Міжнародний Слов'янський Інститут
Факультет:Лингвистика.Межкультурние комунікації
Курсова робота
Взаємозв'язок типу акцентуації характеру у такому віці і пародіюванням стилю сімейного виховання
Виконала:
Викладач:
>2008г.
Зміст.
Запровадження.
Частина I: Теоретичний огляд
Глава I: Характер
1.1 Підходи до розуміння характеру.
1.2 Структура характеру.
1.3 Розвиток характеру у віковому аспекті.
1.4 Сім'я як головний чинник формування характеру.
Глава II:Акцентуации характеру.
2.1 Поняттяакцентуаций характеру.
2.2 Типиакцентуаций характеру (поА.Е.Личко).
Частина II: Практична частина.
3.1 Програма дослідження.
3.2 Опис методик:
-Патохарактерологический діагностичний опитувальник для підлітків
-Опросник «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них»
3.3 Вибірка.
3.4 Результати.
3.5 Висновки і висновок.
Список літератури.
Запровадження
Перехід до підліткового віку характеризується важливими змінами умов, які впливають особистісне розвиток дитини. Вони стосуються фізіології організму, відносин, створених у підлітків з дорослими людьми і однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту і здібностей. Центр життя дитини переміщається з дому до світу, перетворюється на середу дорослих і однолітків.
У стосунках з дитиною-підлітком батькам необхідно перебудувати свої взаємини, змінити стиль виховання. У взаєминах батьків та його підростаючих дітей особливу роль грають їхні особистістні особливості і ціннісні орієнтації сім'ї.
З іншого боку, перехід дитини більш високий рівень психологічного розвитку часто супроводжується підвищеної конфліктністю, що ні має викликати в батьків нікого особливо.
Батьки, не виявляють гнучкості у вихованні підлітків, відмовляються змінювати свої і змінювати думку; вони нетерпимі, зайве вимогливі, завжди налаштовані критично і покладає дітей невиправдані надії, які відповідають їхньому фактичному віку. Це згубно впливає самооцінку підлітка, придушує розвиток особи, що наприкінці кінців призводить до стресових ситуацій відносин між дітей.
Для розвитку підлітка необхідні постійні, споруджувані на позитивної емоційної основі, відкриті й довірчі стосунки з які вас оточують. Дітям це - стосунками з батьками, вчителями, однолітками. Адже тільки з їхніх допомогою підліток може успішно вирішити складні внутрішніх проблем, хвилюючі їх у перехідний пе-ріод.
Батьки впливають на дитини цілеспрямованим вихованням яке зводиться до організації життя дитини на сім'ї та навчання його, як поводитися.
У такому віці відбувається загострення чорт характеру. Прагнення до самостійності, усвідомлення свого та духовної змужніння – одне з найяскравіших чорт цього віку. Навіть коли батькам вдасться перебудувати свої відносини зподрастающими дітьми та змінити стиль виховання, це, своєю чергою, позначитися й на характері дитини.
Ми вирішили досліджувати, чи є взаємозв'язок між типом акцентуації характеру підлітка і стилем сімейного виховання. Наскільки стиль сімейного виховання віддзеркалюється в риси характеру дитини.
Характер
Підходи до розуміння характеру
У виконанні вітчизняної психології під характером розуміють сформований і який закріпився під впливом життєвих факторів, і виховання певний стиль взаємин держави і загалом поведінки людини.
Проблемами формування характеру займалисяС.Л. Рубінштейн,К.Н. Корнілов,Б.М.Теплов, В.М.Мясищев. О.Г. Ковальов,Б.Г. Ананьєв,К.К. Платонов й інші вчені.
Центральної проблемою для вітчизняної психології характеру було єдність форми проявів характеру з життєвим змістом.
>Б.Г. Ананьєв підкреслював, кожна риса характеру є певне ставлення особистості до навколишньої дійсності, до життєвим умовам його розвитку. Саме розвиток характеру пов'язані з ставленням людини:
· До природі й суспільству
· До праці
· До іншим
· До самого собі і своєму діяльності.
Риси характеру закріплюються в практичної діяльності. У формуванні характеру великій ролі грають взаємовідносини інтелектуальних чорт, особливості почуттів, виховання.
Характер розвивається з урахуванням темпераменту, що є йому природної основою. З іншого боку, освіту характеру пов'язано із розвитком потребує матеріальних та духовних потреб та інтересів. Практично здійснюване людиною ставлення відповідає дійсності стає рисою характеру, як його вкорінюється у житті й перетворюється на звичку.
Більшість особливостей характеру може бути зведено до типовим особливостям психічних процесів: товариськість, відвертість, недовірливість, скромність. Працьовитість, хитрість, обережність тощо.
На думкуК.К.Платонова, «всіх рис характеру – це властивості особистості, які виражені чіткіше інших, тісно взаємопов'язані. Визначають одне одного й властивий цій людині стиль діянь П.Лазаренка та ставлення людини-спеціаліста до навколишнього» (11,с.87).
Характер є своєрідну систему властивостей особистості: спрямованості, волі, інтелектуальних і емоційних властивостей, які у процесі відображення життя й зовнішньоекономічної діяльності. До того ж активного взаємодії особистості середовища. Характер, відбиваючи спосіб життя людини, сам б'є по його спосіб життя.
Структура характеру
Визначити структуру характеру – отже виділити у характері основні компоненти та намагання встановити зумовлені ними специфічних рис у тому складному плані місто й взаємодії.
О.Г. Ковальов у структурі характеру людини виділяє форму і змістом. Зміст характеру проявляється у форміиндивидуально-волевой активності, потреб, прагнень, уподобань, інтересів й переконань. Форма характеру проявляється у особливостях способу діяти, і учинків людини. Динаміка, тонус діянь П.Лазаренка та вчинків залежить від темпераменту, вольовий регуляції і звичок. Форма сприяє розвитку змісту характеру.
1.Убеждения – це система твердих поглядів життя. Сформована в людини за певних умов життя та виховання уже з урахуванням сприйняття людиною ідей свого часу. Впевненість проявляється у цілеспрямованості, принциповості, оптимізмі, вимогливості й іншим.
