Введення
Перш ніж почати цю роботу я довго думала про те, що чим же відрізняється особистість злочинця від простої особистості. Адже, що особистість злочинця, що особистість звичайної людини однакові тобто вони люди. Здавалося б, яке істотне відмінність між ними може бути? Однак ні, більшість людей у ​​повсякденному житті ведуть себе абсолютно нормально, не здійснюючи злочинів.
Тоді звідки беруться в нашому суспільстві злочинці, що впливає на їх поведінку так, що людина стає на злочинний шлях?
Метою даної роботи є розгляд особистості саме злочинця. При цьому мені б хотілося розглянути це питання з психологічної точки зору. Природно, будуть описані різні підходи до цієї проблеми (а це саме проблема, тому що немає про неї єдиної думки), але хотілося б відразу обмовитися, що жоден з них не претендує на повноту. У них ще багато В«Темних плямВ», які можливо будуть у свій час заповнені, але до того часу з'являться нові, адже життя це безперервний рух, постійна зміна планів і ситуацій.
Особистість людини, яка вчинила злочин, є об'єктом пильного вивчення багатьох наук криміналістичного і психологічного профілю.
Юридична психологія вивчає такі проблеми, безпосередньо пов'язані з питанням про особистості злочинця, як мотиви злочинної поведінки, детермінація, причинність злочинів і т.п.
Психологічні особливості особистості злочинця.
Під психологічними особливостями особистості розуміють відносно стабільну сукупність індивідуальних якостей, що визначають типові форми поведінки.
Отримані за останні два десятиліття результати емпіричного вивчення особистості злочинців у порівнянні з законослухняними громадянами свідчать про наявності деяких відмінних рис у структурі особистості.
Заслуговує уваги дослідження ціннісно-нормативної системи, проведене А. Р. Ратінова і його співробітниками, яке виявило істотні відмінності між злочинцями і законослухняними громадянами в рівні розвитку правосвідомості, в відношенні до різних правових інститутів суспільства.
Так, максимальна солідарність з кримінальним законом і практикою його застосування виражена у законослухняних громадян і в значно меншому ступені у злочинців, хоча правова обізнаність у них приблизно однакова, а почасти (Знання статей Кримінального кодексу) має і зворотну залежність.
Ступінь засвоєння правових цінностей і норм в якості В«своїхВ» у злочинців значно нижче, ніж у законослухняних громадян. Основним спонуканням, утримуючим злочинців від подальших протиправних дій, є боязнь небажаних наслідків, а не згода з установленими нормами та правилами їх дотримання, як це характерно для законослухняних громадян.
Виявлено істотні відмінності в оціночному відношенні до правоохоронних органів та їх діяльності у обстежених груп. Злочинці оцінюють каральну практику як надмірно сувору, особливо з тих видів злочинів, за які самі засуджені, належать до органів правосуддя насторожено, недовірливо, що не властиво для переважної більшості законослухняних громадян. Найбільш скептично до правоохоронних органів ставляться корисливі злочинці, найбільш негативно і вороже - корисливо-насильницькі.
Вивчення специфіки ціннісно-нормативної системи особистості злочинця все ж недостатньо для розкриття його психологічної сутності і відповідно виявлення причин злочинної поведінки. Ось чому значним внеском є розпочата під керівництвом Ю. М. Антоняна спроба дослідження психологічних особливостей злочинців і їх окремих категорій. Була вивчена група осіб, які вчинили загальнокримінальні злочини, тобто вбивства, згвалтування, хуліганства, крадіжки, грабежі, розбої, розкрадання майна, а також завдали тяжкі тілесні ушкодження. Контрольну групу склали законослухняні громадяни. Відібрані групи вивчалися за допомогою методики багатостороннього дослідження особистості (ММІЛ), яка являє собою адаптований варіант Міннесотського багатофакторного особистісного опитувальника (ММРІ).
Встановлено, що злочинці від непреступніков на статистичному рівні відрізняються вельми істотними психологічними особливостями, які і обумовлюють їх протиправну поведінку. В«Іншими словами, - зазначає Ю. М. Антонян, - поняття особистості злочинця може бути наповнене цим психологічним змістом. Оскільки ж вказані психологічні риси беруть участь у формуванні морального обличчя особистості, є підстави стверджувати, що злочинці від непреступніков в цілому відрізняються морально-правовою специфікою В».
Результати дослідження дозволяють дати психологічний портрет обстежених злочинців і виділити характерні для них особистісні риси.
Перш всього злочинців відрізняє погана соціальна пристосованість, загальна незадоволеність своїм становищем у суспільстві. У них виражена така риса, як імпульсивність, яка проявляється у зниженому самоконтролі свого поведінки, необдуманих вчинках, емоційної незрілості, інфантилізм.
Морально-правові норми не надають на їх поведінку істотного впливу. Такі люди зазвичай або не розуміють, чого від них вимагає суспільство, або розуміють, але не бажають ці вимоги виконувати. Оскільки у таких осіб порушений або деформований нормативний контроль, вони оцінюють соціальну ситуацію не з позицій морально-правових вимог, а виходячи з особистих переживань, образ, бажань. Словом, вони характеризуються стійким порушенням соціальної адаптації.
Їм властиві також порушення в сфері спілкування: нездатність встановлювати контакти з оточуючими, невміння стати на точку зору іншого, подивитися на себе з боку. Це в свою чергу знижує можливість адекватної орієнтації, продукує виникнення афективно насичених ідей, пов'язаних з уявленням про ворожості з боку оточуючих людей і суспільства в цілому. Усе разом узяте формує такі риси, як заглибленість у себе, замкнутість, відгородженість, з одного боку, і агресивність, підозрілість - з іншого. В результаті правильна оцінка ситуації ще більш ускладнюється, оскільки поведінкою керують афективні установки, а вчинки оточуючих розглядаються як небезпечні, загрозливі особистості, що приводить до протиправних способам виходу з ситуації, що склалася.
Розглянуті психологічні риси притаманні різним категоріям злочинців не в рівній міру ..
корисливо-насильницьких злочинці утворюють однорідну групу з вираженими психологічними рисами. Їм властиві імпульсивність поведінки, нехтування до соціальних норм, агресивність. Вони відрізняються найбільш низьким інтелектуальним і вольовим контролем. Для них характерна підвищена ворожість до оточення, а їх злочинні вчинки виступають як постійна лінія поведінки. Вони насилу засвоюють морально-правові норми. Інфантильні риси, які проявляються в тенденції до безпосереднього задоволенню виникаючих бажань і потреб, поєднуються з порушенням загальної нормативної регуляції поведінки, некерованістю і раптовістю вчинків. Вони відрізняються також значною відчуженістю від соціального середовища, в зв'язку з чим у них знижується можливість адекватної оцінки ситуації, загальною ригідністю і стійкістю афекту.
Психологічний профіль гвалтівників характеризується такими рисами, як схильність до домінування і подолання перешкод. У них найнижча чутливість в міжособистісних контактах (черствість), і в найменшій мірі виражені схильність до самоаналізу і здатність поставити себе на місце іншого. Інтелектуальний контроль поведінки такий же низький, як і у корисливо-насильницьких злочинців. Для них характерна навмисна демонстрація чоловічої моделі поведінки, про що свідчить і характер вчиненого ними злочину (згвалтування), в якому сексуальні мотиви виражені в меншому ступеня, а в більшій - утвердження себе в чоловічій ролі. Їм притаманні також імпульсивність, ригідність, соціальна відчуженість, порушення адаптації.
В значній мірі риси, притаманні всім злочинцям, виражені у вбивць. Разом з тим у них є виражені однорідні особистісні власт...
