Мережева війна як виклик державному суверенітету Придністров'я
мережевий війна антидержавний операція
Сучасне суспільство - це інформаційна цивілізація, в якій колишні стереотипи поступово втрачають своє значення. На порозі ХХІ ст. світ зіткнувся з використанням новітніх прийомів і засобів в досягненні окремими державами своїх стратегічних цілей.
Коли ядерна, а потім і холодна війни пішли в минуле, їм на зміну прийшли війни зовсім іншого, інформаційного якості - використовують т.зв. розумні методи, війни безконтактні, шостого покоління [1] - які отримали назву сетецентріческіе або просто мережеві війни, але які за своїми трагічних наслідків, мабуть, починають перекривати те, що приносять з собою війни звичайні.
Мережева війна, якщо сказати коротко - це сукупність впливів (в основному інформаційних), носіями яких є мережева структура, спрямованих на підготовку, організацію та проведення підривних антидержавних операцій - нова метатехнология зовнішнього втручання в справи держави. Мережева структура психологічної та інформаційної війни формує у її учасників своєрідне мережеве свідомість, яке несумісне з любов'ю до Батьківщині - Придністров'ю. Воно за своєю суттю є космополітичним, відрікається від всього державного, національного, йде по шляху зради свого (придністровської) народу. Пояснюється це тим, що в мережі кожен шукає собі подібних і створює з ними нове віртуальний простір. Мережа розрівнює суспільство, позбавляє його членів пам'яті предків, традицій, віри, державності. Мережеве свідомість не визнає кордонів, топче й навіть повстає проти них.
Мережева структура, як правило, не пов'язана з державністю, більш того, ворожа їй, в силу чого її діяльність часто носить антидержавний характер. Мережеві структури, намагаючись реалізувати власні, антидержавні цілі, роблять зусилля по впровадженню в політичну еліту носіїв мережевого свідомості, В«робленняВ» з її середовища агентів впливу.
p>
У мережі все приховано і анонімно. Саме анонімність духовної мети і є не що інше як головний принцип її діяльності. За великим рахунком, мережева війна в широкому сенсі слова - це війна мережі проти держави, його ієрархії, яка ведеться мережевими структурами з використанням мережевий стратегії і мережевих методів. Суть мережевий стратегії полягає в тому, щоб держава, суспільство не побачили системного характеру мережевий агресії і її головною мішені - державних структур влади.
Молодим людям в силу вікових психологічних особливостей властивий не тільки нігілізм, але й відомий радикалізм, що при вмілому маніпулюванні легко трансформується в деструктивний політичний потенціал, використовуваний структурами НУО. Знищити таку мережеву структуру дуже складно. У мережевої спільноти фактично немає керуючого центру, хоча, звичайно, в дійсності є якась прихована координуюча сила, яка, як правило, до останнього моменту залишається в тіні.
Але навіть, якщо центральний орган і буде локалізована або навіть знищений, управління автоматично перейде до нового центру, в який перетвориться будь-яка авторитетна організація мережі. Інший важливою особливістю мережі є взаємозв'язок кожного елемента мережі з усіма іншими. Кожен член мережі за свою соціально-активне життя проходить через кілька спільнот, часто значачись відразу в декількох. При цьому його зв'язки і знайомства розширюються і множаться. В результаті павутина внутрішніх зв'язків утворює багатовимірну мережу, по якій будь-яка інформація, запущена з одного кінця, обов'язково дійде до іншого кінця.
Своєрідними мускулами цієї мережі виступає т.зв. бджолиний рій спільнот, в основному неформальних. Це, з одного боку, всілякі західні фонди (Сороса, Карнегі, Форда, Маккартуров, Еберта, Аденауера та ін), а з іншого - фінансовані ними неурядові організації, які на ділі, не що інше, як фронт просування національних інтересів західних країн. Не випадково, фахівці в області психологічних війн ототожнюють їх з пальцями зовнішньої політики США, які лізуть у внутрішнє життя придністровського держави, агітуючи, зомбуючи і вербуючи в свої ряди, перш за все, молодь.
