>Зміст
>Вступ
>Розділ 1.Особадошкільника йЯ-концепція
1.1Психологічніособливостідошкільноговіку
1.2Зміст йособливостіЯ-концепції
>Розділ 2.Я-концепція якодне ізпсихологічнихутворень особинидошкільника
2.1Розвитокуявлень про собі удошкільників
2.2 Рольспілкування ізблизькимидорослими йоднолітками уформуванні образу "Я" удошкільників
2.3 Гра якзасіброзвитку удошкільниківуявлень про собі
2.4Самосвідомістьдошкільника
>Висновок
Списоклітератури
>Вступ
>Дошкільнедитинство великийвідрізок життядитини.Дошкільнийвік, як писавшиА.Н.Леонтьєв, -цеперіодпервинногофактичного складу особини.Саме за годинувідбуваєтьсястановленняосновнихособовихмеханізмів йутворень.Розвиваютьсятіснопов'язані один із однимемоційна ймотиваційнасфери,формуєтьсясамосвідомість.
>Упродовждошкільноговікуспостерігаєтьсязакономірнийпоступальний процес: віделементарногосамовідчуття йактівсамопізнання,диференціюючих Я йНе-Я,дитина переходити доусвідомлення собі якстійкогооб'єктууваги йстосунків із боціінших людей йодночасно як активногосуб'єктадіяльності,носія тихий чиінших рис йякостей,володінняякимидаютьїйпевнесоціальнеположення,рівеньдомагань й так далі
>Самедошкільнийвікєнайважливішиметапом врозвиткуособистості. Цеперіодпочатковоїсоціалізаціїдитини,залученняїї до світумистецтва й культури, годинувстановленняпочатковихстосунків ізпровідними сферамибуття,світом людей,предметів,природи йвласнимсвітом;період, колизакладаютьсяосновисамосприйняття особини. Іякщо в цьомувіці якщозакладений фундамент позитивногосамосприйняттяцезабезпечитьсприятливийособовийрозвиток вцілому.
Яконцепціяцеузагальненеуявленнялюдини про саму собі, системаїї установоквідносновласної особини, вонграєнайважливішу роль уформуванніцілісної особини. Яконцепціявключає образ Я йсамооцінку.
Образ Яцесукупністьчуттєвихвідчуттів,сприйнять,представлень йхарактернихобразівсвоїхдій повідношенню впритул до собі йінших. Задопомогоюсприйняття йрозумінняіншогодитина приходити дорозуміння собі.Самооцінкаце компонентсамосвідомості, щовключає разомзізнаннями про собіоцінкулюдиноюсвоїхфізичних характеристик,здібностей,моральнихякостей йвчинків. Структурасамооцінки представленадвома компонентамикогнітивним йемоційним.
>Існуєбезліччинників, щовпливають наформування Я -концепції.Першимінститутомсоціалізації длядитиниєїїсім'я.Сім'яєрізновіковоюгрупою, вякійдошкільникнабуваєдосвідуспілкування йвзаємодії із людьмирізнихпоколінь,різноїстаті.
На запитання, щотаке особа, психологивідповідаютьпо-різному, й врізноманітності їхньоговідповідей, арозбіжності думок з цого приводупроявляєтьсяскладність самого феномену особини.
Я, щорозвиваєтьсяєцентральноютемоютеорійрозвиткуособистостідітей йдорослих врізнихпсихологічних школах.
Бернс Р., Маслоу А., Роджерс До.,СкиннерБ.Ф., Фрейд З. взарубіжнійпсихології,БожовичЛ.І.,ВиготскийЛ.С., КонІ.С.,Лісіна М. І., Леонтьєв О.Н.,Петрівський А.В.,Реан А.А. увітчизнянійприсвятили своїдослідженнятемірозвиткуособистості йформуванню Яконцепції. Такспираючись напоняття пропровідну діяльність йсоціальнуситуаціюрозвитку,виведеніВиготськимЛ.С.,БожовичЛ.І. показала, як вскладнійдинаміцівзаємодіїдіяльності йміжособовогоспілкуваннядитини врізніперіодиїї життяформуєтьсяпевнийпогляд на світло, назввнутрішньоюпозицією.Леонтьєв О.Н. представивши своюконцепціюструктури йрозвиткуособистості, вякійцентральнемісцевідведенепоняттюдіяльності.
>Вивчившифундаментальні роботивітчизняних йзарубіжнихпсихологів,хочетьсязазначити, щодуже малодослідниківзаймаєтьсяпроблемоюрозвиткусамосвідомості удітейдошкільноговіку,вивченнямЯ-образа й йогокомпонентів,представлених в цьомувіці.
Метадослідження -визначенняможливостейекспериментальноговивченнясформованості образу Ядошкільномувіці.
>Об'єктдослідження процесформуванняЯ-концепції якскладової особини вдошкільномувіці.
Предмет -Я-концепціядошкільника.
>Завдання:
1.аналізпсихолого-педагогічноїлітератури ізпроблеми;
2.розкритиособливостірозвиткуособистостідошкільника;
3.вивчитиметодидослідженняспрямовані навивчення особинидошкільника.
>Розділ 1.Особадошкільника йЯ-концепція
1.1Психологічніособливостідошкільноговіку
>Дошкільнедитинствоохоплюємолодшийдошкільнийвік (4-йрік),середнійдошкільнийвік (5-їрік), старшийдошкільнийвік (6-їрік, удеякихдітейще ікількамісяців 7-го року життя). На цьомуетапіскладається новасоціальнаситуаціярозвитку,провідноюдіяльністюстаєгра, под годинаякоїдошкільникиопановуютьіншівидидіяльності,виникаютьважливіновоутворення упсихічній таособистісній сферах,відбуваєтьсяінтенсивнийінтелектуальнийрозвитокдитини,формуєтьсяготовність донавчання ушколі.
Уранньомудитинствімалюквідкрив для собііснуваннядорослих,складнийїхній світло.Якразвідокремленнядитини віддорослогостворюєновусоціальнуситуацію, вякій вонапрагне досамостійності.Цятенденціяєприродною йпостійною. Однакдитинапродовжує жити разом іздорослим,входити у їхні світло.Їїосновноюпотребоює частка ужитті ідіяльностідорослих,оскільки в цьомувіцідитина неможереалізувати через шлюб сил,умінь, знань. Тому вонастаєдорослою у думках,уяві,орієнтується ними як назразок,перебираючи насобівластивудорослимпевну роль,наслідуєдорослих,діє, якдорослий, але й уформісюжетно-рольовоїгри. Удитиниз'являютьсяелементарніобов'язки,їїзв'язок іздорослимнабуває нових форм, щовиявляється узамініспільноїдіяльності ізсамостійнимвиконанням йоговказівок.
>Істотноюособливістюдошкільноговікуєвиникненнярізноманітнихстосунківдитини ізоднолітками,утвореннядитячогозгрупування.Власнійвнутрішнійпозиціїдошкільнятистосовноінших людейвластивірозвитокусвідомленнявласного Я йзначущостісвоїхучинків,величезнийінтерес до світудорослих,їхньоїдіяльності,стосунків.
>Особливостісоціальноїситуаціїрозвиткудошкільнятивиражаються вхарактерних длянього видахдіяльності,передусім у сюжетно-рольовій гру, Якаєформоютворчоїдіяльності.Граючись,дитинапоєднує всобі роль автора п'єси та актора, декоратора ітехніка. У гру вонапізнає світло,стосунки,ролі,поведінку людей,моделюєміжособистісністосунки вньому,вчитьсяорієнтуватися у сферілюдськоїжиттєдіяльності,оволодіває правилами та нормами життя. У грувідбуваєтьсясамопізнання,усвідомлення своговнутрішнього світу,оволодінняпершими формамисаморегуляції.
Граєпровідноюдіяльністюдошкільняти не бозаймаєнайбільшевільного від снугодині в йогожитті, а бозумовлюєнайважливішізміни упсихічних процесів йпсихічнихособливостях йогоособистості. Унійвиникають йдиференціюютьсяновівідіадіяльності,зокремаучіння (>цілеспрямований процесзасвоєння знань,оволодінняуміннями інавичками), якоїготуєперехіддитини донаступноїстадіїрозвитку -етапумолодшогошкільноговіку.
