Дипломна робота на тему:
PR технології в боротьбі політичних партій
2010
Введення
Проблематика PR, технологічний аспект їх застосування у виборчій кампанії і при веденні інформаційних воєн, - є предметом вивчення вітчизняної політології з кінця 80-х років. У західних наукових матеріалах термін В«PRВ» зустрічається набагато раніше: дослідники і аналітики вважають, що даний термін з'явився в 1807 році, вперше їм апелював до своєї аудиторію третього Президент США Джефферсон.
З 20 по 40-ті роки XX століття спостерігався процес активного становлення В«public relationsВ» як професії і як наукової дисципліни. У 1923 році вийшла в світ перша, присвячена застосуванню PR на практиці, книга Е. Л. Бернейз "Кристалізуючи громадську думку" ("Crystallizing public opinion"). Хоча розвивалися в Європі PR-технології знаходилися під великим впливом американського підходу, після війни тут почала поступово розвиватися власна модель наукової школи "паблік рілейшнз "[1]. У Німеччині склалася зовсім інша, відмінна від Західної концепція В«public relationsВ», яка виставляла зв'язки з громадськістю у формі інструменту інтеграції суспільних сил, за допомогою якого можливо забезпечення постійної взаємодії в політичних, економічних та соціальних сферах та за сприяння якого з'являється можливість стримати, так званий, ефект відчуженості людей.
Актуальність дослідження, яке буде проводитися в дипломній роботі, очевидна: вітчизняні політичні вчені та аналітики зайнялися проблемами В«public relationsВ» технологій тільки лише з 1991 року, після появи можливості альтернативних виборів. Серйозні і чітко сформовані школи В«publi
c relationsВ» в Росії ще тільки почали формуватися, проте вже досить довго за часом досліджується і розробляється ціла система найважливіших проблем політичної науки в сфері В«public relations В». Глибоке вивчення проблем самостійності політичного PR, його різниці і відмінності від політичної реклами, а також правил пропаганди, провели такі вчені як С.А.Марков, Г.Г. Почепцов, І.Б. Манн, які стверджують, що В«public relationsВ» - це самостійна сфера в політичній науці. На їхню думку, вона займається організацією зовнішньої зв'язку, однією з головних сторін якої неодмінно є громадськість і громадську думку. Цим дані дослідники прямо опонують школі В«public relationsВ» С.Ф. Лісовського, яка прирівнює політичний PR до реклами і зводить усе до ситуації виборів, чим дуже звужує підхід. Хоча В«інша сторона медалі В»- Філіп Буар, який ще в 1964 році, у своємуВ« Маніфесті PR В» викрив подібні думки і виявив несумісність цих понять. Дослідженням взаємозв'язків В«public relationsВ» і пропаганди займалися такі вчені-аналітики як Б.Л.Борісов, у своїй книзі В«Технології реклами і PRВ» він стверджував, що це досить спаяні разом поняття, відмінності яких складаються тільки лише в середовищі проживання, а саме - в політичних режимах. Продовжуючи традицію професора Тейлора, російські вчені, а саме Е.Є. Старобінскій стверджує, що В«public relationsВ» є частиною пропаганди. З ним абсолютно згоден І.С. Березін, який відвів велику кількість своїх досліджень того, що пропаганда являє собою частину PR [2].
