(на прикладі практики Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга і Ленінградської області).
Гришко Антон Сергійович, колегія адвокатів В«ГестіонВ»
Час йде, а актуальність проблеми здійснення митними органами незаконних дій по коректуванню митної вартості імпортованих в РФ товарів не тільки не зменшується, а набуває все більш масового і безумовний характер. Які б документи не представляли імпортери товарів, все одно ціна ввезених товарів піддається коректуванню з боку митного органу, що, найчастіше, в рази підвищує кінцеву вартість такого товару на російських ринках і створює таку ситуацію, що якщо відносно таких дій митного органу нічого не робити, то імпортувати небудь стає просто невигідно.
Поряд з коригуваннями митної вартості все більшої актуальності набуває і питання стягнення з митного органу збитків, що виникають внаслідок простою контейнерів, додатковим часом зберігання товарів на складі тимчасового зберігання і т.д., проте дане питання буде більш детально розглянуто в інший статті.
Тут на прикладі декількох арбітражних справ, проведених автором цієї статті в Арбітражному суді Санкт-Петербурга і Ленінградської області за останній час, спробуємо розглянути ряд практичних особливостей оскарження дій митних органів щодо коригування митної вартості товарів.
Основні доводи митного органу при розгляді в суді справи про незаконну коректуванню митної вартості грунтуються на тому, що декларантом не підтверджена заявлена ​​митна вартість.
При розгляді Арбітражним судом Санкт-Петербурга і Ленінградської області справи А56-42035/2009 митним органом у відгуку заявлено, що аналіз цінової інформації для визначення митної вартості ввезених товарів здійснюється за допомогою систематизованих електронних баз даних, за допомогою відповідних функцій пошуку.
Щоб краще зрозуміти чому такі аргументи мало того, що необгрунтовані, так і прямо суперечать чинному митному законодавству РФ, необхідно звернутися до адміністративній системі митних органів РФ.
Ст. 402 Митного кодексу РФ закріплює, що систему митних органів в РФ складають (далі в порядку підпорядкування): Федеральна митна служба, Регіональне митне управління (наприклад, Північно-Західне митне управління), безпосередньо митниці (наприклад, Балтійська митниця) і митні пости. Також до цієї системи відносяться не є правоохоронними органами установи, які перебувають у віданні ФМС РФ для забезпечення діяльності митних органів.
Указом Президента РФ від 11 травня 2006 р. № 473 В«Питання Федеральної митної службиВ» функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання в галузі митної справи, керівництво діяльністю митними органами було покладено на ФМС Росії до прийняття відповідного федерального закону.
В Відповідно до Положення про Федеральній митній службі, затвердженим Постановою Уряду РФ від 26.07.2023 р. № 459, ФТС РФ, зокрема, здійснює наступні повноваження: на підставі і у виконання Конституції РФ, федеральних конституційних законів, федеральних законів, актів Президента Російської Федерації та Уряду Російської Федерації приймає нормативні правові акти у встановленій сфері діяльності, визначає порядок контролю митної вартості товарів, узагальнює практику застосування законодавства Російської Федерації у встановленій сфері діяльності.
Таким чином, ФТС РФ вправі давати нижчестоящим митним органам у порядку владного підпорядкування роз'яснення, пов'язані із застосуванням митного законодавства. На виконання зазначених повноважень ФТС РФ періодично видає інформаційні листи з аналізом практики застосування митного законодавства РФ.
Федеральна митна служба в п. в) Листи від 19.08.2023 р. № 12-01-12/18853 вказала, що митні органи приймають за основу митної вартості інформацію про ціну угоди, яка міститься в електронній базі В«Моніторинг-АналізВ», шляхом посилання на певні ВМД, та пояснила, що таке посилання не є джерелом цінової інформації при визначенні вартості товару, так як не відповідає вимогам ст. 24 Закону В«Про митний тарифВ», не враховує особливостей зовнішньоекономічного контракту (умови поставки товарів, у тому числі такі фактори, що впливають на їх ціну, як закупівля безпосередньо у виробника, обсяги поставок і т.п.), не зіставляються і не враховуються базові, вихідні умови угод.
