Наследуемость і повторюваність основних господарсько корисних ознак у сільськогосподарських тварин.
Курсовий проект виконала студентка 232 групи Дернова М.К.
Новосибірський державний аграрний університет
Новосибірськ 2010
Вступ:
В сучасних умовах розвитку тваринництва країни, завдання збільшення виробництва продукції стають все більш складними і масштабними. Зараз ведеться активне впровадження науково-технічного прогресу і прискорення інтенсифікації виробництва продуктів тваринництва.
Для успішного вирішення цих завдань поряд з подальшим зміцненням кормової бази, широким використанням інтенсивних технологій виробництва на передній план виступає якісне перетворення стад і порід, тобто створення нових порід, типів, стад, високопродуктивних кросів і систематичне поліпшення продуктивних і племінних якостей існуючих порід.
Складний комплекс зоотехнічних заходів, спрямованих на вдосконалення та виведення нових, більш продуктивних порід, внутрішньопородних типів, ліній і гібридів становить сутність племінної роботи в тваринництві. В умовах інтенсивних технологій кожне стадо повинно поповнюватися особинами кращою породності, з стійкими спадковими ознаками. Більш високі вимоги пред'являють до тварин по пристосованості до прогресивної технології на фермах і промислових комплексах з одночасним підвищенням їх продуктивності. У зв'язку з цим прийнято постанову В«Про заходи щодо підвищення ефективності та поліпшенню організації племінної справи у тваринництві В», на підставі якого розроблена загальносоюзна програма якісного вдосконалення сільськогосподарських тварин (Єрохін А.І. 2001).
1.Обзор літератури:
В 1919 Ріц встановив наявність зв'язку в показниках дочок і матерів по вмістом жиру в молоці. На думку автора, цей зв'язок має різний ступінь і обумовлюється генотипічними і фенотипическими причинами.
S.Wright (1
920) запропонував коефіцієнт детермінації генотипу фенотипом і позначив через h2. Згодом Лашем (1937) цей коефіцієнт став називатися терміном В«УспадкованогоВ», по-англійськи (heritability). Він же розробив методи визначення показників наследуемости.
In. Heidhnes (1968) наочно, хоча й спрощено виражає поняття успадкованого таким чином. Наприклад, виміряний за фенотипом такий показник продукції, як удій або інший кількісний ознака, можна представити як суму впливів генетичної основи і впливу середовища. Інакше кажучи, фенотипический показник дорівнює впливу генетичної основи і впливу середовища (Ф = Г + С). Рівняння показує, що якщо у даної ознаки генетична варіанса має більшу величину, а варіанса середовища на даний ознака - малу, то ця ознака в більшій мірі визначається генетичною основою.
Для того щоб знайти якусь порівнянну міру наследуемости, використовують відношення варіанси генетичної основи і варіанси фенотипічних показників даного властивості (В.І. Кремянський, 1965).
Дослідження D.S. Falconer (1960), R Markos (1963), Х.Ф. Кушнер (1974), L.D. Van Vleck and C.E. Brandford (1965) показали, що на показники наследуемости, певні через подвоєний коефіцієнт кореляції і регресії, в значній мірі впливає генетичний материнський ефект, що, на їхню думку, можна уникнути, користуючись для визначення успадкованого даними, що йдуть з боку виробників. Ця причина й інші недоліки вказаних методів викликали необхідність розробки нових більш точних методів визначення наследуемости, в основу яких закладені принципи дисперсійного аналізу, сутність якого полягає в тому, що статистично вивчається вплив одного або декількох факторів на результативний ознака.
Методика визначення показників успадкованого на основі застосування дисперсійного аналізу викладена в роботах IL Lush (1945), D.S. Falcoaner (1960), Н.А. Плохінского (1960, 1962, 1969), П.Ф. Рокицький (1974), Ц. Макавеева (1966). В основу всіх методів визначення показників успадкованого другої категорії покладено принцип розкладання фенотипова та генетичної варіансе шляхом організації однофакторних і двохфакторну дисперсійних комплексів.
