>ВОСТОЧНО – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПСИХОАНАЛІЗУ
кафедра «Медичної пропедевтики»
дипломна робота
на задану тему:
«Особливості емоційної сфери підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості»
підлітковий емоційний поведінковий порушення
студентки 5 курсу денного відділення
>Болховитиной Юлії Олександрівни
Робота допущена до захисту: « » 20 р.
Завідувач кафедри:
>к.псх.н., доцент Федоров Ян Олегович
Науковий керівник:
>к.псх.н., доцент Федоров Ян Олегович
>САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
2011 рік
Запровадження
Останніми роками збільшилася кількість учнів з аномаліями розвитку, потребують спеціального супроводу. Оскільки підлітковий вік є чутливим і досить перспективним задля подолання наявних відхилень і адаптації суспільстві, необхідно приділяти належну увагу даному контингенту підлітків, забезпечувати спеціальну психологічної допомоги системі освіти. Щоб організувати допомогу підліткам з вадами у розвитку, необхідно вивчити психічні із особливостями зазначеного контингенту, механізми і структуру порушення.
Актуальність дослідження. Проблема здобуття освіти підлітків із психічними проблемами в анамнезі є актуальною у сфері спеціальної психології. Цей контингент підлітків відрізняється нестійкістю психічних функцій через наявність вони психічних порушень, що з підвищеним рівнем збуджуваності і недостатньою рівнем контролю. Ці особливості підлітків ускладнюють засвоєння навчального матеріалу у межах програми середньої школи. Попри велику практично багато важать допомоги підліткам з вадами у розвитку, методологічні і теоретичних проблем цього питання розвинені недостатньо. Існує велика кількість докладно добре описані у літературіпсихокоррекционних технік. Проте суб'єкту психологічного впливу, а як і йогоклинико-психологическим іпсихолого-педагогическим особливостям приділено не достатню увагу. Вочевидь, що знання особливостей психічного розвитку підлітків особливостям розвитку у доборі та проведенніпсихокоррекционних заходів, дозволяє організувати спеціальне супроводження й досягти максимальних результатів. Знання у сфері спеціальної психології важливі як педагогів, так шкільних психологів.
Кількість дітей із порушеннями розвитку дуже велике, і, на жаль, можна знайти тенденція до певного його збільшення. Ці діти навчаються спеціалізованими навчальних закладах, проте відомо, що не діти особливостям розвитку отримують спеціальнукоррекционно-педагогическую допомогу. Близько 11 % (10,77%) дітей шкільного віку мають різні недоліки розвитку. Це приблизно 2,5 разу перевищує відсоток дітей, одержують спеціальну педагогічну допомогу у Росії. На початковому етапі знають навчання у кожному класі можливо, у середньому 2 — 3 дитини, мають, особливі освітні потреби, т. е. що потребують спеціальної педагогічної підтримці, спеціальному навчанні, яке має здійснювати більшому чи меншому обсязі спеціаліст-дефектолог певного профілю. Кожен вчитель початкових класів стоїть перед такими дітьми у своєму повсякденному роботі, іноді які мають достатніх знань про них, ні те, чого і як треба вчити.
Літературних даних, що описують емоційну сферу підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості недостатньо. Дослідження про цю темі, з вищесказаного, є актуальним.
Отже, теоретична і практична значимість даної роботи залежить від науковому обгрунтуванні позицій вітчизняних і зарубіжним дослідникам у сфері клінічної психології, патопсихології та спеціальної психології, вкладених у виявлення специфіки розвитку, формування особистості підлітків, з розробки й практичне застосування методологією й оцінці ефективності результатів її використання.
Метою дипломної стало дослідження емоційної сфери підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості.
Досягнення мети дослідження поставлені такі:
1. Порівняти рівень виразності ситуативною і мистецької тривожності у підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особи і умовно здорових підлітків.
2. Порівняти напруженістькопинг-механизмов підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особи і умовно здорових підлітків.
3. Порівняти здатність підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку та умовно здорових підлітків розуміти відносини особистості,репрезентируемие в емоціях.
4. Порівняти ступінь агресивного відносини підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку та умовно здорових підлітків.
Предмет дослідження — емоційна сфера підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості.
Об'єкт дослідження — діти підліткового віку 11-13 років, перебувають у реабілітаційному відділенніЦВЛ «Дитяча психіатрія» зі школою.
Гіпотеза дослідження — емоційна сфера підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості характеризується високий рівень збуджуваності нервової системи, підвищеним рівнем неспокою та агресивності, порушенням співвідношень між розпізнаванням емоційних реакцій та обліком цієї інформацією контексті ситуації, у якій перебувають.
Методи дослідження:
1. Організаційні методи дослідження — порівняльний.
2. Емпіричні методи дослідження — експеримент, психологічні опитувальники:Интегративний ТестТревожности (>Вассерман,Бизюк,Иовлев),Копинг-тестЛазаруса, Діагностика емоційного інтелекту (>Н.Холл),Hand-Test Вагнера,Рисованнийапперцептивний тестСобчик.
3. Методи обробки даних — середнє стандартне відхилення, достовірність відмінностей.
4.Интерпретационние методи - структурне опис.
Дослідження провели з урахуванням реабілітаційного відділенняЦВЛ «Дитяча психіатрія» зі школою і загальноосвітньої школи № 83.
Глава 1. Теоретичні аспекти цієї проблеми порушення поведінки й аномалій розвитку на такому віці
1.1 Особливості розвитку на такому віці
Вивчення розвитку психічних явищ й віковий аналіз їхній мінливості є головним завданням вікової психології, яка успішно розробляється вітчизняними і закордонними психологами. У працях вітчизняних психологів кінця XIX — початку 20 століття аналізуються складні механізмиперцептивних,мнестических і інтелектуальних процесів в дітей віком і підлітків (Селлі,Трошин,Гезелл ідр.).Согласно концепціям у той час, психічні властивості індивідадетерминировани з середини природою людини. Їх характерна біологічна орієнтування у поясненні явищ онтогенезу психіки, тенденція зводити формування психічної роботи і етапи її становлення до дозрівання матеріального субстрату психіки.
Підонтогенезом в психології розуміється «формування основних структур психіки індивіда протягом хлопчика отроцтва» [26;с.9]
Істотне значення в критицібиологизаторского підходи до розвитку психіки людини у той період мали теоретичні становищаЛ.С.Виготского. Він зазначав, «елементарні функції дитини» мають натуральний,природно-наследственний характер. Пізніше, спираючись на експериментальні дані,Л.С.Виготский обгрунтував залежність функцій, виникаючих навіть у ранніх етапах розвитку від соціального структури. ПоложенняЛ.С.Виготского, що розглядав поняття функціональних систем, а чи не розвиток окремих психічних функцій, стали основою підходу вивчення психіки людини у вітчизняної психології.
>С.Л.Рубинштейн у своїх працях звертає увагу до проблему залежності розвитку психічних процесів в дитини від особливостей від особливості забезпечення і структури своєї діяльності.
>Б.Г.Ананьев у своїх працях писав у тому, що важливим є цілісність індивідуального розвитку. Автор говорив, що у цілісної природі розвитку немає ізольованих здібностей функцій і окремих реакцій зовнішній стимул.Б.Г.Ананьев підкреслював, що реакція навіть у окремий стимул є системним механізмом поведінки, залежить від комплексу внутрішніх умов, узагальненого життєвого досвіду, мотивації й інших чинників.
У виконанні вітчизняної психології процес психічного розвитку індивіда сприймається як багаторівневий і багатомірний.
