ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМ ЗВ'ЯЗКУ.
Однією з головних умов вдосконалення тазміцнення матеріально-технічної бази суспільства є наявністьрозгалуженою, технічно досконалою зв'язку. У нашій країні для цього створюєтьсяЄдина автоматизована мережа зв'язку ЕАСС. Важливу роль у розвитку ЕАСС маютьзасоби радіозв'язку: радіорелейні, тропосферних і супутникові.
Вивчення поширення ультракоротких (метрових)радіохвиль в нашій країні почалося в 1926 р. Під керівництвом академіка Б. А.Введенського, а перші лінії зв'язку на метрових хвилях з'явилися в 1932 ... 1934рр.. У 1946 р. в Киргизії була організована радіорелейна лінія довжиною250 км.
Розвиток багатоканальної радіорелейної зв'язкувідноситься до початку 40-х років, коли з'являються перші 12-канальні радіолінії,використовують той же, що і для кабельних ліній, спосіб частотного поділуканалів і ту ж каналостворюючої апаратури, а також частотну модуляціюсигналу.
На початку 50-х років з'явилося відразу кілька типіввітчизняної апаратури РРЛ (В«СтрілаВ», Р-60/120, Р-600). Надалі на мережізв'язку країни з'явилися радіорелейні системи прямої видимості РРСП В«СвітанокВ»,В«СхідВ», КУРС (комплекс уніфікованих радіорелейних систем),В«Електроніка-зв'язокВ» та ін Загальна протяжність РРЛ, експлуатованих в народномугосподарстві СРСР, становить понад 100 тисяч км.
Освоєння природних багатств Далекого Сходу іСибіру зажадало різкого збільшення протяжності ретрансляційних ділянокРРЛ для забезпечення зв'язком важкодоступних та віддалених районів нашої країни.Для створення ліній зв'язку, що задовольняють цим вимогам, був використанийвідкритий на початку 50-х років ефект далекого тропосферного поширення ДТРдециметрових і сантиметрових радіохвиль. Використовуючи ДТР, вдалося створити новийтип тропосферних радіорелейних систем передачі ТРСП з відстанями міжсусідніми станціями 150 ... 300, а в окремих випадках і 600 ... 800 км. До 1965м. у світі експлуатувалося вже більше 100 тисяч км. Тропосферних ліній. ВРадянському Союзі було створено декілька типів ТРСП В«Горизонт-МВ», ТР-120/ДТР-12 іін
Розвиток космічної техніки, піонерами створенняякої були такі радянські вчені, як академіки С. П. Корольов і М. В.Келдиш, дозволило створити супутникові системи передачі ССП. У 1965 р. вступилав лад перша радянська супутникова система, що використовує ШСЗ В«Молния-1В» іпризначена для передачі сигналів багатоканальної телефонії та телебачення. Внаступні роки були створені ССП, що використовують ШСЗ В«Блискавка-2В», В«Молния-3В»,В«ЕкранВ», В«ВеселкаВ», В«ГоризонтВ» та ін
Супутникові системи передачі дозволяють (спільно зРРСП) забезпечити більше 90% населення нашої країни однієї телевізійноїпрограмою і близько 75% двома і більше.
Побудова системи передачі залежить від багатьохфакторів, таких як вид повідомлення, критерії якості передачі сигналу,вартості і т. д. Звичайно при проектуванні системи передачі інформаціїпередбачається заданим вид повідомлення, а також кореспондуючі пункти. Вже напершому етапі проектування повинен бути зроблений вибір найбільш придатноїсистеми, що задовольняє вимогам до пропускної спроможності, якостіпередачі і дальності зв'язку та враховує міркування соціально-економічногохарактеру.
Основним критерієм вибору системи передачі єекономічна ефективність, обумовлена ​​капітальними витратами іексплуатаційними витратами. При остаточному виборі враховують і такіпоказники, як надійність передачі інформації по каналах, тривалістьдії і швидкість впровадження системи, підвищення продуктивності праці,витрата електроенергії (особливо за відсутності централізованогоенергопостачання) і т. д. Так, для визначення економічної ефективностівитрати на будівництво та експлуатацію РРСП доцільно порівняти звідповідними витратами при використанні симетричного коаксіальногокабелів. Для багатоканальних систем необхідно враховувати також: як цівитрати зменшуються зі збільшенням кількості каналів.
