А)Видобуток залізних руд - одна з великих підгалузей гірничодобувноїпромисловості. Але оскільки залізні руди використовують у чорній металургії,організаційно це виробництво в багатьох країнах, включаючи Росію, зазвичайрозглядають у її складі. Правильніше було б віднести його до обом цимгалузям.
Чорнаметалургія являє собою одну з найстаріших галузей промисловості,включає видобуток і збагачення рудної та нерудної сировини, виплавку чавуну тасталі, виробництво прокату, феросплавів і вироби подальшого переділу.Чорна металургія є основою розвитку машинобудування та будівництва,умовою технічного оснащення всіх галузей народного господарства.
Б)Світове виробництво залізних руд залежить насамперед від попиту, якийпред'являє на них металургійна промисловість.
Всівелика переорієнтація чорної металургії економічно розвинених країн Заходу надальнепрівозное сировину збільшує територіальний розрив між основнимирайонами видобутку та споживання залізних руд.
В)Незважаючи на те що залізні руди в наші дні видобувають у 43 країнах, приблизно9/10 їх світового виробництва припадає на 12 країн - Китай, Бразилію,Австралію, Індію, Росію, США, Україна, Канаду, ПАР, Швецію, Венесуелу,Казахстан. По-друге, через тривалої економічної кризи, яка зачепила ічорну металургію, у 1990-х рр.. помітно зменшилися як загальні розміри, так ічастка залізорудної промисловості СНД в світі. Те ж відноситься і до зарубіжноїЄвропі, яка все більше переходить з власної сировини на привізна. ВОстанніми роками фактично припинилася й без того невелика видобуток залізних руду Франції, у Великобританії, Німеччині, Норвегії, Іспанії, Португалії,Фінляндії, Австрії. По-третє, в США і Канаді рівень видобутку залізних руд більшабо менш стабілізувався. По-четверте, в решті регіонів цей рівеньпродовжує зростати, причому особливо помітно в закордонній Азії, Латинській Америціі Австралії. Згідно з прогнозами, на початку ХХІ ст. основного приросту видобуткумож
на очікувати в Австралії, Бразилії, Індії і Венесуелі.
Звідомою часткою умовності можна виділити наступні дев'ять гірничопромисловихрегіонів: 1) США, Канада і Мексика; 2) Латинська Америка; 3) закордонна Європа;4) країни СНД; 5) Китай; 6) Північна Африка і Південно-Західна Азія; 7) Африка допівдень від Сахари; 8) ПАР; 9) Австралія. У всіх цих регіонах нині розробляєтьсябільше 8000 родовищ гірничорудного і гірничо-хімічної сировини (без палива),у тому числі близько 1200 великих (з них в Північній Америці 330, в Африці-215, вЛатинській Америці-200, у Західній Європі - 150, в Австралії - 120). Найбільшшироким набором мінерального палива і сировини володіють перший і четвертийрегіони. Що стосується перспектив розвитку на найближчі 10-15 років, то вонинайбільш великі у першого, другого, шостого, сьомого, восьмого і дев'ятогорегіонів.
Вякості вихідної сировини для отримання чорних металів використовуються залізніруди, а також металобрухт. В цілому у світі щорічно видобувається близько 1, 5 млрд тзалізної руди (табл. 5.2), з якого більше половини її припадає на Китай(24, 3%), Бразилію (19, 7%) і Австралію (18, 4%).
Ввеликих кількостях залізна руда добувається також в Росії, США, Індії, Канадіта інших країнах. Основними експортерами залізної руди є Бразилія,Австралія, Канада, Росія, причому на перші дві припадає близько 60% світовогоекспорту. Багато країн світу, в тому числі видобувні залізну руду США,Великобританія, Китай та ін, її імпортують. Найбільшими імпортерамизалізорудної сировини є Японія (щорічно ввозить до 150 млн т), Німеччина,інші європейські країни, а також Південна Корея і США. У світовому виробництві сталі(1, 06 млрд т) лідирують Китай, Японія, США, Росія, Республіка Корея, Німеччина.
Найбільшимиекспортерами сталі (головним чином у вигляді труб і прокату) є Японія,Німеччина, країни Бенілюксу, Франція, Італія, Великобританія, Південна Корея. Всерединігалузі існує міжнародний поділ праці, про що свідчить тойфакт, що багато експортерів стали являтися також її великими імпортерами.
Завиплавкою сталі можна підрозділити великі регіони світу на три групи. У першуз них входять країни СНД, де після тривалого і стабільного зростання цієїгалузі в колишньому СРСР в 1990-х рр.. відбувся різкий спад виробництва. У цю жгрупу входять Північна Америка та Закордонна Європа, де виробництво чорнихметалів, загалом, також не росте. До другої групи відноситься зарубіжна Азія,частка якої в світовій виплавці протягом півстоліття постійно зростала, адо третьої - інші регіони, в яких ні понижательная, ні підвищувальнатенденція не простежуються досить чітко. За всіма прогнозами ця тенденціязбережеться на найближчу перспективу.
ВОстаннім часом великі зміни відбуваються в розміщенні окремих підприємствчорної металургії, в типах їх орієнтації. Як і раніше, очевидно, длякомбінатів повного циклу найбільш вигідною залишається орієнтація натериторіальне поєднання басейнів коксівного кам'яного вугілля й залізноїруди.
Алеще більшого поширення в епоху НТР придбала орієнтація на вантажопотокикоксівного вугілля і залізних руд.
Збільшилисясухопутні вантажопотоки вугілля і руди, завдяки яким виникли багатометалургійні центри в Росії, країнах Східної Європи. Ще більше зрослиїх морські вантажопотоки, що визначили зсув чорної металургії до моря вЗахідній Європі, Японії, США.
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту referat.ru/
