С.І. Алешніков
У статтіпредставлена ​​коротка біографія видатного німецького математика Карла-ГуставаЯкоба Якобі, наукова діяльність якого тісно пов'язана з Кенігсберзькому університету- Альбертіна. Дано огляд його робіт в галузі теорії функцій, теорії чисел іалгебраїчної геометрії, що сприяли становленню сучасних математичнихметодів захисту інформації.
Він проник майжев усі області розрослася за 2000 років до неймовірних розмірів науки. Усюди,куди спрямовувався його творчий дух, їм були отримані важливі і глибокірезультати, введені нові засадничі ідеї, математична витонченістьпіднята на більш високий щабель. Його наукова діяльність тривала трохипонад чверть століття - відносно невеликий термін у порівнянні з попереднімиматематиками першого рангу; всього лише половину того часу, протягом якоготворив Ейлер, один з найвидатніших математиків всіх часів. Тим не менш, він бувмайже також многосторонен і продуктивний, як і сам Ейлер. Як і Ейлер, вінвикористовував всі засоби сучасної йому науки, щохвилини вони були в йогорозпорядженні.
Так говоривГустав Діріхле (Gustav Dirichlet), видатний німецький математик, на щорічномузасіданні Прусської академії наук 1 липня 1852 про свого колегу академіка Карла-Густава Якобе Якобі з приводу кончини останнього.
К.-Г.Я. Якобі народився 10 грудня 1804 р. у Потсдамі. Він був одним з чотирьох дітей банкіра Симона Якобі і ріс в найсприятливішихумовах, в заможній родині з широким колом інтересів, в зіткненніз усіма можливостями освіти, які давало той час. У Карла булисестра, Тереза, і два брата, Моріц (Moses) і Едуард. Сім'я Якобі належала довищим верствам єврейської громади Потсдама. У їхньому будинку говорили по-англійськи іпо-французьки. Постійними гостями були вищі службовці провінції. Після смертібатька його справу продовжив молодший брат Едуард, але неуспішно. Надалі вінкерував створеним ним самим економічним відділом газети В«KreuzzeitungВ».Старший брат Карла, Моріц, навчався в Берлінському і Геттінгенському університетах,по закінченні яких вступив на державну службу. Пізніше він переїхав добратові в Кенігсберг. У 1835 р. він отримав запрошення в якості екстраординарногопрофесора в університет м. Тарту (Dorpat), а в 1837 р. - в університет Санкт-Петербурга. Про долю Терези Якобі нічого не відомо.
Свої першіпізнання в математиці та мовах Карл придбав під керівництвом свого дядька Ф.А.Лемана (FA Lehmann), колишнього його єдиним вчителем протягом п'ятироків. У віці неповних 12 років у листопаді 1816 р. він вступив у другий клас Потсдамської гімназії, звідки, після півроку був переведений у перший. Черезчотири роки навчання в гімназії успішно завершилося. Вже в старших класах вінпознайомився з ейлеровскім Introductio in analysis infinitorum.
У 1821 р. неповних 16 років від роду Якобі став студентом Берлінського університету. До надходження вуніверситет він носив ім'я Жак-Симон (Jacques-Simon). У студентські роки вінзмінив віру на християнську, а саме, на протестантську і відповідно ім'яна Карл-Густав-Якоб. Пізніше нові покоління студентів звали його В«дядько ЖакВ».Слід зазначити, що час після розгрому Наполеона в 1812 р., незважаючи на В«едикт про емансипаціюВ» (Emanzipationsedikt), було для німецьких євреїв вельминесприятливим. Звичайною була практика утисків і обмеження в правах. Аждо 1847 р. євреї не могли бути В«хабілітірованиВ» в Пруссії. Єдинуможливість університетської кар'єри давала зміна віри. Сам Якобі стверджував, щовін змінив віру внаслідок внутрішніх переконань, отриманих при вивченнікласичної філології, історії та філософії. Фактично ж вийшло так, що змінавіри дозволила йому надалі стати першим єврейським математиком, якийзайняв в Німеччині провідне становище.