>Свогогодиніросійський психологОлексій Леонтьєв (1903-1979)відзначив, що причинаперетвореннягри напровідну діяльністьдошкільнятиполягає урозширенніусвідомлюваного нею предметного світу. Донього належати нелишепредмети, котрістановлятьнайближчеоточеннядитини, ізякими вона самаможедіяти (посуд,одяг, телефон,телевізор,мобільний телефон, а годиною йкомп'ютер), а іпредмети, діїдорослих, котрі длянеїфізичнонедоступні (>автомобільхуде). У сюжетно-рольовій гру можнаробити усе, щонедоступне в реальномужитті:самостійнокеруватиавтомобілем,літаком,поїздом,робити купівлі,гребти веслами зле.
Отже, припереході відперіодупереддошкільного додошкільногодитинстваосновоютрансформаціїгриєускладнення предметногосередовища,оволодінняякимстає длядошкільникаголовнимзавданням.
Зісторієювиникненнягри заговорили українською у'язанііграшки, які було невідомопервісні люди. Цесвідчить, щогравиникла напевномуетапіісторичногорозвиткусуспільства, наякомудитиназайнялаважливемісце усистемісуспільнихвідносин йміжособистіснихстосунків. яквідомо, у 3-5 -річнихдітейвиявляється сильнатенденція досамостійності,активноїучасті ужиттідорослих. Наранніхісторичнихетапах, упервісномусуспільстві, колизнаряддя роботибулідужепримітивними,малюкмігзадовольнятицю потребусвоєюучастю успільній роботи іздорослими (>збірягід,коренів,риболовляхуде). Зрозвиткомсуспільства,цивілізації,ускладненнямзнарядь роботизмінювалосямісцедитини всистемісуспільнихвідносин. Іякщо напевнихетапахісторичногорозвитку вонаще моглапрацюватипоряд здорослими,використовуючименші зарозміром,однакнезмінні зазовнішнімиформою йфункцієюзнаряддя роботи (>маленьку лопату, маленький цибулю зле), тосучаснадитина неспроможнацезробити,оскількисучаснііграшкиєздебільшого моделямизнарядь роботи,подібними досправжніх лишезовнішнімвиглядом (маленький трактор).
Уфілогенезі й вонтогенезідитинирозширюєтьсяусвідомлюваний нею світло,постає потребаучасті вдіяльностідорослих, Яка длянеїєнедоступною.Тоді івиникаєуявнаситуація, вякіймалюкначебтовідтворює дії,поведінку,стосункидорослих.Така діяльністьєрольовоюгрою.
>Рольова >гра — діяльність, уякійдіти >беруть насобіролідорослих людей йузагальнено, успеціальностворенихігровихумовахвідтворюютьїхні дії йстосункиміж ними
Урольовихіграхдітивикористовуютьрізноманітніігровіпредмети, щозамінюютьреальніпредметидіяльностідорослих. як феномен,рольоваграєсоціальною засвоєюприродою,походженням йзмістом.Вонарозгортається, затвердженням Д.Ельконіна, відконкретноїпредметної дії доузагальненоїрольової дії :їстиложкою,годуватиложкою лялю, як мама, -такийсхематичний шлях дорольовоїгри.
>Основноюодиницеюрозгорнутоїформиігровоїдіяльностіє роль йорганічно заговорили українською у'язані із нею дії. У роляхвтілюються сюжет (сферадіяльності,яковідітивідображають у гру) йзміст (тих, щовідтворюєтьсямалюком якхарактерний моментдіяльностідорослих йстосунківміж ними)гри.
Упсихічномурозвиткудитини груналежить особливоважлива роль.Вонаформуєїїздатність додовільноїдіяльності іповедінки,символічнихзамін,саморегуляції,тренуєпам'ять,розвиваєсприймання,мислення,фантазію,здатність доспілкування, волю. Грасприяєфізичномурозвиткудитини,створює його перспективу. якстверджував Л.Виготський, "у грудитиназавжди вищий від свогосередньоговіку, вищий відсвоєїзвичайноїповсякденноїповедінки; вон в гру аби на голову вищий відсамоїсобі. Граконденсованомістить усобі, як уфокусізбільшувальногоскла, усітенденціїрозвитку;дитина в гру абипробуєзробитистрибок надрівнемсвоєїзвичноїповедінки".
Упроцесіігровоїдіяльностізароджуються тавиокремлюютьсяновівідіадіяльностідошкільняти.Типовою для цоговікуєхудожня діяльність, котрадиференціюється намалювання,ліплення,конструювання,виготовленняаплікацій,танці,заняття ізмузики,слуханняказок,читаннявіршів,драматизацію.Малювання,ліплення,виготовленняаплікацій,конструюванняєпродуктивною,спрямованою наотриманнякінцевого продукту (>малюнка,зліпленоїфігуркихуде)діяльністю.
>Дитячімалюнкимаютьпевніособливості.Чимрозвиненіші удошкільникасприймання,спостережливість,чимширший запас йогоуявлень, тімповніше йточнішевінвідображає усвоїй творчостидійсність, тімбагатшими будуть йогомалюнки-фантазії.Ця діяльність нелишепов'язана ізрівнемрозвиткупсихічнихпроцесів, а івідображаєрівеньрозвиткуособистостізагалом. Умалюнкудошкільник нелишевиявляєрівеньпізнання світу, а івиражаєемоційнеставлення дооточення.Попросивши йогонамалюватипредмети,сюжети завласнимуподобанням, можнапобачити, щоцікавить,захоплює його,чомувіннадаєперевагу.Спостерігаючи за тім, кого зчленів сім'їнамалюєдошкільникдеремо, якірозмірівперсонажімалюнків, дерозміщуєсобі, котрікольоривикористовує, можнапевноюміроюз'ясувати атмосферу в сім'ї,ставлення його людям.
>Навіть замінімальнихздібностейдитини домалюванняцей процес позитивновпливає на йогорозвиток,оскількивінактивізуємислення,тренуєпам'ять,розвиваєуяву,наполегливість,посидючість,вчитьакуратності вроботі,вправляє руку, щодужеважливо упідготовці дошкільногонавчання.
Удошкільномувіціпочинаютьготуватидитину домайбутнього трудового життя.Передусімзосереджуються наформуванні такимпсихологічнихпередумовмайбутньої >трудовоїдіяльності, якуміннядіятивідповідно дообставин тавимогінших людей,проектувати свої дії;здатність до самоконтролю тасамооцінки;довільнірухи руки;руховінавички.
Умолодшомудошкільномувіціпрацямає характернаслідування.Дитінуспершукопіюєроботовідорослого, апотімпочинаєспівробітничати із нею вроліпомічника. На цьомуетапіважливо,щобвирішальним моментом у трудовомузусиллі був неїїзацікавленість, акористь для таких людей,майбутній результат.Тодінавітьнайнеприємніша робота якщоприноситиїйрадість. Дляформуванняінтересу дотрудовоїдіяльностінеобхідновміло підгримуватипозитивніемоціїдитини упроцесі роботи.
Наетапістаршогодошкільноговікувідбуваєтьсяускладненнятрудовоїдіяльностідітей заобсягом, видами,змістом,ставленням донеї йспрямованістю.Переважаєпраця,пов'язана зсамообслуговуванням,виконаннямдорученьдорослих, посильнадопомогадорослим,виготовленнясаморобок.
Упроцесігри,художньоїдіяльності, роботидитиназасвоюєзнання прособі,опановуєрізноманітнінавички. Однакзасвоєннясистемитеоретичнихзрозуміти якформисуспільногодосвідувідбувається лише упроцесіорганізованоїнавчальноїдіяльності. Ос-кількидошкільникнезабаромстанішколярем,основноюдіяльністюякогоєнавчання,необхіднопідготувати його до цого.Ця роботапередбачає :
-формуваннявмінняусвідомленовиокремлюватиспосібдій;
-оволодіннязагальними способамидій, котрідаютьзмогурозв'язуватипрактичні,пізнавальні заподіяння,виокремлюватиновізв'язки й ставлення;
-розвитокуміннясамостійнознаходитиспособивирішенняпрактичних йпізнавальнихзавдань;
-опануваннянавичок контролю за способомвиконаннядій та їхніоцінювання.
>Психолого-педагогічнідослідженнясвідчать продоцільністьпочинатипідготовку донавчальноїдіяльності ізформуванняуміньконтролювати таоцінювати свої дії.
>Молодшідошкільнята, яквідомо,маютьпочатковийрівеньрозвиткунавчальноїдіяльності.їхнярозумова діяльністьще неєцілкомусвідомленимпроцесом,оскільки,використовуючизнання,вміння,навички,сморід невідчуваютьспоживи у яких.
>Дітисередньогодошкільноговікувиявляютьготовність дозасвоєння знань,вирішенняпізнавальнихзавдань,безпосередньо непов'язаних ізумовамиїхнього життя таігровоюдіяльністю. У цьомувіцінавчанняобслуговуєїхніпрактичніспоживи.