В Відповідно до пункту 2 статті 12 Закону Російської Федерації від 21.05.2023 № 5003-1 В«Про митний тарифВ» першоосновою для митної вартості товарів є вартість операції в значенні, встановленому пунктом 1 статті 19 названого Закону. Якщо митна вартість товарів не може бути визначена за вартістю угоди із ввезених товарів, митна вартість товарів визначається у відповідності з іншими методами, застосовуваними послідовно. Для цілей статті 19 названого Закону ціною, фактично сплаченою або підлягає сплаті, є загальна сума всіх платежів, здійснених або підлягають здійсненню покупцем безпосередньо продавцеві і (або) третій особі на користь продавця за ввезені товари. При цьому платежі можуть бути здійснені прямо або побічно в будь-якій формі покупцем продавцеві або третій особі на користь продавця.
Таким чином, при митному оформленні товарів, ввезених на митну територію РФ, митний орган неправомірно приймає за основу цінової інформації дані, містяться в електронній базі В«Моніторинг-АналізВ».
В справі № А56-79943/2009 доводи митного органу зводилися до того, що декларантом не були представлені додаткові документи, запитані митним органом, і отже, не представивши такі документи, декларант не довів заявлену митну вартість товарів. Суд не погодився з даними доводами митного органу.
Суд роз'яснив, що при визначенні митної вартості товару в ціну угоди включаються компоненти за переліком, наведеним у ст.ст. 19, 19.1 Закону РФ В«Про митний тариф В».
Згідно роз'ясненням, даним у постанові Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 26.07.2023 № 29, під недотриманням встановленого пунктом 2 статті 323 ТК РФ умови щодо документального підтвердження, кількісної визначеності та достовірності ціни угоди із ввезених товарів слід розуміти, зокрема, наявність доказів недостовірності поданих декларантом відомостей. Під недотриманням встановленого п. 2 ст. 323 ТК РФ і п. 1 ст. 15 Закону В«Про митний тарифВ» умови щодо документального підтвердження, кількісної визначеності та достовірності ціни угоди із ввезених товарів слід розуміти відсутність документального підтвердження укладання угоди в будь-який не суперечить закону формі або відсутність у документах, що виражають зміст угоди, цінової інформації, що відноситься до кількісно визначених характеристикам товару, інформації про умови його поставки та оплати або наявність доказів недостовірності таких відомостей.
Обов'язок декларанта представити на вимогу митного органу пояснення та додаткові документи виникає лише при наявності ознак недостовірності відомостей про ціну угоди або про її залежно від умов, вплив яких не може бути враховано при визначенні митної вартості. Митний орган повинен довести наявність таких ознак відповідно до частини 5 статті 200 АПК РФ (Пункти 2, 3, 5 постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 26.07.2023 № 29 В«Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів В»).
Однак митним органом не представлено доказів недостовірності відомостей, заявлених декларантом, або ознак недостовірності таких відомостей. Отже, правових підстав для здійснення коригування митної вартості за даним основи у митного органу не малося.
В справі № А56-17474/2009, в якому митний орган також посилався на недостатність представлених декларантом відомостей і витребував додаткові документи, судом роз'яснено, що ст. 367 Митного кодексу РФ, наділяючи митні органи повноваженнями з визначення достатності і достовірності інформації, не дозволяють йому довільно здійснювати коригування митної вартості товару.
В справі № А56-39520/2009 судом звернуто увагу також і на ту обставину, що митний орган, застосовуючи 6 (резервний) метод визначення митної вартості, документально не обгрунтована неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, а також на те, що, застосовуючи 6 (резервний) метод визначення митної вартості, митний орган не зіставив наявну в останнього цінову інформацію з конкретними умовами здійсненої декларантом угоди.
Таким чином, аналізуючи сформовану судову практику можна прийти до невтішного висновку про те, що, м'яко кажучи, законність прийнятих митними органами рішень про коригування митної вартості товарів сумнівна, і такі дії порушують не лише загальні принципи, закріплені федеральним законодавством РФ, але також і власні внутрішні нормативні положення митних органів.
Однак боротися з такими рішеннями митних органів можна і потрібно, оскільки суди в Російської Федерації, оцінюючи надійшли від декларантів заяви, встають на бік останніх, відновлюючи порушені права і повертаючи декларантам надміру сплачені митні платежі.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .yurclub.ru