2. Потреби й інтереси визначають вибірковість відносин і до різним сторонам життя та зовнішньоекономічної діяльності людини; позначаються всім образі поведінки. Домінуючі потреби й інтереси визначають спрямованість справ людини.
3. Інтелектуальні властивості людини накладають свій відбиток на характері і надають йому певне своєрідність, характеризуючи особистість з якісної боку.
4. Воля – свідоме регулювання людиною своєї поведінки (роботи і спілкування), що з подоланням зовнішніх й міністр внутрішніх перешкод. Воля виявляється у наполегливості, витримці, рішучості, активності, самостійності.
5. Почуття – це емоційне ставлення до різним сторонам життя. Динаміка почуттів пов'язані з зростанням усвідомлення відносин людини до подій, діям і вчинкам іншим людям.
6. Темперамент – сторона особистості, джерело якої в властивості вищої нервової діяльності, що у емоційної збуджуваності.Динамике психічних процесів та правильної поведінки.
Темперамент безпосередньо пов'язане з властивостями нервової системи.Динамикой психічних процесів, поведінкою людини. Темперамент більш біологічно обумовлений, ніж характер; у ньому більше успадкованого, до того формується і виявляється, тісніше пов'язані з біологічними потребами організму, що більш стійкий.
Якісні перетворення темпераменту відбуваються під впливом умов життя, виховання – виробляються нові системи зв'язків і цього цього маскуються чи перетворюються природні особливості людини, зараховують до темпераменту.
І.П. Павлов виділив серед особливостей вищої нервової діяльності це основна прикмета:
1. сила (працездатність) нервової системи
2. врівноваженість нервових процесів (тобто. співвідношення процесів порушення та гальмування)
3. рухливість нервових процесів
За підсумками цих поєднань І.Павлов виділив 4 типу нервової системи, які збіглися з чотирма типами темпераменту, запропонованими Гіппократом:
· холерик – сильний, неврівноважений, рухливий
·Сангвиник - сильний, урівноважений, рухливий
·Флегматик – сильний, урівноважений, інертний
· Меланхолік - сильний, неврівноважений, інертний
Темперамент, будучи уродженим, є базою більшості властивостей особистості. Але він визначає лише динаміку їх прояви: вразливість, емоційність, імпульсивність, тривожність. Ці особливості темпераменту впливають нахарактерологические риси людини.
Структура характеру змінюється протягом усього життя. В міру зростання та розвитку змінюються обставини його життя та банківської діяльності. Змінюються вимоги, що висуваються до постаті. Що спричиняє цілому до якісному зміни структури характеру.
Отже, все компоненти психічного складу органічно пов'язані Шекспір і взаємодіють друг з одним, загалом визначаючи характер людини.
Розвиток характеру у віковому аспекті
Характер має власну вікову динаміку, що у своєрідності його становлення й вияву в різних вікових етапах.
Базові якості особистості починають оформлятися в ранньому дитинстві – це фундаментальні риси особистості. Передумови до їх оформлення укладаються у той період її життя дитини, коли він ще володіє промовою. Основні особисті якості залежить від біологічно обумовлених властивостей організму (властивості нервової системи, стан здоров'я, фізичний розвиток), умов догляду дитину, задоволення потреб дитини на харчуванні, рухах, ніжності, нових враження. До таких особистісних якостей ставлятьсяекстраверсия іинтроверсия, тривожність і довіра до, емоційність і товариськість,невротичность і врівноваженість та інших. Ці якості розвиваються й закріплюються в дитини у віці під впливом багатьох чинників: генотипу та органічного середовища, свідомості людини та несвідомого, наслідування та інших. чинників.
У дошкільний період характер формується у певній діяльності: у грі, у трудовій діяльності, в засвоєнні побутових правил. Наявність правив у грі виховує в дитини самоконтроль. Відповідальність за дії, цілеспрямованість, ініціативність, довільність рухів. Урудовой діяльності дитина навчається бути самостійною, акуратним, дисциплінованим, працьовитим. Засвоєння побутових правил сприяє формуванню організованості, відчуття обов'язку, сумлінного ставлення до своїх обов'язків. Дитина у віці допитливий, емоційний, вразливий, товариський.
У молодшому шкільному віці провідною для дитини стає навчальна діяльність. Отже, характер формується головним чином навчально-виховному процесі. Особливістю дитини є довіру до дорослого, підпорядкування і наслідування їх, слухняність і послужливість. Відбувається засвоєння свідомого контролю та вольовий регуляції діяльності, виховання свідомої дисципліни, витримки. На базі отриманого досвіду у навчальній, ігровий діяльність у молодшому шкільному віці складаються передумови для мотивації досягнення успіхів.
Перехід до підліткового віку характеризуються змінами у фізіології організму, у взаєминах у підлітка з дорослими і однолітками, в рівні пізнавальних процесів, інтелекту і здібностей. У цей час формуються соціальні настанови, ставлення до, до людей, до суспільства. Першорядне значення має тут проблема самопізнання, самовираження і самоствердження. У підлітка посилюється прагнення бути схожим на старших, бути самостійною, вимагає роботи з собою, як з дорослою. Підвищується свідомість і вмотивованість інтересів, у яких проявляється характер підлітка. І тому періоду властиві емоційність, рішучість, активність, недолік витримки й самоконтролю поведінці, наполегливість у досягненні мети, підвищена збуджуваність.
У період підлітковому віці характер набуває велику стійкість, але часом у віці поведінці може виявлятися грубість, суперечливість характеру. У юнаків та дівчат зростає упевненість у собі, підвищується інтерес до інших людей. У порівняні з підлітковим віком, під час підлітковому віці знижується гострота міжособистісних конфліктам та негативізм, поліпшується фізичні і емоційне самопочуття, підвищується контактність і товариськість. Відбувається стабілізація життя, стриманість поведінці. Для даного віку характерні образливість, імпульсивність, схильність до категоричним судженням й не дуже продуманим вчинкам, швидка і часта зміна настроїв, зустрічається загострене відчуття самітності.