Устаршомудошкільномувіцідітивиявляютьздібності дорозумових йвольовихзусиль. їхнього уже незахоплюютьпростіігри таіграшки, вонипідвищуютьсядопитливість,інтерес до знань йрозумовоїдіяльності, із'являєтьсявимогливість дособі таінших. Наційосновіформуєтьсяздатністьрозв'язуватирізноманітніпізнавальні заподіяння. Цевмінняєважливимкритеріємуспішноїнавчальноїдіяльності, воно таповиннесформуватисянаприкінцідошкільногоперіоду.
>Основнимипоказникамирозумовогорозвиткудошкільниківєрозвитокмислення,уваги,пам'яті,уяви.
>Розвиток >мисленнядошкільника. Удошкільномувіцідітипочинаютьпізнавати світло задопомогоюмислення -суспільнозумовленогопсихічногопроцесу,якийполягає вузагальненому іопосередкованомувідображеннідійсності.Йогорозвиток удошкільнятзалежить відрозвиткууяви.Дитінумеханічнозамінює у гру саміпредметиіншими,надаючиїмневластивих, але йокреслених правиламигри новихфункцій.Пізнішепредмети воназамінює їхнього образами, у зв'язку ізчимвідпадаєнеобхідністьпрактичної дії із ними.
>Основниминапрямамирозвиткумислення вдошкільномудитинствієвдосконалення його наочно-образності, заговорили українською у'язаної ізуявленнямситуацій й їхньогозмін наосновіуяви,довільної таопосередкованоїпам'яті;качан активногоформування словесно-логічногомислення (>використаннязрозуміти,логічнихконструкцій) шляхомвикористаннямови якзасобуформулювання йрозв'язанняінтелектуальнихзавдань.
>Якщо вранньомудитинствімисленняздійснюється упроцесіпредметнихдій, те вдошкільника воно тапочинаєвипереджатипрактичні дії,оскількивін уженавчаєтьсяпереноситиранішезасвоєнийспосіб дії наіншу, нетотожнупершій,ситуацію.
Удошкільномувіцідитинарозв'язуєжиттєві заподіяннятрьома способами: наочно-дійовим (>реальневипробуваннявластивостейпредметів),наочно-образним (>оперуванняконкретними образамипредметів йситуацій) йзавдякилогічнимсудженням ізопорою напоняття.Чим вонстарша, тімрідшевикористовуєпрактичніспроби йчастіше наочно-образні, апізніше ілогічніспособи.
>Основоюрозвиткумисленнядошкільнятиєформуваннярозумовихдій.Вихідним пунктом цогоформуванняє реальнадія ізматеріальними предметами.Потімдошкільниквдається додій із >реальнимиматеріальними предметами увнутрішньомуплані, із їхні образами.Наприклад,якщодитинікажуть, що внеїє 2яблука, йзапитують, стільки внеї якщояблук,якщоїйдадутьщеодне, тоїй уже нереальнопереставлятияблука йлічити їхнього,цюдію вонможездійснити вобразнійформі.Далівнутрішні діїстаютьзгорнутими.Наприклад,якщодитинікажуть, що внеїє трицукерки, йзапитують, стільки внеї якщоцукерок,якщоїйдадутьще 2, вонавідразуможесказати, що 5, невдаючись допослідовноговиконання вуявідій: 3+1+1=5. І,нарешті,дитинапочинаєвиконуватицілкомвнутрішні дії, в якіреальніпредметизаміненіуявленнями тапоняттями. Отже, шляхомінтеріоризаціїзовнішніхдійвиникаютьнаочно-образний йлогічно -понятійнийвідіамислення.
Навищихетапахрозвиткумислення,зокрема, упроцесілогічно -понятійного,розумові діїздійснюються задопомогоювнутрішньогомовлення,використаннярізнихзнакових систем. Однакдошкільник упроцесімисленняоперує не скільки знаками, стільки образами, котрі чивідображаютьконкретніпредмети, чиє более чименшузагальненими йсхематизованими. При цьомувінуявляєсобірозв'язання заподіяння як рядрозгорнутихдій з предметами чи їхньогозамінниками.
За результатамидосліджень Ж.Піаже,особливостямидитячогомисленняєвідсутністьзворотності (>можливості,простежившибудь-якеперетворення,здійснити йогоподумки узворотному напрямку,відновившивихіднеположення) йвпливнаочноїситуації на процесрозв'язання заподіяння. Образсприйняттявиявивсядомінуючим надслабшим,нестійкимуявленням.
Однак,попри тих що в окремихвипадкахобразнемисленнядошкільниканеточне йсупроводжуєтьсяпомилками, воно таємогутнімінструментомпізнаннянавколишнього світу,забезпечуєстворенняузагальненихуявленьдитини проречі таявища. Цесповнавиявляється упроцесідошкільногонавчання.
>Сучаснідослідженнязасвідчили, що багатоособливостеймисленнядошкільнят, котріранішевважалисяневід'ємнимиознакамивіку,спричиненіумовамиїхнього життя, ідіяльності таможуть бутизміненівнаслідоквикористанняіншогозмісту йметодівдошкільногонавчання. Так,конкретність (>прив'язаність до конкретноговипадку)дитячогомисленнязникає,поступаючисьмісцемузагальненим формамсуджень,якщодитинуознайомлюють не ізокремими предметами та їхнівластивостями, а ззагальнимизв'язками йзакономірностямиявищдійсності.Дітип'яти-шести років легкозасвоюютьзнання продеякізагальніфізичнівластивості,станитіл, про залежністьбудовитілатварин відумів їхнііснування, проспіввідношенняцілого йчастин зле,використовуючицізнання усвоїйрозумовійдіяльності. Завідповіднихумівнавчання (>поетапногоформуваннярозумовихдій)дошкільникиоволодіваютьпоняттями й способамилогічногомислення.
>Можливістьопанувати удошкільномувіцілогічніоперації,здатність дозасвоєннязрозуміти неозначає, щоцеповинне бутиосновнимзавданнямрозумовоговихованнядітей. Нимєрозвитокнаочно-образногомислення, дляякогодошкільнийвікнайбільшсенситивний йякиймаєвеликезначення длямайбутнього життя,оскількиєневід'ємноюскладовою чи-якоїтворчоїдіяльності.
>Розвиток >увагидошкільника. Удошкільномувіцідитинапочинаєспрямовувати своюпсихічну діяльність напредмети йявища, котрімають длянеїважливезначення,цікавлятьїї. Цеєсвідченнямпевногорівнярозвиткуїїуваги -спрямованості йзосередженостісвідомості напевномупредметі,явищіхуде.Увага як процес йетапналаштуваннядитини насприйняттязначущоїінформації йвиконанняпоставленихзавдань удошкільномувіцівідображаєїїінтерес донавколишніхпредметів йдій, котрі вонвиконує. Малюкзосереджений лише до тихийпір,поки незгас йогоінтерес. Зпоявою,наприклад, нового предметаувагапереключається нанього. Томудітирідкотривалий годиназаймаютьсяоднієюсправою.
>Упродовждошкільноговіку у зв'язку ізускладненнямдіяльностідітей та їхньогопоступом узагальномурозвиткуувагастає болеезосередженою йстійкою.Якщомолодшідошкільнятаможутьграти до однієїгру 30-50хв., ті, у 5- 6 роківтривалістьїїзбільшується до2-хрік. Цезумовлене тім, що вїхній грувідтворюютьсяскладніші дії йвзаємини людей,інтерес донеїпідтримуєтьсяпостійноюпоявою новихситуацій.
>Основна зміну упроцесірозвиткуувагидошкільнятполягає до того, щосморідвпершепочинаютькерувати нею,свідомоспрямовуватиїї напредмети таявища.Витокидовільноїуваги (>уваги, Якасвідомоспрямовується йпідтримується)лежати позаособистістюдитини. Цеозначає, що сам пособірозвитокмимовільноїуваги (>виникає йпідтримуєтьсянезалежно відсвідомихнамірів) неспричинюєвиникненнядовільноїуваги.Вонаформуєтьсязавдякивключеннюдорослимидошкільника уновівідіадіяльності,спрямуванню іорганізовуванню йогоуваги, врезультаті чогодитинапізнаєспособи,використовуючи котрі, воннадаліпочинає самакеруватисвоєюувагою.
