євроскептицизм в структурі європейської внутрішньої політики
План
Введення
Глава I. В«ЄвроскептицизмВ» і В«ЕвропессімізмВ» в структурі європолітики
1.1 Сучасний євроскептицизм як об'єкт дослідження політичної науки
1.2 Політичні партії Західної Європи з позиції євроскептики
1.3 Євроскептики в Європарламенті. Парламентська група В«Європа за свободу і демократію В»(Europe of Freedom and Democracy)
1.4 Євроскептики в Європарламенті. Парламентська група В«Європейські консерватори і реформісти В»(European Conservatives and Reformists)
Глава II. Східна Європа: євроскептицизм і опозиція Євросоюзу
2.1 Варшава - міст між Сходом і Заходом. Вигоди та ущербність ЄС
2.2 Прибалтика в ЄС: Європейські мрії і сумна реальність
Висновок
Список джерел та літератури
Додаток № 1
Додаток № 2
Додаток № 3
Додаток № 4
Додаток № 5
Додаток № 6
Додаток № 7
Додаток № 8
Додаток № 9
Введення
Процес об'єднання національних держав у більш значущі наднаціональні утворення і структури став в Наприкінці XX - початку XXI століття своєрідним трендом світових політичних і економічних процесів. Сама структура національних держав, яка здавалася ще недавно єдино можл
ивою формою реалізації внутрішньої політики суб'єктів міжнародних відносин, багатьма політологами та експертами розглядається зараз як перехідна і подвергающаяся впливу двох фундаментальних і багато в чому різноспрямованих процесів: стрімкої глобалізації і настільки ж інтенсивної регіональної глокалізації. Під глокалізація прийнято розуміти тотальну регіоналізацію етнополітичної карти світу [1]. Процес глокалізації проявляється в цьому випадку як етнічно - в сепаратизмі окремих регіонів усередині держав, так і економічно - в економічному відокремленні окремих територій тієї чи іншої країни.
Строго кажучи, в світі немає країн, які не схильні обом цим тенденціям, є лише ті, політична система, геополітичне положення та державний устрій яких історично більш стійкі до цих катаклізмів.
трудноразрешимое дилема, що стоїть перед урядами багатьох сучасних держав, полягає в тому, що їм потрібно одночасно реагувати на десуверенізацію і розмивання власних кордонів, викликані глобалізаційними процесами, і на глокалізація, що виражається в сепаратизмі і автономізму окремих територій. Одна тенденція, таким чином, викликає в якості реакції вимушену централізацію держуправління, інша - настільки ж необхідну автономізацію окремих регіонів.
Особливо актуальним стає тому вивчення реакції на означені процеси не тільки з боку національних урядів західноєвропейських країн, але скоріше з боку опозиції, розглянутої в рамках цієї дипломної роботи максимально широко. Сюди ми віднесемо опозиційні радикальні і помірковані партії та рухи, європейських письменників і філософів, інтелектуальні гуртки та В«фабрики думкиВ», мислячих себе опозиційно по відношенню до діючого проекту європейської інтеграції. Саме правий спектр такого роду критики європейської інтеграції є предметом дослідження в даній дипломній роботі. В якості об'єкта дослідження ми по можливості докладно розглянемо інституціональне втілення цієї критики, то є ті самі партії, рухи, гуртки і окремих інтелектуалів, які піддають критиці проект європейської інтеграції.
Таким чином, об'єктом дослідження справжнього дипломного проекту є західноєвропейські в тій чи іншій мірі опозиційні політичні, громадські та інтелектуальні групи, а предметом - Їх критична позиція по відношенню до поточних процесів європейської інтеграції.
При дослідженні даної теми автор використовував метод порівняльного аналізу і ставить наступні цілі: вивчити рух євроскептиків в країнах ЄС, їхні ідеологічні підстави та практичні дії як відповідь на заглиблюється процес європейської інтеграції.
Для досягнення цих цілей були поставлені певні завдання:
- Дати загальне визначення терміну В«євроскептицизмВ»
- Описати його витоки і формування
- Вивести класифікацію євроскептицизму в залежності від ступеня його прояви і середовища поширення
- Визначити національні та інші фактори, що впливають на формування негативних відносин до ЄС
- Детальний вивчення євроскептичні партій, їх політичну приналежність
- Порівняльний аналіз опитувань серед населення країн ЄС
- Знайти політичні, економічні, соціальні, культурні, релігійні передумови скептицизму у відношенні до ЄС
- Характеризувати політичну ситуацію в деяких країнах Східної Європи та дізнатися особливості їх євроскептицизму
- Зробити висновки, наскільки сильно рух євроскептиків, яка загроза для подальшої інтеграції Європи чи, навпаки, для суверенітету і національної ідентичності самих країн у складі ЄС.
Новизна роботи полягає, в першу чергу, у виборі самої теми досліджень, так як в російській науковій літературі практично відсутні систематизовані дослідження, присвячені питань євроскептики, і сама постановка питання є новою для політичної науки в Росії.
У відповідності з поставленими завданнями була сформована структура дипломної роботи. Вона складається з двох глав.
У першому розділі простежується генезис самого поняття В«євроскептицизмВ», різні погляди політологів на цей концепт. Виробляється огляд основних методологічних проблем дослідження європейської інтеграції, основних теорій і шкіл інтеграційних досліджень, приділяється увагу ідеям і конкретним партійним структурам євроскептиків на національному і загальноєвропейському рівні. Тут же наводиться класифікація партій і рухів, їх різновид з позиції євроскептики, а також описуються основні фракції Європарламенту, що критикують політику ЄС: фракцій Європа за свободу і демократію (Англ. Europe of Freedom and Democracy - EFD) і Європейські консерватори і реформісти (англ. European Conservatives and Reformists, ECR), їх політична програма, склад та основні напрямки діяльності.
У другому розділі настільки ж докладно розглядаються причини та інституційне оформлення східноєвропейського євроскептицизму. Розглядаються також внутрішньо-і міжпартійні суперечності в східноєвропейських країнах безпосередньо перед і після вступу в Євросоюз, а також реакція правих партій на т.зв. Лісабонську стратегію, замінила в деякому розумінні ідею прийняття загальноєвропейської конституції.
Глава 1. Рух противників ЄС. Сутність і характер
1.1 євроскептицизм як феномен ХХ століття
Термін євроскептицизм є відносно новим в дослідженнях європейських інтеграції і став використовуватися останні п'ятнадцять років. У політичному словнику він вперше з'явився більше двох десятиліть тому. Перше посилання на нього можна знайти у статті Пола Таггарта 1998р. В«Критерії розбіжності: євроскептиків в сучасній західноєвропейській партійній системі В»[2]. Перший раз публічне використання слова В«євроскептикВ» було зафіксовано в газеті В«The Times В»у 1986 році для опису британського прем'єр-міністра Маргарит Тетчер. В«The Times В»відзначала тоді, що « ЄЕС Місіс Тетчер розглядали тоді переважно як євроскептикаВ». Зі Згодом термін міцно увійшов в загальнополітичний лексикон і дослідження європейської інтеграції (European studies), а потім був сприйнятий і економічною наукою.
На сьогоднішній день політична наука оперує з визначенням, даним Річардом Катзом: євроскептицизм - це виступ проти будь-якої форми наднаціональних європейських інституцій, які загрожують національному або можуть загрожувати суверенітету і традиційної європейської державній системі [3]. Такого роду опозиція може з'являтися по відношенню до кожного з інститутів ЄС і існує в різних формах, починаючи від недовіри до ворожості. Для того щоб класифік...
