А)Незважаючи на особливу роль зернових культур в забезпеченні світового населенняпродовольством, більше половини всіх оброблюваних на планеті площ зайнятоіншими, також в основному продовольчими культурами; нерідко їх об'єднуютьпід загальною назвою технічні культури.
Б).Хоча склад культур цієї групи набагато різноманітніше, ніж склад зернових, всетаки є деякі загальні риси, властиві більшості з них. До нихвідносяться: вищі і часто специфічні вимоги до природних умов(Що зумовлює менші ареали їх поширення), більш високі трудо-ікапіталомісткість, товарність і експортне. Багато хто з цих культур підпадаютьтакож під поняття плантаційних, які до того ж у країнах, що розвиваютьсячасто виконують функції монокультури, тобто відіграють гіпертрофовано великуроль і у виробництві, і в експорті.
В).До олійним культурам відносять такі польові культури, як соя, соняшник,арахіс, рапс, кунжут, льон-кудряш, бавовник, і такі деревні рослини, яколивкова, тунгове дерева, олійна пальма. Головна їхня продукція -відповідні види насіння і масел (соєва, соняшникова, арахісова,бавовняне, оливкове і т. д.). Загальний світовий рівень виробництва олійнихкультур становить нині приблизно 370 млн т на рік. Історично сформованіареали їх розповсюдження досить стабільні. Однак у структурі їх валовихзборів за останній час відбулися істотні зміни.
Мабуть,головне з них полягає в швидкому зростанні виробництва соєвих бобів. У другійполовині XX в. воно збільшилося в шість-сім разів, нині досягнувши рівня 210 млнт. При цьому докорінно змінилася і його географія. До середини XX в.майже єдиними великими виробниками сої залишалися США і Китай (батьківщинацієї культури), нині ж сою обробляють більш ніж в 60 країнах світу. Однакголовних виробників все ж не так багато: це США (85 млн т), Бразилія (50млн т), Аргентина (30-35 млн т) і Китай (15-17 млн ​​т).
Імпортуютьсою країни Західної Європи та Східної Азії (Японія, Республіка Корея, о.Тайвань).
Світовевиробництво насіння соняшнику збільшилася з 7, 5 млн т у 1980 р. до майже 25 млн т в 2005 р. Найбільше таких насіння виробляють Росія (6, 8 млн), Україна (6млн), Аргентина (3 млн), Китай (1, 8 млн), Румунія (1 млн т), Франція, Індія,Угорщина, США. В основному ці ж країни є головними виробниками таспоживачами соняшникової олії.
Збориінших олійних культур коливаються в досить великих межах: від 2-8 млн т врік (сезам, копра, льон, пальмові ядра) до 17 млн ​​т (оливки) і 35-45 млн т(Арахіс, бавовняне насіння, ріпак). Ареали поширення цих культур можнавиявити на двох, трьох, а то й чотирьох континентах. Наприклад, арахіс(Земляний горіх) обробляють і в Азії, і в Африці, і в Північній і в ПівденнійАмериці. Головні його виробники - Китай, Індія, Нігерія, США, хоча рольмонокультури він грає в деяких країнах Західної Африки. Олійний льон(Льон-кудряш) - культура в основному помірного поясу, і головні його збори даютькраїни СНД та Східної Європи, США, Канада, Аргентина, а також Індія і Китай.Те ж можна сказати і про ріпак, по зборах якого виділяються країни ЗахідноїЄвропи, Канада, Китай та Індія. Головний ареал поширення оливкового дерева- Середземномор'я, олійної пальми - Західна Африка, Малайзія, Індія. Копру(Сушена м'якоть кокосового горіха) виробляють в Південній і Південно-Східній Азії, вОкеанії.
Асортиментцукроносних культур набагато більш обмежений - вони представлені тільки цукровимочеретом і цукровим буряком. Цукровий очерет - одне з найдавнішихкультурних рослин, а цукровий буряк став сировиною для отримання цукру лише вНаприкінці XVIII в. У наші дні пропорція між двома цукроносних культурстановить приблизно 80:20 на користь цукрового очерету. Але в географічномуплані говорити про їх конкуренції можна тільки умовно, оскільки ареалипоширення цих культур зовсім різні.
Цукровийочерет культивують тільки в країнах з тропічним і субтропічним мусоннимкліматом, і майже весь його світовий збір (1, 3 млрд т) припадає накраїни, що розвиваються, включаючи Китай і Кубу.
Цукровабуряк - типова однорічна культура помірного поясу, яка такожпред'являє досить високі вимоги до агрокліматичних умов. Зазвичай їїобробляють в густонаселених районах з інтенсивним сільським господарством.Світовий збір її становить 250 млн т і доводиться в основному на економічнорозвинені країни.
Обидвіці культури в значних кількостях вирощують тільки США і Китай.
Вчисло головних виробників цукрової тростини входять такі країни, якБразилія, Індія, Китай, Таїланд, Пакистан, Колумбія, Мексика, США, Куба, ацукрових буряків - Франція, Німеччина, США, Росія, Україна, Туреччина, Польща,Великобританія. Бурякового цукру найбільше виробляють США, Франція іНімеччина, тростинного - Бразилія, Індія і Китай.
