Критика факторного підходу врозумінні рушійних сил психічного розвитку дитини
Зміст
Введення
1. Факторний підхід до проблеми рушійних сил психічногорозвитку дитини
1.1 Загальна характеристика
1.2 Теорії нативизма
1.3 Теорії емпіризму
1.4 Теорія конвергенції двох факторів
2. Критика факторного підходу в розумінні рушійних силпсихічного розвитку дитини
Висновок
Список використаної літератури
нативізмемпіризм розвиток індивід
Введення
Актуальність теми. Протягом тривалого часуробиться спроба зрозуміти, що в особистості визначається спадковістю, а щоформується під впливом середовища і індивідуального життєвого досвіду. Ця проблемавиступає в психології як пошук співвідношення в особистості біологічного тасоціального. Позиції з цього приводу у представників різних груп полярні.Кожна з них намагається знайти вагомі аргументи на свою користь.
Теорії, що ігнорують абозаперечують значення активності людини в розвитку, отримали назвуфакторного підходу. Факторний підхід - це підхід, згідно з яким розвитоквизначається дією двох чинників: спадковості і середовища. Альтернативоюфакторному підходу є діяльнісні підходи, коли активністьрозглядається як основна причина розвитку. Це культурно-історичнийпідхід (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін), а також конструктивістський підхід (Ж.Піаже).
Згідно позиціїнативизма, весь розвиток людини визначається його спадковістю. Нативізмпроявляється в теоріях преформізма, рекапітуляції і дозрівання. Емпіризмдоводить, що розвиток людини визначається середовищем, він представлений двоманауковими школами - біхевіоризмом і ассоцианизм.
нативізму і емпіризм -однофакторні теорії. Суперечка про те, що ж зумовлює процес дитячогорозвитку - спадкова обдарованість або навколишнє середовище - привів до теоріїконвергенції цих двох чинників (В. Штерн, теорія конвергенції двох факторів), атакож до теорій конфронтації і антогонізму (Фрейд, Піаже).
Конвергенція - сходження,передбачає взаємодію і взаємне доповнення спадковості і середовища.Конфронтація факторів - витіснення (придушення спадковості соціальнимфактором середовища).
Суперечки про те, який здвох факторів має вирішальне значення, не припинилися досі; тількитепер вони перенесені в експериментальну сферу.
Теорія конвергенції розглядаєпсихічний розвиток як процес, який складається під впливом ікс - елементівспадковості і ігрек - елементів середовища. Всі сучасні теорії відрізняютьсяодин від одного тільки тим, як вони трактують взаємодія спадковості тасередовища, дозрівання і навчання, біології та культури, вроджених і набутихздібностей у ході психічного розвитку.
Критиками факторногопідходу в зарубіжній психології, в першу чергу, стали прихильники емпіризму.Вони вказували, що поведінка, звички, схильності дитини формуються врезультаті научіння. У зарубіжній психології неврахування фактора середовища і научіння впсихічному розвитку дитини став основним аргументом проти теоріїрекапітуляції.
Критика теоріїрекапітуляції у вітчизняній психології дана в роботах Л.С. Виготського і С.Л.Рубінштейна.
Мета даної роботи -вивчити критику факторного підходу до проблеми рушійних сил психічногорозвитку дитини.
Для досягненняпоставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
В·датизагальну характеристику факторного підходу;
В·розглянутитеорії нативизма і емпіризму;
В·охарактеризуватитеорію конвергенції двох факторів;
В·вивчитикритику факторного підходу в розумінні рушійних сил психічного розвиткудитини.
1.Факторний підхід допроблемі рушійних сил психічного розвитку дитини
1.1 Загальна характеристика
Можна виділити два основнихкритерію розрізнення теоретичних підходів до виділення закономірностейпсихічного розвитку дитини в онтогенезі. Перший критерій передбачає визнанняабо заперечення специфіки закономірностей розвитку людини в онтогенезі попорівнянні з тваринами. Якщо специфіка заперечується, то можна говорити пронатуралізмі (біологізації) розвитку, тобто визнання універсальних законіврозвитку, в рівній мірі справедливих і для людини, і для тварин. Вкультурно-історичному підході специфіку психічного розвитку людинипов'язують із засвоєнням соціокультурного досвіду, розглядаючи його як особливий видродової спадковості людини поряд з органічною спадковістю.
