Ліберальний режим (від лат. - вільний) існує в тих країнах, де отримали розвиток ринкові відносини. Історично вона виникла як реакція на надмірну регламентацію суспільного життя і спирається на ліберальну ідеологію, підставою якої є вимога обмеження до мінімуму втручання держави в приватне життя громадян.
Ринкові відносини, характерні для розвинутого буржуазного держави, можуть існувати тільки між рівними і самостійними суб'єктами. Ліберальне держава як раз і проголошує формальну рівність всіх громадян. Фактичного ж рівності в умовах невтручання держави в соціальну сферу поки немає і бути не може. Проголошується свобода слова. Плюралізм думок виглядає часто як вільнодумство і навіть як потурання (ставлення до сексуальних меншин, до ролі жінки в суспільстві).
Економічну основу лібералізму становить приватна власність. Держава звільняє виробників від опіки, не втручається в економічну діяльність людей, а тільки встановлює загальні рамки вільної конкуренції товаровиробників. Воно ж виступає і в якості арбітра при вирішенні між ними суперечок.
Ліберальний режим допускає існування опозиції. Більш того, при устойчівомлібералізме вживаються заходи до її культивування і навіть фінансової підтримки (наприклад, тіньових кабінетів в парламентах). Багатопартійність - необхідний атрибут ліберального суспільства.
Державні органів формуються шляхом виборів, результат яких залежить не тільки від думки народу, але і від фінансових можливостей тих чи інших партій чи окремих кандидатів. Державне управління здійснюється на основі принципу поділу влади. Система стримувань і противаг зменшує можливість зловживання владою. Державні рішення приймаються в основному шляхом більшості голосів.
Державне управління та правове регулювання здійснюються на основі децентралізації: центральна влада бере на себе вирішення тільки тих питань, які не може вирішити місцева влада, самі організації і громадяни.
Ліберальний режим існує в розвинених країнах Європи, США та Японії та інших, що відрізняються високим рівнем економічного, політичного та соціального розвитку. Росія ж тільки починає вступати в епоху лібералізму.
Ліберальний, або ліберально-демократичний режим - це такий вид демократичного типу державного владарювання, в умовах якого демократичні способи, форми і методи здійснення державної влади отримують порівняно неповне, обмежене і непослідовне застосування. З одного боку, такий режим пов'язаний з досить високим рівнем політичної свободи особистості, а з іншого - реальні об'єктивні і суб'єктивні умови відповідних країн істотно обмежують можливості використання демократичних засобів і методів державно-політичного правління. Це обумовлює те, що ліберальний державно-політичний режим повинен бути віднесений до демократичного типу державного владарювання і в той же час виділений в його рамках в особливий вид демократичних режимів, відмінний від власне демократичних або розвинених демократичних режимів.
Ліберальний державно-політичний режим - втілення соціально-політичних принципів і ідеалів лібералізму (від латинського liberalis - вільний) - одного з найважливіших та найпоширеніших ідейних і суспільно-політичних течій, остаточно сформованого в особливу, самостійний напрям в 30-40-і рр.. XIX сторіччя, хоча ідейні витоки лібералізму йдуть у XVII-XVIII ст. (Дж. Локк, Ш. Монтеск'є, Ж.Ж. Руссо, Т. Джефферсон, Б. Франклін, І. Бентам та ін.) Історично класичний лібералізм склався в боротьбі проти феодального закабалення особистості, проти станових привілеїв, спадкової державної влади і т.д. за свободу і рівноправність громадян, рівні можливості для усіх і кожного, демократичні форми соціально-політичного життя.
