Горбунов Д. А.
Православний Свято-ТихоновськийБогословський Інститут
IV курс, заочне відділення
Катехізаторскій Факультет
Москва, 1998 р.
АвваЄвагрій - один із найавторитетніших вчителів-пустинножітелей, узагальнив духовнийдосвід єгипетських ченців у численних богословсько-аскетичних трактатах.Євагрій, що належав до В«третього поколінняВ» єгипетського чернецтва, жив піддругій половині IV століття. Його життєвий шлях був тісно пов'язанийз отцями-каппадокійців. Вже батько Євагрія був висвячений св. Василем Великимв хореепіскопа. Сам Євагрій по досягненні відповідного віку прийнятий вклір св. Василя і рукопокладений в читця. Василій Великий надав сильнийвплив на становлення християнського світогляду Євагрія, не розлучавсязі святителем до самої його смерті в 379 році. По смерті святителя наступнийважливий етап життя Євагрій проводить в Константинополі, куди він прибуває длятого, щоб стати найближчим учнем і соратником по боротьбі з арианством свт.Григорія Богослова. Згодом Євагрій не раз із вдячністю відгукнувся проВ«Праведність ГригоріїВ», наставив його В«в любомудрії ... і в священних словес В».Після відходу Григорія з архієпископській кафедри і залишення ним столиці,Євагрій, колишній архидияконом у святителя, залишається при єпископі Нектарії,відомого богослова і полеміста з єретиками. Близько 382 року Євагрій буввимушений бігти з Константинополя. Причиною втечі стала пристрасна любов дожінці, видно взаємна. Для того, щоб уникнути гріха і перемогтисильна спокуса Євагрій назавжди залишає столицю і поселяється в Єрусалимі.Палестина кінця IV століття була сильна своєю чернечоготрадицією. І природно, що авва Євагрій поступово схиляється до обраннячернечого шляху життя. Сильний вплив на нього зробили нові близькі друзі- Видатна палестинська подвижниця Меланія Старша і архімандрит РуфінАквілейського, з рук якого Євагрій, по всій видимості, і отримав чернечеоблачення. У 383 році Євагрій переселяється в єгипетську пустелю. Після двох роківчернечого життя в Нітрії Євагрій видаля
ється у внутрішню пустелю Келлі.Духовним наставником Євагрія стає преп. Макарій Єгипетський. З плиномчасу Євагрій, строгий подвижник і мудрий старець, придбав духовний авторитетне тільки серед насельників, але і серед багатьох християн з далеких країн.
Числолітературних творів, що вийшли з-під пера ченців-практиків не велике.Тому твори авви Євагрія мають настільки значну цінність і вЯк практичних керівництв до духовного діяння, і як історичніпам'ятники. Найбільш значним його твором є трилогія В«Слово продуховному діянні, або Монах В»-В« Умозрітель В»-В« Умоглядні глави В». Крімтого, до нас дійшли і ряд інших важливих аскетичних творів Євагрія:філософський трактат В«ДумкиВ», короткі вислови В«Зерцало для ченців і черницьВ»,В«Основи життя чернечогоВ», В«Слово про молитвуВ» та ін Відомі також ряд посланьі екзегетіческіх творінь Євагрія.
ТвориЄвагрія мали значний вплив на формування і розвиток святоотцівськоїдумки. Досить сказати, що до цих пір йдуть суперечки про приналежність тих чиінших трактатів перу Євагрія або деяких найвизначніших богословів Церкви (св.Василій Великий, преп. Максим Сповідник, Оріген, преп. Ніл Синайський).
СхемаВ«Восьми помислівВ», систематизована Євагрій, бере свої витоки в СвященномуПисанні, в творах Орігена, також спирається на досвід єгипетських подвижників.У наслідку ця тема була розвинена і поглиблена преп. Іоанном КассианомРимлянином, св. Григорія Двоєслова, св. Іоанном Дамаскін і багатьма іншимихристиянськими авторами і зайняла значне місце в аскетичній писемності.
Необхідністьборотьби з помислами затверджувалася вже язичницькими філософами. У Новому Завіті темаВ«КатарсисуВ», очищення є провідною: Сам Господь народжений, щоб В«врятувати людейСвоїх від їхніх гріхів В»(Мт. 1; 21). В«Син Людський має владу на землі прощатигріхи В», - свідчить про Себе Христос (Мт. 9, 6). Гріх є головнимперешкодою для богоспілкування: «³дійдіть від Мене, хто чинить беззаконняВ» (Мф. 7;23), - говорить Христос. Наслідком порушення Божественних заповідей є йрозлади міжособистісних відносин: В«через розріст беззаконства, у багатьохохолоне любов В»(Мф. 24, 12), а за словом ап. Іоанна В«не любить братаперебуває в смерті В»(1Ів. 3; 14). Гріховна короста, В«жало смертіВ» (1Кор. 15;56), посилюючи з часом, руйнує внутрішній світ людини, призводить додуховної, а часто і до передчасної фізичної смерті.
