Тероризм - насильство, загроза його застосування або інші злочинні діяння, що створюють небезпеку життю, здоров'ю особистості, знищення (пошкодження) майна та інших матеріальних об'єктів і спрямовані на спонукання держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи вчинити або утриматися від вчинення яких дій, ускладнення міжнародних відносин, порушення суверенітету, територіальної цілісності, підрив безпеки держави, провокацію збройних конфліктів, залякування населення, дестабілізацію суспільно-політичної обстановки, для досягнення політичних, релігійних, ідеологічних та інших цілей.
Види тероризму
За характером суб'єкта терористичної діяльності, тероризм поділяється на:
- неорганізований або індивідуальний (тероризм одинаків) - в цьому випадку теракт (рідше, ряд терактів) робить один-два людини, за якими не стоїть якась організація (Дмитро Каракозов, Віра Засулич, Равашоль та ін);
- організований, колективний - терористична діяльність планується і реалізується якоїсь організацією (народовольці есери, Аль-Каїда, ІРА, ЕТА, державний тероризм). Організований тероризм - найбільш поширений у сучасному Світ.
По своїх цілях тероризм ділиться на:
- націоналістичний - переслідує сепаратистські або національно-визвольні цілі;
- релігійний - може бути пов'язаний з боротьбою прихильників релігії між собою (індуїсти і мусульмани, мусульмани і християни) і всередині однієї віри (католики-протестанти, суніти-шиїти), і має на меті підірвати світську владу і затвердити владу релігійну (ісламістський тероризм);
- ідеологічно заданий, соціальний - переслідує мету корінного або часткової зміни економічної або політичної системи країни, привернення уваги суспільства до будь-якої гострій проблемі. Іноді цей вид тероризму називають революційним. Прикладом ідеологічно заданого тероризму служать анархістський, есерівський, фашистський, європейський "лівий", екологічний тероризм та ін
Цей поділ тероризму умовно і подібності можна знайти у всіх його видах.
Розмірковуючи про конкретні проявах терору і тероризму, деякі дослідники й говорять про:
В· тероризмі опозиціонерів по відношенню до влади і тероризмі самої влади, державному тероризмі, тероризмі як напрямку державного політики;
В· тероризмі індивідуальному, при якому адресатами терактів є конкретні особи в силу особистих дій або приналежності до певної групи чи організації (Російські царі і державні сановники; Анвар Садат, Індіра Ганді - і тероризмі масовому, або сліпому, у відношенні випадкових людей (вибухи в Оклахомі, Москві, Волгодонську);
В· кримінальному тероризмі.
З історії тероризму
Терор як специфічне явище суспільно-політичного життя має свою довгу історію, без знання якої важко зрозуміти витоки та практику тероризму, хоча, прямо скажемо, у сучасного терору вже немає його колишньої романтизувати ним же самим ідеологічної оболонки та спрямованості. Мотиви дій більшості сучасних терористичних організацій, груп та окремих осіб вельми і вельми далекі від "високих ідеалів". Сьогодні у світі стали виявляти більше громадського та наукового уваги до цієї проблеми, пишуться книги, видаються спеціальні журнали. З іншого боку і держава, стикнувся лицем до лиця з практичним терором, змушене займатися розробкою стратегії і тактики боротьби з ним.
Тероризм є постійним супутником людства. Ще в I столітті нашої ери в Іудеї діяла секта сикаріїв (сика - кинджал або короткий меч), ​​нищила представників єврейської знаті, які співробітничали з римлянами. В якості зброї сикарії використовували кинджал або короткий меч - "сіку". Це були екстремістськи налаштовані націоналісти, які очолювали рух соціального протесту і налаштовує низи проти верхів і в цьому відношенні є прообразом сучасних радикальних терористичних організацій. У діях сикаріїв простежується поєднання релігійного фанатизму і політичного тероризму: в мучеництві вони бачили щось приносить радість і вірили, що після повалення ненависного режиму Господь з'явиться своєму народові і позбавить їх від мук і страждань. Відіграли важливу роль у поразці юдейського повстання 66-71 рр.. і були знищені з його розгромом. Зокрема, їх дії в обложеному Єрусалимі призвели до його руйнування після захоплення міста римлянами.