Для лібералізму характери: визнання самоцінності особистості і споконвічного рівності всіх людей; індивідуалізм, гуманізм і космополітизм; відстоювання невідчужуваних прав, свобод і відповідальності громадян, насамперед прав на життя, свободу, власність і прагнення до щастя; підтримка принципів народовладдя, конституціоналізму, розподілу властей, парламентаризму, законності та правопорядку; розуміння держави як органу, заснованого на договорі і консенсусі з членами суспільства, обмеженого цілями захисту споконвічних прав людини, не втручався в його приватне життя, підтримуючого принципи ринкової економіки, свободи підприємництва і конкуренції при мінімальному втручанні держави в економіку. Класичний лібералізм, який отримав широке поширення і серйозний вплив у другій половині XIX - першій половині XX в., особливо у зв'язку із створенням та діяльністю ліберальних партій і приходом багатьох з них до влади, зазнав сьогодні значну еволюцію і оновлення. Зокрема, сучасний лібералізм або неолібералізм відрізняється великим сприйняттям ідей плюралістичної демократії та різноманіття форм власності, розширення та посилення ролі держави в суспільному житті, соціальної держави, соціальної справедливості та ін
Якщо в минулому, особливо в XIX в., ліберальний режим був притаманний індустріально розвиненим країнам, що переживали тоді процес становлення справжньої демократії, то в сучасному світі такі режими особливо характерні для постколоніальних та постсоціалістичних країн, що переходять від антидемократичних колоніальних або тоталітарних режимів до розвинутого демократичного правління. Сьогодні такими є державно-політичні режими в ряді країн, що розвиваються (Наприклад, в Індії, Єгипті, Туреччині, Філіппінах, Шрі-Ланці та ін), серйозно просунулися по шляху демократизації політичного життя, але поки ще далеко не досягли рівня країн розвиненої демократії, а також в деяких постсоціалістичних країнах Європи. Важке історичне минуле, пов'язане з тривалим пануванням колоніальних і тоталітарних режимів, серйозна відсталість, відсутність глибоких демократичних традицій і ряд інших чинників служать тут серйозною перешкодою для розвитку та утвердження в цих країнах справжньої і розвиненої демократії. Злидні мас унеможливлює реальне забезпечення особистих і політичних прав, дійсного народовладдя; відсутність або лише зачатки формування громадянського суспільства серйозно перешкоджають становленню правової держави, справжнього політичного плюралізму, партиципації, самоврядування та ін У таких умовах державна влада часто буває схильна вдаватися до обмеження демократії, до недемократичним, протиправним і навіть насильницьким формам і методам правління, і, зокрема, до використання армії в політиці в країнах, що розвиваються країнах, особливо в умовах її нездатності своєчасно запобігати і справедливо вирішувати назрілі соціальні конфлікти і масові протестні виступи населення.
Основні принципи лібералізму
Ідеї, Свобода, Капіталізм В· Ринок, Права людини, Панування права, Громадський договір, Рівність В· Нація, Плюралізм В· Демократія, Внутрішні течії, Лібертаріанство, Неолібералізм, Соціал-лібералізму, Націонал-лібералізм.
Ідеалом лібералізму є суспільство зі свободою дій для кожного, вільним обміном політично значущою інформацією, обмеженням влади держави і церкви, верховенством права, приватною власністю [1] і свободою приватного підприємництва. Лібералізм відкинув багато положень, колишні основою попередніх теорій держави, такі як божественне право монархів на влада і роль релігії як єдиного джерела пізнання. Фундаментальні принципи лібералізму включають визнання: [2] [3] даних від природи природних прав (включаючи право на життя, особисту свободу і власність), а також інших громадянських прав; рівноправності та рівності перед законом; ринкової економіки; відповідальності уряду і прозорості державної влади.
Функція державної влади при цьому зводиться до мінімуму, необхідного для забезпечення цих принципів. Сучасний лібералізм також віддає перевагу відкритому суспільству, заснованому на плюралізмі та демократичному управлінні державою, при умові захисту права меншості і окремих громадян.
Деякі сучасні течії лібералізму більш терпимі до державного регулювання вільних ринків заради забезпечення рівності можливостей добитися успіху, загального освіти і зменшення різниці в доходах населення. Прихильники таких поглядів вважають, що політична система повинна містити елементи соціального держави, включаючи державну допомогу з безробіття, притулки для бездомних і безкоштовну охорону здоров'я.
Згідно поглядам лібералів, державна влада існує для блага людей їй підвладних, і політичне керівництво країною повинно здійснюватися на основі згоди більшості керованих. На сьогоднішній день політичною системою, яка найбільш співзвучна переконанням лібералів, є ліберальна демократія.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту referat.ru/
