ЗМІСТ
Введення. 3
1.Психоаналітичні теорії несвідомої мотивації. 4
2. Проблемаосознаваемо мотиву і несвідома мотивація. 6
3. Дискусія пропотяг як неусвідомлюваної мотивації. 12
Висновок. 14
Списоквикористаної літератури .. 16
Введення
Колими здійснюємо той чи інший вчинок, нам здається, ніби він підтвердженийсвідомістю. Адже ми мислячі люди. Однак конкретні думки виростають із сферинесвідомого. Свідомість і несвідоме функціонують абсолютнопо-різному; подібним чином розрізняються способи міркування вченого-філософа іхудожника-містика. З точки зору свідомості, якому властивийпослідовний і розсудливий спосіб мислення, методи пізнання,використовувані несвідомим, здаються божевільним знущанням над прагненнямсвідомості досягти якоїсь логіки.
Мотивація - системавнутрішніх факторів, що викликають і направляючих орієнтоване на досягненнямети поведінку людини або тварини. Розроблено маса часто суперечливихконцепцій для тлумачення того, чому індивід діє; чому вінволіє саме ті дії, які виробляє; чому окремі людимають більш сильну мотивацію, ніж інші, внаслідок чого досягають успіхутам, де володіють не меншими потенціалом зазнають невдачі.
У цій роботі ми розглянемо питання, що стосуються несвідомої(Неусвідомлюваної) мотивації: погляд психоаналізу на дану проблему, а так само загальнийтеоретичний підхід до проблеми осознаваемо мотивів поведінки і діяльностілюдини.
1. Психоаналітичні теорії несвідомої мотивації
На рубежі століть З.Фрейд розробивпсихологічну концепцію, спрямовану на вивчення прихованих зв'язків і основлюдського життя. В«Ми можемо, писав він, вважати, що будь-який інший чоловік,крім нас, наділений свідомістю, допускаючи при цьому, що свідомість є для насчужим і безпосередньо недоступним В». [[1]]Відкриття З.Фрейдом динамічного несвідомого є найбільш важливимвнеском у пізнання людської психіки. Коли більшість дослідників щетільки почали приходити до розуміння того, що не вся психічна активністьє свідомою, Фрейд став займатися докладним дослідженнямвмісту і способу мислення несвідомого. Отже, несвідоме - цечастина психіки, яка містить спогади, імпульси, не усвідомлюють індивідом.
Ідея несвідомої мотивації - целогічний висновок, що пояснює прогалини і спотворення нашої свідомості. Концепціянесвідомого є сполучною ланкою між поведінкою і психікою. Наявністьнесвідомої мотивації проглядається в помилках мови або листа, забуванні,помилкових діях.
Зигмунд Фрейдвідводив вирішальну роль в організації поведінки несвідомому ядру психічногожиття, утвореному потужними потягами. В основному сексуальними (лібідо) таагресивними, що вимагають безпосереднього задоволення і блокуютьсяВ«ЦензоромВ» особистості - В«Над - ЯВ», тобто интериоризированной в ході соціалізаціїіндивіда соціальними нормами і цінностями. Якщо у У. Джемса [[2]] Мотивація у вирішальній мірі пов'язувалася з свідомим прийняттям рішення (зурахуванням багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів), то у 3. Фрейда і його послідовниківв детермінації поведінки вирішальна роль відводилася несвідомому, придушенняспонукань якого з боку В«Над-ЯВ» призводить до неврозів.