>Формуваннядовільноїуваги удошкільномувіціпов'язанетакож ззагальнимзростаннямролімови врегуляціїповедінкималюків.Плануючафункціямовидопомагає ізаздалегідьзосереджувати своюувагу напотрібнійдіяльності, словесноформулювати заподіяння, на котріслідорієнтуватися.Хоч удошкільників йпочинаєрозвиватисядовільнаувага,мимовільнаувагапереважаєпротягомусьогодошкільногодитинства.
>Розвиток >пам'ятідошкільника. Удошкільномувіцівідбуваєтьсяінтенсивнийрозвитокздатності дозапам'ятовування йвідтворення.Якщолюдиніважко чимайженеможливозгадатищо-небудь зранньогодитинства, тодошкільнедитинство, особливо старшийдошкільнийвік,залишає багатояскравихспогадів.Пам'ятьдошкільняти, як правило,маємимовільний характер.Запам'ятовування йпригадуваннявідбуваютьсянезалежно відволі тасвідомості,сморідреалізуються удіяльності,зумовлюються нею.Довільніформизапам'ятовування йвідтворення, щопочинаютьскладатися усередньомудошкільномувіці,суттєвовдосконалюються у старшихдошкільнят.Найсприятливішіумови дляопануваннядовільногозапам'ятовування йвідтворенняформуються у гру, колизапам'ятовуванняєумовоювиконаннядитиноювзятої насобіролі.
Удеякихдошкільниківрозвивається >ейдетична (>грец.eidos - образ) >пам'ять -особливий видзоровоїпам'яті,якийполягає узапам'ятовуванні,фіксуванні йзбереженні у всіх деталяхобразівпредметів йситуацій после їхнісприйняття.їїобрази засвоєюяскравістю йчіткістюнаближаються дообразівсприйняття.Згадуючиранішесприйнятіпредмети,дитина абизновубачить їхні,можеописати їхнізі всіма деталями.Ейдетичнапам'ять -явищевікове.Багатодітей ушкільномувіцівтрачаютьїї.
>Розвиток >уявидошкільника.Дитінудошкільноговіку ужездатнауявляти,тобтостворюватиобрази тихийпредметів йявищ, які вонабезпосередньо небачила. якпсихічна діяльність, щополягає устворенніуявлень,мисленихситуацій, котрі вдійсності несприймалисялюдиною,уявапов'язаназізнаковоюфункцієюсвідомості -кодуваннямвізуальноїінформації іздопомогою схем,фігур й болеескладнішихумовнихзнаків.Розвитокзнаковоїфункціїсвідомостівідбувається за такимилініями:
а)заміщення однихпредметівіншими та їхньогозображеннями, а далі -використаннямовних,математичних таіншихзнаків,оволодіннялогічними формамимислення;
б)поява тарозширенняможливостейдоповнювання йзаміщуванняреальнихрозмов,ситуацій,подійуявними,вибудовування ізуявлень новихобразів.
>Уявадитиниформується у гру. Напершихетапах вонаневіддільна відсприйняттяпредметів тавиконання із нимиігровихдій. У грудітеймолодшогодошкільноговікусуттєвезначеннямаєтотожність предмета-замінника із предметом,якийвінзаміняє.Старшідошкільникиможутьуявлятипредмети,зовсімнесхожі із предметамизаміщення.Поступово потреба узовнішніх опорахзникає.Відбуваєтьсяінтеріоризація -перехід у гру доуявної дії із предметом,якого на самом деле немає, атакож доігровогоперетворення предмета,наданняйому новогозмісту тауявнихдій із ним.Сформувавшись у гру,уявапереходити йіншівідіадіяльностідітей (>малювання,створенняказок,віршиків).
>Перетвореннядійсності вуявідитинивідбувається шляхомкомбінуванняуявлень,надання предметів новихвластивостей.Дошкільникиможутьуявлятипредмети,перебільшуючи чиприменшуючи їхні.Побутуєдумання, щодитинамаєбагатшууяву, ніждорослий,оскільки вонфантазує ізнайрізноманітніших причин. Однакцядуманняєсуперечливою.Дитінуможеуявитисобінабагато менше, ніждорослий, бомаєобмеженийжиттєвийдосвід, аозначати, й меншематеріалу дляуявлень.
>Розвитокособистостідошкільника. Наформуванняособистостідошкільникавпливаютьосновнівідіадіяльності, котрівінвиконує,розвитокмовлення тапізнавальноїсфери, але йнайважливішезначення у цьомупроцесімаютьрозвитоксамосвідомості ісамооцінки,спонукальноїсфери,динамічної йзмістовоїсторінемоцій тапочуттів.
1.2Зміст йособливостіЯ-концепції
>Першим ізпсихологів, щопочаврозробляти проблематикуЯ-концепції бувУільям Джеймс.Глобальне,особисте "Я"вінрозглядав якподвійнуосвіту, вякійз'єднуютьсяЯ-свідоме(чистийдосвід) й Я, - якоб'єкт (>зміст цогодосвіду).Цідвісторонизавждиіснуютьодночасно.Саме Джеймсуналежитьперша йдужеглибокаконцепціяособового "Я", щорозглядається вконтекстісамопізнання;вінвисунувгіпотезу проподвійну природуінтегрального "Я"; багато йогоформулюваньстосуєтьсядескриптивної,оцінноїкатегорії "Я", що послужилозгодомрозвиткупредставленняЯ-концепції. (>13.с. 142)
У ПершідесятиліттядвадцятогостоліттявивченнямЯ-концепціїзаймалися нелише багатопсихологів але й йсоціологи.Головними теоретиками стали ЧарлзКулі й ДжорджМід.
ЧарлзКуліпершимпідкресливзначеннязворотного зв'язку, щосуб'єктивноінтерпретувався,отримується нами відінших людей, як головногоджереладаних провласне "Я". Так самевінзапропонувавтеорію ">Дзеркального-Я",стверджуючи, щоуявленняіндивіда про ті, як йогооцінюютьіншіістотновпливають на йогоЯ-концепцію. ">Дзеркальне-Я",виникає наосновісимволічної діїіндивіда ізрізноманітнимипервиннимигрупами, членом яківінє.Така група, щохарактеризуєтьсябезпосереднімспілкуваннямїїчленівміж собою,відносноюпостійністю йвисокоюміроютіснихконтактівміжнайбільшоюкількістючленівгрупи,призводить довзаємноїінтеграціїіндивіда йгрупи.Безпосередністосункиміж членамигрупинадаютьіндивідовізворотнийзв'язок длясамооцінки. Таким чином,Я-концепціяформується до того, щоздійснюється методом проб йпомилокпроцесі, входіякогозасвоюються ціності, установки йролі.
ДжорджМідвважав, щостановленнялюдського "Я", якцілісногопсихологічногоявища, посуті,є не щоінше, яксоціальний процес, щовідбуваєтьсяусередині ">індивіда". Коли черезумови культури (якскладнійсукупностісимволів, щомаютьзагальнізначення для всіхчленівсуспільства) людиназдатнапередбачати якповедінкуіншоїлюдини, то й ті, якцяінша людинапередбачає нашувласнуповедінку. Колисамовизначеннялюдини якносіятієї чиіншоїроліздійснюється шляхомусвідомлення йприйняття тихийпредставлень, котрііснують людивідносноцієїлюдини.Людина для Міда несамотняістота, щосаме сус-пільствообумовлює форму йзмістпроцесуформуванняЯ-концепції. (>17.з 242.)
>ПідхідЕриксона,узагальнений досоціально-культурного контекстустановлення свідомішого Яіндивіда - його.Джереломего-ідентичностіє, поЕріксону, "культурнезначущедосягнення"Ідентичність йогоіндивідавиникає впроцесіінтеграції його окремихідентифікацій.Ериксонприділявособливуувагуюнацькійкризірозвитку йрозмитостіего-ідентичності вцейперіод. Так самеЕриксонзапропонувавгенетичнутеоріюформуванняего-ідентичності.
>Багатопсихологів йсоціологививчалиЯ-концепцію. Алісучасний стантеоретичнихрозробок увивченніЯ-концепціїіндивіда взначущіймірідосягнутий бувзавдяки роботам КарлаРоджерса й йогоклінічнійпрактиці.
>Самозвеличання чиЯ-концепція (Роджерсвикористовувавцітермінивзаємозамінний)визначається як:організований,послідовнийконцептуальний гештальт,складений зсприйнятьвластивостей "Я", чи "мене" йсприйнятьвзаємин "Я", чи "мене" ізіншими людьми й ізрізними аспектами життя, а так саме ціності,пов'язані ізцимсприйняттям.Цей гештальт,якийдоступнийусвідомленню,хочаєобов'язковоусвідомлюваний.
