Народився13 березня 1937 в Орську. Закінчив математичний факультет Московського державногоуніверситету, працював в лабораторії Військової академії ім. Дзержинського. Післязакінчення Вищих курсів сценаристів і режисерів при ВДІКу працював редактором увидавництві В«Радянський письменникВ». Вів семінар прози в Літературному інститутіім. О.М.Горького.
Першаповість Маканіна Пряма лінія (1965) була позитивно зустрінута критикою, алеоб'єктом пильної уваги дослідників його творчість стала тільки всередині 1970-х років, коли письменник уже видав тринадцять книг прози. Критикиназвали Маканіна одним з найзначніших представників т.зв. В«Поколіннясорокарічних В».
Прозаїкне давав оцінок вчинкам і характерам своїх героїв. Його типовим персонажембув чоловік із середнього прошарку суспільства, поведінку і коло спілкування якогоповністю відповідали його соціальному становищу. На відміну від героївЮ.Тріфонова і письменників-В«деревенщіковВ», персонажі Маканіна, як правило,вихідці з невеликих селищ, не були вкорінені ні в міській, ні всільської середовищі. На думку критика Л. Аннінський, проміжність героїввизначала авторський В«мову, відповідальний теміВ». У цьому сенсі найбільш типовийгерой повісті Антилідером (1980) Толік Куренков. Володіє їм В«силапосередність В»змушує його відчувати ворожість до людей, які так чиінакше виділяються зі звичної йому побутової середовища, і зрештою призводить йогодо загибелі. В«До якоїсь середини і сумі, яку і називають словамиВ« звичайнажиття В», приходить і головний герой оповідання Ключар і Алімушкін (1979).
ОднакМаканіна цікавить не тільки положення людини в соціумі. Йому притаманнеВ«Зір, уважне одночасно і до людської соціальності, і до духовногозерну В»(І.Роднянская). Так, герой оповідання Блакитне і червоне (1982), В«людинабарака В», свідомо культивує в собі риси індивідуальної виразності,з дитячих років намагається осягнути таємницю не барачного, а особистісного існування.
-->> Вповісті Голоси (1982) Маканин зображує кілька ситуацій, в яких,В«Втративши на мить рівновагу, чоловік виявлявся, виявлявся, окреслювалосяіндивідуально, тут же і миттю виділяючись з маси, здавалося б, точно таких же,як він В». Для Ігнатьєва, героя оповідання Річка з швидкою течією (1979), такийситуацією стає смертельна хвороба дружини; для дрібного службовця Родіонцеваз розповіді Людина свити (1982) - невдоволення начальниці; для екстрасенсаЯкушкіна з повісті Предтеча (1982) - власний загадковий дар. Про джерелосвого обдарування розмірковує і композитор Башилов, головний герой повісті Десходилося небо з пагорбами (1984), яка відчуває, що, втілившись у ньому якв професійному музиканта, пісенний дар його батьківщини вичерпався. Це призводитьБашилова до тяжкого душевного кризі, він звинувачує себе в тому, що якимосьнезбагненним чином В«висмоктавВ» своїх земляків.
Длятрьох повістей Маканіна - Втрата, Один і одна, відстає (всі 1987) - характернийзагальний сюжетний принцип В«накладання, збігів, просвічування одного сюжетукрізь інший і крізь третій В»(І. Соловйова). Дія кожної з повістейвідбувається в декількох тимчасових пластах, вільно перетікає із століття в століття,підкоряючись творчої волі автора.
Створеннятипажів і роздуми про природу людської посередність в оповіданні Сюжетусереднення (1992) наводять письменника до висновку про те, що В«розчинення всякоїіндивідуальності в середній масі тим або іншим способом - це навіть не тема і несюжет, це саме наше буття В». Таке розуміння дійсності дозволяєМаканіна змоделювати можливий розвиток суспільної ситуації в періодруйнування життєвих підвалин. Цій темі присвячена повість Лаз (1991), дія якоївідбувається на тлі повсякденного хаосу і жорстокості. Персонажі повісті,інтелектуали, створюють для себе під землею оазис нормального життя. Головнийгерой час від часу проникає туди через вузький лаз, але не залишається назавждичерез хворого сина, якому не під силу цей шлях.
Дослідженнясоціальних типів, властиве для творчості Маканіна, яскраво виражено в повістіСтіл, покритий сукном і з графином посередині (1993), за створення якоїпрозаїк отримав Букерівську премію. Дійові особи цього твору -В«Соціально ярийВ», В«секретарстваВ», В«молодий вовкВ» та інші - ведутьсудилище над головним героєм, ставлять його в повну залежність від чужих йомуобставин. Маканин розглядає цю ситуацію як архетипическую для людей,які в декількох поколіннях випробовували В«метафізичне тискколективного розуму В».
РозповідьКавказький полонений (1998) присвячений болючій темі взаємного притягання івідштовхування російської і кавказця, який приводить їх до кривавої ворожнечі. Кавказькатема зачіпається і в романі Андеграунд, або Герой нашого часу (1999).Взагалі ж в цьому творі створюється образ і тип людини з тогосоціального шару, який Маканин визначає як В«екзистенціальний андеграундВ».Головний герой роману, Петрович, - письменник без книжок, сторож чужих квартир -належить до людської спільності, яку автор назвав у романі В«Божимескортом суєтного людства В».
Длятворчості Маканіна характерно В«соціальне людинознавствоВ» (І.Роднянская),дозволяє прозаїку створювати виразні сучасні типажі. Йоготвори перекладені на десятки мов, широко видаються за кордоном, вінлауреат Пушкінської премії (ФРН), Державної премії Росії та ін
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .krugosvet.ru