>Юношей та вродливих дівчат хвилюють проблеми добра і зла, справедливості і беззаконня, порядності та невігластва та інші загальнолюдські цінності. Вони намагаються краще пізнати себе, самостійно зробити вибір. Ранній юнацький вік – початковий становлення соціальних, культурних, релігійних, політичних, економічних пріоритетів і інших позицій людини. Однак у підлітковому віці процес створення особистості ще завершується, він активно триває і далі, але вже настав поза школи. Хоча що речей, що людина отримає в шкільні роки, залишається із ним все життя й значною мірою визначає її долю.
Характер формується у процесі активної роботи і спілкування дитину поруч із які вас оточують.Разнообразная діяльність людини, утримання і тип його спілкування з оточуючими формують риси його характеру. Характер дитини вже у ранні роки визначається типом нервової системи, на основі цього складаються звички поведінки. У різноманітної діяльності" дитини вправляються і розвиваються різні риси характеру.
Сім'я як головний чинник формування характеру
Вплинув освіту характеру дитини надає атмосфера життя жінок у сім'ї. Сімейні умови, рід занять, матеріальний рівень цін та рівень освіти буде батьків на значною мірою визначає життєвий шлях дитини.
Батьки впливають на дитини цілеспрямованим вихованням яке зводиться до організації життя дитини на сім'ї та навчання його, як поводитися.
У такому віці відбувається загострення чорт характеру. Прагнення до самостійності, усвідомлення свого та духовної змужніння – одне з найяскравіших чорт цього віку. Батькам необхідно перебудовувати свої відносини зподрастающими дітьми змінювати стиль виховання.
Недолік педагогічної культури батьків, особливості їх особистості, ціннісні орієнтації сім'ї можуть зіграти значної ролі порушення взаємовідносин батьків та його підростаючих дітей.
У виконанні вітчизняної психології переважає підхід до взаємозв'язку типу акцентуації характеру і виду неправильного виховання з позиції стилів сімейного виховання. Дослідженням стилів сімейного виховання займалисяА.Е.Личко,К.Леонгард,В.В.Юстицкий,Э.Г.Эйдемиллер.
>В.В.Юстицкий іЭ.Г.Эйдемиллер виділяють 6 типів сімейного виховання (>см.19,с.45):
1.Гипопротекция. У крайньої формі проявляєтьсябезнадзорностью, недоліком опіки й контролю над поведінкою дитини, недоліком уваги, інтересу батьків його справах телебачення і захопленням.
Прихованагипопротекция спостерігається тоді, коли контролю над поведінкою та власним життям дитини відрізняється крайнім формалізмом. Дитина виявляється наданим себе, вона живе своїм життям.
>Гипопротекция не вельми сприятлива при акцентуаціях по хитливому,гипертимному іконформному типам. Такі підлітки від інших опиняються у асоціальних компаній легко запозичують там пустопорожнє, повний пошуків і звеселянь спосіб життя.
>2.Доминирующаягиперпротекция відрізняється надмірної опікою, дріб'язковим контролювати кожним кроком дитини.Ежеминутний контроль виростає в систему постійних заборон і пильного контролю над підлітком.
Домінуючагиперпротекция дає можливості дитині вчитися з ранніх років з власного досвіду користуватися свободою, не привчає до самостійності. Відбувається придушення почуття відповідальності держави і боргу і підліток переконується, що з нього тож усе вирішать, може нізащо не відповідати.
Угипертимних підлітків домінуючагиперпротекция веде до різкого посиленню реакції емансипації. Якогось моменту такі підлітки піднімають бунт проти «утиски» і повністю рвуть все батьківські заборони і кидаються туди, де «все можна», тобто. в вуличну компанію.
3.Потворствующаягиперпротекция. У крайньому проявіпотворствующаягиперпротекцияполучила найменування на кшталт «кумира сім'ї». Батьки протегують дитині, прагнуть звільнити його від найменших труднощів і управлінських обов'язків. З дитинства дитина зростає у атмосфері захоплення, похвал і обожнювання. Це культивуєегоцентрическое бажання завжди бути, у центрі уваги оточуючих, проте бажане отримати без особливих зусиль.
>Потворствующаягиперпротекция ставить підлітка кризової ситуації: з одного боку, бажання бути відкриті, лідирувати серед однолітків, жага престижного становища, з другого – повне невміння здійснювати лідерські функції, підкоряти собі, захистити себе й свої інтереси.
4. Емоційний відкидання характеризується тим, що вона постійно відчуває, що він – тягар у житті батьків, що нього їм було краще, і вільніше.
Приховане емоційне відкидання у тому, що батьки, не зізнаючись у тому, обтяжене дитиною, женуть від такі думки. Пригнічений емоційне відкиданнягиперкомпенсируется підкресленою турботою,утрированними знаками уваги. Однак малюк відчуває штучність турботи й відчуває і недолік щирого емоційного тепла, любові й пестощів.
5. Умови жорстких взаємовідносин поєднуються звичайно з емоційним відкиданням. Жорстке ставлення може виявлятися в суворих розправах за дрібні провини і непослух, у тому, що у дитині зривають зло інших. Але жорсткі відносини у сім'ї може бути сховані від сторонніх поглядів. Душевне байдужість друг до друга, турбота лише себе, зневага інтересами і потребами інших члени сім'ї; сім'я, де кожний може розраховувати лише з себе. Така атмосфера душевної жорстокості неспроможна не позначитися на підлітку.
6. Підвищена моральна відповідальність. Батьки живлять великі надії щодо майбутнього своїх дітей, його успіхів, здібностей і талантів. Вони плекають думка, що й нащадок втілить у життя власні незбуті мрії, підліток відчуває, чого від нього чекають дуже багато.
Іншим разом умови підвищеної моральну відповідальність створюються, коли на малолітнього підлітка покладаються недитячі піклування про добробуті молодших і хворих чи безпорадних членів сім'ї.
Майже всі підлітки виявляють велику стійкість щодо підвищених батьківських вимог чи покладених ними важких обов'язків. Непереконливість та недоліки не виробляютьнадламливающего дії.
