтіленняБоже: В«Письмо втілює в собі Слово, а втілення Слова довершуєперетворення слухання і читання слова в Євхаристію В», - пише сучаснийфранцузький православний мислитель Олів'є Клеман [1]. Кожен рядок Біблії абопрямо або побічно зводить наш розум до Месії. І навіть сама композиція Книги Книгвід падіння людей В«... через морок відчаю, через талановитих і посередніхдуховних вождів та керівників ізраїльського народу; через плеяду пророків іцарів, через падіння і повстання немов показує нам, що світ потребуєОсобистості, готової взяти на себе відповідальність за історію і долюлюдства В»[2].
Православніекзегети кажуть, що для того, щоб дістатися до суті, до смислового ядрасвященного тексту, необхідно враховувати в Біблії наявність 4-х В«рівнівВ» тексту,або В«смислових шарівВ»:
1)історичний сенс, чи буквальний
2)алегоричний або типологічний
3)топологічний або етичний
4)анагогічний або містичний [3].
Всічотири рівні тексту взаємопов'язані і взаємозумовлені. Вони переплітаються іповинні тлумачитися як щось цілісне і закінчений. І таке тлумачення можливетільки в Церкві, яка одна є берегинею апостольської традиціїтлумачення і розуміння тексту.
Прообразовательнийабо типологічний метод тлумачення полягає в тому, що ряд старозавітнихподій та осіб можуть розглядатися як дійсні прообрази Нового Завіту.Цей метод виник з біблійного сприйняття історії, згідно з яким БогВ«Многочастного і різноманітнеВ» виявляв себе в історії старозавітного народуізраїльського. Бог Ізраїлю - це Бог історії. Типологічний метод тлумаченнявизнає історичну реальність відбувалися в Старому Завіті подій іописаних осіб, однак розглядає ці особи і події як привід, за допомогоюякого Бог розсовує історичні рамки і змушує священного письменника ічитачів замислитися над прийдешніми подіями. Вже доконаний події абовідомі особистості розглядаються як прообрази, або (використовуючи грецькийтермін) як Типос прийдешніх подій і типажів месіанського часу. Цей методтлумачення Святого Письма активно використовував у своїх посланнях св. ап.Павло. Важливість його настільки велика, що видатний дослідник в областігерменевтики Старого Завіту, професор МДА Іван Миколайович Корсунський(1849-1899), ставив його, після буквально-історичного, другим основним методомтлумачення Святого Письма в новозавітної Церкви, а всі інші підходи(Алегоричний, символічний, анагогічний) вважав другорядними і в тійчи іншій мірі суб'єктивними [4].
Алегоричнийметод тлумачення характеризує ставлення до тексту як до якогось коду або шифру,тлумачення тексту - його розшифровка. Для аллегоріста існує принаймнідва рівні тексту - буквальний, поверхневий сенс і таємничий, таємнийсенс, вони ставляться один до одного як предмет і його тінь. Тлумачення Писанняалегоричним методом означає дійсне розуміння суті текстів, а непросте прийняття буквального сенсу.
Хочаалегоричний метод був відомий ще грецьким філософам, його яскравимпредставником в іудаїзмі був Філон Олександрійський, що застосував його до СтарогоЗаповіту. Євсевій пише про Філон як про дуже освіченим і начитаною людині,перевершив усіх своїх сучасників у знанні філософії Платона і Піфагора [5].Філон відомий своїм алегоричним розумінням Старого Завіту - чотири річки вЕдемі означають чотири чесноти, п'ять міст Содома - п'ять почуттів і т.д.
Цінністьалегорії для Філона зводиться до чотирьох пунктів:
1)цей метод дозволяє не приймати буквально антропоморфні опису Бога;
2)допомагає уникати тривіальних, незрозумілих, безглуздих значень, якінеминучі при буквальному розумінні окремих старозавітних текстів;
3)дає можливість подолати історичні труднощі Старого Завіту;
4)дозволяє витягти із Старого Завіту такі висновки, які гармоніюють зелліністичної філософією, і, таким чином, виправдати Старий Заповіт передсвоїми колегами-філософами.