Проблематикою дослідження В«public relationsВ» технологій, що вивчаються сучасною наукою, є так звані процеси В«чорногоВ» PR. Багато, хто вивчав В«public relationsВ», присвятили свої дослідження В«чорномуВ» PR. У числі цих вчених видні професіонали своєї справи, такі, як С. Ф. Лісовський, А. В. Поніделко, А. В. Лукашев, Г. Г. Почепцов, Ю. А. Деревицький, О. Н. Карпухін, М. М. Григор'єв. Так, Лукашев і Поніделко у своїй науковій праці В«Анатомія демократії, або Чорний PR як інститут громадянського суспільства В»висловили думку про те, що так звані В«БрудніВ» технології В«public relationsВ» стали нормою суспільства в Росії та їх застосування викликано загальним спадом морально-духовного рівня населення [3]. Інші ж фахівці, такі як А.В. Гусаковський та М.М. Григор'єв, досить справедливо зауважують, що в питанні виборів мета завжди виправдовує засоби, природно, якщо ці кошти не будуть порушувати чинних законів. Іншими словами, немає ніякого В«чорногоВ» або офіційного В«public relationsВ», є тільки ефективні, або неефективні технології, які застосовуються у передвиборчій боротьбі. Хоча, є ще один не менш важливий чинник, такий, як В«чистотаВ» технологій з морально-етичної сторони, але в даному випадку часто В«верх береВ» великий рівень розмитості визначення, як зауважує дослідник С.Л. Слободнюк [4].
В області ведення інформаційної війни в політичних процесах в останні роки з'явилися праці таких учених як В.Д. Попов, С.П. Расторгуєв, А.В. Зінов'єв, В.А. Лисичкин, Л.А. Шелепін, Ю.В. Крупнов, А.Г. Дугін, Р.А. Вахітов та інших. Так, наприклад, можна окремо виділити працю Лисичкіна і Шелепіна В« Третя світова інформаційно-психологічна війна В», яка дає досить чіткий і узагальнений аналіз тактики і стратегії інформаційних воєн в нинішній час, а також праця Г.Г. Почепцова В«Революція. com В», де наводиться аналіз технологій так званих В«кольоровихВ» революцій і ряд інших серйозних досліджень. Проте регіональний аспект в них освітлений слабко, що підводить нас до необхідності вивчення застосування PR-технологій в інформаційних війнах на прикладі Росії.
Мета дипломної роботи - вивчення використання політичних технологій масових комунікацій в області політичної передвиборчої боротьби та інформаційної політики на території Російської Федерації, а також виявлення головних характерних якостей і особливостей застосування В«public relations В»технологій у створенні позитивного і негативного іміджу політика.
Для досягнення цілей важливо вирішити наступні завдання дослідження:
1). виявити основні риси і тенденції застосування PR-технологій в політичному процесі в сучасній Росії;
2). виявити співвідношення "Public relations" технологій та адміністративних ресурсів. Дати оцінку застосуванню PR-технологій у сфері розвитку демократичних інститутів і розвитку політичної культури суспільства;
3). вивчити використання PR-технологій як інструменту інформаційної політики різних політичних суб'єктів;
4). виявити головні принципи правового регулювання застосування PR-технологій для управління, попередження та ліквідації вогнищ політичної напруженості.
5). дати оцінку сучасним методам політичного піару.
Об'єктом дослідження є політичний процес у сфері масових інформаційних комунікацій і вплив мас-медіа на громадську думку в ході демократичних процесів в Росії.
Предметом даної дипломної роботи є пошук найбільш ефективної політичної технології, передусім з області В«public relationsВ», застосовувані в ході політичних виборчих кампаній і в інших методах політичної боротьби.
Методичною базою для дослідження послужить класична політологія, яка в даному дослідженні допоможе розглянути інструменти, методи і основні принципи В«public relationsВ», засновані і сформульовані ще на початку минулого століття провідними дослідниками в цій області пізнання, такими як С. Блек, Е.Л. Бернейз, А. Лі, А. Оекла та іншими. [5]
Відповідно до наміченої метою і певними завданнями, в першому розділі дослідження автор дипломної роботи оповідає про сутність PR технологій, їх завдання і цілі, суб'єктах, які беруть участь у політичному боротьбі і про рекламу, що дозволяє впливати на хід політичних конфліктів. Друга глава присвячуватиметься опису формування іміджу політика як позитивного, так і негативного, дефініції поняття В«чорний піарВ». Далі, в третьому розділі будуть проаналізовані зарубіжний і російський досвід правового регулювання PR технологій, застосовуються у здійсненні політичного протистояння.
Глава 1. Теоретичні аспекти PR технологій в політичній ...