Сьогодні є безліч класифікацій вікових періодів розвитку людини. Підлітковий і юнацький період у єдності та часто позначається терміном — підлітковий вік. У цьому виділяється ранній підлітковий (до 14 років) і старший підлітковий (до 19 років). У виконанні вітчизняної психології виділяється підлітковий (до 14 років) і юнацький (до 19 років) вік. Підлітковий і юнацький вік виділяється у межах від 11 до 19 років.
На формування особистості підлітка соціальні чинники надають провідне вплив, а біологічні — опосередковане.
>Социальними чинниками психічного розвитку є:
> перехід із початковій в середньої школи, де заняття ведуться багатьмаучителями-предметниками, що дуже змінює навчальну діяльність й спілкування школярів та вчителів;
> розширення громадської,социально-полезной діяльності школяра у п'ятому класі і у школі, розширення кола спілкування з однолітками;
> відбувається зміну розташування дитини на сім'ї, де батьки більше починають довіряти йому, доручати виконання складнішою домашньої праці і включатимуть в обговорення сімейних проблем.
>Биологическими чинниками психічного розвитку є:
> початок статевого дозрівання, вплив нових гормонів на центральну нервову систему;
> бурхливий ріст та фізичне розвиток з перебудовою всіх органів, тканин та систем організму. [2; з. 87]
>Юношеское «Я» спочатку ще невизначено, розпливчасто і часто переживається як невиразне занепокоєння чи відчуття внутрішню порожнечу. Звідси зростає зі спілкуванням і водночас підвищується його вибірковість, і навіть потреба у усамітненні. Разом з усвідомленням своєї унікальності, природній неповторності та несхожості інших часто приходить і відчуття самотності. Усвідомлення несхожості інших хронологічно і логічно передує розумінню своїм внутрішнім зв'язку й єдності з які вас оточують. [1; з. 57]
Так само складним процесом є своєї наступності, стійкості своєї постаті у часі. Для дитини із усіх вимірів часу найважливішим є справжнє — «зараз». У підлітків становище змінюється від і загострено починає сприйматися почуття необоротності часу, що часто сусідить з наступними міркуваннями на теми смерті. Однак у такому віці нерідко зберігається схильність до поведінковим реакцій, які зазвичай притаманні більш молодого віку: реакція відмови, опозиції і протесту, імітації, компенсації і гіперкомпенсації.
Типовими для даного віку є такі психологічні реакції:
> Реакція емансипації - відбиває прагнення підлітка до самостійності, визволенню з-під опіки дорослих. При несприятливихсредових умовах вони можуть лежати основу втеч з і виходів із школи, афективних спалахів, вкладених у батьків та вчителів, соціальній та основі окремих асоціальних вчинків. При різнихасинхрониях дозрівання, здебільшого грунті церебральної недостатності, такі прояви можуть бути або надмірними, або, навпаки, відсутні.
> Реакція групування — пояснюється прагненням до утворення спонтанних підліткових груп з певний стиль поведінки, системою внутрішньогрупових взаємин української й своїм лідером. У несприятливихсредових умовах і різнихнеполноценностях нервової системи схильність до цієї реакції може у значною мірою визначати поведінку і бути причиною асоціальних вчинків.
> Реакція захоплення (>хобби-реакция) — відбиває особливості внутрішньої структури особистості підлітка. Захоплення спортом, прагнення до лідерства, азартні ігри, пристрасть до колекціонування більш притаманні хлопчиків. Заняття, мотивом якого є прагнення привернути, більш типові дівчат.Интеллектуально-естетические захоплення можуть з'являтися в підлітків обох статей. [6; з. 84]
> Реакції, зумовлені тим що формуються сексуальним потягом, різноманітні у проявах. Статеве потяг спочатку відрізняється малоїдифференцированностью розвивається з наростаючою силою, що у старшому такому віці зумовлює гіперсексуальність. Через це у підлітків легко виникають різні минущі відхилення. [6; з. 85]
Своєрідність соціального розвитку особистості підлітка у тому, що він входить у нової судової системи взаємин держави і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи у тому числі місце, виконуючи нові функції.
Розбіжність між прагненнями підлітка, пов'язані з усвідомленням своїх фізичних можливостей, твердженням себе, немов особи і становищем дитини-школяра, що залежить від волі дорослого, викликає істотне поглиблення кризи самооцінки. Причина насамперед у відсутності належних умов задоволення загостреною потреби підлітка у громадському визнання, котре обертається штучної затримкою особистісного самовизначення, інтенсифікацієюквазипотребностей,квазиинтересов, знаходячи, зокрема, свій відбиток у тязі підлітків доинтимно-личному істихийно-групповому спілкуванню з однолітками, до появи різноманітних підліткових компаній, неформальних груп, у яких складаються ситуаціїнепонятости підлітків в дорослому світі, ситуації «заміщення» потреби у встановленні нових стосунків буде із суспільством. [32; з. 145]
Саме процесістихийно-группового спілкування сталого характеру набувають турбують суспільство моменти поведінці частини підлітків: агресивність, жорстокість, підвищена тривожність, замкнутість тощо. Дане положення чітко пов'язані з притаманним підлітка активним прагненням для обіймання новому соціальному позиції, з усвідомленням їм свого «я» і затвердженням в дорослому світі. І йдеться іде про бажання підлітка наслідувати дорослим людям, йдеться про прилученні до справах телебачення і відносинам, кожній появі в нього соціальної відповідальності як можливості і необхідності відповідати за себе і поза інших лише на рівні дорослої людини. [32; з. 143]
Самостійність в такому віці починає виявлятися особливо яскраво. У цей час учні багато чого можуть робити самостійно й більше прагнуть розширити сферу такий діяльності. У цьому вони знаходять можливість задоволення бурхливо що розвивається потреби бути завершений і вважатися дорослим. Помітне розвиток у період набувають вольові риси характеру — наполегливість, завзятість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі. Підліток здатний як до окремим вольовим діям, до вольовий діяльності. Він часто сам ставить собі мети, сам планує здійснення. Але недостатність волі позначається, зокрема, у цьому, що, проявляючи наполегливість щодо одного вигляді діяльності, підліток може виявляти їх у інші види. Поруч із підлітковий вік характеризується відомої імпульсивністю. [12; з. 93]
Потреба бути корисними і вважатися дорослим перетворюється на цей період домінуючу. Передусім це проявляється у прагненні підлітка прилучитися до життя а діяльності дорослих. Причому у першу чергу переймаються доступніші, почуттєво що мисляться боку дорослості: зовнішні вигляд і манера поведінки. Засвоєння зовнішніх ознак «чоловічої» чи «жіночої» дорослості робить підлітка дорослим у власних очах, і навіть, як йому здається, і з боку оточуючих, що дуже важливо у плані самосвідомості. Така дорослість купується шляхом наслідування. І це найбільш легкий спосіб досягнення істотною дорослості.
>Подростковому віку властиво прагнення бути дорослим дуже яскраво виявляється в наших взаємовідносинах із старшими. Підліток прагне розширити своїх прав і обмежити права дорослих щодо особи. У становленні стосунках підлітка з дорослими можуть бути протиріччя.
Т. У. Драгунова розглядає три варіанта розвитку протиріччя. Для першого варіанта буде характерно поглиблення протиріччя, та збільшення конфлікту, котрі можуть тривати дуже довго. Це виникає за умови повного розбіжності тенденцій дорослого і прагнень підлітка, поки дорослі до претензіям підлітка велику самостійність, довіру і повагу ставляться як до необгрунтованим, а підліток своєю чергою протестує (в різної формі) проти старого стилю ставлення до нього дорослих. У випадку негативізм підлітка може бути затятим і глобальним, що, своєю чергою, породжує ряд негативних наслідків у формуванні її особистість: поява відповіднихагрессивно-деспотичних тенденцій, брехливість, ханжества, пристосуванства та інших. У випадку «дорослий втрачає авторитет і до нього виникнути ставлення як до «>пережитку минулого», що виправдовує у власних очах підлітка неприйняття ним вимог, оцінок, поглядів дорослого». [2; з. 112]
Другий варіант характеризується тим, що суперечності проявляється епізодично з непослідовності поведінки дорослих, коли вони змушені, всупереч своїм поглядам, поступатися підліткові і приймальня вирішувати те що дозволяли раніше. Через війну конфліктів дедалі менше, але можливість їх виникненню постійно залишається. У випадку розвиток дорослості підлітка залежить від змісту її інтересів і прагнень.