Ще Фома Аквінський і отці християнської церкви допускали ідею вбивства правителя, ворожого, за їх думку, народу.
На рубежі античності і Середньовіччя в Індії діяли різні таємні товариства. Члени секти "душителів" знищували своїх жертв за допомогою шовкового шнурка, вважаючи цей спосіб вбивства ритуальним жертвопринесенням богині Калі. Один з членів цієї секти сказав: "Якщо хто-небудь хоч раз випробує насолоду жертвоприношення, він уже наш, навіть якщо він опанував різноманітними ремеслами, і у нього є все золото світу. Я сам займав досить високу посаду, працював добре і міг розраховувати на підвищення. Але ставав самим собою, тільки коли повертався в нашу секту "
У середні століття представники мусульманської секти ассошафінов (Хашашаінов - "курітелей гашишу "або, в європейському вимові," Ассассін ") вбивали префектів і халіфів. Близько 1090 року хтось Хасан ібн ас-Саббах, захопив у полонині на північ від Хамадана (сучасний Іран) фортеця Аламут. В Протягом наступних півтора століття прихильники і послідовники Гірського Старця, під ім'ям якого увійшов в історію засновник секти, спираючись на контрольований район, який сьогодні професіонали антитерору назвали б "сірої зоною ", позбавили спокою правлячі династії на великому просторі від Середземного моря до Перської затоки. Рухомі незрозумілою до кінця релігійної мотивацією, практично невловимі, ​​і від цього ще страшніші адепти секти (з позицій сьогоднішнього дня - бойовики), вбили за період своєї діяльності сотні халіфів і султанів, воєначальників і представників офіційного духовенства, посіявши жах у палацах правителів, істотно дестабілізувавши політичну ситуацію на великому геополітичному просторі Сходу, і потім були знищені монголо-татарами в середині XII століття. Згідно легендою, перед направленням на заплановане вбивство його майбутні виконавці посилено оброблялися наркотичними речовинами конопляної та опійної груп, в тому числі гашишем. Звідси походить поширена назва секти - Hashishin, що дійшов до Європи в спотвореному французькій вимові Assassin, від якого, в свою чергу, і сталося англійське слово Assassination, що означає "політичне вбивство", і слово "Ассассін" (Assassin), яке в багатьох сучасних мовах означає "найманий вбивця", "Кілер".
У ці ж часи політичний терор практикували деякі таємні товариства в Індії та Китаї. На територіях сучасного Ірану, Афганістану та деяких інших країн тваринний страх на своїх супротивників з мусульманської сунітської знаті і правителів наводила могутня і гранично закрита секта ісмаїлітів, що використала в своїй боротьбі доведені до досконалості способи фізичного усунення неугодних осіб.
У 1848 р. німецький радикал Карл Гейнцген доводив, що заборона вбивства непридатний у політичній боротьбі і що фізична ліквідація сотень і тисяч людей може бути виправдана, виходячи з "вищих інтересів людства". Гейнцген з'явився в якійсь мірою основоположником теорії сучасного тероризму. Він вважав, що силі і дисципліні реакційних військ потрібно протиставити таку зброю, за допомогою якого невелика група людей може створити максимальний хаос. І тут Гейнцген сподівався на отруйний газ, ракети, а також вимагав пошуку нових засобів знищення. Це і є так звана "філософія бомби", яка з'явилася в XIX столітті, хоча її корені сягають до виправдання тираноубийства в грецькій історії.
Концепція "філософії бомби "отримала подальший розвиток і поглиблення в" теорії руйнування " Бакуніна. Останній у своїх роботах відстоював думку про визнання лише одного дії - руйнування. В якості засобів боротьби він пропонував отруту, ...
