Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія > Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки > Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Реклама
Українські реферати та твори » Политология » Поняття, сутність і функції громадсько-політичних доктрин

Реферат Поняття, сутність і функції громадсько-політичних доктрин

План

1 Поняття, сутність і функції громадсько-політичних доктрин

2 Лібералізм і неолібералізм

3 Консерватизм і неоконсерватизм

4 Соціал-демократична доктрина

5 Фашизм і неофашизм


Введення

політичний ідеологія доктрина

Політична ідеологія є однією з найвпливовіших форм політичної свідомості. Вона реалізується в доктринах, які виправдовують прагнення певних суспільних сил до завоюванню і використання влади і намагаються підпорядкувати громадську думку згідно ним. Будь-яка з політичних доктрин містить певні політичні цінності та орієнтири щодо оптимізації різних сфер суспільного життя, намагається пропагувати свої цілі та ідеали, вимагає цілеспрямованих дій громадян щодо досягнення поставленої мети.


1 Поняття, сутність та функції громадсько-політичних доктрин

Більшість вчених трактують політичну ідеологію як певну доктрину, що виправдує домагання тієї або іншої групи осіб на владу (або її використання) та домагатися у відповідності з цими цілями підпорядкування громадської думки власним ідеям. Отже, політична ідеологія - це різновид корпоративного свідомості, що відображає суто групову точку зору на хід політичного і соціального розвитку, що відрізняється схильністю до духовного експансіонізму.

Політична ідеологія є переважно духовним знаряддям еліти. Саме від тактики поведінки останньої залежить ступінь ідейного оформлення тих чи інших групових інтересів. Однак реальна роль політичної ідеології у відносинах влади залежить від характеру оволодіння нею суспільною свідомістю.

Разом з тим ідеологія - Ціннісна система, що виражає відношення до існуючим суспільним порядкам, що обгрунтовує політичні ідеали, принципи, норми, цілі образи поведінки. Такі, скажімо, як соціальна справедливість, свобода, права людини, демократі

загрузка...
я, солідарність. Оцінка соціальної реальності, що означає її співвідношення з політичними потребами та інтересами, ідеалами і принципами, - найважливіша функція ідеології. Так чи інакше оцінюючи реалії, діяльність політичних суб'єктів, її результати та наслідки, ідеологія знаходить регулятивно - ориентирующую силу. Вона спрямовує практичні дії в рамки цілей, прийнятних в першу чергу для пануючих в суспільстві соціальних груп і, принаймні, не відкидала більшістю інших верств.

За допомогою ідеології політичні сили обгрунтовують свої цілі і підбирають засоби для їх реалізації. На основі ідеології розробляються політичні концепції, доктрини і програми. Ідеологія живить мотиваційну базу колективних політичних дій і поведінки.

Політична ідеологія виконує в суспільстві ряд функцій:

1) задає систему смислів, орієнтації людської діяльності;

2) пропонує більш вчинені ідеали, виступає в якості безпосереднього мотиву політичної діяльності, мобілізує суспільство на реалізацію власних положень. При цьому політична ідеологія покликана не стільки пропагувати свої цілі та установки, скільки домагатися цілеспрямованих дій людей на виконання поставлених нею завдань;

3) впроваджує в суспільну свідомість власні критерії оцінки минулого, сьогодення і майбутнього;

4) протистоїть приватним інтересам, роз'єднуючим людей, об'єднує їх в партії, групи, течії, прагне згуртувати, інтегрувати суспільство;

5) виражає і захищає інтереси певних соціальних груп.

Виконуючи свої політичні функції, ідеологія прагне згуртувати, інтегрувати суспільство або на базі інтересів якої соціальної чи національної групи (наприклад, середнього класу, громадян корінної національності і т.д.), або на грунті свідомо сформульованих ланцюгів, які не спираються на певні соціально-економічні страти чи групи населення (наприклад, ідеологія анархізму, фашизму та ін). Здатність реально інтегрувати суспільство буде безпосередньо залежатиме від того, наскільки ідеї і положення ідеології відповідають буденним поглядам і уявленням населення про найбільш зручною стилі життя, а також і від того, чи знайде дана доктрина адекватні рівню суспільної свідомості форми інтерпретації своїх теоретичних висновків.