>Акцентуации характеру. Поняття акцентуації
«>Акцентуации характеру – це крайні варіанти його, у яких окремі риси характеру надмірно посилені, чому можна знайти виборча вразливість щодо певного родупсихогенних впливів при гарної і навіть підвищеної опірності іншим» (6,с.10).
Нерідко акцентуація характеру розвивається з урахуванням природжених особливостей темпераменту чоловіки й обумовлена уродженими фізіологічними особливостями організму.
Зазвичай акцентуації розвиваються під час становлення характеру і згладжуються зповзрослением. Особливості характеру при акцентуаціях виявлятися не постійно, а лише окремих випадках, у певному обстановці, і майже виявляються звичайних, звичних в людини умовах.Акцентуации характеру більшості типів в такому віці позначаються найбільш вираженими. Наприкінці підліткового періоду прояви акцентуації можутьсгладиться або бутикомпенсированними настільки, що виявляються лише за особливих обставин.
Типи акцентуації характеру (поА.Е.Личко)
Облікиндивидуально-психологических особливостей підлітка необхідний ефективнішою роботи з нею
За підсумками робітА.Е.Личко (>см.7),Эйдемиллера(см.19) іВ.А.Федорова(см.14) ми розглянули типиакцентуаций характеру відповідні їм несприятливі стилі виховання.
>1.Гипертимний тип.
>Гипертимние підлітки вирізняються великою рухливістю, товариськістю, багатослівністю, надмірної самостійністю, схильністю до бешкетництву, недоліком почуття дистанції щодо до дорослим.
Головна рисагипертимних підлітків - майже завжди хороше, майже піднесений настрій. Лише виявляються спалахи гніву, викликані прагненням оточуючих придушити енергію підлітка, підпорядкувати його власним волі. Такі підлітки погано переносять жорстку дисципліну, ситуації самотності, позбавлення спілкування.
Длягипертимного підлітка характерна жага діяльності, де вони виносять одноманітною обстановки і монотонного праці.
Перелічені особливостігипертимних підлітків можна порівняти згипопротекционним стилем виховання, коли контролю над поведінкою дитини носить формально і підліток виявляється наданим себе.
2.Циклоидний тип.
У підлітківциклоидного типу відзначається млявість, занепад сил, апатія і дратівливість. Їх починає обтяжувати спілкування з які вас оточують.Циклоидние підлітки важко переживають дрібні неприємності, невдачі. Цей тип акцентуації характеризуєтьсясонливостью і зниженням апетиту. Такі підлітки можуть відповідати роздратуванням і гнівом на докори і зауваження, хоча у глибині душі впадають у ще більше смуток.
Поведінкациклоидов відрізняється своєрідністю: під час підйому підлітки виглядають якгипертими, впадають правді в очі невластиві їм бажаннявежде і скрізь гострословити і жартувати; під час спаду легко дратуються і сваряться коїться з іншими грубощів через дрібниці.
Минуле для підлітківциклоидного типу привабливіше, ніж майбутнє, тому намагаються до стабільності, стереотипності, усталеним звичкам, смакам, ритуалам.
При емоційному відкиданні батьки виявляють щирою любові й пестощів стосовно підлітку, не надають підтримку. Дитина відчуває штучність дбайливого ставлення собі, якусь двоїстість, що навіть можна пояснити прояв нестабільності поводження з оточуючими.
3.Лабильний тип
Основна риса підлітківлабильного типу – крайня лабільність настрої, змінюючись занадто вони часто й надмірно різко від непомітних для оточуючих приводів. Від настрої на даний момент залежать і самопочуття, і апетит, і працездатність, і товариськість.Маломотивированние зміни настрої створюють в оточуючих враження легкодумства, поверховості. Насправділабильние підлітки відрізняються глибиною почуттів, великий й звучить щирою прихильністю. Вони воліють бути з тими, хто може прореагувати на виниклі емоції (як позитивні, і негативні).
>Лабильние підлітки люблять компанії, нову обстановку, знаходячи них нові враження. Чуйність до знакам уваги, похвали, подяки не поєднуються ні з зарозумілістю, ні із зарозумілістю.
Несприятливою ситуацією для такого типу є емоційне відкидання із боку значимих осіб, або розлука із нею. Отже, необхідно налагодити емоційний контакти з підлітком, забезпечити духовну підтримку і оптимістичний настрій.
4.Астеноневротический тип.
Підвищена стомлюваність, дратівливість і схильність доипохондричности є головними рисамиастеноневротического типу акцентуації характеру.Утомляемость особливо проявляється при розумових заняттях і емоційних напругах. Дратівливість веде до раптовимаффективним вибухів, виникаючих іноді по нікчемному приводу. Прихильність доипохондризации виявляється уприслушивании підлітка до своїх тілесним відчуттям, схильності обстеженням іосмотрам.
>Астеноневротические підлітки тягнуться до однолітків, але швидко втомлюються від своїх компанії, воліючи самотність чи спілкування з однією близьким іншому.
У майбутнє представники такого типу не збираються зазирати,т.к. це підвищує і так високу тривожність. Але й справжнє їх також задовольняє.
Формою психологічного захистуастеноневротического підлітка є дратівливість і «зануренням у хворобу». Для такого типу акцентуації характеру неприйнятна домінуючагипопротекция, коли підліток змушений постійно бути під наглядом. Підліткові важливо організувати нормальний, здоровий спосіб життя шляхом чергування розумових і фізичні навантаження.
5.Сенситивний тип.
У такому віці позначаються головні рисисенситивного типу: надмірна вразливість і періодично виникає почуття власної неповноцінності. Для такого типу характерні рано її почуття і відповідальності, надмірні вимоги й оточуючим. У собі підлітки бачать чимало вад, особливо у області морально-етичних і вольових якостей.
До рідним зберігається дитяча прихильність. У представниківсенситивного типу виявляється охоче підпорядкування опіки із боку старших.Вираженной буваєгиперкомпенсация. Підлітки шукають самоповаги не там, де можуть розкритися їх спроможність, а тій галузі, де відчувають слабкість.
