Перепьолкін Ілля Олексійович
Стрімкий розвиток економіки, супроводжуване численними проривами в різних областях знань, пов'язане з постійним вдосконаленням сфери управління та державного контролю, які, в свою чергу, вимагають постійної розробки та раціоналізації теоретичної та практичної бази. Результатом виступає відносно нова правова форма економічного саморегулювання, іменована як В«саморегульовані організаціїВ» (СРО).
Однак це не є вичерпним інструментом для законодавця. Вельми поширені інші правові форми економічного саморегулювання, як то: договори, локальні нормативні акти, кодекси корпоративного управління, звичаї ділового обороту та ін
Саморегулюючими організаціями визнаються некомерційні організації, створені в цілях, передбачених справжнім Федеральним законом і іншими федеральними законами, засновані на членство, об'єднуючі суб'єктів підприємницької діяльності виходячи з єдності галузі виробництва товарів (робіт, послуг) або ринку вироблених товарів (робіт, послуг) або об'єднуючі суб'єктів професійної діяльності певного виду (п. 1, ст. 3 ФЗ № 315-ФЗ В«Про саморегулюючі організаціях В»1 ).
На сьогоднішній день у нас існують кілька саморегулівних галузей: арбітражні керуючі, оціночна діяльність, аудитори, будівництво (у частини робіт, що впливають на безпеку об'єктів капітального будівництва). В планах законодавців стоять патентні повірені, актуарна діяльність, присяжні перекладачі, лікарі, страхові організації, деякі учасники фондового ринку, Техексперт, які повинні були замістити собою функцію ДАІ по огляду автомобілів, прийнявши на себе відповідальність за висновки про відповідність конкретного автомобіля вимогам безопасності2 .
В одному зі своїх виступів Міністр економічного розвитку Ельвіра Набіулліна також перерахувала найбільш перспективні для саморегулювання сфери бізнесу: кадастрова, бухгалтерська, будівельна і туристична діяльності. При цьому бізнес спільнота вже нарікає за введення СРО в сільському господарстві, транспорті, зв'язку, рибальстві, страхуванні і навіть оптовій і роздрібній торгівлі.
При цьому дія ФЗ В«Про саморегулюючі організаціїВ» не поширюється на СРО професійних учасників ринку цінних паперів, акціонерних інвестиційних фондів, управляючих компаній і спеціалізованих депозитаріїв інвестиційних фондів, пайових інвестиційних фондів і недержавних пенсійних фондів, житлових накопичувальних кооперативів, недержавних пенсійних фондів, кредитних організацій, бюро кредитних історій (п. 3, ст. 1 ФЗ № 315-ФЗ В«Про саморегулівних організаціях В»).
Зарубіжний досвід (Європа і США) свідчить про те, що практично весь бізнес підведений під будь галузеве СРО, будь то стоматологи, фермери, ріелтори, перукарі і пр.
Залишається відкритим практичний правовий питання про те, чи можуть придбати статус не виділені законодавцем області професійної діяльності при дотриманні вимог, зазначених у законі і на який обсяг повноважень можуть розраховувати (Наприклад, будівельні СРО видають допуски на проведення робіт)? Практичних прикладів створення такого роду СРО з моменту прийняття закону поки немає.
Які ж загальні вимоги пред'являє законодавець для набуття статусу СРО? До них відносяться: 1) об'єднання у складі СРО в Як її членів не менше двадцяти п'яти суб'єктів підприємницької діяльності або не менше ста суб'єктів професійної діяльності певного виду, якщо федеральними законами щодо СРО, що об'єднують суб'єктів підприємницької або професійної діяльності, не встановлено інше; 2) наявність стандартів і правил підприємницької або професійної діяльності, обов'язкових для виконання всіма членами СРО; 3) забезпечення СРО додаткової майнової відповідальності кожного її члена перед споживачами вироблених товарів (робіт, послуг) та іншими особами ... У випадку, якщо інше не встановлено федеральним законом, для здійснення діяльності в Як СРО некомерційною організацією повинні бути створені спеціалізовані органи, що здійснюють контроль за дотриманням членами СРО вимог стандартів і правил підприємницької або професійної діяльності і розгляд справ про застосування у відношенні членів СРО заходів дисциплінарного впливу, передбачених внутрішніми документами СРО (ст. 3 ФЗ № 315-ФЗ В«Про саморегулівних організаціях В»).