Завченню авви Євагрія, метою духовного діяння В«умозрітеляВ» є тричесноти, про які і слід молитися:
Молися,по-перше, про очищення від пристрастей, по-друге, про позбавлення від невідання ізабуття; по-третє, [про звільнення] від спокуси і богооставленності. [1,гл. 38, c. 81]
Самапо собі В«брань, що виникає між нами і нечистими бісами, ведеться тільки черездуховної молитви і нічого іншого В»[1, гл. 50, c. 82].
В«Бісвельми заздрить молільникові людині і використовує всі засоби, щоб збити йогоз мети. Тому він не перестає за допомогою пам'яті викликати думки про речі, а здопомогою плоті перекидає на землю пристрастями, щоб тільки перешкодити його шествиюблагим шляхом подвижництва і вознесіння до Бога В». [1, гл. 44, c. 82]
Тобтоцілю будь-яких аскетичних вправ є молитва, діалог з Богом, іперешкодою на шляху до В«чистій молитвіВ» стоять помисли, сліпучі гностика,часто виростають в пристрасті. Авва дає наступне визначення злим помислам:
бісівськіпомисел є виникаючий в думці образ сприйманого почуттями людини;наведений цим у стан пристрасного збудження, розум таємно [починає]говорити і чинити беззаконня, виганяє [з себе] цим помислом назустрічвипадковому примарі.
бісівськіпомисли засліплюють славне око душі, яке звернене до споглядання сущих. [2,гл. 26-24, c. 125]
Темаборотьби з пристрастями у формі вчення про В«восьми помислахВ» червоною ниткою проходитьчерез усі твори Євагрія Понтійського (в тому числі і догматичногохарактеру), але найбільш чітко воно викладено в В«Слові про духовне діланняВ». Вманускриптах досить часто ці 9 глав (6 - 15) представляються як окреметвір (напр. В«Про осьми помислах до АнатоліяВ» в російській Доборотолюбіі).Тут Євагрій пише:
Євісім основних помислів, що ходять всі [інші] помисли. Першийпомисел - обжерливості, а за ним [слід] помисел розпусти; третій - сріблолюбства;четвертий - печалі; п'ятий - гніву; шостий - зневіри; сьомий - марнославства, авосьмий - гордині. Від нас не залежить те, щоб всі ці помисли дошкуляли або,навпаки, не тривожили нас; проте від нас залежить те, щоб вони затримувалисяабо навпаки, не затримувалися в нас, щоб вони приводили або не приводили врух пристрасті. [3, гл. 6, c. 96]
Схильністьдо того чи іншого виду гріха закладена в людині генетично - до деякихпорокам він залишається байдужим, а для того, щоб перемогти інші інодіпотрібно ціле життя. Дана сходи пристрастей обіймає всю духовно-тілеснуприроду людини: від низинних тварин похотей, до витончених суто душевнихпороків. За вченням свв. отців, у міру духовного росту людини внаслідокнеправильної аскетичної спрямованості зростає небезпека впасти в більштяжкі з точки зору зцілення пороки, вражаючі вже духовну природулюдини.
Першимз усіх помислів є помисел себелюбства, а за ним - [інші] вісім. [2,гл. 41, c. 126] ​​
-головним мотивом гріховного життя людини, коренем гріха є егоїзм,надмірна увага до власного буття в збиток буття оточуючих.
Напершому місці серед восьми основних пристрастей, які хвилюють людину, поставленообжерливість, як найбільш близька до тварини початку пристрасть. За словамиЄвагрія, всі вісім помислів ототожнюються з діями бісів (СР В«бісзневіри В»[3, гл. 12, c.97]; Мт. 12; 43-45). Але в той же часавва розділяє дію бісів і результат свавілля (В«злого произволенияВ» [2,гл.34, c. 126]) людини:
Зприводяться в рух пристрастей одні збуджуються [в нас] пам'яттю, інші -почуттям, а треті - бісами. [2, гл. 44, c. 127]
навіюваннябісів ми зобов'язані думками ...