СпочаткуЯкобі захопився давніми мовами і протягом деякого часу був активнимучасником університетського семінару з класичної філології, керованогопрофесором Беком (Boeckh). Існуваву цих колах ідеал високого чистогонаукової культури і вироблена тут система викладання зіграли визначальнуроль в його подальшій педагогічній діяльності. Його знання мов, особливодавньогрецького, математики та історії, характеризувалися викладачами яквідмінні і досить грунтовні. Його називали В«універсальним розумом, володієнадзвичайними здібностями і високим духом, що охоплює і розуміючим всі безвтомилися В». Йому не вистачало звичайних університетських лекцій, і тоді його вчителямистали Ейлер, Гаус, Лагранж, Лаплас, роботи яких Якобі вивчав. Особливо йогозахоплювали праці Гаусса. У 20-річному віці після закінчення університету звеликим успіхом він витримав державний іспит і тут же почав роботу наддокторською дисертацією.
Восени 1825 р. Якобі стає доктором. За відгуками екзаменатора, він продемонстрував надзвичайнусамостійність і оригінальність. Внаслідок цього йому було дозволенопоєднати захист докторської роботи і В«хабілітаціюВ», тобто одночасно отриматиі доцентуру. Читаючи лекції в Берліні, він, за свідченням його тодішніхслухачів, виявив настільки неабиякий педагогічний талант, що вже післянапівроку роботи в 1826 р. за його бажанням був посланий як приват-доцент вуніверситет Кенігсберга на місце померлого ординарного професора математикиФрідріха Шкоду (Friedrich Wrede). У той час Кенігсберзький університет (разомз його астрономічною обсерваторією) був одним із провідних наукових центрівНімеччини. У ньому працювали філософ і педагог Йоганн Фрідріх Гербарт (JohannFriedrich Herbart), астроном Фрідріх Вільгельм Бессель (Friedrich WilhelmBessel) та інші відомі вчені. У той же самий час Крелль (Crelle) вБерліні заснував свій знаменитий математичний журнал В«Чистої і прикладноїматематики В»і тоді ж почалося співробітництво Якобі з цим журналом.
У Кенігсберзі протягомсімнадцяти років Якобі розвинув грандіозну діяльність спочатку як доцент, апотім як екстраординарний (1827 р.) і ординарний (1831 р.) професор. В якості штриха, характерного для поведінки Якобі, відзначимо, що при йоговступі на посаду на кенигсбергскому факультеті виникли відомітруднощі, В«оскільки кожному з членів факультету він сказав що-небудьуїдливе В». Але врешті-решт перемогу здобуло таки незаперечне значенняйого наукових досягнень. Завдяки зусиллям Бесселя, Якобі і фізика Ф.Е. Неймана(FE Neumann) Кенігсберзький університет в першій половині XIX ст. перетворивсяв найбільший центр математичних, фізичних і астрономічних досліджень. З1829 Якобі - член-кореспондент Берлінської академії наук, з 1836 р. - іноземний член і з 1844 р. - дійсний ординарний член академії.
11-го вересня1831 Якобі поєднувався шлюбом з Марією Швінк (Marie Schwink), дочкою великоготорговця з Кенігсберга. Вони мали трьох доньок і п'ятьох синів.
Якобі мав нетільки тягою до чисто науковому пізнанню, але й живою потребою викластипізнане. Ця схильність впливати на інших висловилася у вигляді блискучогопедагогічного таланту. Істотну частину свого часу він витрачав на освітусвоїх учнів. Відмінною рисою його лекцій була жива зв'язок власнихнаукових досліджень з навчальним матеріалом. У лекціях не було нічогозавершеного. Поставлені ним дослідницькі завдання розпалювали інтересслухачів. Він змушував їх до напруженої розумової роботи. Цій же меті служиві фізико-математичний семінар, заснований спільно з Нейманом за підтримкиБесселя, на якому студенти займалися власною науковою роботою. Фактичноце була реформа методики викладання. Семінар став фундаментом так званоїКенігсберзької наукової школи і проіснував більше 100 років.
Якобі бувпризначений для того, щоб створити велику школу, якій судилося довгепроцвітання. Так звана В«Кенігсбергськая школаВ», заснована Якобі і ФранцемНейманом, була першим подібного роду явищем у Німеччині, яка придбала тривалийвплив. Кенігсберзький університет перетворився на центр точних наук. Потужнийімпульс, який ішов від Якобі, поширювався далеко за межі Кенігсберга.Ліндеман (Lindemann) говорив В«про тривалому часу відродження математики вНімеччини, яким ми зобов'язані Кенігсберзької ш...