При цьому:
- під суб'єктом професійної діяльності (СПФД) розуміється фізична особа, які здійснюють професійну діяльність, регульовану відповідно до федеральних законами (п. 3, ст. 2 ФЗ № 315-ФЗ В«Про саморегулюючі організаціїВ»). Тобто СПФД визнається фізична особа, яка здійснює професійну діяльність, компетентність якого підтверджується відповідним документом про профільну освіту.
- під суб'єктами підприємницької діяльності (СППД) розуміються індивідуальні підприємці і юридичні особи, зареєстровані в установленому порядку та здійснюють визначається відповідно до ГК РФ підприємницьку діяльність (п. 3, ст. 2 ФЗ № 315-ФЗ В«Про саморегулюючі організаціях В»).
Підприємець, є СПФД, є в той же час СППД. Збіг двох статусів в одному особі може призвести до суперечностей і недоліків при реалізації положень зазначеного закону, а також до недобросовісним діям з боку підприємницького співтовариства. В«Об'єднання в складі СРО в якості її членів не менше двадцяти п'яти суб'єктів підприємницької діяльності або не менше ста суб'єктів професійної діяльності ... В», - в даному випадку двадцять п'ять СПФД, реалізувавши своє право на підприємницьку діяльність, стають СППД, тим самим значно скоротивши мінімальний ліміт кількості необхідних учасників для набуття статусу СРО. Зважаючи на зазначених обставин рекомендується уточнити положення закону, пов'язані з цією проблематикою, а також опрацювати термінологію, що стосується СППД і СПФД.
В ряді країн існує В«професійний податокВ» - вид прямого податку, який щорічно стягується органами місцевого управління з усіх видів підприємницької діяльності. Таким чином, підприємець збігається в одній особі з професіоналом.
Друга сторона зазначеного вище практичного питання зводиться до проблем реалізації свободи волі і волевиявлення. Так п.2 ст. 5 ФЗ В«Про саморегулюючі організаціях В»передбачає, що Федеральними законами можуть бути передбачені випадки обов'язкового членства суб'єктів підприємницької або професійної діяльності в СРО. Ст. 3 ФЗ від 30 грудня 2008 р. № 307-ФЗ В«Про аудиторської діяльності В»3 визнає під аудиторської організацією комерційну організацію, що є членом однієї з СРО аудиторів. Звичайно ж, можливо, що не всі форми економічного саморегулювання повинні мати загальні правові принципи, але, проводячи аналогію з договірним правом і принципом свободи договору, СРО в цьому плані схилилися до більше адміністративно-командної моделі поведінки, що, мабуть, викликано практичною необхідністю оберігання ключових економічних галузей. Це також опосередковано ймовірністю реалізації членами СРО власних комерційних інтересів.
Не виключається побудова шахрайських схем з боку бізнесу шляхом створення В«ПорожніхВ» СРО, члени яких фактично не ведуть свою діяльність, але потреба в їх існуванні затребувана зважаючи недостатньо опрацьованого механізму фінансового контролю з боку держави, а можливість існування підкріплюється високим рівнем корумпованості виконавчих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Повертаючись до поняття В«саморегульована організаціяВ», законодавець, переймаючи зарубіжний досвід, повинен був бути гранично обережним і приймати до уваги тільки відповідні норми, враховуючи негативну практику, змодельовані на правовідносини всередині Росії. Термін В«self-regulatory organizationsВ» в його перекладі як В«саморегульована організаціяВ» є трохи некоректним, зважаючи того, що сенс прикметника В«саморегульованаВ» зводиться до того, що юридична особа за допомогою цивільного законодавства самостійно регулює відносини своєї діяльності, що, у свою чергу, можна віднести до будь-якої орган...
