Наталія Душкіна, професор МАрхИ, експерт ICOMOS попам'ятників Всесвітньої спадщини
ЦентрМоскви поступово втрачає своєрідність старого російського міста. Якщопридивитися до подій процесам уважніше, то виявимо, що одним зкорінних властивостей архітектурної спадщини, по якому було завдано нищівногоудар, є справжність.
Вгострих суперечках навколо долі архітектурних пам'яток та власне історичногоміста саме справжність відіграє ключову роль, і саме вона в першу чергустраждає від прийнятих методів будівництва, В«відтворенняВ» та реконструкції.Склалася парадоксальна ситуація. На антикварному ринку в Росії, як і в усьомуСвіт, цінуються не копії, а справжні твори мистецтва, і їх вартістьбезпосередньо залежить від автентичності. У той же час на ринку нерухомостіісторичні будівлі часто оголошуються нерентабельними і не представляютькомерційного інтересу.
Зпрофесійної ж точки зору, справжність, чи автентичність, становитьоснову поняття В«спадщинаВ», в самому загальному вигляді будучи синонімом справжнього інепідробного. Ця ціннісна категорія культури є невід'ємною іосновоположною частиною наукової реставрації, яка зародилася як самостійнасфера діяльності в середині XVIII століття, і в той же час - похідноїхристиянського світогляду, в якому час оцінюється як спрямованийпроцес, що має початок і кінець, минуле і майбутнє. В рамках цієї концепціїпам'ятник є втіленням лінеарному концепції часу, в основі якоїлежить ідея В«неповторностіВ» форми і субстанції, В«безповоротностіВ» подій. Вохорони спадщини таке трактування пам'ятника пов'язана з теоріями Джона Раскіна іАлоїза Рігля (в Росії - В.В. Суслова, П.П. Покришкіна), методамиархеологічної реставрації та сучасними, передовими принципами консервації, відстоятисвій пріоритет у протиборстві з циклічною моделлю відтворення спадщини,представленої Віолле ле Дюком в кінці XIX століття.
Взагальних рисах В«справжністьВ» може бути визначена як В«відповідність, рівнозначністьсамому собі В»у всіх внутрішніх і зовніш
ніх проявах (від грецького authentikГІs,autГІs - сам, той же самий). В латині це поняття пов'язане з декількомаблизькими між собою словами - auctor, auctoritas, augeo, які всукупності дають широкий спектр значень слова В«автентичнийВ» взахідноєвропейських мовах латинського походження. До прикладу, в Оксфордськомусловнику (The Oxford English Dictionary) воно трактується як В«авторитетний, достовірний;законно діючий; надійний, гідний довіри; оригінальний, протилежнийкопії; реальний, справжній, справжній, протилежний підробленим;підтверджує походження або автора, які не можуть бути оскаржені В».
Словникросійської мови Володимира Даля визначає поняття В«справжнійВ» як В«істинний, справжній,сущий, самий той, оригінальний (на відміну від підробленого, помилкового, підробленого, підставного,фальшивого) В». І далі: В«оригінал - справжня річ; все, що зроблено не позразком, не подражательно, не знімок, не список, не підробка, а річ очевидна, яквона зроблена В». За Далю, В«справжністьВ» є властивість, що визначає стансправжнього.
Засвоєю суттю справжність завжди В«автономнаВ», В«одиничнаВ», В«унікальнаВ» і, відповідно,не може бути відтворена чи заповнена. Як писав Вальтер Беньямін, одинз визнаних авторитетів у трактуванні В«автентичностіВ», у своїй класичнійроботі 1935-1938 років В«Твір мистецтва в епоху його технічноївідтворюваності В»:В« Справжність небудь речі - це сукупність усього, щовона здатна нести в собі з моменту виникнення, від свого матеріальноговіку до історичної цінності В». В«Все, що пов'язано з достовірністю, недоступнотехнічної - і, зрозуміло, не тільки технічної - репродукції В». В«Навіть унайдосконалішою репродукції відсутній один момент: тут і заразвитвори мистецтва - його унікальне буття в тому місці, в якому вонознаходиться. На цій унікальності і ні на чому іншому трималася історія, в якутвір було залучено в своєму битованії В».
