Норвезький композитор, піаніст, диригент (1843-1907)
Гріг- Найвидатніший представник скандинавської композиторської школи, глибоконаціональний композитор, якого, крім найширшого кругозору та високоїступеня відповідальності за долю країни, завжди відрізняли свіже почуття гумору,спостережливість і самоіронія. Чимало часу Гріг присвятив збиранню та обробцінорвезького музичного фольклору, в результаті чого зіграв вирішальну роль урозвитку вітчизняної культури. Завдяки генію Гріга провінційнанорвезька музика піднялася до висот світової класики.
ЕдвардХагеруп Гріг народився 15 червня 1843 року в норвезькому місті Бергені. Його батькоОлександр Гріг, нащадок вихідця з Шотландії, був купцем. Мати Гесіна, уродженаХагеруп, непогана піаністка, була безумовно обдарована музично і направлялаталант сина в потрібне русло, з ранніх років прищепила йому любов до Моцарта. Однакмати занадто суворо опікала його в професійному відношенні, і це хлопчикові неподобалося.
Вжев дитячі роки маленький Гріг пробував складати музику. Його першим творомбули В«Варіації на німецьку мелодію для фортепіаноВ». У 15 років Едвардпознайомився з видатним скрипалем Оле Булем, що переконав родину Грігавідправити сина в Лейпцизьку консерваторію.
Алеконсерваторія розчарувала романтично налаштованого Едварда. Він усією душеютягнувся до Шопену і Шуману, а цей В«храм музикиВ» вимагав від нього зовсім не такихпіднесених устремлінь. У консерваторії панувала казенна атмосфера, і навітьнезважаючи на те, що там викладав один Шумана піаніст Ернст Венцель і працюваввидатний теоретик музики Моріц Гауптман (в яких Гріг знайшов своїходнодумців), в цілому Лейпцизька консерваторія обмежувала творчуфантазію Гріга. Гріг закінчив консерваторію в 1862 році, після чого повернувся набатьківщину і оселився в Копенгагені, культурній столиці тодішньої Скандинавії. Тамвін познайомився з данським композитором Нільсом Гаді, чи не головним представникомромантичного напрямку в скандинавської музики. Тоді ж Гріг познайомився змолодим композитором Рікардом Нурдроком, який славився невгамовним прихильникомнорвезької народної музики. На жаль, цей талановитий композитор, що зробиввеличезну творчу вплив на Едварда Гріга, помер у віці 24 років.
Вці роки Едвард Гріг разом з Нурдроком, данським композитором Е. Хорнеманом іорганістом і композитором данцем Г. Маттісон-Хансеном заснували вКопенгагені музичне товариство В«ЕвтерпаВ». Головним завданням булорозповсюдження творів молодих авторів-новаторів. Це суспільство, що проіснувалотри роки, мав великий вплив на скандинавську музику.
Копенгагенськийперіод Гріга відзначений низкою цікавих творів, у тому числі фортепіанної таПерший скрипковий сонатами, увертюрою В«ОсіньВ», фрагментами симфоній, частковощо увійшли потім в В«Симфонічні п'єсиВ» для фортепіано в чотири руки.
Восени1866 Гріг переїхав до Крістіанію (так у ті роки називався Осло) і жив там вПротягом восьми років. Восени цього ж року вперше виступив з концертом, складенимз авторських творів. Концерт мав величезний успіх.
В1869-1870 роки Гріг як державний стипендіат відвідав Рим і подружився тамз Лістом. Ця дружба мала велике значення для композитора. Завдяки ційзустрічі Гріг повірив у власні сили.
ВВодночас Гріг в якості диригента взяв на себе керівництво концертамиМузичного (пізніше - Філармонічного) суспільства, яке він заснував разом зкомпозитором Сведсеном. Він продовжував диригувати до весни 1873 року, прагнучипознайомити столичне товариство Норвегії не тільки з видатними творамикомпозиторів-класиків, але й з завоюваннями тодішнього В«авангардуВ» -творами Вагнера, Ліста, Шумана. У репертуарі оркестру були ітвори молодих скандинавських авторів. Про музичному товаристві, якебуло по суті об'єднанням інструменталістів і вокалістів, знала вся країна:імена Гріга і Сведсена згадувалися в скандинавській пресі не рідше, ніж іменавидатних Б'єрнсона і Ібсена.