Третій варіант розвитку протиріччя характеризується поступовим зникненням протиріччя, та конфліктів. Це у випадках, поки дорослі усвідомлюють дорослішання підлітка, змінюють щодо нього своє ставлення, і не дають руйнуватися взаємної довіри, яке з'явилося раніше. [2; з. 115]
>Конфликтной ситуації може взагалі бути, якщо будують свої взаємини із підлітком з урахуванням обліку його дорослішання.
Проблема «кризи» в такому віці приковувала увага фахівців і цікавила учених насамперед і найбільше. Її теоретична розробка почалася межі ХХ століття. Саме тоді панувало уявлення, що джерелом «кризи» і специфічних особливостей підлітка є біологічні моменти, генетично визначені зміни у підлітку. Тому з'ява Поповичевого нових психологічних особливостей розглядалося як неминуче і універсальне, т. е. властиве всім підліткам [12; з. 31]
Але це уявлення поступово розхитувалося, оскільки спростовувалося фактами нових досліджень, і практикою виховання підлітків. Психологи дійшли висновку про залежності істотних особливостей підлітка від соціальних умов. Л. З. Виготський думав, що «криза» цього віку пов'язані з двома чинниками: виникненням новоутворення у свідомості підлітка і перебудовою відносин між дитиною та середовищем: ця перебудова становить головний зміст «кризи». [12; з. 81]
Традиційно головні труднощі підліткового віку було пов'язувати з «кризою 13 років», коли ламка старих психологічних структур призводить до вибуху непослуху ітрудновоспитуемости підлітка.
Одні дослідники причину цієї кризи асоціювали тільки з біологічними впливами статевого дозрівання, вважаючи кризові явища мало що з особливостями виховання. Проте оскільки більшість психологів основну причину настільки бурхливих поведінкових проявів бачать у особливостях соціально-психологічної ситуації розвитку підлітка: дорослі не перебудовують своєї поведінки, зберігаючи «дитячі» форми відносин із підлітком у відповідь її «почуття дорослості» підлітка. Підліток прагне бути дорослою і здійснювати «дорослі вчинки», хоча у соціально-психологічному плані він цього ще готовий. [32; з. 105]
У зарубіжній психології як аналога поняття «самовизначення» виступає категорія «психосоціальна ідентичність», розроблена американським психологом Еге.Эриксоном. У розумінні дорослішання сприймається як «нормативний криза ідентичності», поворотна точка розвитку особистості. У період такого кризи у однаково загострюється як особистісна вразливість, і змогу новий виток особистісного зростання. Особистість хіба що виявляється перед вибором між двома альтернативними можливостями: одна веде до позитивного, іншу — до негативного його напрямами. Симптоми кризи у нормі повністю зникають, але не тоді переважання негативних явищ вони закріплюються, ставшихарактерологическими особливостями особистості. [2; з. 54]
У такому віці відбувається розвиток психічних пізнавальних процесів процес формування особистості. Внаслідок цього змінюються інтереси дитини, стають більш диференційованими і стійкими. Навчальні інтереси не мають першорядного значення.
Розвиток пізнавальних процесів і особливо інтелекту в такому віці має дві сторони — кількісну (підліток вирішує інтелектуальні завдання значна полегкість, швидше ефективніше, ніж молодший школяр) і якісну (зрушення у структурі розумових процесів: важливо чи, які завдання вирішує людина, а як він це робить). Тому найважливіші зміни у структурі психічних пізнавальних процесів що в осіб, досягли підліткового віку, спостерігаються саме у інтелектуальної сфері.
У цей час відбувається формування навичок логічного мислення, та був і теоретичного мислення, розвивається логічна пам'ять. Активно розвиваються здібності підлітка і формується індивідуальний стиль діяльності, що у свого часу позначається у стилі мислення.
1.2 Емоційна сфера в такому віці
Молодший шкільний вік одна із ключових етапів у процесі становлення емоційно-вольовий регуляцією дитини.
Переживання дитини стають глибше, з'являються стійкіші почуття, емоційне ставлення до низки явищ життя робиться триваліша і сталіший, значно іще широке коло явищ соціальної дійсності стає небайдужим підліткові і приймальня викликає в них різні емоції.
Дітям в такому віці характерна легка збуджуваність, різка зміна настроїв і переживань. Підліток краще, ніж молодший школяр, може керувати вираженням своїх почуттів. У певних ситуаціях шкільного життя (погана позначка, догану за погану поведінку) може приховувати під маскою байдужості тривогу, хвилювання, засмучення. Але у певних обставинах (конфлікт за батьками, вчителями, друзями) підліток може виявляти велику імпульсивність поведінці.
Величезне значення у віці набуває спілкування з однолітками, що стає гострої потребою підлітка пов'язано з го багатьма переживаннями. Спілкування з товаришами — джерело як появи нових інтересів, а й становлення норм поведінки. Це з тим, що з підлітків постають певні вимоги до дружніх стосунків — до чутливості, чуйності, вмінню зберігати таємницю, розуміти й співпереживати.
Підлітковий вік — це, коли дитина починає цінувати свої взаємини з однолітками. Сама дружба і служіння їй стають однією зі значних цінностей на такому віці. Саме через дружбу підліток засвоює такі риси взаємодії як співробітництво, взаємодопомога, взаємовиручка, ризик заради іншого.
Підлітковий вік за потребою пізнавати себе й прагнення відкрити через постійні рефлексії свою вислизаючу сутність позбавляє підлітка спокійній душевне життя. Тим паче, що у цьому період діапазон полярних почуттів надзвичайно великий.
Різко виражені психологічні особливості підліткового віку дістали назву «підліткового комплексу». Він містить у собі перепади настрої — від невтримного веселощів до зневірі і навпаки, і навіть низку інших полярних якостей, виступаючих поперемінно. Причому достатніх, значимих причин до такої зміни настрої підлітка, сутнісно, просто може і не.
Найчастіше чутливість підлітків для оцінювання сторонніми свою зовнішність, здібностей, умінь поєднується вони з зайвої самовпевненістю ібезапилляционними судженнями щодо оточуючих. Сентиментальність часом поєднується із разючою черствістю, хвороблива сором'язливість — з розв'язністю, бажання бути визнаними і оціненими іншими — з показною незалежністю, боротьби з авторитетами, загальноприйнятими правилами і поширеними ідеалами — з обожнюванням випадкових кумирів, а почуттєво фантазування — з сухиммудрствованием.
Підлітки виключно егоїстичні, вважають для себе центром всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу, й те водночас жодного з наступних періодів свого життя вони здатні ж на таку відданість та самопожертву, як цього віці. Іноді їхні поведінка стосовно іншим брутально й безцеремонно, хоча самі вони неймовірно ранимі. Їх настрій коливається між сяючим оптимізмом й найбільш похмурим песимізмом.
Загальне збільшення особистості підлітка, розширення кола її інтересів, розвиток самопізнання, новий досвід спілкування з однолітками, зазвичай, ведуть до інтенсивному зростанню соціально цінних спонукань і переживань. Підліток гостріше переживає співчуття побачивши горя іншим людям, йому властиво прагнення безкорисливо відмовитися від чогось йому цінного заради блага іншу людину. У такому віці більше, ніж у іншому шкільному віці, відзначаєтьсязахваченность зростаючого зростаючого людини переживаннями, пов'язані з добром, співчуттям, ось щодо здатності жертвувати своїми запитами, потребами заради іншим людям.