ПоРоджерсу,Я-концепціявключає нашсприйняття того, котрі миє, але й то й ті,якими бхотіли бути,якимивважаємають бути.Цей компонент "Я"називається Я -ідеальне -це "Я" яку людинанайбільшецінує й доякогонайбільшепрагнути.Я-концепціяє продуктомсоціалізації. Ізвідсивитікаютьумови (>висуненіРоджером),важливі длярозвиткуЯ-концепції, :
>Потреба впозитивнійувазі - длябудь-якоїлюдиниважливощоб його любили йрозумілиінші.Ця потребауніверсальна,розвивається якусвідомлення "Я", вонавсепроникна йстійка.Уперше вонапроявляється унемовляти, як потреба влюбові йтурботі, анадалі вонвиражає собі узадоволеннілюдини, коли йогосхвалюютьінші, колиїмневдоволені.Позитивнаувагає таким, що чипридбавалося, чиприродженим .
Роджерсстверджував, щоздебільшогоповедінкалюдиниузгоджується із йогоЯ-концепціей.Іншими словами, людинапрагнутизберегти станузгодженостісамосприйняття йпереживання.Звідсислідуєлогічнийвисновок, щопереживання, щознаходяться ізЯ-концепціейлюдини й йогоумовами ціності,можутьусвідомлюватися й точносприйматися. Інавпаки,переживання, щознаходяться вконфлікті із "Я" й йогоумовами ціності,утворюютьзагрозуЯ-концепції; смердоті недопускаються доусвідомлення й точногосприйняття.Слідзазначити, щолюдськаконцепція собієкритерієм, поякомупереживанняпорівнюються й чисимволізуються вусвідомленні, чисимволізуваннязаперечується.(21. з. 176.)
>РозглянувшиЯ-концепцію вдослідженняхучених можна прийти дозагальноговизначення, щоЯ-концепція -цевідносностійка, болееменшусвідомлена,переживана якнеповторна системапредставленьіндивіда просамесобі, наосновіякоївінбудуєвзаємодії ізіншими людьми йвідноситися до собі.Я-концепція -цепередумова йнаслідоксоціальної дії,визначаєтьсясоціальнимдосвідом.
>Я-концепцію можнарозглянути яксукупність установок,спрямованих на самого собі. У основному установкипідкреслюють триголовніелементи:
1.Переконання, якуможе бутиобумовленим й необумовленим.Когнітивнаскладова установки (образ Я) -уявленняіндивіда просамесобі, як правилоздаютьсяйомупереконливиминезалежно від того, чигрунтуються смердоті наоб'єктивномузнанні чисуб'єктивнійдумці, чиє смердотіістинними чипомилковими.Конкретністанисамосприйняття, що Веде доформування образу "Я",можуть бути самимирізними.
2.Емоційне ставлення до цогопереконання.Емоційно -оціннаскладова (>самооцінка) -афектнаоцінка цогопредставлення, котраможе матіррізнуінтенсивність,оскількиконкретніриси образу "Я"можутьвикликати болееменшсильніемоції,пов'язаним із їхніприйняттям чизасудженням.Цяоцінкаможе бутиобумовленавідповідними стереотипами, щоіснують до того чиіншомусоціальномусередовищі.Джереломоцінних знаньрізнихуявлень про собіє йогосоціальнеоточення, вякому смердоті нормативнофіксуються вмовнихзначеннях. Іджереломоціннихпредставленьіндивідаможуть бути так самесоціальніреакції, тих його прояви йсамоспостереження.
3.Відповіднареакція, Яка,зокрема,можевиражатися вповедінці.Поведінковаскладова - чипотенційнаповедінковареакція,тобто тихконкретні дії, котріможуть бутивикликані чином "Я" йсамооцінкою.Людина незавжди поводитисьвідповідно досвоїхпереконань.Нерідкопряме,безпосереднєвираження установки вповедінцімодифікується чизовсімстримується, через йогосоціальнунеприйнятність,моральнісумнівиіндивіда чи його страх передможливиминаслідками ) (19. З. 149.)
>Я-концепціяконтролює йінтегруєповедінкуіндивіда, але й вон лагодитивплившвидше навибірнапрямуактивності,чимбезпосередньонаправляєцюактивність.Маючивідноснустабільність,Я-концепціяобумовлюєдоситьстійкісхемиповедінка, й уцієїлюдини.
>Я-концепція, щосклалася,маєвластивістьсамопідтримки.Завдяки цьому улюдинистворюєтьсявідчуттясвоєїпостійноївизначеності, саме -тотожності.
>СамоузгодженістьЯ-концепції неєабсолютною.Поведінкаіндивідабуваєрізнимзалежно відситуації, вякійвінзнаходиться, відприйнятоїїмпсихологічної чисоціальноїролі.Така та, щорозузгодила, як правило,відповідає контекстам, що неперекриваються,ситуаціям вжиттілюдини. Укожній із такихситуацій людинаформуєдекількавідмінніобрази "Я" йшаблониповедінка,відповіднавимогамцієїситуації.Навіть привідноснійжорсткостіЯ-концепції людиназберігаєможливості дляадаптації дозовнішніх умів, щоміняються, длясамозміни,розвитку,необхідного длявирішеннязавдань, що стояти проти нього.НесподіванеусвідомленнянеадекватностііснуючогоЯ-образа,викликанецимзамішання йнаступнедослідження,спрямоване напошукнової ідентичність, болеевідповіднійреальності, -це процессамопізнання йсамобудівництва,якиййде усє життя.
>СтабільністьЯ-концепціїзабезпечуєлюдиніпочуттяупевненості у напрямку свогожиттєвого шляху, всприйняттісвоїхрізнихжиттєвихситуацій якєдиногобезперервного усвоїйспадкоємностідосвіду.Ще однафункціяЯ-концепції -інтерпретаціяжиттєвогодосвіду.Стикаючись ізоднією йтією жподією,різні люди порізному йогорозуміють.Проходячи черезфільтрЯ-концепції,інформаціяосмислюється, йїйпривласнюєтьсязначення,відповіднеуявленнямлюдини, що ужесформувалися, про собі й про світло.
>Дужеважливо ізранньогодитинстваформувати улюдинипозитивне ставлення до собі,пошана до собі,упевненість всобі йсвоїх силах,сприяючіповнішійжиттєвійреалізації.
>Уявлення, щосформувалися, про собітакожвизначаютьочікуваннялюдинивідносно свогомайбутнього.Якщо людинаупевнена увласнійзначущості,вінчекаєвідповідного ставлення відоточення йнавпаки.
>Усвідомлення цогомеханізмудозволяєпобачити, що робота ізЯ-концепцією як ізоб'єктомусвідомленої творчостиможе Дозволитилюдиніперестати бутизалежним відминулого,переконань, щосформувалися внім, й статітворцемвласногосьогодення ймайбутнього.Використанняцихзакономірностейлежить воснові методукерованоївізуалізації, широковикористовуваногорізниминапрямамигуманістичноїпсихології дляпозбавлення відобмежуючогодосвідуминулого,формуваннябажаногомайбутнього.
>Розділ 2.Я-концепція якодне ізпсихологічнихутворень особинидошкільника
>дошкільникуявленняконцепція
2.1Розвитокуявлень про собі удошкільників
>Становлення особинидитинивідбуваєтьсяуспішно заумовиактивностісамоїдитини, коливін включень в процесвласного ">соціальногобудівництва".Засадничим впроцесісоціалізаціїдитинидослідникивиділяютьрозвитокуявлень про собі.Саме із нихпочинаєтьсязалученнядитини досоціального світу йпобудовастосунків ізіншими людьми.
>Першимкроком врозуміннісоціальноїприроди "я" було бвизнання того, що разом ізбіологічним,тілесним "я", образ "я"включаєсоціальнікомпоненти,джерелом якієвзаємодіяіндивіда ізіншими людьми.
До. Роджерсвиділив "я"осіб якособливу область вполідосвідуіндивідуума, Якаскладається ізсистемисприйняття йоцінкилюдиноюсвоїхвласних рис.Вінпершимвизначивпоняття ">я-концепція",маючи наувазі под нимсукупність всіхпредставленьіндивіда просамесобі. ">Я-концепція" -цепевна система, зміну одногоїї аспектуможеповністюзмінити природуцілого. На думку До.Роджерса, суть особинивиражається взнаннілюдиною самого собі,відношенні до собі. Разом із ">я-концепцією", згідно До.Роджерсу,розвивається й потреба в позитивномувідношенні із боціоточення, Якавиникає впроцесісоціалізаціїіндивіда. На тому годину потреба в позитивномувідношенні до собі усамоповазі,такожрозвивається наосновіінтерналізації позитивного ставлення до собі із боціінших.