Десятки існуючих у Придністров'ї недержавних організацій (у 2004 р. в Тирасполі за фінансової допомоги Швейцарського управління з питань розвитку та співробітництва в Республіці Молдова було видано Каталог неурядових організацій Придністров'я, в якому налічується 137 різних організацій) уже зібрали в свої мережі сотні і тисячі наших співгромадян. В сферу їх впливу потрапляють десятки тисяч придністровців.
За останні чотири роки в Придністров'я з'явилося безліч нових неурядових організацій, в тому числі, таких скандальних, як В«Акорд ТревелВ» чи В«Європейський інформаційний центрВ». За наявною статистикою, 2/3 всіх неурядових організацій Придністров'я отримують фінансову підтримку США і європейських країн через їхні посольства і місії в Кишиневі [2]. Зовсім недавно представники т.зв. громадянського суспільства визнали, що посольство США в Молдові фінансує більше 15 придністровських НУО [3].
Цікаво, що свого часу в В«Комсомольській правдіВ» з'явилася стаття під вельми симптоматичною назвою В«Ми - Агенти впливу Заходу В»[4]. Саме так, не соромлячись, називають себе співробітники фондів, що живуть на гроші урядів європейських держав і США.
Основний упор в мережевих війнах, на думку політолога С. Малініна, робиться на розгортання В«п'ятої колониВ» всередині держави [5]. У цій ролі зазвичай вступають оброблені представники влади, громадські та партійні діячі. Вони-то і створюють необхідну інформаційну середу впливу. Називатися вона може по-різному - громадянським суспільством або структурою неурядових організацій.
Однак, суть не в цьому, суть в тому, що люди, задіяні в цих структурах, буває так, що самі того не підозрюючи, ведуть необхідну підготовку до майбутньої державної катастрофі. Так екологи б'ють на сполох з приводу погіршення екологічної обстановки, правозахисники приймають звернення громадян про факти корупції та приниженні їх прав. Під гаслами демократичних цінностей проводяться семінари та конференції з подальшими благодійними вечірками. Десятки таких організацій в Придністров'ї збирають саму різну інформацію в різних куточках республіки.
За різних сайтів в Інтернеті можна відстежити, скільки десятків усіляких тренінг-семінарів та конференцій з питань молдавсько-придністровського врегулювання для місцевих і міжнародних неурядових організацій було проведено, які звіти і від яких організацій надійшли в головні фонди. Аналіз цих звітів ясно демонструє те, як попрацювала мережу цих неурядових організацій.
Вони звітують в тому, що, скажімо, починаючи з 2000 р., ними було залучено в організаційні заходи стільки-то молоді, стільки-то студентів, вчителів, стільки-то професорсько-викладацького складу. З отриманого масиву інформації поступово вимальовується реальна картина подій. І коли мережа досягає певної маси, вже можна переходити до рішучих діям, - від деморалізації противника - до відвертих провокацій.
І тут вже все йде як по писаному - хтось сидить у в'язниці і говорить, що він політв'язень, хтось мітингує, хтось друкує газету і листівки із закликами. Інші влаштовують заворушення, маніфестації, акції протесту, які поступово провокують гуманітарна криза. В результаті розхитуються підвалини суспільства, підривається суверенітет держави, створюється грунт для відкритого зовнішнього управління.
Для мережевої війни не існує державних кордонів, для неї немає прямих перешкод, немає зон впливу державної влади. І якщо пряме зовнішнє втручання у внутрішні справи Придністровського держави можна присікти, то безліч, десятки і сотні мережевих каналів здійснення зовнішнього впливу ні самою державою, ні його спецслужбами, як правило, навіть не фіксуються, тобто не ідентифікуються як такі.
Найбільш яскраво мережеві війни проявилися у в...