Зазначеніметоди тлумачення Писання, звичайно ж, не були так чітко розділені і описані,найчастіше ми зустрічаємо авторів, що використовують в рівній мірі всі підходи.Безсумнівно, говорячи про типологічному і алегоричному методах, важливо відзначититой факт, що вони значно вплинули на тлумачення Писання в громадах першийхристиян [6].
Олександрійська школа.
Олександрійськашкола тлумачення Біблії відома перш за все своїм алегоричним методом,початок якому поклав ще Філон. Для того щоб скласти хоч якесьуявлення про цю школу, розглянемо двох найяскравіших її представників -Климента Олександрійського і його учня Орігена.
Климент- Тит Флавій Клеменс (150 - 215м.), після Іустина і Іринея вважається одним зродоначальників християнської патристичної літератури. Точне місце йогонародження невідомо, можливо, це Афіни або Олександрія. До часу Климентахристиянство вже поширилося по Римської імперії і починало виступати якякесь сформульоване релігійне вчення, готове обгрунтувати свою істинністьперед іншими релігіями і філософіями. Олександрія до того часу стає,за висловом одного дослідника, головою християнства, в той час як серцейого знаходилося в Антіохії, там вже існує християнська школа, якій ікерував Климент, дуже багато зробив для поширення Євангелія. Три йогороботи В«Повчання поганВ», Педагог, Стромати є цінними джереламидля вивчення раннього періоду християнства.
Св.Климент вважається одним з перших християнських богословів, які заявили про те, щоБіблію необхідно тлумачити тільки алегорично, так як буквальне значеннялише служить фігурально, прихованого глузду, який необхідно вміти знаходити.Будучи свого роду еклектикою, Климент, звичайно ж, не міг не взяти доувагу алегоричний метод грецьких філософів і поетів, а також досвідтлумачення Старого Завіту Філоном, щиро вважаючи, що Писання приховує свійістинний сенс, який необхідно виявити.
Наприклад,Климент цитує книгу В«Пастир ГермиВ», бачення II, глава 1: В«Узявши книгу, явіддалився в поле і списав усе буква в букву, не розуміючи змісту (букв. В«нерозрізняючи складів В»)В» [7], сенс ж став ясний Герме тільки через 15 днів післямолитви і посту. Все це бачення Климент тлумачить так - церква далавіруючим Писання, але це ще не означає, що вони можуть його зрозуміти, так якбачать тільки одні В«буквиВ» [8]. Легко помітити, що причини прихильностіКлимента алегоричному методу швидше богословські, ніж екзегетіческіе, що,втім, ріднить його з Філоном, та й з іншими представниками цього підходу дотлумаченню Біблії.
Іншимяскравим представником Олександрійської школи тлумачення Біблії був ученьКлимента - Оріген (185-254), який відомий своїм знанням Біблії і взагалівеликий начитаністю, яка поєднувалася з глибоким присвятою і аскетизмом.Багато єпископів того часу або вчилися у Орігена, або перебували з ним удружніх стосунках, хоча і неприємності не минули його. Батько Орігена помермученицькою смертю за віру, сам Оріген багато подорожував, хоча по правувважається гідним приймачем Климента в катехитичній школі Олександрії.Самим значними творами Орігена були В«СтроматиВ» і В«Про засадахВ», такожвін був творцем відомих Гекзапл - шестіязичного Старого Завіту - спробипереглянути загальноприйняту Септуагінті. У цьому важливому виданні Ориген поміщаєєврейський текст поруч з текстом Септуагінти та інших грецьких переказів.
Алегоричнийметод Орігена багато в чому схожий з методом Климента - відоме його порівнянняПисьма з людиною, де В«тілоВ» Писання є буквальний його сенс, В«душаВ» -сенс, який відкриває тільки християнам, В«духВ» ж Писання - прихований віднедуховну християн містичний зміст Біблії.
Наведемоприклад тлумачення Писання у Орігена. Тлумачачи текст з Мт. 15:21, він говорить проте, що Ісус вийшов В«звідтиВ», тобто від Генісаретського озера і пішов у Тир іСидон, тобто залишив Ізраїль і об...