>Іншийдослідник Роберт Бернірозглядав ">я-концепцію" яксукупність установок "у собі",виділяючи при цьомуїїскладові:когнітивнускладову установки -переконання;емоційно-оцінну -емоційне ставлення до цогопереконання;поведінковускладову -відповідніреакції, котрі,зокрема,можутьвиражатися вповедінці.
>Стосовно ">я-концепції"ці 3елементи установкиможутьконкретизуватися таким чином: образ "я" -уявлення про собі;самооцінка -афектнаоцінка цогопредставлення, Якаможе матіррізнуінтенсивність,оскількиконкретніриси образу "я"можутьвикликати болееменшсильніемоції,пов'язані із їхньогоприйняттям чиздійсненням;потенційніповедінковіреакції,тобто тихконкретні дії, котріможутьвикликатися чином "я" йсамооцінкою.
Уекспериментальномудослідженні М. Є.Котячої,здійсненим подкерівництвомН.І.Непомнящей, було бвстановлено, щооб'єктивнозмістовна сторона ціності -цезначущий длядитинизміст (сферадіяльності,стосунків), черезякийвиділяється длянього йоговласне "я".Цей аспект образу "я"пов'язаний ізіндивідуальнимиперевагами йінтересамидитини.
>Ціпозиціїавторівцілкомпрацюють націннісну парадигмуосвіти.Вони послужилиосновою для розробкизмістууявлень про собі,засвоєнняякого дозволитидитиніосмислитивласнуцінність,унікальність йнеповторність.
Таким чином,розвитокуявлень про собієважливоюосновоюусвідомленнядитиною собі у цьому світі,виділеннясвоєї ціності,унікальності й зв'язку ізіншими людьми задопомогоювключеннямалюка вактивнудію.Включеннядитини вспеціальноорганізований процесспілкування ізблизькимидорослими йодноліткамистворюєумови длярозвиткууявлень про собі удітей.
2.2 Рольспілкування ізблизькимидорослими йоднолітками уформуванні образу "Я" удошкільників
Образ самого собіскладається удітей вумовахвзаємодіїіндивідуальногодосвідудитини йдосвідуспілкування ізіншими людьми.Йогоформуванняпочинається,мабуть,щезадовго додошкільноговіку,оскільки дотрьох років багатодітеймають врозпорядженні ужедоситьясні йточніуявлення про своїможливості. Отже, думкадослідників, котрівважають, щоіндивідуальнийдосвідстає таким, щовизначаєлише взріломувіці, адошкільномудитинствіграєнесуттєву роль, щодітинібито неможуть сам, бездопомогидорослих, прийти дорозуміння міжсвоїхможливостей, непідтвердилося.Вже втри-чотири роктазустрічаютьсядошкільники, котріздатнісамостійнооцінитидеякі своїможливості йвірнопередбачитирезультатисвоїхдій бездопомоги із боціоточення,лише наосновііндивідуальногодосвіду.
Щоправда,представлення, котрівиникають удитини лише наоснові йогоіндивідуальногодосвіду,характеризуютьсяспочаткунестійкістю йнечіткістю; смердотіможутьігноруватися подвпливомоціннихдійдорослого. Алі умірурозвиткудітейціпредставленнянабувають усе болееґрунтовного,стійкого характеру, й вп’ять-сім роківоцінкиоточенняприймаютьсядитиноюлише допевноїміри,заломлюючись через призму тихийрезультатів йвиводів, котріпідказуються йогоособистимдосвідом.
>Джереломформуванняпервиннихуявлень про собієвзаємодіядитини ізіншими людьми. З самогоранньоговікумалюк,взаємодіючи йспілкуючись ізіншими людьми,починаєвиділяти собісуб'єктомсвоїхдій йпереживань.Уявлення, щоформуються, про собівходять взмістсамосвідомостііндивідуума.
>Будь-якіоцінні діїдорослогомістять всобі йемоційні, йпізнавальніелементи, тому смердоті нелишенаправляютьувагудитини нахороші чипоганісторонивласноїповедінки, але й йстаютьмоделлю дляпобудовипредставленнядитини про собі. У цьомувідношенні характероціннихдійдорослогомаєвизначальнезначення впроцесіформування удошкільниківуявлень про своїможливості.
>Найбільшнегативнудію наточністьвизначеннядітьмирезультатівсвоїхдійвиявляютьзаниженіоцінкидорослого, котрівикликають удітейнедовіру,спори,незгоди йнавітьвідмова віддіяльності.Завищеніоцінкидорослоговиявляютьдвоякудію наповедінкудошкільників : із одного боці, смердотіспотворюютьпредставленнявипробовуваних у бікперебільшення нимирезультатівсвоїхдій, а ізіншої -мобілізують їхнісили,стимулюватимутьоптимізм йупевненість хлопців вдосягненнідобрихрезультатів.Найвищийпоказникточностівідповідей прорезультатисвоїхдійдосягався вумовахзастосуванняточнихоціннихдійдорослого. Отже,інформація про своїможливості, якоїдошкільникнакопичує віндивідуальномудосвіді,стаєконструктивнимматеріалом дляформування його образу й особливоефективна у томувипадку, колипідтверджується вдосвідіспілкування. Тому така велика рольточнихоціннихдійдорослого вутворенніточнихпредставленьдитини просамесобі.
>Залежністьповедінкидошкільників відоціннихдійдорослого томупропорційнавікудітей :чиммолодшедитина, тімнекритичнішесприймаєвін думкудорослих, й тім менше йогоуявлення про своїможливостіспираються наконкретнірезультатидіяльності. Устаршомудошкільномувіцідорослийзалишається длядитини настільки ж авторитетом, як й длямалюка,протеоцінкидошкільникабільшоюміроюзаломлюються через призму тихийрезультатів йвиводів, котріпідказуєдитині йогоіндивідуальнийдосвід.
>Оцінні діїодноліткасприймаютьсяпо-іншому:чиммолодшедошкільники, тімменшзначущимиє їмоцінкиоднолітків. При цьому,якщо вспілкуванні іздорослиминайвищіпоказникиточнихвідповідей про своїстрибки булиотримані вумовах, коли старший партнероцінював діїдітей правильно, тоспілкуванні ізодноліткамицетраплялося призавищенихоцінках.
Таким чином,упродовждошкільноговікуспілкування іздорослими йспілкування ізодноліткамивиконують рядспецифічнихфункцій,значення якіміняєтьсязалежно відзмістудіяльностідошкільників йвідповідно доперетворення формспілкування.
>Досвідспілкування іздорослимиєголовнимджереломоціннихдій, подвпливом які удитинивиникає ставлення до реального світу, самомусобі йіншим людям,виступаєзасобоморганізаціїіндивідуальногодосвідудітей,виконуючи при цьому триосновніфункції:висуває переддитиною міткуусвідомлення, аіноді йвербалізації свогоіндивідуальногодосвіду;підказує вдеякихвипадкахспособирішеннярізнихзавдань віндивідуальномудосвіді;сприяєсистематизації йузагальненню цогодосвіду.Досвідспілкування іздорослими длядітей вдеякомурозуміннізасобомпорівняння собі ізеталоном чиідеалом, доякого можналишепрагнути.
>Досвідспілкування ізоднолітками, задопомогоюякогодітипридбаваютьосновнінавичкиколективного життя, впроцесіформування удитиниуявлень про своїможливості б служити упершучергу контекстом дляпорівняння із ">подібними до собіістотами", будучиодночаснозасобомвзаємногообмінуоціннимидіями,завдякиякимдитинадістаєможливістьбачити собіочимасвоїходнолітків.
2.3 Гра якзасіброзвитку удошкільниківуявлень про собі
>Значну рольстановленніуявлень про собі удитинизаймаєгра. Так, на думку О.Н.Леонтьєва,Д.Б.Ельконіна,колективнаролевагра вдошкільномувіці нелишерозширюєповедінковий репертуардитини й служитинезамінноюшколоюспілкування, але й йполегшуєйомуусвідомленнявласнихякостей йпотенційнихможливостей.
>Головноюхарактеристикоюдитячоїгри, яквідомо,являєтьсярозбіжністьреальної йуявноїситуації. У грудитинапочинаєдіяти "не відречі, а від думи", надреальній, амислимій,уявнійситуації.Предметинаділяютьсяновими, абсолютно невластивими ниміменами йфункціями, самдітиміняють своїімена йприймаютьновіролі.Завдякицимякостямгри внійскладаються йнайефективнішерозвиваютьсяголовніновоутворення цоговіку :творчауява,образнемислення,самосвідомість йін.