Другий критерійпередбачає визнання активності розвивається суб'єкта. Теорії, що ігноруютьабо заперечують значення активності людини в розвитку, отримали назвуфакторного підходу. Розвиток інтерпретується як результат впливу двохфакторів - спадковості і середовища. Альтернативою факторному підходу єдіяльнісні підходи, коли активність розглядається як основна причинарозвитку. Це культурно-історичний підхід (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін), атакож конструктивістський підхід (Ж. Піаже).
Основа факторного підходубула закладена у відомому протистоянні двох філософських шкіл, що представляютьв психології позиції нативизма і емпіризму. Це дуалізм Р. Декарта і емпіризмДж. Локка і Д. Гартлі. Факторний підхід - це підхід, згідно з яким розвитоквизначається дією двох чинників: спадковості і середовища. Згіднопозиції нативизма, весь розвиток людини визначається його спадковістю.Філософське обгрунтування цього підходу було дано Декартом, який запропонувавсвою теорію вроджених ідей. Нативізм в історії психології представлений теоріямипреформізма, рекапітуляції і дозрівання.
Факторний підхід дорозумінню детермінант психічного розвитку в онтогенезі:
Провідний фактор -спадковість (нативізму Р. Декарт, І. Кант).
Провідний фактор - середа (ЕмпіризмД. Локк, Д. Гартлі).
Теорії: перформізмрекапітуляції дозрівання.
Теорії: ассоцианизмбіхевіоризм.
Двофакторна теорія,спадковість і середу.
Співвідношення факторів:взаємодія.
Теорія конвергенції В.Штерн.
Співвідношення факторів: протидія,антагонізм.
Класичний психоаналіз3. Фрейда.
Теорія розвитку мисленняЖ. Піаже (ранній період).
Емпіризм представлений двоманауковими школами - ассоцианизм і біхевіоризмом.
нативізму і емпіризм,однофакторні теорії. Двохфакторну теорії до уваги беруть обидва чинники -і спадковість, і середовище. До них відносяться теорія конвергенції двох факторів(В. Штерн) і теорії, що представляють відношення факторів, як конфронтацію іантагонізм (Фрейд, теорія Ж. Піаже раннього періоду).
Конвергенція - сходження,передбачає взаємодію і взаємне доповнення спадковості і середовища.Конфронтація факторів інтерпретується як витіснення (придушення) спадковостісоціальним фактором середовища.
1.2 Теорії нативизма
Преформізм - концепціяпсихічного розвитку, згідно з якою всі властивості і характеристики індивідав його зрілій формі задані і зумовлені з моменту зачаття і присутні вжев клітинах зародка. Преформізм - один з видів нативизма в розумінні рушійнихсил психічного розвитку дитини.
Розвиток же розумілосяяк генетично запрограмований процес розгортання цих переформувативластивостей. Сьогодні преформізм, швидше, характерний для пояснення закономірностейпренатального, ніж постнатального розвитку. Преформізм протистоїть позиціяепігенезису, згідно з якою кожна нова форма в розвитку виникає якрезультат взаємодії між попередньою формою організму і йогооточенням.
Теорія рекапітуляції,згідно з якою індивідуальний розвиток в онтогенезі є швидке повторенняеволюції видів і історії людського роду (від лат. recapitulatio -повторення). Іншими словами, онтогенез є коротке і стисле повторення філогенезуі соціогенез (Г.С. Холл).
Концепція рекапітуляціі впсихічному розвитку індивіда грунтується на ідеях Ч. Дарвіна про еволюціювидів і єдність органічного світу і біогенетичному законі Е. Геккеля,відкритому в 1866р. Біогенетичний закон визначає закономірностіембріонального розвитку формуло...
