І.В. Бондаренко
Екстремальний лінгвістичний консерватизм юридичної мови проявляється у збереженні на всіх рівнях лінгвістичних форм, від яких давно відмовились в інших регістрах. Небажання юристів використовувати нові, більш спрощені лінгвістичні форми пояснюється надійністю та ефективністю перевірених конструкцій, що виключають можливість неправильного тлумачення юридичних документів.
Юридична мова являє собою різновид спеціального англійської мови, використовуваного юристами, суддями, прокурорами та іншими фахівцями юриспруденції в процесі виконання професійної діяльності. Законодавча та правова діяльність дуже різноманітна і пов'язана з накладенням зобов'язань і наданням прав, з складанням різного роду юридичних документів, починаючи від законодавчих актів і закінчуючи договорами між окремими громадянами, з веденням судових процесів і т. д.
Соціальну роль юридичної мови важко переоцінити: він уособлює і відображає влада закону над суспільством. Мова юриспруденції часто порівнюють з мовою релігії, оскільки він призначений впливати на громадян і переконувати їх у силі, важливості та серйозності закону [2, 3]. З метою впливу використовуються багаторазові повтори, вводяться паралельні конструкції, архаїчні слова й граматичні форми, чим забезпечується особлива ритмічна організація тексту.
Приклад 1. Failure of recollection is a common experience, and innocent misrecollection is not uncommon (from California Jury Instructions).
Oyez, oyez, oyez! Court is now in session!
Стійкі фразові кліше причинно-наслідкового характеру також переконують громадян в особливій ролі закону в суспільстві:
Приклад 2. By the power invested in me,
I now pronounce you husband and wife.
Громадянам немає необхідності розуміти або знати закони, щоб керуватися ними в повсякденному житті. Відомий афоризм: В«Незнання закону не звільняє від відповідальності перед ним В»стверджує, що сам факт існування закону дає йому силу. Оскільки юридична мова є престижною різновидом спеціального англійського мови, то професіонали, які мають їм, володіють владою і впливом в суспільстві.
Було б невірним розглядати юридична мова як засіб комунікації. В силу своєї архіскладно, зумовленої необхідністю граничної точності викладу, що виключає можливість невірного тлумачення, мову юриспруденції використовується виключно професіоналами. Особливі соціальні функції, висока інформативність, а також складність лінгвістичних форм роблять спеціальний мову неприйнятним для звичайних комунікативних цілей. Принцип кооперації Грайса [6] не дотримується навіть у судочинстві, коли під час перехресного допиту навмисно порушується порядок проходження питань, щоб запитати свідка і наслідок.
Документи, складені юристами, як правило, призначаються фахівцям, оскільки більшість простих обивателів не володіють часом, терпінням, специфічною термінологією, щоб зрозуміти юридичні документи або вникнути в мова юриста.
Зміст правових та законодавчих документів не винаходиться кожен раз заново. Для цієї мети використовуються готові стійкі фрази та вирази, закріплені у вигляді формулярів. Наявність і використання таких моделей пов'язане з особливою складністю юридичної мови, який представляє труднощі у використанні самими фахівцями. Для успішного прочитання юридичного документа вимагається ретельне візуальне сканування тексту з метою встановлення граматичних відносин між окремими лексичними одиницями для подальшого поділу на фрази. Прихильність до сформованим моделям і стандарту написання юридичних текстів і небажання звертатися до нових спрощених форм виразів створює особливий лінгвістичний консерватизм юридичної мови, який знаходить своє прояв як на лексичному рівні, так і в cпеціфіческом використанні синтаксичних конструкцій.
Найбільш детальне опис юридичної мови вперше здійснив D. Melinkoff, юрист за утворення. Вчений розкрив історію виникнення спеціальної мови, його відмінності від загальнолітературної англійської мови, а також розглянув проблеми, пов'язані з його розумінням і засвоєнням [7]. Однак це дослідження є далеко не повним, оскільки не зачіпає питання синтаксичного і дискурсивного будови мови.
Дослідження синтаксичного ладу мови юридичних документів дозволило виявити ряд особливостей, що складають специфіку синтаксису юридичної мови [2, 3, 4]: використання незвично довгих речень з підрядними уступітельние і умови; відсутність займенників, що виконують анафорическую функцію всередині і між пропозиціями і в за періодичні повтори лексичних одиниць і цілих фраз; велике кількість пасивних конструкцій, обставинних членів пропозицій; надзвичайно розгалужені номінативні словосполучення переважно з визначеннями в постпозиції; численні заперечення. Збереження цих особливостей, багато з яких є неприйнятними в інших регістрах, свідчить про крайній консерватизмі мови. Небажання юристів змінити сформовану структурну організацію спеціальної мови пояснюється тим, що вона вже не раз була перевірена в суді і підтвердила свою ефективність і надійність.
Що стосується архідлінних пропозицій, з яких складені юридичні документи, то вони є самодостатніми одиницями, несучими у собі цілісний сенс і тому не вимагають тісного зв'язку з тим, що їм передує або слідує за ними. Під багатьох видах дискурсу пов'язана інформація передається послідовністю коротких речень, які вимагають з'єднувальних елементів для підтвердження їх цілісності та зв'язаності, в той час як юридична мова йде іншим шляхом, об'єднуючи прості речення в одне складне. При цьому зв'язок між простими реченнями в складне здійснюється повтором лексичних одиниць, ніж навіть досягається точність переданої інформації. В інших різновидах англійської мови надлишок повторів розглядається як інформаційна перевантаженість тексту. Для їх зменшення використовуються анафоріческіе займенники, що вказують на попереднє слово; або вводиться анафоріческіе дієслово do, який може бути використаний замість словосполучення або частини пропозиції, а також застосовується вказівний займенник (this, that), здатне замінити ціле пропозиція [5]. Оскільки існує небезпека невірного тлумачення анафори, не збігається із задумом автора тексту, що є абсолютно неприпустимим для юридичної мови, то юристи не використовують анафоріческіх зв'язків між пропозиціями, а замінюють їх багаторазовими повторами лексичних одиниць, усуваючи тим самим двозначність тлумачень.
Приклад 3.
7. Notwithstanding the termination of the hiring under Clause 6 the Hierer shall pay all real accrued due in respect of the hiring up to the date of such termination and shall be or remain liable in respect of any damage caused to the Owner by reason of any breach by the Hirer of any stipulation herein contained and on the part of the Hierer to be performed or observed.
8. At any time before the Owner shall have recovered possession of the goods and before the Hierer shall have terminated the hiring under Section 4 of the Hier-Purchase Act 1938 (an amended) the Hierer may on the payment to the Owner of the total amount of any installments then remaining unpaid of the rent hereinbefore reserved and agreed to be paid during the term and the further sum of ten pounds purchase of the goods:
Provided that such payment as aforesaid shall be a condition precedent to the exercise of the option to purchase so conferred (this agreement not being an undertaking by the Owner to sell the goods on credit or without such payment as aforesaid being first made) and accordingly any notice unaccompanied by such payment as aforesaid of an intention to exercise the said option shall be void and shall not constitute a binding agreement to purchase or sell the goods.
Даний уривок запозичений з договору про найм та купівлі та являє собою наочний приклад юридичного тексту, що складається з двох складних речень, відокремлених один ...