Дочисла головних експортерів цукру відносяться Бразилія, Таїланд, Австралія, Куба,Франція, Німеччина, Україна, причому три останні експортують рафінованийцукор. За обсягом споживання цукру особливо виділяються Індія, США, Бразилія,Китай, Росія, Мексика, Індонезія, Пакистан, Японія.
СамаяНайпоширеніша з бульбоплідні культур - картоплю. Світові посівні площіпід картоплею - 20 млн га. Останнім часом вони не ростуть, а навіть дещоскорочуються. При цьому відбувається і певне географічнеперерозподіл - в країнах Заходу ці площі зменшуються, а в країнах, що розвиваються(В першу чергу в Китаї та Індії) - зростають. Тим не менш картоплязалишається головним чином культурою помірного поясу і як і раніше найбільшпоширений в Європі, на яку припадає значна частина його світовогозбору, становить 330 млн т на рік.
Які можна було припустити, ранжир країн по душового виробництва картоплівиглядає в значній мірі інакше. Перше місце в світі за цим показникомзаймає Білорусія (1000 кг), друге - Нідерланди (450), третє - Україна(450), четверте - Польща (350 кг). У міжнародній торгівлі участь цієїкультури невелике. Тим не менш Нідерланди експортують близько 1, 5 млн ткартоплі, а Німеччина, Франція, Бельгія, Канада - від 0, 5 до 1 млн т.
Втропічних і субтропічних країнах Азії, Африки та Латинської Америкиобробляють і інші бульбоплідні культури - батат, ямс, маніоку, таро,які займають там чільне місце в харчовому раціоні. Однак врожайністьбульбоплідні культур у цих країнах порівняно невелика. Вона становить всередньому 100 ц/га, а в Африці і того менше, тоді як у країнах Західної Європиі в Японії врожайність картоплі зазвичай коливається в межах від 250 до 400ц/га.
Дотонізуючим (стимулюючим) культурам відносять в першу чергу чай, кава ікакао. На початку XXI в. світове виробництво кави (головні сорти - В«арабікаВ» іВ«РобустаВ») складає 8 млн т, а чаю та какао - 3, 3-3, 8 т. Хоча ці трикультури відносяться до субтропічним і тропічним, між їх географічнимпоширенням історично склалися суттєві відмінності. Виробництво кавинині сконцентровано в основному в Латинській Америці, в меншій мірі - в Африціі ще в меншій - в Азії та Океанії. Переважна частина світового виробництвакакао припадає на Західну Африку, за якою слідують Латинська Америка таПівденно-Східна Азія. А у виробництві чаю завжди домінувала і продовжуєдомінувати Азія, хоча його вирощують також і в Африці, і в Латинській Америці.
ВОстаннім часом зростає інтерес і до плодовим культурам, граючим все більшуроль у харчовому раціоні населення розвинених країн світу. Виробництво свіжихфруктів нині перевищує 500 млн т на рік. У першу п'ятірку країн - їхвиробників входять Китай, Індія, Бразилія, США, Італія. З цитрусових більшевсього збирають апельсинів - 65 млн т (з їх виробництва виділяються Бразилія іСША) і лимонів - 10 млн т (виділяються Іран, Мексика, Індія, США). Крім того, всвіті щорічно збирають 75 млн т бананів, в першу десятку виробниківяких входять (за зменшенням) Індія, Бразилія, Китай, Еквадор, Філіппіни,Індонезія, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика і Таїланд. Значна частина цієїпродукції також надходить на світовий ринок. Серед експортерів апельсинів особливовиділяється Іспанія, апельсинового соку - Бразилія, бананів - Еквадор,Коста-Ріка, Колумбія і Філіппіни. Банани доставляють в Європу і США вспеціальних судах-банановоз, з розрахунком на їх дозрівання і в процесітранспортування, і потім у спеціальних камерах у портах доставки (наприклад, вГаврі, Дюнкерку, Антверпені).
Підвиноградниками у всьому світі зайнято 9 - 10 млн га, а щорічний збір виноградусягає 60 млн т. Приблизно 1/5 цього збору складають столові сортивинограду, іншу частину - винні. Найбільші в світі виробникивиноградних вин - Франція, Іспанія та Італія, за котоирм слідують Аргентина, США,Німеччина, Австралія, ПАР, Португалія. Ці ж країни виділяються і за розмірамиекспорту вина. Що ж стосується його душового споживання, то і тут лідерствоза Італією і Францією (по 50 ~ 55 л на рік при середньосвітовому показнику 3, 5 л).
Росія,незважаючи на зменшення виробництва деяких продовольчих культур,продовжує займати провідні позиції з виробництва їх окремих видів. Золійних культур це стосується насамперед до соняшнику і льону-кудряш, зцукроносних - до цукрових буряках, з бульбоплідні - до картоплі. Своїпотреби в тонізуючих культурах і тропічних фруктах країна задовольняєшляхом їх імпорту (так, бананів вона щорічно ввозить приблизно 300 тис. т). Завиробництву вин (3, 5 млн гектолітрів) Росія входить у другу десятку країнсвіту, але по душового їх споживанню сильно відстає від більшості розвиненихкраїн. Однак за споживання всіх спиртних напоїв (в перерахунку на чистийалкоголь) Росія, за даними ВООЗ, значно випереджає інші країни.
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту referat.ru/