Криза підліткового віку збагачує підлітка знаннями й почуттями такихглубин,о що їх навіть підозрював у дитинстві. Підліток через власні душевні переживання збагачує сферу своїх почуттів, думок, він проходить важку школу ідентифікації з собою й іншими, опановуючи досвідом цілеспрямованого відокремлення.
1.3 Підлітки з поведінковим порушеннями і аномаліями розвитку
Клінічної диференціації порушень поведінки у підлітків присвячений великий ряд досліджень вітчизняних психіатрів (>Г.Е. Сухарєва,М.И.Лапидес зсотр., М.С. Певзнер, О.В.Кербиков,В.Я.Гиндикин, В.А. Гур'єва, А.Є. Личко, В.В. Ковальов зсотр.,К.С.Лебединская та інших.). Численні клінічні спостереження та спеціальні дослідження зарубіжних і вітчизняних психіатрів показують, що у походження різних видів відхилень поведінки в дітей віком і підлітків, зокрема правопорушень, крім соціального чинника нерідко має значення вроджена або придбана неповноцінність нервової систем.
Значення патології нервової системи вгенезе різних видів девіації поведінки в дітей віком і підлітків підтверджується такими чинниками:
1) частотою і певної клінічної специфічністю порушень поведінки в дітей віком і підлітків з різними видами поразок нервової системи (при хромосомних абераціях та інших генетичних пороках розвитку, залишкових явищах внутрішньоутробних, пологових іпостнатальних інфекцій, інтоксикацій і травм мозку);
2) частотою діагностики різних видів неповноцінності нервової системи у про важковиховуваних або які вчинили правопорушення дітей і підлітків.
За даними зарубіжним дослідникам, узагальнених М.Klepel і R. D.Koch (1975), ознаки органічної недостатності нервової системи діагностуються в дітей віком і підлітків з асоціальними формами поведінки у межах від 20 до 90 %; за даними вітчизняних психіатрів (У. А. Колесникова,B.А. Гур'єва,В.Я.Гиндикин,О.Д.Мишуровская і М.С.Хрисанова, В.В.Гроховский та інших.), не більше від 28 до 84 %. Великі коливання цифрових показників пов'язані і з різними критеріями діагностики, і зі ступенем повноти клінічного (психопатологічного, неврологічного, соматичного) інейрофизиологического вивчення. Слід зазначити, що вища частотанервно-психической патології цього контингенту дітей і підлітків зазвичай констатується в клінічно більшфундированних дослідженнях (В.В.Гроховский, 1975, та інших.).
Досить відрізняються і такі про співвідносної частоті окремих хворобливих формнервно-психической патології, сприяє порушень поведінки. У 4-15% діагностуються психопатію і акцентуації характеру, в 10-38 % -психопатоподобние стану після інфекцій, травм і інтоксикації нервової системи. До останнього належать і психічне зміни в дітей віком і підлітків, пов'язані з більш-менш тривалим вживанням алкоголю або наркотиків.
Частота аномалій розвитку нервової системи в дітей віком і підлітків з вираженими труднощами поведінки підтверджено іотягощенностью на енурез (30-33 %), порушеннями формування мовної функції (10-12,5%), від неврологічних знаками.
До патологічним чинникам, що його порушень поведінки в дітей віком і підлітків, належить і явища розумової відсталості.Олигофрения діагностується уподростков-правонарушителей в 3-5 % випадків (Н.І.Фелинская, В.А. Гур'єва,В.Я.Гиндикин, Про. Д.Мишуровская і М. З.Хрисанова, В.В.Гроховский та інших.).
У кількох випадках очевидною олігофренії при патології поведінки грають роль недооблік ситуації, відсутність інтелектуального противаги і мотивів, підвищена сугестивність. Найбільше криміногенне значення мають форми олігофренії, ускладнені так званимипсихопатоподобними розладами. Цей типосложненности діагностується у 58 %подростков-олигофренов (М.Birnbaum, 1965). За даними літератури, легкі форми розумової відсталості уподростков-правонарушителей зустрічаються всемеро чаші, ніж у загальної популяції даного віку. D.Langen, A.Jaeger (1964) наводять аналогічні співвідношення длявторогодничества.
Значно частіше не про олігофренії, йдеться про різного рівня затримки психічного розвитку грунті органічної недостатності нервової системи: порушеннях пізнавальної діяльності, пов'язаних із слабкістю навчальної мотивації через психічної незрілості; з низьким психічним тонусом внаслідок підвищеноїистощаемости; з недостатністю пам'яті, уваги, окремих коркових функцій (>Т.А.Власова, М.С. Певзнер, В.І.Лубовский зсотр., Н.А.Никашина зсотр.,К.С.Лебединская зсотр. та інших.).Стойкая шкільна неуспішність, що виникає У цих дітей із початку навчання, часто другорічництво спричиняються до затяжний травмуючої ситуації (>Н.Л.Белопольская),сопровождающейся негативним ставленням до навчання і шкільного колективу, реакціями протесту, пошуками авторитетів і самоствердження в асоціальному середовищі інерегламентированних формах поведінки. У порушення поведінки дітей і підлітків часто ж виконує функцію і компонентаффективно-волевих розладів, що з самої недостатністю нервової системи.
До біологічним чинникам, граючим роль про порушення поведінки підлітків, багато сучасних дослідники відносять ідисгармоническое перебіг періоду статевого дозрівання - як він прискорення, і затримку. Причому у одних випадках ідеться щодо фізіологічної акселерації чи конституціональних формах уповільненій динаміки статевого розвитку, як грунті,предрасполагающей доотклонениям поведінки різного генезу, за іншими - про патологічному відхиленні термінів і темпу статевого метаморфоза, що з декомпенсацією органічної неповноцінності нервової системи (>К.С.Лебединская, 1969).R.D.Koch (1975) свідчить про «криміногенну значимість» патологічно прискореного статевого дозрівання. Останніми роками велике значення надається ретардації (уповільнення) статевого розвитку. За даними Є. DeToni, A.Naselli, R.Bruschetti (1971), затримка дозрівання у «>диссоциальних» підлітків є у три-чотири рази частіше, ніж у загальної популяції даного віку.
До патологічним формам порушень поведінки сучасні вітчизняні психіатри (>Г.Е. Сухарєва, О.В.Кербиков, В.В. Ковальов, В.А. Гур'єва, А. Я.Гиндикин, В.С. Куликов,О.А. Трифонов, В.В.Гроховский та інших.) відносять й дуже званепатохарактерологическое розвиток особистості, частота якого серед дітей іподростков-правонарушителей становить, за даними різних авторів, від 8,5 до 40,3 %. Ці стану, які становлять глибокі й стійкі зміни характеру, прийдешні до психопатії, виникають внаслідок травмуючих умов виховання, тривалої несприятливу екологічну ситуацію. Виділяються два механізму формуванняпатохарактерологического розвитку: 1) закріплення і іррадіація особистісних реакцій протесту, відмови, гіперкомпенсації, імітації та інших., які з'явились у у відповідьпсихотравмирующее вплив; 2) пряме стимулювання негативними впливами тих чи інших патологічних чорт характеру (збуджуваності, істеричності тощо.). Попри те що що це стану соціально обумовлені, вони відносяться до патологічним, оскільки хронічнепсихотравмирующее вплив на незрілий мозок дитини призводить до болючої перебудові його вегетативної нервової системи, темпераменту, афекту.
Диференціація різних варіантів підлітковихкризов останніх років привертає до собі підвищену увагу дослідників та набуває як ніколи актуальними.