Важливою характеристикою коефіцієнта успадковуваності є показник повторюваності. Повторюваність, по Н.А. Плохінскому (1969), це ступінь сталості в прояві однієї і тієї ж генетичної інформації, яка може проявлятися у формі ознаки в різному віці, в різних умовах. У відповідності з цим він визначає три види повторюваності: вікову, паратипічну і топографічну.
Коефіцієнт повторюваності П.Р. Лепер і З.С. Нікор (1966) визначають як верхню межу показника успадкованого і пропонують методом дисперсійного аналізу розкласти фенотипическую мінливість на дві доданків: мінливість між особинами і мінливість всередині особини. Мінливість між особинами залежить значною ступеня від генетичних причин, а також і від деяких зовнішніх і внутрішніх факторів, різної для кожної особини. Мінливість ж всередині особини визначається такими чинниками, які можуть діяти в різному ступені на всіх особин.
2.Матеріали і методика досліджень.
З племінних карток великої рогатої худоби були знайдені і виписані 30 голів матерів і їхніх дочок. У матерів були виписані показники: удій за 1 лактацію, вміст жиру і білка в молоці. У дочок були виписані перші три лактації, вміст жиру і білка в молоці за ці лактації.
З цими даними провела статистичну обробку та побудувала кореляційні решітки, розрахувавши коефіцієнти повторюваності і наследуемости.
3.Результати досліджень.
В ході моїх розрахунків вийшли такі дані по коефіцієнту успадкованого: між удоєм = - 0.16, між жиром, а між білком. Коефіцієнт успадкованого обчислювала методом і він придбав від'ємне значення і значення вище 1, що можна пояснити різними умовами змісту батьків і нащадків (матері-дочки), а також нечисленністю вибірки (30 голів).
Більш правильно в цьому випадку використовувати коефіцієнт регресії (.
За коефіцієнту повторюваності вийшли такі дані: між 1 і 2 лактації r = 0.64 (кореляція висока), між 1 і 3 лактації r = 0, 418 (кореляція середня), між вмістом жиру в 1 і 2 лактації r = 0.86 (кореляція висока), також як і між 1 і 3 лактації. Між вмістом білка в 1 і 2 лактації r = 0, 47 (кореляція середня), а в 1 і 3 лактації r = -0.18, що говорить про слабку і негативної кореляції.
4. Генетичні основи відбору.
Основні положення. Племінна робота базується на селекції, тобто відборі тварин із існуючої популяції. Без селекції кожна особина має рівні можливості для розмноження. Шляхом відбору можна створити сприятливі умови для розмноження бажаних тварин.
Ознаки, покращувані селекцією, ділять на дві великі групи - якісні та кількісні. Ознака називається якісним, якщо його прояви можна розділити на якісно різні категорії. До якісних ознак відносять масть, колір і блиск шерсті, групи крові, рогата або Комолов і т.п. Якісні ознаки успадковуються відповідно до законів Менделя, і мало залежать від зовнішніх умов. Більшість же господарсько-корисних ознак відносяться до кількісним. Кількісні ознаки можуть приймати різні значення в межах широких меж. У формуванні кількісних ознак приймають участь безліч спадкових задатків. Визначити частку впливу кожного з них окремо не представляється можливим, тому селекціонери у своїй роботі довгий час не могли з будь-яким успіхом використовувати навіть дуже ускладнені Менделя схеми. До середини 30-х років 20 століття було встановлено, що в генетиці кількісних ознак інтерес представляє не ефект окремих генів у певних особин (який взагалі незміренний), а спадкування ознаки в групі особин (популяції), наприклад в породі або частини цієї породи. Тому генетику кількісних ознак іноді називають популяційної генетикою, хоча в генетиці популяцій вивчається також і поведінку якісних ознак (наприклад, груп крові). Головним завданням популяційної генетики є дослідження генетичної будови популяцій статистичними мет...
