Зміст
Введення
1. Загальна характеристика позитивізмуяк методології сучасної психології
2. Оцінка ролі позитивізму в історіїпсихології: багатозначність підходів
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Тема даної роботи:В«Позитивізм як методологія сучасної психологіїВ».
Позитивізм - науковенапрямок, доводить, що джерелом істинного знання єемпіричні, конкретні науки, які мають об'єктивні методи, а не умоглядніміркування.
Основоположникомпозитивізму вважається Огюст Конт, який вважав, що сучасній В«науковоїВ» стадіїрозвитку людства передували В«теологічнаВ» і В«метафізичнаВ» стадії,причому характерною особливістю цього стадіального розвитку є те, щокожна наступна стадія менш обтяжена забобонами, ніж попередня.
Зрештою,підтверджені наукові закони роблять доступним контроль над природою, оскількивиявленими причинно-наслідковими зв'язками можна управляти, а значить, можнадомагатися бажаних і прогнозованих цілей. Хороший вчений повинен уникатиспроб пояснювати причини тих чи інших подій, особливо в тих випадках, колимова йде про сутності, спостерігати які неможливо.
Вчені повинні шукати несутність явищ, а їх відношення, що виражається за допомогою законів - постійнихвідносин, що існують між фактами. Постулювання невидимих ​​причин пов'язаноз ризиком знову впасти в релігійні або метафізичні забобони.
Метою даної роботиє всебічний аналіз позитивізму як методології сучасноїпсихології.
Методи дослідження - принаписанні даної роботи застосовувалися як загальнонаукові методи (синтез, аналіз,дедукція), так і специфічні (описовий, порівняльний і т.д.).
Структура роботи складаєтьсяз вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.
</b> 1. Загальна характеристика позитивізму як методологіїсучасної психології
Позитивізм - цефілософський напрямок, що виникло в 18-му столітті. Його засновником вважається ОгюстКонт (секретар і сподвижник знаменитого Сен-Сімона). Суть його ідей полягалав наступному: безглуздо займатися тим, чим традиційно займається філософія- Пізнанням сутностей; треба вивчати лише доступні нам зовнішні явища. Те,що дано у відчуттях, те, що можна якось сприйняти і виміряти - то іізучаема. Все інше - від лукавого. Шлях прогресу - в просуванні відтеологічного до метафізичного і потім до особливого - позитивному(Позитивного) мисленню. Самими знаменитими позитивістами крім Конта були англійціГ. Спенсер і Дж.Ст. Мілль.
В остаточному підсумку,позитивізм оголосив неспроможними і не мають ніякої цінності всіабстрактні філософські дослідження. Єдиним джерелом істинного знання,говорили позитивісти, можуть виступати тільки конкретні (емпіричні) науки.Істинним може бути тільки те, що платника на досвіді. Тому Контнеодноразово підкреслював, що природничі науки повинні виступити основою іметодом для всіх інших наук. Міркування філософів-ідеалістів настількиабстрактні, настільки відірвані від реальної дійсності, що на досвіді ніякне можуть бути перевірені - підтверджені або спростовані. Що таке платонівськіВ«ІдеїВ»? Не більше ніж фікція! Адже їх не можна помацати, розглянути, спробуватина смак. [3, с.95]
А раз довести істинністьфілософських положень не вдається, то й говорити тут нема про що: ніякоїпізнавальної цінності в них немає. Таким чином, позитивізм В«розправивсяВ» зусіма попередніми філософськими вченнями і декларував настання епохи новоїВ«НеметафізіческойВ» філософії, яка повинна бути побудована за аналогією земпіричними науками і повинна стати їх методологією.
За більш ніж двісті роківсвого існування позитивізм видозмінювався і мімікрувати. Він брав формуемпіріокритицизм Маха і Авенаріус, перетворювався на неопозитивізм та прагматизм.Однак принципові його положення зберігалися: критерій істинності знань -реальний досвід; непроверяемим на досвіді можна вважати істинним. Ці положеннязнайшли своє втілення у відомому принципі верифіковані (верифікації):істинність всякого затвердження повинна бути в кінцевому рахунку встановлена ​​шляхомйого зіставлення з чуттєвими даними.