Збільшення частотипубертатнихкризов пов'язують і з біологічними, і соціальними чинниками. До перших, як вказувалося, відносять акселерацію, і навіть збільшення фізіологічної дисгармонії статевого дозрівання убік як їх прискорення, а й затримки, з наступним інтенсивним статевимметаморфозом. До соціальним моментів (частково що з зазначеними біологічними) відносять непідготовленість цивілізованого суспільства до більш раннім термінів фізіологічного дозрівання підлітків, нав'язування їм способу життя й громадського статусу (умов гіподинамії, гіперопіки, підпорядкування), суперечать інтенсивним біологічним змін цього періоду. З цієї дисоціацією між біологічним, психологічним та соціальним статусом підлітків в суспільстві пов'язують збільшити кількість різної форми труднощів їхньої поведінки.
Питання про співвідношення біологічних і соціальних, чинників вгенезе порушень поведінки й правопорушень в дітей віком і підлітків є і вимагає детальногоклинико-социологического аналізу, у кожному конкретному випадку. Л. З. Виготський ще 1931 р. писав: «є і погана середовище, це і є добрі й лихі задатки, а далі існує стільки типів важковиховуваних дітей, скільки то, можливо арифметичних комбінацій з чотирьох елементів дві, ... штучний дуалізм середовища проживання і спадковості веде нас стало на хибний шлях». За наявності масивною патології нервової системи (хромосомні аберації, залишкові явищаменингитов,менингоенцефалитов, ускладнені форми олігофренії) грубі емоційно-вольові розлади можуть обумовити патологію поведінки й соціальну дезадаптацію навіть у сприятливихсредових умовах. У кількох випадках так званої мінімальної церебральної патології біологічний чинник ж виконує функцію умови, грунту, сприяє формуванню відхилень форм поведінки під впливом несприятливих умов середовища.
Значні труднощі є такожотграничение патологічних форм порушень поведінки від форм непатологічних, тобто. від явищ педагогічної та соціальній занедбаності. У той самий час ця диференціація надзвичайно важлива, оскільки саменепатологические форми порушень поведінки потребують першу черга у педагогічної, соціальної корекції, а патологічних форм вимагають спільних зусиль педагога і лікаря, медикаментозної терапії.
Для правильної діагностики як патологічних, і непатологічних форм поведінки у підлітків, вибору адекватних шляхів корекції необхідний облік низки психологічних особливостей даного віку.
Удефектологической літературі питання психолого-педагогічного вивчення «тяжкого дитинства» висвітлені у дослідженнях Л. З. Виготського, Л. У.Занкова, М. З. Певзнер, У, Ф. Шмідт, М. З. Певзнер і Г.А.Власовой та інших. ПоложенняЛ.С. Виготського про нагальність створення динамічної типологіїтрудновоспитуемого дитини, «виділення, тож описи окремих форм, механізмів, типів дитячого недорозвинення, дитячоїтрудновоспитуемости, накопичення цих фактів, перевірки їх, теоретичного їх узагальнення» звучать як насущні вимоги сьогодні.
У 1971 р. у Женеві проходила конференція Всесвітньої організації охорони здоров'я, темою якої було «Психічне здоров'я хлопців та підлітків». На спеціальному засіданні, присвяченому проблемі «Служба діагностику і лікування», наголошувалося на необхідності обліку як клінічних ознак вікової декомпенсації, і тихфункционально-динамических наслідків, які змінюють напрям психічної активності підлітка, створюють переорієнтування його соціальній діяльності, розуміння характеру і причин психічної дезадаптації підлітків. Тому й нині дослідження з цієї проблеми вимагають комплексного участі психіатрів, психологів, соціологів, педагогів. Лише на самій основі спільних зусиль фахівців можна досягти позитивні зрушення у вирішенні питань як терапії, і психолого-педагогічної корекції «важкого» підлітка і його.
Глава 2. Організація та фізичні методи дослідження
Метою згаданої роботи є підставою дослідження емоційної сфери підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку.
Завдання дослідження:
1. Порівняти рівень виразності ситуативною і мистецької тривожності у підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особи і умовно здорових підлітків.
2. Порівняти напруженістькопинг-механизмов підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особи і умовно здорових підлітків.
3. Порівняти здатність підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку та умовно здорових підлітків розуміти відносини особистості,репрезентируеми в емоціях.
4. Порівняти ступінь агресивного відносини підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку та умовно здорових підлітків.
>Гипотезой дослідження стало те, що емоційна сфера підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості характеризується високий рівень збуджуваності нервової системи, підвищеним рівнем неспокою та агресивності, порушенням співвідношень між розпізнаванням емоційних реакцій та обліком цієї інформацією контексті ситуації, у якій перебувають.
Предмет дослідження — емоційна сфера підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості.
Об'єкт дослідження є діти підліткового віку 11-12 років, перебувають у реабілітаційному відділенніЦВЛ «Дитяча психіатрія» зі школою.
2.1 Організація дослідження
Дослідження складався з кількох етапів:
1. Обстеження учнів п'ятих класів, що перебувають у реабілітації вЦВЛ «Дитяча психіатрія» зі школою. Піддослідним пропонувалося запитання методик «>Интегративний тест тривожності», «>Копинг-тестЛазаруса», «Діагностика емоційного інтелекту»,обследуемимпредьявлялсястимульний матеріал методики «Тест руки». Відповіді піддослідних фіксовано бланках відповідей експериментатором.
2. Обстеження учнів загальноосвітньої школи №83 Виборзького району.Обследуемим пропонувалося запитання методик «>Интегративний тест тривожності», «>Копинг-тестЛазаруса», «Діагностика емоційного інтелекту»,обследуемимпредьявлялсястимульний матеріал методики «Тест руки». Відповіді піддослідних фіксовано бланках відповідей експериментатором.
3. Обробка даних.
4. Порівняння даних, здобутих у двох групах.
Під час обстеження учні почергово запрошувалися до кабінет, їм пропонувалося запитання методик. Відповідіиспутиемих фіксувалися експериментатором в бланках відповідей. Методики проводились наступному порядку:
1.Интегративний ТестТревожности (>Вассерман,Бизюк,Иовлев).
2.Копинг-тестЛазаруса.
3.Рисованнийапперцептивний тестСобчик.
4. Діагностика емоційного інтелекту (>Н.Холл).
5.Hand-Test Вагнера.
Обстеження підлітка, що у реабілітаційному відділенні займало приблизно 60 хвилин, а учня загальноосвітньої школи — 40 хвилин.
2.2 Опис вибірки дослідження
У дослідженні брали участь діти підліткового віку. Піддослідні було поділено на дві групи: основну і контрольну.
Критерієм включення до основну групу були такі характеристики:
1. У віці від 11 до 12 років.
2. Наявність патологій поведінки у анамнезі.
З урахуванням вищесказаного основну групу склали 20 підлітків чоловічої статі, які навчаються в розмірі 5 класі (середній вік 11,5 років) школи ЦентруВосстановительного Лікування «>Детска психіатрія», мають патології поведінки й аномалії розвитку на анамнезі.
Контрольну групу склали 20 підлітків чоловічої статі, котрі навчаються в розмірі 5 класі (середній вік 11,55 років) загальноосвітньої школи №83 Калінінського району.
Всі випробувані, брали участь у дослідженні був у доступною форміпроинформироваи про цілі та військово-політичні завдання дослідження, дали свою згоду щодо участі вислледовании. Також отримали згоду щодо участі у дослідженні дітей керівництва загальноосвітньої зі школи іЦВЛ «Дитяча психіатрія».
2.3 Методи і методик дослідження
У емпіричну частини дослідження використані такі методи:
1. Психологічні опитувальники.
2. Кореляційний аналіз.
