Детально організація і процедура Європарламенту визначені Регламентом. Цей досить об'ємний документ (136 статей і шість додатків), що став кишеньковою книгою всіх депутатів і чиновників Європарламенту, детально розписує повноваження й положення керівних органів парламенту - голови та бюро, постійних і тимчасових комісії, проведення дебатів в самому парламенті та його органах, порядок прийняття рішень, права та обов'язки депутата, правове становище політичних груп.
Основними керівними органами Європейського парламенту є голова й бюро, включають голови, його 14 заступників і квесторів (з правом дорадчого голосу).
Голова Європарламенту. Повноваження голови Європейського парламенту, що обирається на два з половиною роки, багато в чому нагадують повноваження голів парламентів західних країн: ст. 18 Регламенту свідчить, що він В«керує всією діяльністю парламенту і його органів В». Голова в силу ст. 18 Регламенту має широкі повноваження визначати порядок денний, він оголошує про початок і завершення обговорення якого-небудь питання, ставить це питання на голосування, нарешті, тільки він має право дозволити депутатові виступати по одному питанню більше двох раз. Крім того, він має в своєму розпорядженні значною дисциплінарною владою, може оголосити порушникові регламенту осудження, що спричиняє за собою заборону бути присутнім на засіданні від двох до п'яти днів. Однак найважливішим правом голови є його право виступати від імені Європарламенту в інших країнах Співтовариства або за кордоном. Тому за цей пост іде досить жорстка політична боротьба.
Регламент в редакції 1979 р. (ст. 16, п.1) визначає строк повноважень голови, віце-голів і квесторів на два з половиною роки, тобто на половину терміну легіслатури Європарламенту.
Процедура виборів голови та членів бюро Європарламенту, керована найстаршим за віком депутатом, відбувається наступним чином.
Кандидатури голови та членів бюро повинні бути запропоновані за згодою самих кандидатів від імені однієї з політичних гру
п або щонайменше 13 депутатами (ст. 12, п.1 Регламенту). Якщо в результаті таємного голосування кандидат набирає абсолютну більшість голосів, він проголошується вибраним. Європарламент у метою більшої ефективності своєї роботи встановив, що, якщо після трьох турів голосування жоден з кандидатів не набере абсолютної більшості голосів, в четвертому турі балотуються тільки два кандидати, що набрали в попередніх турах найбільше число голосів (ст. 13 і 17 Регламенту). Такий же порядок виборів встановлений і для заміщення вакансій у випадку, якщо мандат кого-небудь з членів бюро перерваний (смерть, відставка й т.п.). Заступники голови (зараз їх 14) обираються за тією ж процедурою з урахуванням представництва різних країн і політичних груп.
Повноваження заступників голови складаються звичайно в заміщенні голови в його відсутність: головування на засіданнях парламенту (ст. 19 Регламенту), присутність на офіційних церемоніях. Більш важливою представляється їх роль в бюро або Розширеному бюро.
Бюро Європейського парламенту, як уже зазначалося, складається з голови і 14 віце-голів. Членами бюро із правом дорадчого голосу є також п'ять квесторів, що виконують адміністративні та фінансові функції, що стосуються безпосередньо парламенту. Бюро вирішує фінансові та організаційні питання, пов'язані з турботою депутатського корпусу, парламенту і його органів.
Коли бюро збирається за участю голів політичних груп, воно іменується розширеним бюро. Що стосується депутатів, які не перебувають ні в одній з політичних груп, то вони делегують двох своїх представників у розширене бюро, щоправда, без права вирішального голосу (ст. 23, п.2 Регламенту). Крім того, статус спостерігача може бути наданий депутатові від країни, не представленої в бюро, наприклад, рішенням розширеного бюро від 11 вересня 1984 м. такий статус був наданий датському депутатові. Таким чином частково відновлюються права політичних або географічних В«меншинВ».
Які питання вирішує розширене бюро, цей своєрідний рада старійшин Європейського парламенту? Завдання розширеного бюро складаються насамперед у підготовці перед кожною сесією повістки для її роботи, яка потім затверджується на пленарному засіданні Асамблеї. Воно ж вправі вносити до порядку денного так звані В«Усні запитанняВ» (тобто без попередньої підготовки письмових документів) і дебатів по них (ст. 58, п.1, 2, 6), a також визначати порядок постановки питань у так званий В«година запитань і відповідейВ» (ст.59, п.1, 5), як і час цієї години (ст. б0, п.1). Йому доводиться виконувати й досить делікатну роботу по складанню схеми розміщення депутатів у залі засідань (ст.28) і правил електронного голосування (ст.98, п.1). Однак діяльність розширеного бюро не обмежується процедурними питаннями. Воно також розробляє програму законодавчих робіт парламенту (ст.29, п.4). Розширене бюро повноважне також вирішувати питання, пов'язані з відносинами парламенту з іншими інститутами Спільноти (ст.24, п. З), між Європарламентом і організаціями, що не входять в Спільнота (ст.24, п.2).
На засіданнях розширеного бюро звичайно присутні залежно від поставлених на його обговорення питань генеральний секретар, юридичний радник, директори департаментів та інші чиновники. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх членів з правом голосу.
Як правило, бюро й розширене бюро збираються на свої засідання двічі на місяць. Для зручності роботи було вирішено відмовитися від обов'язкового кворуму.
Колегія квесторів створена в 1977 р. для вирішення проблем, що стосуються безпосередньо діяльності депутатів. Це свого роду адміністратори депутатського корпусу. Якщо до 1979 р. вони були віце-головами, то на першій сесії першого обраного прямим голосуванням Європейського парламенту вони знайшли статус обираються на два з половиною роки членів. Як вже зазначалося, вони входять в бюро й розширене бюро із правом дорадчого голосу. Усередині самої колегії кожні чотири місяці відбувається ротація її голови, щоб квестори не набували смак до командування депутатами. Колегія квесторів вправі виносити рішення по тлумаченню і виконанню правил адміністративного управління в сфері своєї компетенції, вона ж вирішує такі питання, як норми добових витрат при переїздах депутатів із країни в країну, оплата їх секретаріату, соціальне страхування депутатів, експлуатація й гарантії безпеки приміщень парламенту, створення необхідних для роботи парламентаріїв зручностей (кур'єрська служба, переклади, організація курсів іноземних мов, службовий транспорт). Квестори можуть вносити на розгляд бюро пропозиції про зміну положень внутрішніх правил або пунктів Регламенту, що стосуються забезпечення діяльності депутатів. Останнім часом квесторам доводиться часто відповідати на запити бюро і секретаріату з проблем організації роботи Європарламенту відразу в трьох містах - Люксембурзі, Брюсселі та Страсбурзі, по перекладу всієї документації на мови країн - членів Співтовариства і т. д.
Для своєчасного інформування депутатів про всіх організаційних питаннях, про рішеннях розширеного бюро й колегії квесторів видається спеціальний бюлетень.
Комісії. Робота Європейського парламенту протікає також у спеціальних комісіях, які є постійними робочими органами, компетентними в кожної особливої вЂ‹вЂ‹області комунітарне діяльності. Це політична комісія; комісія по сільському господарства, рибальства і продовольства; бюджетна комісія; комісія з економічним, валютним питань і питань промислової політики; комісія з питань енергії, досліджень і технології; комісія по зовнішніх економічних зв'язках; комісія з соціальних питань та питань зайнятості; комісія з регіональної політиці та благоустрою території; комісія з транспорту; комісія з охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я та захисту прав споживачів; комісія з питань молоді, культури, освіти, інформації і спорту; ком...
