Ігор Денисов
Сьогодні Інтернет - це В«глобальна комп'ютерна мережа, своєрідна мережа мереж, подібна світовому океану інформації, однак не стихійною, а структурованої та впорядкованої, підпорядковується самим передовим у світі законам і нормам інформаційного права, є найдемократичнішою і доступною кожному жителю Землі В».
В Як приклад використання мережі Інтернет в ході виборів можна привести США. Глобальна комп'ютерна мережа використовувалася вже в ході виборів 1996 року, коли кандидату, щоб В«показати класВ», було досить просто розмістити на веб-сайті електронну версію своєї передвиборчої програми.
В 2000 року команда обох претендентів на посаду американського президента стали використовувати Інтернет ще більш продуктивно в цілях збору пожертвувань на виборчу кампанію і залучення до своїх лав нових прихильників. За словами В«Нью-Йорк ТаймсВ», електронні сторінки перетворилися на новий засіб, з допомогою якого кандидати можуть доносити свої ідеї до такої широкої аудиторії, яку їм ніколи не вдавалося збирати в ході традиційних передвиборних поїздок по країні.
В«Виставляючи на веб-сайтах все - від дитячих фотографій, як це зробив губернатор Дж. Буш, до полюбилися біблійних сюжетів кандидати використовують Інтернет в Як віртуальних посиденьок біля каміна з тим, щоб виборці відчули, що перед ними такі ж прості люди, як і вони В»- пише газета.
Можна виділити наступні аспекти, які роблять Інтернет одним з ефективних каналів поширення політичної реклами певного кандидата:
Інтернет працює 24 години на добу, тобто протягом цього часу всі зацікавилися можуть отримати цікаву для них інформацію про кандидата;
Інтернет забезпечує можливість прямої і непрямої агітації за кандидата, а також передачі про нього практично будь-якої інформації;
в Інтернеті зміст інформації про кандидата може змінюватися в залежності від нео
бхідності - стільки разів, скільки потрібно: ніяка інша реклама подібної гнучкості в наданні інформації не несе;
в Інтернеті можуть бути використані кольорові зображення і звукове оформлення, що дозволяє отримати більш інформативне уявлення про кандидата;
Інтернет дозволяє В«включитиВ» виборців у безпосередню взаємодію з самим кандидатом.
В Інтернеті інформацію про кандидата можна:
переглянути у вигляді тексту;
прослухати в аудіоформе;
записати у вигляді файлу і відтворити згодом;
переглянути у вигляді якісного відеофрагменту.
Основна завдання стратегічного планування у відношенні використання Інтернету в ході виборчої кампанії, полягає у підвищенні привабливості електронних сторіночок і їх безпосередній реклами.
Згідно даними американської кампанії В«Кемпейн едвентіджВ», що спеціалізується на надання рекламних послуг в Інтернеті, практично всі кандидати США визнають, що веб-сайти є ефективним способом донесення до виборців ідей, а також утримання їхньої уваги, так як вони добре інформовані про результатах досліджень, які показують, що експерти виборчих кампаній в змозі зайняти увагу потенційного виборця по телефону в середньому протягом 45 секунд, телевізійні рекламні ролики - приблизно 30 секунд, а якщо людина зайшла на веб-сайт виборчої кампанії, то він буде залишатися в ньому в середньому цілих 8 хвилин.
Можна виділити наступні основні цілі використання інтернетівських веб-сайтів в ході виборчої кампанії:
донесення до виборців точно і яскраво сформульованих і оформлених поглядів певного кандидата;
сприяння формуванню іміджу кандидата;
рекрутування добровільних помічників;
презентація політичних ініціатив і програм кандидата;
контрпропагандистська діяльність;
організація суспільно-політичних дискусій.
Слід врахувати, що більшість сайтів буде, швидше за все, схожими. Всі рубрики бажано щодня оновлювати та коригувати. Всі вони повинні обов'язково містити наступну інформацію:
біографічні дані кандидата;
його програму та фото;
добірку промов і виступів кандидата;
добірку статей про кандидата на його підтримку;
виклад ініціатив та позицій кандидата з усіх актуальних питань;
новини виборчої кампанії;
розклад передвиборчих поїздок і виступів кандидата;
правила заповнення бюлетеня для голосування;
хроніку виборчої кампанії;
сторіночку побажань і запитань кандидату (в ній бажано обумовити кількість слів, яке не повинно перевищувати послання);
В«неофіційніВ» сторіночки В«добровільнихВ» помічників кандидата *;
В«неофіційніВ» сторіночки політичних конкурентів, де публікуються критичні матеріали в їх адреса *.
* Примітка до двох останніх пунктах: найчастіше ці сторіночки формально не пов'язані з основним сайтом, а являють собою автономні веб-проекти, зовні дистанці від породила їх політичної сили (особливо якщо там публікуються матеріали, які компрометують суперників). Це дозволяє істинним власникам ресурсу уникнути звинувачень в В«чорномуВ» піарі, а також створити ілюзію об'єктивності і незалежності В«громадського інтернет-проектуВ».
Список літератури
Малишевський М.М. Технологія і організація виборів. - Мінськ: В«Харвест, 2003В». - С. 187-190.
Бережков А. Використання мережі Інтернет у передвиборчій кампанії в США. - В«КомпасВ». 1999. № 45-46, с. 9-14.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .politnauka.org