3. Порівняльний аналіз.
4. Структурна інтерпретація.
У дослідженні було використано такіпсиходиагностические методики:
1.Интегративний тест тривожності (ІТТ). Методика розроблено у лабораторії клінічної психологіїПсихоневрологического інституту їм.В.М.Бехтерева (автори:ВассерманЛ.И.,Бизюк О.П.,ИовлевБ.В.).
Методика є діагностичниммедико-психологическим інструментом виявлення рівня виразності ситуативною тривоги й тривожності якличностно-типологической характеристики.
>Опросник призначений для суб'єктивного особистісного шкалювання чи психологічної діагностикиемоционально-личностних властивостей піддослідних і оцінює їх рівня вираження з урахуванням психометричних характеристик. У цьому методиці представлено рівнозначнихшали, які отримали умовне назва:
1.СТ-С (ситуативна) — перша,
2.СТ-Л (особистісна) — друга.
З метою диференціювання та деталізацію ставлення до впливах різних компонентів самооцінки випробуваного виділяється п'ять допоміжних шкал, саме:
1. «Емоційний дискомфорт» (>ЭД) — знижену настрій, емоційна напруженість, ажитація, незадоволеність життєвої ситуацією.
2. «Астенічний компонент тривожності» (АСТ) —усталость,вялость, пасивність, стомлюваність.
3. «>Фобический компонент» (>ФОБ) — хронічні страхи, непевність у собі.
4. «Тривожна оцінка перспективи» (ВП) — загальна занепокоєність майбутнім.
5. «Соціальний захист» (>СЗ) — соціальна тривожність, невпевненість у соціальних контактах.
Щоб оцінити рівень виразності ситуативною і мистецької тривожності, і навіть структуру тривожності, показники розділені на рівні:
> 1-3станайна —низкиу рівень;
> 4-6станайнов — нормальну міру;
> 7-9станайнов — високий рівень.
У дослідженні нами було використано дана методика з метою оцінки рівня виразності тривоги як ситуативною перемінної і тривожності якличностно-типологической характеристики піддослідних.
2.Копинг-тестЛазаруса. Методика варта визначеннякопинг-механизмов, способів подолання негараздів різноманітних галузях психічної діяльності,копинг-стратегий. Цей опитувальник вважається першої стандартної методикою у сфері вимірукопинга. Методика розробили Р.Лазарусом і З.Фолкманом 1988 року, адаптована Т.Л.Крюковой, Є. У.Куфтяк,М.С.Замишляевой 2004 року.
Методика містить такісубшкали:
1.Конфронтационнийкопинг.
2. Дистанціювання.
3.Самоконтроль.
4. Пошук соціальної підтримки.
5. Прийняття відповідальності.
6.Бегство-избегание.
7. Планування розв'язання проблеми.
8. Позитивна переоцінка.
Бали, отримані внаслідок можна зарахувати до одного з трьох рівнів:
> 0-6 — низький рівень напруженостікопинг-механизма (якщо набрані бали потрапляють у цей відтинок, можна говорити проадаптивном варіантікопинга);
> 7-12 — середній рівень напруженостікопинг-механизма (адаптаційнийпатенциал особистості прикордонному стані);
> 13-18 — висока напруженістькопинга (свідчить про вираженої дезадаптації).
Ця методикабилаиспользована висследоваии виявлення способів подолання негараздів різні сфери психічної діяльності піддослідних.
3. Діагностика емоційного інтелектуН.Холл. Методика запропонована виявлення здібності розуміти відносини особистості,репрезентируемие в емоціях, й управляти ними емоційної сферою з урахуванням прийняття рішень. Воно складається з 30 і містить 5 шкал:
1. емоційна поінформованість;
2. управління своїми емоціями (скоріш емоційна відхідливість, емоційнанеригидность);
3.самомотивация (швидше, якраз довільне управління своїми емоціями);
4. емпатія;
5. розпізнавання емоцій іншим людям (скоріш вміння впливати на емоційний стан іншим людям).
Отримані внаслідок проведення методики бали можна зарахувати до одного з трьох рівнів (>парциальний емоційний інтелект):
> 7 і менше — низький рівень;
> 8-13 — середній рівень;
> 14 і більше — високий рівень.
>Интегративний рівень емоційного інтелекту оцінюється за такими показниками:
> 39 і менше — низький рівень;
> 40-69 — середній рівень;
> 70 і більше — високий рівень.
У цьому дослідженні описана вище методика було використано визначення рівня емоційного інтелекту, оцінити здатність управління емоційної сферою обстежуваних.
4. Тест руки Вагнера. Тест руки Вагнера призначений для діагностики агресивності. Тест опублікованоБ.Брайклином,З.Пиотровским,Э.Вагнером в 1962 року.
Отримані відповіді піддослідних ставляться до однієї з наступних категорій:
1. Агресія.
2. Вказівка.
3. Страх.
4. >Привязанность.
5. Комунікація.
6. Залежність.
7. >Эксгибиционизм.
8. >Увечность.
9. Активна безособовість.
10.Пасивна безособовість.
11.Опис.
Показник відкритого агресивної поведінки вираховується за формулою.
Ця методика було використано у дослідженні з метою оцінки агресивності обстежуваних.
2.4 Методиматематико-статистической обробки даних
У програмах «Статистика 6.0» і «Microsoft Excel» проводився підрахунок параметрів розподілу: середнє арифметичне значення і стандартне відхилення.
У конкурсній програмі «Microsoft Excel» було побудовано графічні зображення (діаграми).
У конкурсній програмі «Статистика 6.0»висчитивался кореляційний аналіз політики та було побудовано кореляційні зв'язку серед показників, здобутих у основний рахунок і контрольної групах.
Глава3.Анализ результатів дослідження та обговорення
3.1 Результати, отримані в основний групі
Результати, отримані під час дослідження, показали, що середнє загального показника ситуативною тривожності в основний групі належить до нормальному рівню. Причому у структурі тривоги найбільш виражений Астенічний компонент тривожності.
Малюнок3.1.Структура ситуативною тривожності в основний групі.
Коментарі: цьому графіці представлені результати за методикоюИТТ-С(Интегративний ТестТревожности —Ситуативная), в основний групі. По горизонталі бачимо – назва осі «показники тривоги», за вертикаллю – «середнє». Це означає, що у даному графіці відбито результати за кожним показником ситуативною тривожності, чисельно представлені середні значення основний групі. Синім кольором позначена основна група.
Середнє значення загального показника особистісної тривожності в основний групі належить до нормальному рівню. Причому у структурі особистісної тривожності вираженийФобический компонент.
Малюнок3.2.Структура ситуативною тривожності в основний групі.
Коментарі: цьому графіці представлені результати за методикоюИТТ-Л(Интегративний ТестТревожности —Личностная), в основний групі. По горизонталі бачимо – назва осі «показники тривоги», за вертикаллю – «середнє». Це означає, що у даному графіці відбито результати за кожним показником ситуативною тривожності, чисельно представлені середні значення основний групі. Синім кольором позначена основна група.
У основній групі низькі рівень напруженостікопинг-мханизма Прийняття відповідальності. Напруженість такихкопинг-механизмов якКонфронтационнийкопинг, Дистанціювання,Самоконтроль, Пошук соціальної підтримки,Бегство-избегание, Планування розв'язання проблеми, Позитивна переоцінка ставляться до середнього рівня
Малюнок3.3.Уровень напруженостікопинг-механизмов в основний групі
Коментарі: цьому графіці представлені результати за методикоюКопинг-тестЛазаруса, в основний групі. По горизонталі бачимо – назва осі «>копинг-механизми», за вертикаллю – «середнє». Це означає, що у даному графіці відбито результати за кожним показником методики, чисельно представлені середні значення основний групі. Синім кольором позначена основна група.