Розрахунки показують, що питомі витрати із зростаннямчисла каналів (понад 60) убувають для радіорелейних систем швидше, ніж длякабельних. Це пояснюється тим, що на кабельних лініях збільшення числаканалів пов'язано з переходом від симетричного до більш дорогого коаксіальномукабелю або з прокладкою додаткових пар кабелю або спорудою підсилювальнихпристроїв, тобто з істотними додатковими витратами. Збільшення числаканалів на РРСП призводить лише до незначного подорожчання апаратури. Крімтого, істотне збільшення числа каналів на РРСП можна отримати, якщозбільшувати число робочих стовбурів, при цьому основні споруди (технічнібудівлі, антенні опори) залишаються колишніми, а питомі витрати наканало-кілометр різко скорочуються. Вартість експлуатації РРСП з числом каналіввище 60 нижче, ніж кабельних, крім того, менше витрата кольорових металів,будівництво вимагає менше часу. Це визначає широке поширеннятаких РРСП при спорудженні тимчасових ліній, ліній зв'язку з рухомими об'єктами.
Все це, однак, не означає, що скрізь і у всіхвипадках повинні використовуватись радіорелейні, а не кабельні лінії або інші,наприклад супутникові. Кожен вид ліній зв'язку має свої переваги. Кабельнілінії, наприклад, простіше в експлуатації і забезпечують відносну скритністьзв'язку, лінії далекого тропосферного поширення хвиль дозволяють значнозбільшити відстань між сусідніми ретрансляційних станцій, що вигіднопри спорудженні систем зв'язку у віддалених і важкодоступних районах країни.Супутникові системи передачі найбільш економічні при створенні розподільнихмереж (передачі центрального радіомовлення, телебачення, фотогазету) і привеликих відстанях між кореспондентами.
Системи зв'язку на декаметрових хвилях використовуютьнайчастіше в радіомовленні, однак, незважаючи на розвиток інших засобів, вони невтратили свого значення і для зв'язку, особливо там, де не потрібніпотужні пучки каналів і економічно доцільно мати всього телефонний аботелекодовий канал. Найбільш важким для дослідника при побудовіконкретної оптимальної системи передачі є вибір критеріїв, оскількиповинні бути оцінені не тільки всі найбільш істотні параметри, в тому числіі вартість, але і важко описуваний математично соціально-економічнийкритерій. Причому рішення, що дає найкращий ефект по одному з критеріїв, частішевсього не забезпечують його по іншим. Більш того, в процесі розробки системипередачі (що триває іноді більше 4 ... 5 років) вибрані критерії можутьзазнавати такі зміни, що система, оптимальна в момент початку розробки,стає неоптимальною (за тими ж критеріями!) в кінці.
Розвиток техніки і централізація управління породилибезліч найважливіших завдань, для вирішення яких необхідна швидка і точнареакція на події, що відбуваються географічно віддалених районах. До такихзавданням, наприклад, відносять управління рухом літаків і штучнихсупутників Землі, збір і обробку інформації у великих системах та ін Рішенняцих завдань збільшує технічні вимоги до систем передачі та визначаєприскорений розвиток всіх засобів зв'язку. Як відзначав ще академік А. А.Харкевич, кількість інформації зростає приблизно пропорційно квадратупромислового потенціалу, подвоюючись за 5 ... 10 років. Швидкість і багатоальтернативність процесу прийняття рішень диктує необхідність використанняшвидкодіючих електронних цифрових обчислювальних машин. Створення систем,призначених для зв'язку ЕОМ один з одним, породило нові, більш жорстківимоги до якості передачі і збільшило без того швидко зростаючий обсягпереданої інформації. Вимоги зменшити втрати достовірності до 10 ... 10і збільшити швидкість передачі інформації до сотень мегабіт в секунду вжесьогодні не є надмірним.
Передача в одному стволі радіорелейного чисупутникової лінії зв'язку тисяч, а в найближчому майбутньому десятків тисяч,високоякісних ТЧ сигналів зажадала зменшити всі можливі видиспотворень до фантастично малих значень. Наприклад, коефіцієнт нелінійнихспотворень в модемах і групових трактах таких ліній обчислюється тисячнимичастками в...