Біхевіоризм,претендував на звання об'єктивної психології, обрав своєю методологієюпозитивізм і, слідуючи його логіці, оголосив свідомість виключеним із сфери своїхнаукових досліджень. Вивчати можна тільки поведінку, оскільки воно дано нам вбезпосередньому досвіді, в наших відчуттях. [1, с.115]
У 1931 році методологіїпозитивізму було завдано істотної шкоди доказом знаменитої теоремиГеделя - теореми про неповноту достатньо багатих формальних систем. Суть цієїтеореми: є істинні пропозиції, які в рамках цих самих багатихформальних систем недоказові і непроверяеми. Фактично доведене твердженняспростовувало початковий тезу позитивістів. Не всяке істинне твердженняможна довести, використовуючи звичний набір аксіом. Для цього потрібно виходити замежі цього набору. Опори на чуттєвий досвід явно недостатньо.
Разом з тим позитивістидосить швидко усвідомили, що проблема істинності знань пов'язана з тиммовою, за допомогою якого описуються ці знання і процес їх отримання.Наукова філософія, на їхню думку, стане можливою тільки як логічний аналізмови науки. Навколо цих ідей згуртувалися логіки і математики - Карнап, Шлік,Франк та інші представники так званого Віденського гуртка. [3, с.96]
Так виникло логічнепозитивізм. Логічні позитивісти ставили перед собою завдання піддатилогічному аналізу наявні наукові знання, описати їх і досліджувати особливіправила перетворення тверджень. Вони вважали, що логіка і математикаповинні розглядатися не як знання про світ, а як набір аналітичнихтверджень, в яких встановлюються за згодою правила перетворення. [3,с.97]
2. Оцінка ролі позитивізму в історії психології:багатозначність підходів
Серед сучаснихметодологічних проблем, обговорюваних у вітчизняній психології, однією знайбільш актуальних є оцінка міри впливу позитивізму на формуванняпсихології як науки.
У численнихдискусіях на сторінках провідних наукових журналів, проблема позитивізмувиступає джерелом невичерпних суперечок. У роботі Т.Д. МарцинківськийВ«Позитивізм помер, хай живе ...?В» Так оцінюється сьогоднішня ситуація внауці щодо її причетності до позитивізму: В«Про те, що методологічніпроблеми психології пов'язані з її власною логікою розвитку, говоритьзіставлення сучасної ситуації з тією, що склалася на початку XX століття, коливимоги, постуліруемие практично всіма вченими того часу, зводилися допобудови позитивної психології, перебудові класичної науки на основінової методології і пошуку нового, об'єктивного методу дослідження психіки.Схожу ситуацію відчуває і сучасна психологія, хоча сьогодні склаласязворотна ситуація - необхідність модифікації природничо-наукової, позитивноїпсихології, яка не в змозі вирішити усіх проблем, що постають перед нею В».
Більшістьдослідників у галузі теоретичної психології приходять до висновку про деструктивністьвпливу позитивізму на методологію гуманітарних наук. Основні постулатипозитивізму наведені А.В. Юревич і названі ним В«позитивістськимистандартами В», що базуються на шести основних міфологемах: [2, с.73-77]
наукове знання базуєтьсяна твердих емпіричних фактах;
теорії виводяться зфактів і, отже, вторинні по відношенню до них;
наука розвиваєтьсяза допомогою поступового накопичення фактів;
оскільки факти формуютьзаснування нашого знання, вони незалежні від теорій і мають самостійнезначення;
теорії (або гіпотези)логічно виводяться з фактів за допомогою раціональної індукції;
теорії (або гіпотези)приймаються або відкидаються виключно на основі їх здатності витриматиперевірку емпіричним досвідом.
Історичний аналізрозвитку психології показує, що позитивізм у ній чітко позначився в XVIIстолітті, завдяки роботі Р.Декарта В«Пристрасті душіВ». Цей твір не простоодна з робіт в історії ...