Вміжнародних документах по збереженню культурної спадщини ідея справжностіпредставлена ​​як одна з основних доктрин. У прийнятій у 1964 роціВенеціанської хартії, до цього дня залишається кодексом професійної етикиреставраторів всього світу, констатується, що завдання людства полягає впередачі пам'яток майбутнім поколінням В«у всьому багатстві їх автентичностіВ». Засуті справи, це аксіома культурної спадщини. У дослідження цього поняття наВпродовж тривалого часу залучені найбільші міжнародні науковіцентри по охороні спадщини (ICCROM, ICOMOS, Центр Всесвітньої спадщини). Найбільшяскрава, оперативна інтерпретація концепції В«справжностіВ» зафіксована вВ«Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщиниВ» ЮНЕСКО 1972року, яку СРСР ратифікував у 1988 році. В рамках цього документа буврозроблений В«тест на справжністьВ», що акумулює сучасні уявлення процієї ціннісної категорії і складається з чотирьох основних параметрів:
справжністьВ«МатеріалуВ» (В«materialВ»),
первіснийВ«ЗадумВ» (В«designВ»),
В«майстерністьВ»виконання (В«workmanshipВ»),
справжністьВ«ОточенняВ» (В«settingВ»).
В1994 році в Нарі (Японія) була прийнята спеціальна міжнародна деклараціяВ«Nara Document on AuthenticityВ» (В«Нарський документ про автентичністьВ»), закріпившиосновні позиції наукової реставрації в строгих рамках автентичності. Тут булапредставлена ​​розширена система В«захистуВ» пам'ятника, що складається зрозгалуженого ряду позицій:
В«формаВ», В«задумВ»(В«FormВ», В«designВ»),
В«матеріалиВ», В«субстанціяВ» (В«materialsВ», В«substanceВ»),
В«функціяВ»,В«ВикористанняВ» (В«functionВ», В«useВ»),
В«технологіїВ»,В«ТрадиціїВ» (В«techniquesВ», В«traditionsВ»),
В«розташуванняВ», В«оточенняВ» (В«locationВ», В«settingВ»),
В«дух місцяВ» (В«genius lociВ», В«spirit andfeeling В»).
Засуті, в декларації на міжнародному рівні була підтвердженапрофесійна доктрина, яка стверджує, що В«розуміння справжності граєфундаментальну роль у всіх наукових дослідженнях, присвячених культурномуспадщини, консервації та планування робіт по реставрації В». Всі ці документибули перекладені і опубліковані в Росії.
Тойпроцес, в який вступила Москва на новому етапі свого розвитку, будучиприкладом для наслідування у всіх містах країни, - це процес поступовоговихолощення історичної достовірності практично за всіма параметрами.
Длятого щоб зрозуміти характер подій, що розгорнулися сьогодні у історичномуцентрі Москви, з позиції достовірності, необхідно охарактеризуватипослідовність відбувається. Процес ділиться на два чітко вираженихетапу. Перший з них - В«романтичнийВ» - пов'язаний з кампанією кінця 1980-1990-хроків з відтворення втрачених пам'яток. Його об'єктивна значущість булаобумовлена ​​безпрецедентними репресіями унікальних пам'яток старовини іправославних святинь в радянський період. З початку 1990-х почалося зведеннякопій видатних, знакових для Москви споруд XVII-XIX століть, відреставрованихв 1920-і роки і знищених в 1930-і. Всі ці акції, що стали символами В«новоїросійської історії В»і отримали широкий резонанс у суспільстві, здійснювалися підпатронатом властей і були проведені в найкоротші терміни, немислимі для європейськоїреставрації. Завдяки знову збудованим спорудам була почасти відновленаісторично сформована цілісність у сприйнятті панорам і силуетів центруМоскви, перекручена в радянський період.
Однакдеякі параметри цих будівель, з точки зору реставраційної науки, виявилисярозмитими і відзначені елементами гіпотетичного характеру. Їх будівельникивдавалися до використання чужорідних для історичних споруд будівельнихматеріалів і методів (наприклад, залізобетонного каркасу). В«МутаціїВ» габаритів,висотних відміток, фактури матеріалу свідчать, що отримання швидкогорезультату було для замовників і виконавців робіт важливіше точногорепродукування. За напруженістю і гостротою полеміки, не вщухають у Москвінавколо цієї теми в середині 1990-х років, з цією проблемою не могла зрівнятисяжодна з проблем у...