На майбутнє надій не покладають, справжнє їх задовольняє, а минулому бачать лише негативні відгуки свою адресу (істинні чи удавані), образи, глузування, приниження.
>Сенситивние підлітки сприймають світ довкола себе тривожно, тому робота ради має спрямувати зміцнення відчуття впевненості у собі, оскільки джерело дисгармонії – глибока внутрішня незадоволеність собою, чого може бути при емоційному відкиданні підлітка батьками.
>6.Психоастенический тип.
Для представниківпсихоастенического типу характерними є нерішучість, схильність до нескінченним міркуванням, тривожна помисливість і любов до самоаналізу; і навіть легкість виникнення нав'язливих побоювань, дій, страхів, думок, уявлень. Психологічною захистом від постійних тривог за майбутнє стають придумані прикмети і ритуали, педантизм і формалізм.
Нерішучість у діях особливо видно зі коливаннях, коли необхідно зробити самостійний вибір, а потім уже ухвалене рішення має бути негайно виконано. Упсихоастенических підлітків спостерігається реакція гіперкомпенсації щодо своєї нерішучості й невпевненості, яка проявляється несподіваними самовпевненими судженнями, швидкими діями.
Місця найменшого опору для таких підлітків – ситуації, що пред'являють підвищені вимоги почуття відповідальності. Коли дитина надано сама собі, він мусить робити самостійний вибір, приймати відповідальні рішення загипопротекционном стилі виховання.
>7.Шизоидний тип.
У такому віці впадає правді в очі замкнутість, відгородженість від навколишнього, небажання встановлювати контакти, невміння співпереживати, внутрішній світ найчастіше заповнений фантазіями і захопленнями якщо представникишизоидного типу. Багато вчинки здаються дорослим несподіваними і незрозумілими,т.к. їм передує прихована мотивація.
Підлітокшизоидного типу може розкриватися перед незнайомими людьми, що його внутрішній світ закритий для ближніх.
Стриманість в прояві почуттів, непіддатливість впливу із боку, збереження дистанції з оточуючими неможливо встановлювати тісні контакти.
Умови жорстких взаємовідносин виявляється у душевному байдужості друг до друга, зневагою інтересами і потребами інших члени сім'ї неспроможна не позначитися на підліткушизоидного типу; замкнутість і «перехід у себе» служать психологічної захистом підлітка.
>8.Эпилептоидний тип.
Прихильність дозлобно-тоскливого настрої, афектована запальність, напруженість інстинктивної сфери, іноді сягаючої аномалії потягу,тугоподвижность і інертність психічних процесів є відмітними рисамиепилептоидного типу.
>Аффекти вирізняються великою силою і тривалістю, можливі лють, лайка, побої. Характерні прагнення владарюванню, встановленню вигідних собі порядків групи, схильність до азартних ігор, дріб'язкова скрупульозність, консерватизм і допитливе дотримання правив і порядків.
З захоплення представникиепилептоидного типу воліють азартні ігри. Накопичувальні захоплення пов'язані з пристрастю до збагачення, а спорті здається привабливим те, що дозволяє фізичну силу чи є якісь навички.
>Эпилептоидние підлітки не переносять матеріальних втрат і непокори собі; вони за стані вгамувати своє властолюбство і невгамовну ревнощі.
Дані відмінні риси підлітка є «копією» жорстких стосунків із батьками, коли на дитині дорослі зривали зло, розправлялися за дрібні провини і слухняність. Така атмосфера віддзеркалюється в поведінці підлітка стосовно іншим.
9.Истероидний тип
У підлітківистероидного типу характерними рисами є егоцентризм, жага уваги оточуючих своєї персони, захоплення, вшанування, подиву, співчуття. Таких підлітків лякає перспектива залишитися непоміченими.
Облуда і фантазування спрямовані на прикрашання своєї постаті. Відсутні глибокі щирі почуття, а що здається емоційність обертається театральноїнаигранностью переживань, схильністю дорисовке іпозерству. Щоб привернути увагу можна використовувати порушення поведінки: прогули уроків, зухвалу поведінку у суспільних місцях, суїцидальні демонстрації, провокації скандалів, пагони з і т.п.
>Истероидний підліток претендує в ролі лідера групи шляхом пускання «пилу правді в очі» історіями про своє удачах і пригоди.
Оскільки за рахунком істероїдні підлітки прагне до першу чергу притягти себе увагу оточуючих, це може пов'язуватися із нестачею уваги, турботи, опіки із боку батьків.
10.Неустойчивий тип.
Рано виявляється в дітей віком нестійкого типу потяг до розвагам,удовольствиям, до ледарства. У такому віці відмітними рисами є порушення поведінки,делинквентность, пошук незвичайних вражень, прагнення вивільнитись батьківської опіки.
Дуже зле підлітки нестійкого типу переносять самотність. Тому проявляється реакція групування до вуличним компаніям. Боягузливість і недостатня ініціативність неможливо їм посісти становище лідера.
Улюблене проведення часу – пустопорожня балаканина з приятелями, любов до азартних ігор. До спорту такі підлітки живлять відраза.
У представників нестійкого типу легко закидається навчання, де вони мріють якесь професії (лише тоді нагальну необхідність вибирають собі заняття). З іншого боку, виявляється байдужість до власного майбутнього. Від труднощів і ці підлітки намагаються втікати.
11.Конформний тип.
Характерна риса підлітківконформного типу – стала надмірна конформність до свого оточенню. Їх життєве правило – «думати й усе», «надходити й усе», намагатися, щоб було «як в усіх».Конформние підлітки не люблять виділятися, із недовірою ставляться до незнайомцям, нездатні протистояти своєму оточенню, важко освоюються у незвичному обстановці.
Такі підлітки дуже дорожать своїм місцем звичної групі однолітків, сталістю оточення, тому де вони переносять крутих життєвих змін.
Плани у майбутнє невизначені, наприклад, вирішальним чинником у виборі спеціальності чи навчального закладу може бути те що, що це надійшло більшість приятелів.
