новодемократичній Конституціоналізм В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
Загальні положення. В Відповідно до наукової класифікацією політичних режимів, їх можна диференціювати на демократичні і авторитарно-тоталітарні. У свою чергу демократичні режими діляться на ліберальні, cтародемократіческіе (Президентський режим в США, режими парламентської демократії в Великобританії, ФРН і т.д.) [1] і ліберально-консервативні, новодемократичній режими (Парламентсько-президентські режими в Польщі та Литві, парламентські режими в Чехії та Угорщини) [2]. Відповідно демократичним типами політичних режимів конституціоналізм може бути ліберальним або ліберально-консервативним і стародемократіческім або новодемократичній.
Становлення в Україні демократичної, соціальної, правової держави, як свідчить досвід конституційного будівництва цієї держави, можливо лише за умови впровадження новодемократичній конституціоналізму, тобто системи публічного владарювання на підставі та у відповідності з діючою Конституцією України, встановлює певний баланс і обмеження у відносинах гілок державної влади, а також - у ставленні держави до громадян. Ця різновид конституціоналізму суттєво відрізняється від попереднього, пострадянського конституціоналізму, який в значній мірі був відображенням старого авторитарного, так званого номенклатурно-олігархічного режиму.
Для України новодемократичній конституціоналізм - це новий етап у розвитку конституційної системи, обумовлений змінами її політичного режиму внаслідок перемоги демократичної Помаранчевої революції 2004 р. [3]. Даний тип конституціоналізму характерний для новодемократичній країн Центральної та Східної Європи, Балтії, а це значить, що Україна реально стає на шлях модернізації та звільнення своєї конституційної системи від елементів пострадянського конституціоналізму, заснованого на так званому формальному або фіктивному конституціоналізмі.
Особливість новодемократичній кон
ституціоналізму, на наш погляд, полягає в тому, що він є перехідною формою від пострадянського (посттоталітарного - для країн Центральної та Східної Європи) до сучасного європейського конституціоналізму [4]. Конституційний досвід цих країн, вказує на те, що при цьому зберігаються певні залишки посттоталітарного конституціоналізму [5], які долаються протягом досить тривалого часу.
У науковій літературі використовуються різні терміни для позначення конституціоналізму в країнах колишнього соціалістичного табору та Радянського Союзу. Одні автори обмежуються національною ідентифікацією конституціоналізму в цих країнах, наприклад, український конституціоналізм, російський конституціоналізм, румунський конституціоналізм і т.п. Інші автори розглядають конституціоналізм в даних країнах через призму посткомуністичного (постсоціалістичного) конституціоналізму [6]. Треті автори вживають термін В«пострадянський конституціоналізм В»для його характеристики в колишніх радянських республіках (Росія, Казахстан, Білорусь і т.п.). Деякі автори взагалі не виділяють додаткових ознак і характеристик для категорії конституціоналізм, вживаючи її, як якийсь універсум, тобто незалежно від існуючого політичного режиму, форми правління, державного устрою та інших характеристик держави.
На нашу думку, в умовах гострої політичної боротьби навколо проблем конституційно-правового розвитку суспільства і держави в Україні останнім часом, необхідно характеризувати конституціоналізм з точки зору чинного демократичного політичного режиму. Адже досить часто фахівці і навіть відомі вчені роблять теоретичні та практичні помилки саме через те, що намагаються витлумачити український конституціоналізм без урахування суспільно-політичних методів здійснення публічної політичної влади в державі.
Очевидно, що залишки пострадянського конституціоналізму в Україні є досить відчутними, так як мало що змінилося в реальному конституційної житті, над якою все ще тяжіють тенденції повернення до дооранжевим часам. Мова йде про повернення до традиціям В«керованої демократіїВ» в відношенні територіальних громад та регіонів після партійних місцевих виборів 2006 р., про конституційно-правовому нігілізмі не тільки простих громадян, а й певної частини політичної еліти, вихованої на авторитарно-тоталітарних доктринах, про перманентних зазіханнях на конституційні принципи національної незалежності і суверенітету з боку антидержавної опозиції і т.п., які часто дискредитують українську державність і т.п.
Тим не менш, очевидно, що історичний розвиток України ще нікому не вдалося змінити. І тому новодемократичній конституціоналізм, без сумніву, утвердиться, але для цього потрібен час і копітка робота.
Поняття конституціоналізму. В українській науці дискусійним є не тільки поняття новодемократичній конституціоналізму, а й розуміння базового поняття конституціоналізму [7].
Що ж таке конституціоналізм? З сучасних позицій конституціоналізм - це сукупність принципів, порядок діяльності і механізмів, які традиційно використовуються з метою обмеження державної влади. Межі обмеження Конституцією державної влади та всебічного гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина залежать, в значній мірі, від нашої віри в механізм конституційного регулювання і від активних дій органів державної влади та місцевого самоврядування щодо реалізації її положень. Власне кажучи, віра в те, що конституційні норми, принципи та цінності здатні юридично обмежити державну владу і нівелювати її довільне здійснення, яка втілена у відповідну наукову теорію і відповідну політичну і юридичну практику, називається доктриною конституціоналізму [8].
У широкому розумінні це явище охоплює теорію конституції, історію і практику конституційного розвитку тієї чи іншої країни, групи країн, світової спільноти в цілому. В вузькому розумінні під конституціоналізмом розуміється система ідей і знань про фундаментальних цінностях демократії: їх система, форми вираження, методи і ступінь реалізації, сукупність логічних уявлень про такому пристрої держави і суспільства, яке відповідає загальновизнаним засадам демократичного розвитку, при цьому В«правовий аспект характеристики конституціоналізму пов'язаний з юридичним закріпленням основних його ідей в конституції В»[9]. Тобто, по суті, конституціоналізм це система уявлень про загальнодемократичної, загальноцивілізаційних політико-правової цінності державно організованого суспільства.
Тому для того, щоб відповісти на питання: чи існує конституціоналізм в тій чи іншій державі, необхідно оцінити рівень розвитку в ньому конституційної законності та легітимності самої конституції, тобто його сприйняття і підтримку масовим громадським свідомістю. На основі такої оцінки також можна відповісти на питання про те, чи слід Чи змінювати конституцію або як здійснювати конституційну модернізацію, наскільки народ і політична еліта країни здатні до такої модернізації і на основі яких цінностей вона може проводитися [10].
Слід зазначити, що цінності конституціоналізму слід тлумачити історично. Це означає, що їх не можна розглядати як певний абсолют, бо інакше це може призвести до підміни справжніх цінностей формальними критеріями. Адже конституціоналізм, як і конституційне право, має справу, перш за все, з формалізованими поняттями і категоріями.
Відомо, що існують країни, які, безумовно, є демократичними, проте не мають ряду елементів, які традиційно вважаються атрибутами демократичного конституційної держави. Наприклад, Великобританія не має конституції як єдиного документа в звичному для нас розумінні; в ній не проводяться загальнодержавні референдуми - найвища і пріоритетна форма народного волевиявлення; немає там конституційного суду і жорсткого поділу влади; для верхньої палати парламенту зберігається середньовічний порядок її формування та ін Тобто, на перший погляд, внаслідок відсутності цих атрибутів, є сутт...
