Економічний суд - орган Співдружності Незалежних Держав.
Його створення було передбачено Угодою про заходи щодо забезпеченню поліпшення розрахунків між господарськими організаціями країн - учасниць СНД від 15 травня 1992 р. Незабаром, 6 липня 1992 р., було підписано Угоду про статус Економічного суду СНД, основним рішенням якого стало затвердження Положення про це Суді.
У Статуті СНД від 22 січня 1993 р. економічне суду присвячена ст. 32.Суд складається з представників (по дві особи) усіх держав - Учасниць СНД, що обираються або призначаються на суворо професійній основі з числа суддів господарських, арбітражних судів та інших осіб, які є фахівцями високої кваліфікації в галузі економічних правовідносин.
Термін їх повноважень - десять років.
Голова Суду та його заступники обираються і затверджуються Радою глав держав строком на п'ять років.
Судді незалежні і недоторканні, не підпадають під юрисдикцію держави перебування, не можуть бути притягнуті до кримінальної та адміністративної відповідальності в судовому порядку, арештовані, піддані приводу без згоди Економічного суду.
До відання Економічного суду відноситься вирішення: а) спорів, що виникають при виконанні економічних зобов'язань; б) спорів про Відповідно нормативних та інших актів з економічних питань, прийнятих в державах-учасницях, угодами та іншим актам Співдружності; в) за домовленості між державами - інших спорів, пов'язаних з виконанням угод та інших актів Співдружності.
Суд розглядає спори за заявою зацікавлених держав, а також інститутів Співдружності. Суд не порушує справи за власною ініціативою.
Процедура вирішення спорів та здійснення тлумачення визначена низкою статей Положення, а також Регламентом, затвердженим у 1994 р. самим Судом.
Судочинство ведеться мовою міждержавного спілкування, прийнятому в СНД, тобто російською мовою. В ході розгляду справи Суд вправі запитувати необхідні матеріали від органів держав-учасниць, суб'єктів господарювання та посадових осіб.
Звернення до Суду не обкладається митом. Судові витрати покладаються на сторону, визнану допустила порушення або безпідставно порушила спір. За результатами розгляду спору Суд приймає рішення, в якому при встановленні факту порушення, як сказано в Положенні про Економічному суді, "визначаються заходи, які рекомендується прийняти відповідній державі з метою усунення порушення та його наслідків ". Очевидно, таке формулювання не дає підстави для безумовного висновку про рекомендаційному характері рішень Суду, оскільки вона супроводжується наступним приписом: "Держава, щодо якої прийнято рішення Суду, забезпечує його виконання ".
Поряд з вирішенням спорів Економічний суд вправі тлумачити положення угод та інших актів Співдружності з економічних питань і тлумачити акти колишнього Союзу РСР з точки зору допустимості їх взаємоузгодженого застосування. Тлумачення здійснюється як при прийнятті рішень по конкретних справах, так і за запитами вищих органів держав, включаючи їх вищі господарські, арбітражні суди, і з питань інститутів (Установ) Співдружності.
При цьому на практиці Суд виходить за рамки питань економічного характеру, оцінюючи проблеми організаційно-політичного значення, включаючи тлумачення норм Статуту СНД.
Одне з його рішень (від 15 травня 1997 р.) обумовлено запитом Міждержавного економічного комітету Економічного союзу щодо тлумачення норми Договору про створення Економічного союзу, передбачає для держав - членів цього Союзу можливість врегулювання спірних питань в інших, ніж Економічний суд, міжнародних судових органах. Це рішення орієнтує держави на врегулювання спорів саме в Економічному
Суді СНД. І тільки при неможливості врегулювання спірних питань через Економічний суд з підстав, передбачених його Регламентом, держави - члени Економічного союзу можуть звертатися в Міжнародний
Суд ООН або Постійну палату третейського суду. Інакше кажучи, відповідні спори підпадають під юрисдикцію зазначених універсальних (По сфері дії юрисдикції та предмету компетенції) міжнародних судових органів.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту ceae.ru/