Для підлітків нестійкого іконформного типу місцем найменшого опору є самостійне прояв вольових якостей і різких життєвих змін. Таких підлітків немає близького контакту з батьками, які можуть надати моральну підтримку і вселити упевненість у своїх дітей, тобто. характернагипопротекция як стиль сімейного виховання.
Отже, виділено 11 типівакцентуаций характеру відносини із своїми відмітними рисами.
Програма дослідження
Мета дослідження: виявити взаємозв'язок типів акцентуації характеру підлітків і пародіюванням стилю сімейного виховання.
Завдання дослідження:
1. визначення типів акцентуації характеру піддослідних з допомогоюпатохарактерологического діагностичного опитування для підлітків.
2. вивчення поведінки й методів виховання батьків із погляду самих піддослідних з допомогою опитування «Підлітки батьків».
3. виявлення взаємозв'язку типу акцентуації характеру і особливості сімейного виховання.
4. кінцевий аналіз результатів проведеного дослідження з наступною висновками, підтвердженням чи спростуванням гіпотези.
Об'єкт дослідження: учні 9-10 класів.
Предмет дослідження:
· особливості типів акцентуації характеру піддослідних
· особливості батьківського виховання
Загальна атмосфера сім'ї, взаємовідносини батьків на сім'ї. Їх ставлення до дитини впливають на становлення характеру дитини, сприяє чи перешкоджає розвитку тих чи інших чорт характеру.
Відповідно до поставленої єдиною метою було висунуто припущення щодо існуванні певних закономірностей між типом акцентуації характеру дитину і стилем сімейного виховання:
>Гипертимний тип –гипопротекция.
>Циклоидний тип - емоційне відкидання
>Лабильний тип – емоційне відкидання.
>Астеноневротический тип – домінуючагиперпротекция.
>Сенситивний тип – емоційне відкидання.
>Психоастенический тип -гипопротекция.
Шизоїдний тип – умови жорстких взаємовідносин
>Эпилептоидний тип – умови жорстких взаємовідносин
>Истероидний тип -гипопротекция.
>Неустойчивий тип -гипопротекция.
>Конформний тип -гипопротекция.
Опис методик
Психологічна діагностика типу акцентуації характеру здійснювалася з допомогоюПатохарактерологического діагностичного опитування (>ПДО) для підлітків, автором якого єА.Е.Личко.
>ПДО включає у собі 25таблиц-наборов, містять фрази, що відбивають ставлення в різних типах акцентуації характеру до низки життєвих проблем, актуальних для підліткового віку:
- оцінка власних вітальних функцій (самопочуття, сон, апетит, настрій, сексуальне потяг)
- ставлення до оточуючих (батькам, друзям, оточуючим, незнайомим)
- ставлення до речей (одязі, грошам)
- ставлення решти категоріям (критиці, опіки, правилам, законам)
Процедура обстеження обробка результатів докладно описані у методичних рекомендаціях (14,с.6).
У цьому дослідженні при обробці результатів використовувалася шкала об'єктивної оцінки. Далі здійснювалося визначення типу акцентуації характеру відповідно до алгоритму, запропонованогоА.Е.Личко (>см.17,с.60).
>Опросник «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (скорочено, «Підлітки батьків») вивчає установки, поведінка, методи виховання батьків оскільки бачать їхні діти в такому віці (13,с.5).
Основою служить опитувальник, створенийШафером в1965г. Він вважає, щовоспитательское вплив батьків, за описом дітей, можна охарактеризувати з допомогою три змінні:
1. Прийняття – емоційне відкидання.
2. Психологічний контроль – психологічна автономія.
3. Прихований контроль – відкритий контроль.
Піддослідним пропонувалося оцінити кожна з 50-ти тверджень за такими категоріями:
2б – твердження повністю передає виховні принципи батька (матері)
>1б – висловлювання частково адресований батька (матері)
>0б – твердження не належить до батька (матері)
Піддослідним пропонувалося заповнити бланки окремо кожного з батьків. Отримані дані з обох бланків зводилися в «оціночний лист» окремо на матір та на батька. Потім за кожному з параметрівподсчитивалась арифметична сума сирих балів:
· Позитивний інтерес
·Директивность
· Ворожість
·Автономность
· Непослідовність
Сирі бали перетворювалися на стандартизовані відповідно до запропонованими таблицями (див. 13,с.28-51).Стандартизированние бали розташовуються від 1 до 5:
a.1-2б – параметр слабко виражений
b.3б – норма
з.4-5б – чітко вказано вимірюваний якість
Потім будувалися оціночні профілі відносини як до матері, і до батька. Високі бали з параметрами, які у даної методики, можна співвіднести з декотрими стилями виховання, запропонованимиА.Е.Личко:
>1.Директивность – домінуючагиперпротекция.
>2.Враждебность – емоційне відкидання, умови жорстких взаємовідносин.
>3.Автономность –гипопротекция.
До того ж низькі бали з шкалою:
>4.Позитивний інтерес – емоційне відкидання, умови жорстких взаємовідносин.
Інтерпретація шкал.
1) Шкала позитивного інтересу.
А: Позитивне ставлення до дочки по материнській лінії, яка піклується і увагу. З одного боку, такі матері схвалюють звернення по медичну допомогу дочок у разі сварок чи труднощів, з другого боку – обмежують їх самостійність.
Б: Увага, теплота і відкритість відносин між батьком і середньою дочкою. Відсутність різких перепадів від вседозволеності до покаранням. Батькові заборони діють лише з тлі батьковій любові.
2) Шкаладирективности.
А: Жорсткий контроль по материнській лінії, тенденція до легкому застосуванню своєї місцевої влади, заснованої на амбіціях. Думка дочки до уваги береться. Такі матері вважають, що вони мають рацію й покладаються на строгість покарання.
Б:Директивность батька проявляється у ролі «твердої чоловічої руки», спрямовуючої дедалі більшу дівчину на «шлях істинний», примушуючи її підпорядковуватися нормам і правил поведінки, що у суспільстві.
3) Шкала ворожості.