У цьому жнапрямку розробляв свою теорію і У. Мак-Дугалл, який вважав, що улюдини має вісімнадцять інстинктів. Він висунув В«термічнуВ» концепцію,згідно з якою рушійною силою поведінки, в тому числі й соціального, єособлива вроджена (інстинктивна) енергія (В«ГормВ»), що визначає характерсприйняття об'єктів, що створює емоційне збудження і спрямовуєрозумові і тілесні дії організму до мети. Кожному інстинктувідповідає своя емоція, яка з короткочасного стану перетворюється впочуття як стійку і організовану систему диспозицій - нахилів додії. Таким чином, він намагався пояснити поведінку індивіда спочаткузакладеним у глибинах його психофізіологічної організації прагненням до мети. [[3]]
УченьФрейда А. Адлер вважав, що в основі поведінки кожної особистості лежать не сексуальніпотягу, а дуже сильне почуття неповноцінності, що виникає в дитинстві, колисильна залежність дитини від батьків, від оточення. [[4]]
К.Хорні, представниця неопсихоанализа, розглядала неусвідомлену мотиваціюяк основу для можливого розвитку неврозів. В основі психічних розладівлежать несвідомі прагнення, які отримують розвиток, оскількидозволяють людині впоратися з життям, незважаючи на його страхи, безпорадність ісамотність. Вона назвала їх В«невротичними схильностямиВ». [[5]]
2. Проблема осознаваемо мотиву і несвідома мотивація
Питання проосознаваемо мотиву, як і багато інших, що відносяться до проблеми мотивації,досі не отримав однозначного рішення. Багато в чому це пов'язано знеоднаковим розумінням сутності мотиву. У певний період заважали цьому іідеологічні бар'єри. Як зазначає Л. І. Божович, [[6]]довгий час в радянській психології та педагогіці вважалося одіозним звертатисядля пояснення тих чи інших вчинків людини до його несвідомої сфери.Тому говорити про несвідомості спонукань і мотивів було не можна. Міжтим І. П. Павлов писав: В«Ми відмінно знаємо, до якої міри душевнапсихічне життя строкато складається з свідомого і несвідомого В».Великим недоліком сучасної йому психології він вважав саме те, що вона обмежуєтьсявивченням лише свідомих психічних явищ. Психолог, за його образнимвисловом, опиняється в становищі людини, яка йде з ліхтарем у руці, який висвітлюєлише невеликі ділянки. В«З таким ліхтарем, - зауважує І. П. Павлов, - важковивчити всю місцевість В». [[7]]
У 70-ті рокивідношення до несвідомого в нашій психології змінилося. Стали говорити і пронеусвідомлюваних мотивах (Л.І. Божович, В.А. Іванніков, М.В. Матюхіна, В.С. Мерлін,А.Н. Леонтьєв) поряд з усвідомлюваними. А.Н. Леонтьєв, наприклад, писав, що, ввідміну від цілей, мотиви актуально не усвідомлюються суб'єктом: коли ми робимоті чи інші дії, то в цей момент ми звичайно не віддаємо собі звіту промотивах, які їх спонукають. Правда, при цьому він зауважує, що мотиви невідділені від свідомості, але представлені в ньому в особливій формі - емоційного забарвленнядій. [[8]] С.Л. Рубінштейнтрактує неусвідомлені дії не як явища, зовсім не представлені всвідомості, а як явища, які не отримали більш-менш широкої смисловийзв'язки з іншими спонуканнями, не були співвіднесені, інтегровані з ними. [[9]]М. В. Матюхіна стверджує, що мотиваційні явища можуть мати різний рівеньусвідомлення, від глибоко усвідомлених до неусвідомлюваних мимовільних спонукань;але вона ж пише про малоосознанних спонуканнях, найменш усвідомлюваних мотивах (алевсе ж усвідомлюваних), протиставляючи їм усвідомлені. [[10]]Ці додавання авторів, їх роз'яснення вельми істотні, так як свідчатьпро те, що неусвідомлення мотиву розуміється таки як мале осознавание і щоусвідомлення мотиву може відбуватися в різній формі і на різних рівняхпсихіки. Інакше важко зрозуміти, як мотив одночасно може і усвідомлюватись, і неусвідомлюватися.
Інші психологистверджують, що мотив, якщо мова йде про нього, не може бути неусвідомлюваним. Так,Л.П. Кічатінов [[11]] відзначає, щолюдина може діяти і несвідомо, не віддаючи собі звіту в своїхдіях (наприклад, у звичному поведінці). Відображаючи потреби, виражаючи їх,ці дії в той же час, на думку автора, являють собою невмотивованідії, вчинки без мотивів. Він вважає, що недоцільно об'єднуватисвідоме і несвідоме при розгляді мотиву.
Подібну позиціюзаймає і К. Обухівський, який пише, що людина здійснює діютільки тоді, коли він зміг вербально сформулювати мотив, тобто мета ізасоби її досягнення (саме так він розуміє мотив). Дія єневмотивованим, якщо виходить з-під контролю розуму, наприклад внаслідокпсихічного розладу. B тo же час він зауважує, що мотив не завжди єточним відображенням у свідомості чинника, що впливає на виникнення діяльності. [[12]]
Причин,обумовлюють суперечливість поглядів на усвідомленість мотивів, може бутидві. Одна - прийняття за мотив ...