Через війну підрахунку даних за методикою «Діагностика емоційного інтелекту» можна казати про низький рівень емоційного в піддослідних основний групи.
Малюнок3.4.Уровнипарциального емоційного інтелекту
Коментарі: цьому графіці представлені результати за методикоюКдиагностикаЭмоционального Інтелекту (>Н.Холл), в основний групі. По горизонталі бачимо – назва осі «шкали», за вертикаллю – «середнє». Це означає, що у даному графіці відбито результати за кожним показником методики, чисельно представлені середні значення основний групі. Синім кольором позначена основна група.
За результатами методики «Тест руки» в основний групі можна знайти агресивність.
>3.2Сравнение результатів, отримані основний рахунок і контрольної групах
Підрахунок даних за методикоюИнтегративний ТестТревожности показав, що у основний рахунок і контрольної групах ситуативна і особистісна тривожність ставляться до нормальному рівню.
Таблиця 3.2.
Середні значення й стандартні відхилення, отримані в досліджуваних групах за методикою ІТТ
*відмінності достовірні, прир0,05
Малюнок3.5.Сравнительний аналіз середніх значень за параметрами методики ІТТ
Коментарі: цьому графіці представлені середні значення за методикоюИТТ(Интегративний ТестТревожности ), в основний рахунок і контрольної групах. По горизонталі бачимо – назва осі «показники тривоги», за вертикаллю – «середнє». Це означає, що у даному графіці відбито результати за кожним показником ситуативною і мистецької тривожності, чисельно представлені середні значення основний рахунок і контрольної групах.Серим кольором позначена основна група, чорним — контрольна.
За результатами методикиКопинг-тестЛазаруса можна сказати, що у основний рахунок і контрольної групах низький рівень напруженостікопинга Планування. У основній і контрольної групах середній рівень напруженостікопинг-механизмовКонфронтационний, Дистанціювання,Самоконтроль, Пошук соціальної підтримки, Прийняття відповідальності,Бегство-избегание, Позитивна переоцінка. У основній групі достовірно нижче напруженістькопинга Планування.
Малюнок3.6.Сравнительний аналіз середніх значень за параметрами методикиКопинг-тестЛазаруса
Коментарі: цьому графіці представлені середні значення за методикоюКопинг-тестЛазаруса, в основний рахунок і контрольної групах. По горизонталі бачимо – назва осі «>копинг механізм», за вертикаллю – «середнє». Це означає, що у даному графіці відбито результати за кожним показником методики, чисельно представлені середні значення основний рахунок і контрольної групах.Серим кольором позначена основна група, чорним — контрольна.
У результаті проведення методики ДіагностикаЭмоционального Інтелекту можна говорити, що у основний групі інтегративний рівень емоційного інтелекту достовірно нижче, ніж у основний групі. Причому у основний групі достовірно нижче показники на шкалах емоційна поінформованість,самомотивация, емпатія, розпізнавання емоцій.
Таблиця 3.4.
Середні значення й стандартні відхилення, отримані в досліджуваних групах за методикою ДіагностикаЭмоционального Інтелекту
*відмінності достовірні, прир0,05
**відмінності достовірні, прир0,01
Малюнок3.6.Сравнительний аналіз середніх значень за параметрами методики ДіагностикаЭмоционального Інтелекту
Коментарі: цьому графіці представлені середні значення за методикою ДіагностикаЭмоционального Інтелекту, в основний рахунок і контрольної групах. По горизонталі бачимо – назва осі «шкали», за вертикаллю – «середнє». Це означає, що у даному графіці відбито результати за кожним показником методики, чисельно представлені середні значення основний рахунок і контрольної групах.Серим кольором позначена основна група, чорним — контрольна.
Проведення методики Тест Руки показало, що у основний групі агресивність достовірно вище (середні значення див. в Додатку 2).
Малюнок3.6.Сравнительний аналіз середніх значень за параметрами методики Тест Руки
Таблиця 3.5.
Відсоткове співвідношення агресивності в основний рахунок і контрольної групах
Основна група
Контрольна група
Ні агресивної спрямованості
10,00%
60,00%
Агресивність як тенденція
90,00%
40,00%
Простежується пряма кореляція між показникамиСамоконтроль і Спільним показником ситуативною тривожності
Висновки
Через війну виконаної роботи можна зробити такі висновки:
1. У підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку та умовно здорових підлітків нормальну міру ситуативною і мистецької тривожності.
2. У підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особи і умовно здорових підлітків середній рівень напруженостікопинг-механизмов.
3. Здатність підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості розуміти відносини,репрезентируемие в емоціях розвинена менше, ніж умовно здорових підлітків.
4. Ступінь агресивного відносини підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості вище, ніж умовно здорових підлітків.
Укладання
У підлітків з патологією поведінки й аномаліями розвитку особистості нормальну міру ситуативною і мистецької тривожності. У порівняні з умовно здоровими підлітками вони спостерігається знижена здатність розпізнавати емоції, низький рівень емпатії і низька емоційна поінформованість, що перешкоджає побудова взаємин у соціумі і висуває високі вимоги до соціальному оточенню їхнього успішного функціонування. У даного контингенту підлітків, проти умовно здоровими високий рівень агресивності.
Список літератури
1. Абрамова Г.С.Практикум з вікової психології:Учеб. посібник длястуд. вузів. — 2-ге вид., стереотип. — М.: Видавничий центр «Академія», 1999. — 320 з.
2.АбульхановаК.А. Психологія та свідомість особистості (Проблеми методології, теорії та дослідження реальній особі): Обрані психологічні праці. — М.: Московськийпсихолого-социальний інститут; Воронеж: Видавництво НВО «>МОДЭК, 1999. — 224 з.
3. Аверін В.А. Психологічна структура особистості // Психологія особистості: Навчальний посібник. – СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 1999. – 89 з.
4.Агавелян М.Г.,БуторинГ.Г. Основи дитячої патопсихології із елементами дефектології.- Челябінськ: ЧДУ. 2001.- 99 з.
5. Айзенберг Б.І., Кузнєцова Л. В.Психокоррекционная роботу з дітьми, мають порушення психічного розвитку // Психотерапія в дефектології: Книжка для вчителя /сост. Н.П.Вайзман. – М.: Просвітництво, 1992. – 10 з.
6.Бакулин В.С.,Грецкая І.Б. Вікова психопатологія іпсихоконсультирование.- Волгоград: Вид-во «>ВГАФК », 2005. – 175 з.
7.Банщиков В.М., КороленкаЦ.П., Давидов І.В. Загальна психопатологія (навчальних посібників для студентів медичних інститутів) М.: Медицина, 1971.-173 з.
8.БелопольскаяН.Л.Патопсихология. Хрестоматія. 2-ге вид.- М.:Когито-Центр, 2000.- 290 з.
9.Блейхер В.М., Крук І.В., Боков С. Клінічна патопсихологія. Керівництво для лікарів і зникненню клінічних психологів. – М.: НВОМОДЭК,2002.-512 з.
10.БожовичЛ.И. Психологічні закономірності формування особистостіонтогенезе//Вопроси психології, 1976, № 6.
11.БожовичЛ.И. Етапи формування особистостіонтогенезе//СеменюкЛ.М. Хрестоматія з вікової психології: навчальних посібників длястудентов/Под ред. Д.І.Фельдштейна: видання 2-ге, доповнене. - Москва: Інститут практичної психології, 1996. - 304 з.
12. ВиготськийЛ.С. Динаміка і структура особистостіподростка//СеменюкЛ.М. Хрестоматія з вікової психології: навчальних посібників длястудентов/Под ред. Д.І.Фельдштейна: видання 2-ге, доповнене. - Москва: Інститут практичної психології, 1996. - 304 з.