А: Підозріле ставлення матері до сімейної середовищі і дистанція стосовно дітям. Відмова від соціальних норм наводить їх до настороженості й плекання себе іншими.
Б: Поєднаннясверхтребовательности, жорсткому узалежненню іемоционально-холодного, відкидає відносини батька до дочки. Це призводить щодо порушень взаємовідносин, що зумовлює підвищений рівень напруження й знервованості.
4) Шкала автономності.
А: Матері виключають якусь залежність від вимог, і станів дитини.Отрицаются форми турботи та уваги стосовно дочкам. Такі матері відрізняються поблажливістю, де вони заохочують дітей, рідко роблять зауваження, не звертають уваги виховання.
Б: Батько як відгороджений проблеми сім'ї. Їй байдуже. Що відбувається навколо. Дії батька часто вже не узгоджуються до потреб близьких, яких геть ігноруються.
5) Шкала непослідовності.
А: З боку матері дівчинки відчувають різку зміну стилю, надає перехід від дуже суворого – до ліберальному, і навпаки: перехід від психологічного прийняття дочки до її відкиданню.
Б: батькової поведінки не передбачувано. Можуть виявлятися абсолютно суперечать одна одній психологічні тенденції з максимальною амплітудою коливань.
Вибірка
У цьому дослідженні брали участь підлітки віком від 13 до 16 років. Піддослідні є учнями школи №38 – 9 клас" і школи-ліцею №40 – 10 клас.
Усього дітей було досліджувана 40 учнів, їх 33 дівчини (83% піддослідних) і аналогічних сім юнаків (17% піддослідних). Оскільки основну частину піддослідних становили дівчини, не проводився аналіз даних при обробці результатів представників чоловічого й основою жіночого статі.
Результати
Під час проведеного дослідження отримані такі дані.
1) З допомогоюпатохарактерологического діагностичного опитування вдалося визначити у 40 піддослідних типи акцентуації характеру:
>Гипертимний тип – 6 піддослідних
>Циклоидно-лабильний тип – 2 піддослідних
>Лабильний тип – 6 піддослідних
>Психоастенический тип - 7 піддослідних
>Эпилептоидний тип – 7 піддослідних
>Истероидний тип – 9 піддослідних
>Лабильно-неустойчивий тип - 1 випробовуваний
>Лабильно-истероидний тип - 1 випробовуваний
>Гипертимно-истероидний тип -1 випробовуваний
>Конформний, астеноневротичний, сензитивний,шизоидний типи у цій вибірці не виявлено.
2) З допомогою методики «Підлітки батьків» у кожного випробуваного представлений оціночний профіль відносин також до матері та до батька (крім чотирьох піддослідних, позбавлених котрогось із батьків):
Шкала позитивного інтересу:
>5б – 7 оцінок
>4б – 14 оцінок
>3б – 16 оцінок
2б – 27 оцінок
>1б – 9 оцінок
Шкаладирективности
>5б – 3 оцінки
>4б – 10 оцінок
>3б – 21 оцінка
2б – 32 оцінки
>1б – 8 оцінок
Шкала ворожості.
>5б – 4 оцінки
>4б – 12 оцінок
>3б – 28 оцінок
2б – 21 оцінка
>1б – 10 оцінок
Шкала автономності.
>5б – 5 оцінок
>4б – 26 оцінок
>3б – 30 оцінок
2б – 9 оцінок
>1б – 5 оцінок
Шкала непослідовності.
>5б – 4 оцінки
>4б – 32 оцінок
>3б – 29 оцінок
2б – 7 оцінок
>1б – 3 оцінки
Отже, в кожного випробуваного було визначено тип акцентуації характеру і побудовано оціночні профілі ставлення людини-спеціаліста до батькам у вигляді двох графіків.
Далі виявлялася взаємозв'язок типу акцентуації характеру і особливості сімейного виховання. Аналізувалисягипертимний,истероидний,психоастенический,епилептоидний ілабильний типи. Змішані і типи, які виявлено у цій вибірці, аналізу не піддавалися.
>Производился аналіз оцінкової профілю ставлення людини-спеціаліста до батькам в кожному типу. Оскільки всі 5 шкал у комунікативній методиці «Підлітки батьків» оцінювалися по5-бальной шкалою, то визначалося відсоткове співвідношення 1, 2, 3, 4, 5 балів з кожної шкалою й визначали найчастішевстречаемий бал. Аналізувалося загальне ставлення підлітків до обох батькам,т.к. суттєву різницю між ставленням підлітка до батька й матері нема. По найчастішевстречаемим балів з кожної шкалою будується загальний оціночний профіль, характерний кожного типу.
Отже, кожному типу акцентуації характеру відповідає певний оціночний профіль відносин і до батькам.
Таблиця 1.
