Міністерство освіти республіки Білорусь
УО Білоруський державний економічний університет
Кафедра політології
Курсова робота
з дисципліни: Введення в політичну теорію
на тему: Соціальні наслідки комуністичного тоталітаризму в Білорусі
Зміст
Введення
1. Поняття тоталітаризму
1.1 Характерні ознаки тоталітарного політичного режиму
1.2 Встановлення тоталітарної системи влади в СРСР
2. Епоха сталінізму
2.1 Колективізація
2.2 Індустріалізація
2.3 Культура
2.4 Велика Вітчизняна Війна
3. Періоди В«відлигиВ» і В«застоюВ»
4. Перебудова
Висновок
Список використаних джерел
тоталітаризм сталінізм колективізація застій
Введення
Прогрес - глобальний процес, що характеризує рух людського суспільства на всьому протязі історії.
XVII-XX ст. світової історії пройшли під знаком модернізації. Модернізація - Явище цивілізаційного масштабу, глобальний феномен світової історії. На думку академіка РАН В.В. Алексєєва під модернізацією розуміється всеосяжний процес інноваційних заходів при переході від традиційного до сучасному суспільству, який при переході може бути представлений як сукупність процесів: структурної та функціональної диференціації суспільства, індустріалізації, урбанізації, бюрократизації, професіоналізації, раціоналізації, становлення сучасних мотива
ційних механізмів і т.
Модернізація являє собою відповідь на зовнішній виклик з боку більш розвинених країн. Вона являє собою спосіб В«наздоганяючогоВ» розвитку, що робляться урядом з метою подолати історичну відсталість і уникнути іноземної залежності. Саме таку мету переслідували, сталінська індустріалізація 30-х років XX століття, перебудова 1985 р. і економічні реформи 1991 - 1993 рр.. Треба зауважити, що концепція модернізації в СРСР доповнювалася становищем про випереджальний типі розвитку. Радянське керівництво хотіло не просто створити аналог західного індустріального суспільства, а перевершити основні соціальні, економічні, культурні досягнення Заходу на основі неринкової, соціалістичної моделі.
Багато наукові діячі, такі як: Т. Парсонс, В.В Алексєєв, Н.Ф. Наумова, А.Г. Вишневський, Б.Н. Миронов, дослідивши процес модернізації, присвятили йому свої праці. Американський соціолог Т. Парсонс виділив універсалії модернізації, передбачивши розпад нашої соціальної системи. Його висновок був такий: всяка модернізація тягне за собою весь ланцюжок системних змін.
У даній роботі, спираючись на наукові роботи, історичні дані та соціологічні дослідження, ми більш ретельно проаналізуємо сам процес модернізації, з якими соціальними наслідками зіткнулися СРСР, а зокрема БРСР, і яку В«соціальну цінуВ» заплатив народ за його здійсненні . А так як модернізація відбувалася в умовах комуністичної тоталітарної системи, ми розглянемо саме поняття В«тоталітаризмВ» та умови його виникнення в радянському державі, і то як обмежена ефективність і вичерпаність тоталітарних ресурсів зростання призвела до пошуку нових ресурсів і стимулів розвитку, в результаті чого наша країна прийшла до ринкової економіки і стала на демократичний шлях розвитку.
1. Поняття тоталітаризму
1.1 Характерні ознаки тоталітарного політичного режиму
В першу чергу, з'ясуємо, що являє собою тоталітарний режим в сучасній політологічній літературі. Поняття В«тоталітаризмВ» (Від лат. Totalis) означає весь, цілий, повний. Воно було введено на початку ХХ століття. У 1925 р. це поняття вперше прозвучало в італійському парламенті. Лідер італійського фашизму Б. Муссоліні ввів його в політичний лексикон. З цього часу починається становлення тоталітарного ладу в Італії, потім в СРСР в роки сталінізму і в гітлерівській Німеччині з 1933р.
Частина авторів (наприклад, академік Академії гуманітарних наук Ю.Г. Волков, академік Академії інформатизації освіти Ю.С. Борців та ін) відносять тоталітаризм до крайньої різновиди авторитарних політичних режимів. В«Тоталітаризм являє собою систему насильницького політичного панування, характеризується повним підпорядкуванням суспільства, його економічної, соціальної, ідеологічної, духовної і навіть побутового життя влади панівної еліти, організованої в цілісний військово-бюрократичний апарат і очолюваний лідером (вождь, фюрер, дуче і ін) В»[1].
Здійснити науковий аналіз тоталітарної державної системи спробувала американський політолог X. Арендт (1906-1975) в роботі "Походження тоталітаризму", опублікованій в США в 1951 р. В Основі її концепції лежить ідея тотального панування держави в суспільстві. Ця ідея реалізується в умовах "масового суспільства", за наявності "тоталітарної особистості "та" тоталітарного руху ". Соціальною базою тоталітаризму, на думку Арендт, є суспільство без класів, без соціальної стратифікації, де існує маса людей, не з'єднаних загальними інтересами, не здатних об'єднатися в організацію і спільно діяти [2]. У середовищі такої аморфної соціальної маси формується "тоталітарна особистість" - середня, пересічна, без особливих достоїнств, схильна до насильства і злочину. Саме в таких умовах виник тоталітарний нацистський політичний режим в Німеччині. Що таке тоталітаризм і які його характерні ознаки? Тоталітаризм - це такий політичний устрій, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами суспільного життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців. У політичній літературі виділяється безліч ознак цього режиму, серед яких найбільш характерними є наступні.
Перший - повна монополізація влади тим чи іншим політичним лідером. Генсек, фюрер з'єднує у своїй особі законодавчу і виконавчу влади, а судова поставлена ​​в такі умови, що вона практично втрачає свою незалежність. Опинився на вершині тоталітарної системи політик мнит себе вождем і рятівником народу. На шляху до абсолютного панування він неодмінно кого-небудь скидає, пригнічує або що-небудь руйнує. Присвоївши всю повноту влади, верховний вождь створює власну командну вертикаль. Нижчестоящих начальників він призначає і зміщує своєю волею. Кожен чиновник зобов'язаний йому кар'єрою і повинен беззастережно виконувати його вказівки. Неугодні вождю державні чиновники звільняються від займаних посад, вдаються до суду або забуттю.
Друга ознака тоталітарного режиму - ліквідація багатопартійності, встановлення панування однієї політичної партії в суспільстві. Однопартійна система дозволяє створити і впровадити в маси єдину ідеологію, підтримувати і захищати інтереси правлячого політичного режиму. У такій системі немає місця критичних виступів і опозиційним рухам.
Пропаганда, інформаційне забезпечення населення носять централізований державний характер. В основі пропагандистських догм лежать соціальні, расові, релігійні забобони. Інформаційний монополізм відкриває можливість створювати легко засвоювані громадські міфи, своєрідну гіперреальність, ілюзорний світ, які цілком захоплюють масову свідомість. Люмпенізовані верстви населення починають вірити, що вони беруть участь в політичній життя, тоді як насправді їх використовує владу в якості засобу для зміцнення своїх позицій в суспільстві.
Безроздільне панування тоталітарної партії в політичній сфері виключає можливість появи в суспільстві демократичних механізмів. Громадські організації можуть існувати лише в тому випадку, якщо вони беззастережно визнають верховенство правлячої партії. Нацистська партія в гітлерівській Німеччини, комуністичні партії в колишніх соціалістичних країнах таким шляхом досягли безпосереднього і повного контролю держави над особистістю.
Третя ознака тоталітарного режиму - створення широкого громад...