>Головнаперевагаігровоїдіяльностіполягає до того, що вонмаєнайближче ставлення допотребнісно-мотиваційноїсферидитини. яквідмічаєД.Б.Ельконін, внійвідбувається ">первинна,емоційно-дієваорієнтація всенсахлюдськоїдіяльності,виникаєусвідомлення свогомісця всистемі ставленнядорослих й потреба бутидорослим" [5, з. 277].
>Д.Б.Ельконін,услід заВиготським,неодноразовопідкреслював, що в грувиникає нова формабажання.Дитина >вчиться бажати,співвідносившисвоєбажання ізідеєю, ізфіктивним "Я" (>тобто ізіншим,втіленим вролі).Якщо впредметній грудитиниранньоговіку (як й уразінерозвиненоїгридошкільника)головне -володіння предметом й дії із ним, торолевій груафект переноситися із предмета на >людину, щостоїть до цого заріччю.Завдяки цьомудорослий й його діїначитаютьвиступати переддитиною якзразок.Дитина >хоче >діяти якдорослий.Саме подвпливом цогодужезагальногобажанняспочатку придопомозі йпідказцідорослих чи старшихдітейвінпочинаєдіяти >нібитовіндорослий. При цьомуспочаткувідбувається сутоемоційнерозуміннядійіншоїлюдини як щоздійснює щосьважливе йзначуще дляінших й,отже, щовикликає їхніпевне ставлення.
>Єще одиннайважливіший момент, щополягає до того, що в грудитинаусвідомлюєсвоє Я. По словах Л. З.Виготського, ">дитинавчиться в грусвоєму Я" [2, з. 291].Створюючифіктивні точкиідентифікації йспіввідносивши собі із ними,вінвиділяє собі йосвоюєсвоє Я.Природно,дитина в 3 року ужемаєсвоє Я, своїпереживання йіншівнутрішніпроцеси, але й неусвідомлює їхні йсвоємісцесеред людей.
У гру,завдякирозбіжностісмислового й видимого поля,стаєможливоюдія відвласногозадуму,тобто відузятої у собіролі (>іншого Я), а чи не відситуації.Аджедитина, як біемоційновін невходив в роль, усе ж такипочуває самі собі собою.Він дивуватися у собі через роль, якоїузяв,тобто черездорослого (чиякого-небудь героя), йвиявляє, щовінзовсім недорослий.Свідомість собі якдитини,тобто свогомісця всистемігромадськихстосунків,відбувається черезгру.
У групробуютьсярізнімоделіповедінки, котрізастосовуютьсяпотім вреальнихситуаціях, щоєпочаткоміндивідуальногодосвідудошкільника. Знання,придбанідитиною віндивідуальномудосвіді,відрізняються великоюконкретністю. Томупредставленнядошкільника,засновані на такихзнаннях,маютьменшвираженеемоційнезабарвлення, ніжпредставлення,сформовані задопомогоюспілкування ізіншими людьми, в якіафектнийелементприсутнійбільшоюмірою.
Таким чином,найважливішафункціяіндивідуальногодосвідуполягає в забезпеченнюкогнітивноїчастини образу самого собіфактичнимизнаннями про собі, своїздібності йможливостідошкільникспілкуванняграсамосвідомість
2.4Самосвідомістьдошкільника
О.Н.Леонтьєврозглядавдошкільнийвік як годинуфактичногоскладаннямайбутньої особини.Цейперіодвважаєтьсянайбільшсензитивним досферилюдськихвідносин.Соціальнаспрямованістьусієї особинидитинистає такою, щовизначає в йогопсихічномурозвитку.
>Процессоціальногодорослішаннядошкільників (завизначеннямД.І.Фельдштейна) мирозглядаємо якскладнеявище, яку за своїмзмістомєєдністю йодночаснопостійновідтворнимпротиріччям двохсторін, :соціалізації йіндивідуалізації.Якщосоціалізаціяпередбачаєпривласненнядитиноюсоціального,входження всоціальний світло як йогобезпосереднячастина, тоіндивідуалізаціяприпускаєвичленення свого "Я" ізсоціального йпрояв свого ">самозвеличання",діяльності, що оптимальнореалізовується йсоціальнозначущій.
Сам процессоціалізації-індивідуалізаціїпо-різномуреалізуєтьсярізнихвіковихсхідцях, дездійснюєтьсяпослідовнопопереміннепереважання тосоціалізації, тоіндивідуалізації.Причомузмістцихпроцесів шкірного разу переходити нановийякіснийступінь, щомаєіншесутнісненавантаження.
Длясоціальногорозвиткудітей вдошкільномувіціхарактерневиникненняособливого родупредставлень, щовідбиваютьмірувичленення йусвідомленняморальних норм й правил,якимикеруються люди, живучі всуспільстві. Упроцесіособовогорозвитку удитинискладаютьсятакіпсихічніновоутворення, якздатність досоціальних формнаслідування,ідентифікації,порівняння,перевазі йін.Починаєтьсярозвитоксамосвідомості в йогопочаткових формах.
>Необхідновідмітити, що варсеналіпедагогічнихпрацівниківДОУУєдостатнійвибірпрограмно-методичногоматеріалу дляпрактичної роботи іздітьми поосвоєнню нимисоціального світу,формуваннювзаємодій ізоднолітками йдорослими. Алі при цьомувиникає потреба вматеріалі,спрямованому наіндивідуалізаціюособовогорозвиткудітей, нарішеннязадачірозвиткусамосвідомості.
>Вивченнязмісту,механізмів й структурлюдськоїсамосвідомостідосієнайбільшскладнимпитанням.Характеризуючи станпроблемисамосвідомості впсихології,А.Н.Леонтьєв (1983)відмічає, що вонєневирішеною, але йця проблемависокогожиттєвогозначення.
>Зародившись вранньомувіці,самосвідомістьформується докінцядошкільноговікузавдякиінтенсивномуінтелектуальному йособовомурозвитку.Воноєцентральнимновоутвореннямдошкільноговіку.
>Дошкільнийвікє нелишеперіодом "Першогонародження особини" (О.Н.Леонтьєв, 1983), але й йперіодомоформлення ">раннього образу Я" якафектно-когнітивноїосвіти (М. І.Лісіна).
Упсихологічнійнауцізагальновизнаноположення про ті, щосамосвідомістьєскладноювнутрішньопсихічноюосвітою, щомаєпевну структуру,функції й генезис. Упроцесіпсихічногорозвиткудитиноюпривласнюєтьсясукупністьстійкихзв'язків, щосклалася вісторіїлюдства, у сферіцінніснихорієнтацій, щозабезпечують його якунікальну особу,цілісність йтотожність самомусобі.Йдеться пророзвитокструктурисамосвідомості особини, щоприпускаєзбереженняосновнихзначень йсенсів длялюдини.Самосвідомість особинипредставляєтакуєдність, Яказнаходитьсвоєвираження вп'ятинаступнихланках, :
>Ідентифікація собізі своїмім'ям йтілом.
1.Домагання навизнання.
2.Статеваідентифікація.
3.Психологічний годину особини.
4.Соціальнийпростір особини.
>Дослідження У. У.Лебединського проемоційніпорушення вдитячомувіці, О.С.Спиваковской пропрофілактикуневрозів удітей,Е.Б. Ковальової пропсихологічніособливості старшихдошкільників ізпідвищеноютривожністю показали, що сферасамосвідомостінайуразливішоючастиноюпсихіки.
>Причиноюдисгармоніїрозвиткусамосвідомостієдепривація одного чидекількохструктурнихланоксамосвідомості.Причому встаршомудошкільномувіцінайбільшзначущими йдепривованими єтакі ланкисамосвідомості, якусвідомленняімені,домагання навизнання йусвідомлення прав й обовязків. Цепояснюється тім, щостановлення знань про собі й ставлення до собівідбувається як правилостихійно безспеціальнихзусиль із боцідорослих.Основнимнедоліком при такомувиникненні знань про собіявляється ті, що смердотівипадкові,неповні йуривчасті, а годиною йневірні.
>Недиференційованупредставленьдітей про собівідбиває станнашогосуспільства, вякомудовгий годину не булипріоритетними ціностіособистого характеру. УсучаснійРосії батькивиявляютьявнепротиріччяміжбажаннямбачитисвоїхдітейдобрими,чуйними,гуманними йтимизаняттями,якими смердоті їхнізахоплюють. У сім'їцінуєтьсядитинарозумна, щоумієчитати,писати,вважати йін.