13.ГаннушкинП.Б. Клініка психопатій: їх статистика, динаміка, систематика. -Н.Новгород; Вид-воНГМД, 1998. - 128 з.
14.Гершгорина О.В., Владімірова Т.Д.Расстройство поведінки в дітей віком і підлітків.Коррекционно-педагогический процес: Методичні рекомендації лікаря-психіатра і психолога педагогам. – Хабаровськ: ХДПУ, 2004. – 27 з.
15. Єгоров О.Ю., Ігумнов С.А. Розлади поведінки у підлітків:клинико-психологические аспекти. -Спб.: Йдеться, 2005. - 436 з.
16.ЗейгарникБ.В. Порушення особистості //Патопсихология: Хрестоматія/Сост.Н.Л.Белопольская. 2-ге вид.,испр. ідоп. - М.:Когито-Центр, 2000. - 289 з.
17.ЗейгарникБ.В., БратусьБ.С. Нариси з психології аномального розвитку особистості. - М.:МГУ,1980.- 169 з.
18. Клінічна психіатрія (з синопсиса по психіатрії) У 2 томах. / Підред.Г.И. Каплан, Б. Дж.Седок. - М.: Медицина, 1994. -Т.1. - 671 з.
19. Клочко В.Є.,Галажинский Е.В. Самореалізація особистості. Системний погляд.- Т.:ТГУ, 1999.-154 з.
20. Ковальов В.В. Семіотика і діагностика психічних захворювань в дітей віком і підлітків. - М.: Медицина, 1985. -288с.
21. Кон І.С.Постоянство особистості: міф чиреальность//СеменюкЛ.М. Хрестоматія з вікової психології: навчальних посібників длястудентов/Под ред. Д.І.Фельдштейна: видання 2-ге, доповнене. - Москва: Інститут практичної психології, 1996. - 304 з.
22.Коробейников І.А. Порушення розвитку та соціальна адаптація М.:ПЕРСЭ, 2002. - 192 з.
23. Личко А.Є. Підліткова психіатрія: Керівництво для лікарів. - Л.: Медицина, 1985. - 415 з.
24. Личко А.Є.Психопатии і акцентуації характеру у підлітків. Вид. 2-гедоп. і перераб. - Л.: Медицина, 1983. – 235 з.
25. МаксимоваН.Ю.,Милютина О.Л.Кус лекцій з патопсихології. Навчальний посібник. - Ростовн/Д.:Речь, 2000. - 576 з.
26.Мамайчук І.І. Психологічна допомогу інфікованим дітям з вадами у розвитку. -Спб, 2006. -224с.
27. Менегетті А. Клінічнаонтопсихология / Пер. з італ. - М.: Слов'янська асоціаціяОнтопсихологии, 1997. - 320 з.
28.Мнухин, З. З. Прорезидуальних нервово-психічних розладах в дітей віком / З. З.Мнухин //Резидуальние нервово-психічні розлади в дітей :тр.Ленингр. педіатричного мед. ін-та / під ред. З. З.Мнухина. — Л.,1968.-Т.51.-С. 5—22.
29.Налчаджян А.А. Психологічна адаптація. Механізми і стратегії. 2-ге вид.-М.:Эксмо,2010.- 368 з.
30.Потапкин, І. А. Нові психологічні і психотерапевтичні підходи до адаптації школярів / І. А.Потапкин, Л. Я.Шеметова, Б. А.Дашиева // Актуальні проблеми дитячої та підліткової психіатрії : матеріали симпозіуму. Томськ, 2001. - З. 74-75.
31. Психічні порушення удетско-подростковом віці (>клинико-терапевтические ісоциально-реабилитационние аспекти) : матеріалиВсерос.научно-практ. цук. змеждунар. участю / під ред. У. Я.Семке. — Томськ,1997.-Вип. 8.
32. Психологія людини від народження просмерти/Под редакцієюРеана А.А.Спб.:Прайм-ЕВРОЗНАК,2007. - 651 з.
33. Разенкова, М. М. Порушення шкільної адаптації в дітей віком і підлітків з ранніми різідуально-органическими ураженнями мозку :автореф.дис. .канд. мед. наук / М. М. Разенкова. - М., 1994. - 27 з.
34. Рибалко, М. І. Про невротичних розладах в дітей віком і підлітків з девіантною поведінкою / М. І. Рибалко // Неврози в дітей віком і підлітків : тез.докл.Всесоюз. цук. -М., 1986. З. 157—158.
35. Ричкова, Л. З. Психосоціальна реабілітація дітей і підлітків, котрі страждають психічними і поведінковими розладами : навчальних посібників / Л. З. Ричкова, Є. У. Малініна, А. М. Косів, Т. А. Смирнова. -Челябінськ, 2009.- 80 з.
36. Саєнко Ю.В. Спеціальна психологія. - М.: Академічний проект, 2006. - 186 з.
37. СеменюкЛ.М. Хрестоматія з вікової психології: навчальних посібників длястудентов/Под ред. Д.І.Фельдштейна: видання 2-ге, доповнене. – М.: Інститут практичної психології, 1996. - 304 з.
38. Сидоров П. І.,Парняков А. У. - Введення ЄІАС у клінічну психологію: Т. I., Т IIЕкатеринбург,2000.-420 з.
39. СухарєваГ.Е. Лекції по психіатрії дитинства.- М.: Медицина, 1974.- 320 з.
40. Фурманов І.А. Психологічні основи діагностику і корекції порушень поведінки в дітей віком підліткового та юнацької віку. –Мн.:НИО, 1997. – 198 з.
Додатка
Додаток 1.
Інструкції до методикам
1. «Нижче Вам запропоновані кілька тверджень, що стосуються Вашого емоційного стану. Що стосується кожного них слід вирішити — наскільки дане стан виражено саме зараз потрібно, в момент, сьогодні. Залежно від надання цього поставте «+» однієї із чотирьох граф». Ця інструкція давалася для відповіді питання методики ІТТ (ситуативна).
«Нижче Вам запропоновані кілька тверджень, що стосуються Вашого емоційного стану. Що стосується кожного їх вирішити — ЯК ЧАСТО протягом того (наприклад, протягом останнього року стабільна) Ви його відчували. Залежно від надання цього поставте знак «+» однієї із чотирьох граф». Ця інструкція давалася заповнення методики ІТТ (особистісна).
2. «Я зачитувати Вам затвердження, що стосуються поведінки у важкою життєвої ситуації. Оцініть, будь ласка, як часто дані варіанти поведінки виявляються в Вас.» Ця інструкція пропонувалася учасникам дослідження для відповіді питання методикиКопинг-тестЛазаруса.
3. «Я показувати Вам картинки, у яких зображені люди. Вам треба розглянути картинку, у своїй постаратися дати волю фантазії і придумати з кожної картинці невелике оповідання, у якому відбиті такі аспекти: 1) Що відбувається у цей час?
2) Хто цих людей?
3) Про що вони вважають І що відчувають?
4) Останнє призвело до цій ситуації й що вона закінчиться?
Ця інструкція давалася під час проведення методикиРисованнийАпперцептивий ТестСобчик.
4. «Нижче Вам запропонують висловлювання, котрі чи інакше відбивають різні сторони вашому житті. Будь ласка, обведіть цифру праворуч від кожного затвердження, за оцінкою Ваших відповідей. Тут немає правильних чи неправильних відповідей. Відповідайте як і щиро. Можете бути впевнені, що Ваші відповіді ніразглашени».Ця інструкція давалася під час проведення методики ДіагностикаЭмоционального інтелектуН.Холл.
Додаток 2
Середні значення й стандартні відхилення, отримані в досліджуваних групах
*відмінності достовірні, прир0,05
**відмінності достовірні, прир0,01