Крім раціональних, теоретично обгрунтованих положень будь-яка ідеологія передбачає певний відліт від дійсності, містить ті цілі і ідеали, які населенню пропонується сприймати на віру. У меншій мірі таким нальотом колективних вірувань володіють офіційні ідеології, направляючі реальний курс державної політики і тому в основному прикрашає дійсність і ініціюють апологетичні настрої. Більшою ж схильністю до утопічним припущеннями володіють ідеології опозиційних сил, як правило, очікують від влади значно більше, ніж вона може дати і прагнуть за допомогою красивого ідеалу привернути до себе більше прихильників.

2 Лібералізм і неолібералізм

Успадкувавши ряд ідей давньогрецьких мислителів Лукреція і Демокріта, лібералізм як самостійна ідеологічна течія сформувався на базі політичної філософії англійських просвітителів Д, Локка, Т. Гоббса, А. Сміта в кінці XVII-XVIII ст. Зв'язавши свободу особистості з повагою до основних прав людини, а також з системою приватної власності, лібералізм поклав в основу своєї концепції ідеали вільної конкуренції, ринку, підприємництва.

Лібералізм - це ідеологія, яка проголошує визнання політичних і економічних прав індивіда в рамках законів, які є узагальненням природних потреб і невідчужуваних прав людей на життя, свободу, майно, безпеку, порядок. Лібералізм передбачає такий пристрій суспільства і владних механізмів, коли вільна конкуренція і ринок обмежують роль держави в житті суспільства.

Головними, системоутворюючими принципами лібералізму є наступні:

1) природне рівність людей;

2) наявність та гарантія невідчуження таких прав людини, як право на життя, свободу, власність;

3) верховенство закону, його обов'язковість для всіх;

4) договірний характер відносин держави і громадян, що передбачає їх взаємну відповідальність;

5) демократичний політичний режим, що надає всім громадянам рівні права обирати і бути обраними;

6) наявність розвиненого громадянського суспільства і гарантій невтручання в приватне життя;

7) конституціоналізм, передбачає обмеження законодавчої та виконавчої влади за допомогою, насамперед, системи розподілу влади, механізму стримувань і противаг, встановлення меж і В«яснихВ» процедур діяльності законодавців.

Головними проблемами ліберальної ідеології завжди були визначення допустимого ступеня і характеру державного втручання в приватне життя індивіда, поєднання демократії і свободи, вірності конкретній Вітчизні і універсальних прав людини.

Спроби вирішення цих питань привели до виникнення в лібералізмі численних внутрішніх течій. Так, у XX ст. поряд з традиційним лібералізмом сформувалися напрямки, які намагалися з'єднати його основні цінності з тотальною опорою на держава, або з соціально орієнтованими ідеями, які стверджували велику відповідальність суспільства за добробут усіх людей, ніж окремого індивіда, або з уявленнями, заперечували соціальну спрямованість діяльності держави (В«консервативний лібералізмВ») і т.д.

Посилення елементів державної ідеології і соціальних цілей, адаптованих традиційні цінності лібералізму до економічних і політичних реалій другої половини XX в., змусило говорити про його історично оновленою формою - неолібералізм. Найважливішим достоїнством політичної системи тут проголошувалася справедливість, а уряду - орієнтація на моральні принципи і цінності. В основу політичної програми неолібералів лягли ідеї консенсусу управляючих і керованих, необхідності участі мас у політичному процесі, демократизації процедури прийняття управлінських рішень.

На відміну від колишньої схильності механічно визначати демократичність політичного життя за більшості, стали віддавати перевагу плюралістичним формам організації і здійснення державної влади. Причому Р. Даль...

загрузка...

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Друкувати реферат
Реклама
Реклама
загрузка...