>Розвитокпізнавальноїсферидитини частеньковідбуваєтьсяповз його особу. Позаувагоюдорослихзалишається тієївнутрішній світлодитини, щостихійносклався,якийєджереломпереживань йважливоїскладовоїпсихологічноїсвоєрідностілюдини.
>Досвідіндивідуального життя, щостихійноскладається,потребуєорганізації йосмислення.Спотворенняуявлень про собі, своїможливості, проінших людей й про світлопризводить дотруднощівпсихоемоційногорозвитку.
>Недоліки,відхилення,деформації врозвиткусамосвідомостіпроявляються внестійкості,суперечності особини,незбалансованостіїїпсихічнихвластивостей,якостей,станів, котріутрудняютьсоціалізацію йіндивідуалізацію особини.
Таким чином,дисгармонійнарозвиткуможевиступати врізнихпроявах, призанедбаності - врізнихякіснихутвореннях.
Уціломудітидошкільноговіку ізпорушеним чином "Я" неуміютьгармонійновзаємодіяти сам із собою, й, якнаслідок, неуміютьвзаємодіяти ізсоціумом, ззовнішнімсвітом. Нарівнізовнішніхповедінковихпроявів,найчастішецепроявляється якнекомунікабельність,соромливість, тиха,комфортність,аутичність,тобтогіоактивність. Напоглибленомуособовомурівніневпевненість в самомусобі переходити вневпевненість усвоїйдоцільності всуспільстві.Такийконфліктіндивідуального йсоціальногоможепроявитися йгіперактивністю увиглядінеслухняності йагресивності. І ті йінше -гіперактивність йгіпоактивність -форми частонеадекватнихзахиснихмеханізмівсоціальноневпевненихдітей.Діти, щомаютьнеадекватнусамооцінку,схильні мало - вкожнійсправізнаходитинепереборніперешкоди,реагуючи ниминеадекватноюповедінкою.Високийрівеньвнутрішньоїтривоги недозволяєїмпристосуватисяспочатку додитячоїгрупи,потім дошкільного життя, і є тією проблемою переходити вдоросле життя.
>Найбільшсильнимгальмівнимчинникомє ті, щотакідіти неможуть позитивновідноситися до собі такими, котрі смердотіє на самом деле - й хорошими, йпоганими. Неуміючилюбити собі, людина неможеполюбитиіншого. Тому такважливо уже вдитячомувіці, колизакладаютьсяосновимайбутньої особини,навчитидитинулюбити ті, унімє, бутивдячним свої, щовінсаметакий.Прийнявши собі,дитинілегшеприйматиінших йлюбити їхні такими, котрі смердотіє.
>Висновок
>Аналізуючипсихолого-педагогічнулітературу,слідзазначити, щоцентральноюхарактеристикоюбудь-якої особиниє ">Я-концепція", Якаскладається ізнаступнихкомпонентів:
>Когнітивний;
>Оцінний;
>Поведінковий;
>Я-концепція -одне ізбазових зрозумітигуманістичноїпсихології,відносностійкасукупністьуявленьіндивіда про собі,інтегральна характеристика, набазіякоїіндивідомбудуєтьсяставлення до собі тавзаємодія ізіншими людьми.
Наформування ">я-концепції"впливаєцілий комплексчинників, із які особливоважливіконтакти із ">значущимиіншими", що посутівизначаютьуявлення просамесобі. УсучаснійЯ-концепціярозглядається як один ізкомпонентів особини, як ставленняіндивіда впритул дособі.Поняття " Я-концепція"виражаєєдність йцілісність особини ізїїсуб'єктивноювнутрішньоюстороною,тобто ті, щовідомоіндивідові просамесобі,якимвінбачить,відчуває йпредставляє самаЯ-концепція -цесукупність установок на самого собі. Убільшостівизначень установкипідкреслюються триголовнихїїелементу, вона трипсихологічніскладові:
Образ Я -уявленняіндивіда просамесобі.
>Розвитокуявлень про собієважливоюосновоюусвідомленнядитиною собі у цьому світі,виділеннясвоєї ціності,унікальності й зв'язку ізіншими людьми задопомогоювключеннямалюка вактивнудію.Включеннядитини вспеціальноорганізований процесспілкування ізблизькимидорослими йодноліткамистворюєумови длярозвиткууявлень про собі удітей.
>Найважливішафункціяіндивідуальногодосвідуполягає в забезпеченнюкогнітивноїчастини образу самого собіфактичнимизнаннями про собі, своїздібності йможливості.
>Досвідіндивідуального життя, щостихійноскладається,потребуєорганізації йосмислення.Спотворенняуявлень про собі, своїможливості, проінших людей й про світлопризводить дотруднощівпсихоемоційногорозвитку.
>Недоліки,відхилення,деформації врозвиткусамосвідомостіпроявляються внестійкості,суперечності особини,незбалансованостіїїпсихічнихвластивостей,якостей,станів, котріутрудняютьсоціалізацію йіндивідуалізацію особини.
Томуважливо уже вдитячомувіці, колизакладаютьсяосновимайбутньої особини,навчитидитинулюбити ті, унімє, бутивдячним свої, щовінсаметакий.Прийнявши собі,дитинілегшеприйматиінших йлюбити їхні такими, котрі смердотіє.
Списоклітератури
1. Абрамова Р. З.Віковапсихологія. - М.:Академічний проект: Альмазакоренілий, 2005.
2. Бернс Р.Розвиток "Я -концепції" йвиховання. М.:Прогрес, 2002.
3.БожовичЛ.И.Особа йїїформування вдитячомувіці. М., 1998.
4. Великийпсихологічнийсловник/Сост йобщ. ред. Б.Мешеряков, У. Зінченка. СПб:ЄВРОЗНАК, 2004.
5.Вікова йпедагогічнапсихологія:Хрестаматия./Сост.И.В.Дубровина, А.М.Прихожан, У. У.Зацепин. М.:Видавничий центрАкадемія, 2001. 368 з.
6.Питаннязагальноїдитячоїпсихології / под ред.Б.Г.Ананьева, М., 2004.
7. Дубровіна І.В. таін.Психологія. М.:Видавничий центрАкадемія, 2003.464с.
8.Запорожець А.В.Обраніпсихологічні роботи. М., 1986.
9. Ковальов О.Г. ">Психологія особини". М.,Освіта, 1999.
10.Крайг Р.Психологіяразвития.-СПб :Пітер; 2000.
11. Кулагіна І.Ю.Віковапсихологія (>Розвитокдитини віднародження до 17 років) :Навчальнийпосібник. 5-тевидавництво. М.:Вид-воУРАО, 1999.
12.Лисина М. І.,Силвестру А.І.Психологіясамопізнання удошкільників.Кишинів, 1983.
13. Мухіна У. З.Віковапсихологія:феноменологіярозвитку,дитинство,отроцтво:Підручник длястуд.вузов. 4-тевидавництво, стереотип. М.:Видавничий центрАкадемія, 1999.
14. Нємов Р. З.Психологія: У 2 кн. М., 1994.
15. ОбуховаЛ.Ф. Концепцію Жана Піаже : за йпроти. М., 1981.
16. Овчарова Р. У.Довідкова книгашкільного психолога. М., 1993.
17.ПершинаЛ.А.Віковапсихологія. - М.:Академічний проект, 2004.
18.Психологія А - Я:Словник-довідник/МайкКордуелл. - М.:ФАИР-ПРЕС, 2002
19.Психологіядошкільника.Хрестаматия/Сост. Р. А.Урунтаева. М.:Видавничий центрАкадемія, 1997. 384 з.
20.Розвитокособистостідитини / Пер. із анг./общ.ред.А.М.Фонарева.-м.,Прогрес.1987.
21.Рогів Є.І.Настільна книга практичного психолога :Навчань.посібник: У 2 кн. - 2-гевидавництво, перераб. йдоп. - М.:Владос, 2004.-Кн. 1: Система роботи психолога іздітьмирізноговіку.
22.Урунтаева Р. А.,Афонькина Ю.О.Практикум подошкільнійпсихології. М.:Видавничий центрАкадемія, 2000, - 304 з.
23.ЕльконинД.Б.Введення впсихологіюрозвитку. М.:Тривола, 2004.
24.ЕльконинД.Б.Дитячапсихологія. М., 1960.
25.ЕльконинД.Б.Розвитокособистостідитини-дошкільника //Избр.психол.тр. М., 1989.
26.Ериксон Є.Дитинство й сус-пільство. Обнінськ, 1993.
