МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
_______
ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
ФАКУЛЬТЕТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
Кафедра конституційного права
ДИПЛОМНА РОБОТА
по темі: "КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ "
студентки V курсу денного відділення
Мойса Олександри Валеріївни
Науковий керівник:
асистент кафедри
Гараджаєв Дж.Я.
Допущена до захисту:
Завідувач кафедри
конституційного права
професор Орзіх М.Ф.
ОДЕСА - 1999
ЗМІСТ
3 - 9
РОЗДІЛ 1 Нормативно-правова забезпеченість статусу народного депутата України ................................................ ..................................
1.1 Принципи правового статусу народного депутата ........................
1.2 Конституційна регламентація статусу народного депутата ....
1.3 Правове регулювання повноважень ..........................................
РОЗДІЛ 2 Повноваження народного депутата та їх реалізація ................
2.1 Загальні повноваження:
В· Депутатський запит .............................................................
В· Законодавча ініціатива .................................................
В· Робота у виборчому окрузі ................................................. ...........
2.2 Спеціальні повноваження народного депутата, пов'язані з виконанням обов'язків в комітетах .................................................
2.3 Підстави припинення повноважень депутата ..............................
РОЗДІЛ 3 Гарантії діяльності народного депутата України.
3.1 Поняття гарантій депутатської діяльності та їх ознаки .......
3.2 Система гарантій депутатської діяльності:
В· Організаційно-правові гарантії ........................................
В· Процесуальні гарантії депутатських повноважень ....................
В· Матеріально-правові гарантії депутатської діяльності ..........
3.3 Депутатський імунітет:
В· Депутатська недоторканність ...........................................
В· Гарантії трудових прав депутата .................................... ..................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................
Введення.
На сучасному етапі реалізації задач по удосконалення системи державного управління, з урахуванням прийнятої 28 Червень 1996 Конституції України, на перший план виступає науково-обгрунтована концепція формування правової держави.
Певне місце в цьому процесі відводиться інституту представницької влади і в першу чергу - Верховній Раді України. Системний підхід дозволяє розглядати парламент України як цілісну систему, головним компонентом якої виступає особистість депутата з його об'єктивними і суб'єктивними зв'язками.
У відповідності зі ст.75 Конституції України 1996 р., провідну роль в формуванні та реалізації системи державної влади відіграє представницький постійно діючий колегіальний орган законодавчої влади - Верховна Рада України, яка є парламентом і єдиним органом законодавчої влади в Україні. Виключно до компетенції Верховної Ради Україна входить прийняття законодавчих актів, які мають вищу юридичну силу і яким повинні відповідати нормативно-правові акти всіх інших органів держави. Зміст даної статті розкриває загальновизнаний положення про поділі державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, що є одним з головних принципів правової держави.
Діяльність з управління державними справами, яка здійснюється Верховною Радою України, прямо залежить від рівня і стилю виконання своєї професійної обов'язки народними депутатами України.
Однак професійна діяльність депутата в окремих випадках далека від досконалості. Причин цьому безліч, але основна полягає в тому, що законодавчо не визначено регулюючий вплив на депутатську діяльність, як це прийнято в розвинених країнах світового спільноти.
Отже, парламентська діяльність - це служіння державі, а таке служіння вимагає ентузіазму і подвижництва. Але це моральна сторона проблеми. Юридична ж полягає в тому, як домогтися з допомогою правових норм, щоб у парламент обиралися носії високих громадянських якостей, особи, які більше, ніж інші, підготовлені до державному служінню.
Необхідно визначити, що народний депутат - управлінський працівник, який перебуває на державній службі і виконує професійний обов'язок перед своїми виборцями.
Роботу з формування справжнього парламенту в якості представницького установи, який веде загальнодержавні справи, треба починати з проголошення конституційного принципу: "Член парламенту є представником усього народу України ". [1]
Депутат, не захищений конституцією країни і її законами, схильний до ризику поступитися зовнішнього тиску чи змушений вдаватися до різного роду хитрощів. Вільний мандат, послаблюючи прес, під який може потрапити депутат, звичайно не вирішує всіх проблем. Але важливо те, що конституційна відповідальність депутата вводиться в строго певні рамки.
Парламентська система припускає, що відбір кандидатів у депутати стає справою політичних партій, які формулюють загальнонаціональну програму розвитку країни і беруть на себе політичну відповідальність за висунутих ними кандидатів у депутати. Ставши народними обранцями, ці кандидати реалізують не свої власні, особисті програми, а програму відповідної політичної партії, коректують її з урахуванням загальнодержавних інтересів.
Вільний мандат і реальна багатопартійність - це ті передумови, які вкрай необхідні для того, щоб трансформувати наш найвищий орган влади в ефективно діючий парламент, який стоїть на сторожі інтересів особистості, суспільства і держави.
З'ясування ролі парламенту в демократичному суспільстві, статусу народного депутата України є не просто високонаукових політологічної чи правовою проблемою. Це - базові цінності будь-якого цивілізованої держави. І від того, наскільки українська нація розуміє роль парламенту і парламентарія, залежить, який шлях вона обере для побудови свого суспільства і держави.
До теперішнього часу мало хто з українських вчених і аналітиків детально зупинявся на цій проблематиці. Іншими словами, тут безмежне поле для серйозних досліджень. А, враховуючи якісно нову ситуацію після прийняття 24 вересня 1997 Верховною Радою України Закону України "Про вибори народних депутатів України", який ввів змішану, пропорційну і мажоритарну виборчі системи та передбачив появу парламенту депутатів, обраних безпосередньо в мажоритарних округах і обраних по постійним списками, визначення статусу народного депутата України є вкрай необходімим.1
У всіх країнах парламенти існують для того, щоб зміцнювати державу.
Певні умови пасивного виборчого права дають громадянину можливість стати членом парламенту. Але з точки зору політичної етики їм повинен бути тільки той громадянин, який відчуває в собі покликання і готовий служити народу як цілому. Те, що обираються народом особи повинні представляти не себе, не які-небудь соціально близькі їм групи населення або політичні сили, але весь народ, об'єднаний у державу, - це одна з істин, яку людство визнало дуже давн...