Періодзрілості Гріга як композитора збігся з розквітом інтелектуального життя Даніїі Норвегії. У 1890 році Енгельс так охарактеризував стан справ у цьомурегіоні: В«Норвежці створюють набагато більше духовних цінностей, ніж інші нації ...В»Гріг особливо прогресував як композитор і музичний діяч в 70-ті роки, колийого матеріальне становище змінилося на краще: за свої праці він отримав відуряду Норвегії довічну пенсію.
В1875 Гріг написав симфонічну п'єсу В«Пер ГюнтВ». Це екскурс в романтикустарої Норвегії і в приватне романтичне світовідчуття композитора. Цетвір принесло йому славу, слідом за прем'єрою В«Пера ГюнтаВ» послідувалиєвропейські гастролі. Гріг став отримувати привабливі пропозиції від великихвидавничих фірм. Він міг би мати непогані прибутки, якби цілкомзосередився на композиторської роботі. Однак Гріг ще довгий час не кидавсуспільно-музичну діяльність, і в 1880-1882 роках керував, наприклад, музичнимтовариством В«ГармоніяВ» рідного міста Бергена.
В1893 Кембріджський університет обрав Гріга почесним доктором музики -одночасно з Чайковським, Сен-Санс і іншими знаменитими музикантами.
Грігвиступав у пресі як автор цікавих нарисів про Верді, Моцарта, Шуманом.Написав він і автобіографічний нарис. Під час перебування в 1888 році вЛейпцигу Гріг зустрівся з Чайковським, між композиторами зав'язалася дружба ...У всіх країнах Європи ім'я Гріга викликає почуття симпатії, оскільки він - одинз тих композиторів, чия любов до мелодій заперечує вульгарність і дешевупопулярність. Для мелодій Гріга, як і Шуберта, характерна простота, але зовсімне примітивні.
Грігнеодноразово використовував записи норвезького фольклориста Л. М. Ліндемана, якимнадавав нове життя перекладанням їх для фортепіано. У таких творах якВ«Двадцять п'ять норвезьких пісень і танцівВ» або «ѳмнадцять норвезькихселянських танців В»для скрипки соло, як вони виконуються на народномуінструменті В«ФелеВ», він не згладжував народний стиль, чим суттєво збагативскарбницю світової народної музики. При оцінці цих творів стаєясно, що Гріг виконав обов'язок перед батьківщиною навіть без численних помпезнихсимфоній.
СтаріючийГріг не раз доводив свіжість розуму. Він не бажав старіти і бурчав нанелюб'язно природи, яка не дозволяє людині вибрати найбільшвлаштовує його рід хвороби і смерті. У листах 1900 року він іронізує надвласним віком: В«Останнім часом я налаштовуюся на філософію здоров'яі намагаюся більше ... не плакатися. Як дійсної музиці властиві нетільки crescendo, fortissimo, але і diminuendo, ті ж нюанси виявляє переднами і життя. З crescendo і fortissimo ми покінчили. Тепер піде граdiminuendo, і якесь diminuendo може навіть бути красивим ... Думка про прийдешнєpianissimo для мене вже не стільки несимпатична, але до некрасивого в diminuendoя плекаю найбільшу повагу ... В»
СамГріг незадовго до кончини писав про свою творчість скромно: В«Художники, як Бахі Бетховен, споруджували храми на висотах, я ж хотів, як це висловив в одній ізсвоїх останніх драм Ібсен, будувати для людей житла, в яких вони відчувалиб себе затишно і щасливо. Іншими словами, я записував народну музику рідноїкраїни. І за стилем, і за формоутворенню я залишився німецьким романтикомшуманівською школи. Але одночасно я черпав з багатої скарбниці народнихпісень батьківщини, і з цього, досі не дослідженого, вивчення норвезькоїнародної душі намагався створити національне мистецтво В». Це висловлювання якякнайкраще характеризує творчість Гріга.
Ітаки він не бажав передчасно записувати себе в старі. На його часткузалишилося ще достатньо цілком приємних турбот. Так, в 1898 році в Бергені Грігзаснував фестиваль норвезької музики, який виявився настільки живучим, що проводитьсяі понині. Під саму завісу життя, в 1906 році, Гріг встиг стати почеснимдоктором музики Оксфордського університету.
ПомерГріг у рідному Бергені у 1907 році.
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту ormn.net