Тип акцентуації характеру
Позитивний інтерес
>Директивность
Ворожість
>Автономность
>Непосле-
>дователь-
>ность
>Гипер-
>тимний тип
>5б – 18%
>5б – 0
>5б – 0
>5б – 9%
>5б – 9%
>4б – 18%
>4б – 9%
>4б – 0
>4б – 55%
>4б – 27%
>3б – 37%
>3б – 37%
>3б – 46%
>3б – 18%
>3б – 55%
2б – 18%
2б – 54%
2б – 27%
2б – 9%
2б – 9%
>1б – 9%
>1б - 0
>1б - 27%
>1б - 9%
>1б - 0
>Истероидний тип
>5б – 11%
>5б – 0
>5б – 5%
>5б – 0
>5б – 0
>4б – 39%
>4б – 5%
>4б – 11%
>4б – 44%
>4б – 33%
>3б – 22%
>3б – 40%
>3б – 33%
>3б – 44%
>3б – 44%
2б – 11%
2б – 50%
2б – 22%
2б – 12%
2б – 23%
>1б – 17%
>1б - 5%
>1б –28%
>1б - 0
>1б - 0
>Психоастенический тип
>5б – 0
>5б – 0
>5б – 0
>5б – 16%
>5б – 8%
>4б – 0
>4б – 23%
>4б – 23%
>4б – 23%
>4б – 38%
>3б – 16%
>3б – 31%
>3б – 46%
>3б – 61%
>3б – 46%
2б – 69%
2б – 31%
2б – 31%
2б – 0
2б – 8%
>1б - 16%
>1б - 16%
>1б - 0
>1б - 0
>1б - 0
>Эпилеп-тоидний тип
>5б – 0
>5б – 0
>5б – 8%
>5б – 8%
>5б – 8%
>4б – 16%
>4б – 16%
>4б – 16%
>4б – 46%
>4б – 16%
>3б – 16%
>3б – 23%
>3б – 38%
>3б – 31%
>3б – 46%
2б – 70%
2б – 38%
2б – 38%
2б – 16%
2б – 31%
>1б - 0
>1б – 23%
>1б - 0
>1б - 0
>1б - 0
>Лабильний тип
>5б – 0
>5б – 0
>5б – 18%
>5б – 0
>5б – 9%
>4б – 27%
>4б – 18%
>4б – 9%
>4б – 27%
>4б – 91%
>3б – 18%
>3б – 27%
>3б – 46%
>3б – 46%
>3б – 0
2б – 37%
2б – 46%
2б – 27%
2б – 27%
2б – 0
>1б – 18%
>1б - 9%
>1б - 0
>1б - 0
>1б - 0
Порівняйте частот двох емпіричних розподілів використовувався критерій з2
Обробка результатів здійснювалася за такою формулою (>см.9,с.572):
>m
з2 = ((>Vk –Pk)2/>Pk), де
>k=1
>Pk - частоти результатів спостережень до експерименту
>Vk - частоти результатів спостережень, зроблених після експерименту
>m – загальна кількість груп, куди розділилися результати спостережень.
Отримана сума порівнюється багатозначно таблиці “Довірчі кордону критерію з2 “.
У разі число ступенів свободи одно 3, що він відповідає табличному значенням з2 = 7,81. Отже, отриманого результату порівнюємо зтабличним значенням.
Якщо отриманого результату < 7,81 , отже, різниці між частотами у двох групах піддослідних немає.
Якщо отриманого результату > 7,81, отже, існують різницю між частотами у двох групах піддослідних.
Результати вироблених обчислень наведені уТаблице 2, де зазначено отримані значення з2 за всі дослідженим параметрами міжсравниваемими групами.
Висновки і висновок
Метою згаданої роботи було виявити існування взаємозв'язку між типом акцентуації характеру і стилем сімейного виховання.
Дослідження охоплювало у собі дві складові: визначення типу акцентуації характеру кожного випробуваного вивчення установок, поведінки, методів виховання батьків оскільки бачать їхні діти в такому віці.
Далісопоставлялись отримані результати) двох методик відповідно до нашим припущенням про те, що є взаємозв'язок між типом акцентуації характеру і стилем сімейного виховання.Гипертимному,истероидному,психоастеническому типам відповідаєгипопротекция,епилептоидному типу – умови жорстких взаємовідносин,лабильному типу – емоційне відкидання.
Аналізуючи набуті результати, можна дійти невтішного висновку, що з піддослідних існує певна взаємозв'язок між типом акцентуації характеру і стилем сімейного виховання (див. Таблиця 1).
За результатами обробки методик можна перевірити, спираючись на отримані дані, наше припущення.
Таблиця 2. Значенняc2-критерия (порівнянність типу акцентуації характеру і шкали, відповідної певному стилю виховання).
Тип акцентуації характеру
>c2-критерий
Можливість припустимою помилки (0,05)
>Гипертимний тип
(шкала автономності)
24,8
7,81
>Истероидний тип
(шкала автономності)
14,6
7,81
>Психоастенический тип
(шкала автономності))
17.4
7,81
>Эпилептоидний тип
(шкала позитивного інтересу)
17,8
7,81
>Лабильний тип
(шкала позитивного інтересу)
20,6
7,81
Отримані значенняc2-критерия більше табличного значення, що становить 7,81 за ймовірності припустимою помилки менш як 0,05.
Отже, підтвердилося наше припущення щодо взаємозв'язку типу акцентуації характеру і пародіюванням стилю сімейного виховання.
Отже,гипертимному,истероидному,психоастеническому типам акцентуації характеру відповідає такий стиль сімейного виховання якгипопротекция.Эпилептоидному ілабильному типам акцентуації характеру відповідають умови жорстких взаємин української й емоційне відкидання.
Список літератури
1. АнаньєвБ.Г. Обрані психологічні праці.Т.2,м.,1980г.
2. Кон І.С. Психологія підлітковому віці. М.,1989г.
3. Кон І.С. Психологія старшокласника. М.,1982г.
4.ЛевитовН.Д. Психологія характеру.М.,1969г.
5.Леонгард До. Акцентуйовані особистості.Киев,1989г.
6. Личко А.Є. Підліткова психіатрія. Л., 1985 р.
7. Личко А.ЄПсихопатии і акцентуації характеру уподростков.Л.,1983г.
8. НємовР.С. Психологія.Кн.2.М., 1998 р.
9. НємовР.С. Психологія.Кн.3.М., 1998 р.
10.Патохарактерологические дослідження в підлітків (під редА.Е.Личко,Н.Я.Иванова). Л., 1981 р.
11. ПлатоновК.К., ГолубєвГ.Г. Психологія. М.,1977г.
12. ПлатоновК.К. Структура та розвиткуличности.М.,1986г.
13. Психологічна методика «Підлітки батьків» і його практичні застосування. М., 1994 р.
14. Робота практичного психолога закцентуированними підлітками (>сост.В.А.Федоров)Петрозаводск,1997г.
15. Райс Ф. Психологія підліткового та юнацької віку. СПб, 2000 р.
16.РувинскийЛ.И., Хохлов С.І. Як виховати волю і характеру. М., 1988 р.
17. Сімейне виховання (>сост.И.В.Гребенников.Л.В.Ковинько),М.,1990г.
18.Шарнхорст Еге. Між дитинством і зрілістю. Мінськ, 1985 р.
19.Эйдемиллер Є.Г.,Юстицкий В.В. Сімейна психотерапія. Л., 1990 р.
