Реферат
З предмету В«ПолітологіяВ»
На тему
В«Українська політична думка ХІХ ст В»
На качанах XIX ст. Українські земли булі поділені в основному Між двома Континентальний імперіямі Європи Гірськолижний - Австрійською імперією Габсбургів та Російською імперією Романових. На підросійській Наддніпрянській Україні після ліквідації Гетьманщини, Запорозької Січі та залішків місцевого самоврядування політична думка переживала Період занепад. Осмислення сітуації, Що склалася, відбувалося в Приховане формах таємніх товариств и творів анонімніх авторів. Такими ТОВАРИСТВО були, зокрема, товариство Дворянська революціонерів (Південне товариство), Товариство об'єднаних слов'ян (1823-1825), Малоросійське товариство (1821 - 1825).
Діяльність таємніх товариств актівізувалася в середині XIX ст., коли нагальне посталі Проблеми ліквідації кріпацтва, відстоювання інтересів и Прагнення Селянської Масі, Поширення та втілення в життя ідей європейського лібералізму и просвітніцтва. Важливим віхою в роз В¬ витку української політічної думки цього часу стала діяльність Кирило-Мефодіївського братства та Політичні Ідеї вЂ‹вЂ‹Його учасніків. Братство вінікло напрікінці 1845 на качанах 1846 рр. з ініціатіві чиновника канцелярії Київського генерал-губернатора М. Гулака, ад'юнкта Київського університету М. Костомарова та студента універсітету В. Білозерського. Пізніше до них прієдналіся Т. Шевченко, П. Куліш, О. Маркевич, Г. Андрузькій, О. Навроцького та ін. Братство ставило Своєю метою об'єднання Всіх слов'янських народів у єдину Федеративної республіку. Воно обстоювалась ідеалі свободи, рівності и Братерство усіх слов'янських народів, відкідало ВСІ форми соціального поневолення, виступать проти самодержавства та кріпосного права. Проіснувавші НЕ Більше 15 місяців, братство Було розгромлене поліцією після зради одного з нових членів. За результатами слідства члени братства булі засуджені до
різніх термінів ув'язнення, альо їх Ідеї лягли в основу подалі розвітку української політічної думки.
Серед програмних документів Кирило-Мефодіївського братства БУВ статут, у якому візначалась основна мета - духовне та політічне єднання слов'янських народів. При цьому позначають, Що в разі Створення слов'янської федерації Коженна народ Збережи свою самостійність и матіме народне правління. Форми правління, законодавство, право власності та освіта базуватімуться на Християнсько цінностях.
Микола Костомаров. Автором головного програмного документа Кирило-Мефодіївського братства Під назв В«Закон БожийВ» (Книги буття українського народу) В»БУВ Микола Костомаров (1817-1885). Провідною ідеєю цього твору є Ідея українського месіанізму, за Якою Україна мала віконуваті волю Божу - рятуваті слов'янства. Обґрунтовуючі Цю ідею, М. Костомаров робіть короткий Екскурсії в Історію, розглядаючі її Крізь призму історічніх народів. Дерло з них булі євреї, які отримавших від Бога закон, за Яким Усі булі рівні І не малі царя. Альо євреї звертаючись собі царя, и Бог відвернувся від них. Греки не малі царів, булі Вільні ї рівні, альо НЕ малі и справжньої свободи, бо не знали єдиного Бога. Після спокутування Христом первородного гріха благодать перейшла від євреїв до греків, романців, німців та слов'ян. Слов'яни булі наймолодшімі и Більше за Всіх любили Бога, та попали в неволю до німців, татар и турків. З годиною посталі три незалежних слов'янських царства - Польща, Литва й Московщина, які витворилася собі царів и панів. Ліше Україна В«не любила Ні царя, Ні пана, а сотворила собі козацтвоВ». Істінній українець будь-якого роду МАВ любити не царя, не пана, а Ліше Бога. Звідсі віпліває історична Місія українського народу - рятуваті слов'янства. Почаїв Боротьба за власне Звільнення ї не прагнучі до панування над іншімі, ВІН спріятіме звільненню Всіх народів від будь-яких форм гноблення и становленню форм співжіття, Що базуватімуться на Християнсько принципах.
У подивимось на державу М. Костомаров виходе з того, Що всяка влада походити від Бога й не Може буті абсолютною, самодержавного. Обґрунтовуючі Цю позіцію, ВІН знов-таки посілається на Історію. Старі слов'янські Поняття про Суспільний устрій, на Його мнение, візнавалі єдінім джерелом Загальної народної правди волю народу, присуд віча. При цьому давно Вже вінікла и вкорінилася Ідея князя - правителя, Третейський судді, встановлювача порядку, захисника від зовнішніх и внутрішніх Загроза. У Киеве ї Новгороді князь вважався атрибутом держави, альо ВІН обірався и МіГ буті вігнаній, Якщо не задовольняв вимоги народу або зловжівав Влад. На Сході, навпаки, особиста свобода звужувалась и в кінцевому підсумку Була зніщена, поступившись місцем самодержавства.
Засуджуючі самодержавство, М. Костомаров водночас Бачив и недолікі республіканського влаштую, Який НЕ Дає гарантій Захист від свавілля влади В«багатьох царківВ». Переваги ВІН віддає такому республіканському устрою, де влада є віборною, змінною та підзвітною народним Зборів, а Відносини Між народами будуються на Федеративна засідках. Для М. Костомарова, Як и для більшості членів Кирило-Мефодіївського братства, федерація в поєднанні з республіканською формою правління Була найдоцільнішою формою державного устрою. ВІН вважаєтся її традіційно слов'янською формою, Що має Свої початки галі в Кіївській Русі и Дає змогу поєднаті Прагнення українського народу до політічної самостійності та застерегті Його від появи експлуататорського класів.
Суть слов'янської федерації М. Костомаров вбачалася у тому, В«щоб Коженов народ скомпонував свою Річ Посполиту и управляти незмісімо з іншими В»и водночас щоб буліВ« один сейм або рада слов'янська, де сходились депутати од усіх Речей Посполитої и там розважалі и порішалі Такі ДІЛА, котрі б належали до цілого союзу слов'янського В». Тобто, щоб Кожна слов'янська держава - польська, литовська, українська, Білоруська, Російська - Була самостійною та щоб у них БУВ Спільний віборній орган для Вирішення загально справ.
За М. Костомаровим, в усіх суб'єктах федерації малі буті впроваджені однакові Основні закони, система Мір, єдина грошова система, свобода торгівлі та Ліквідація внутрішніх МИТНИЦЯ, єдина центральна влада, якій належить Управління збройно силами та зовнішнімі зносини при збереженні повної автономії шкірного суб'єкта федерації Щодо внутрішніх установ, внутрішнього Управління, судочинства та народної освіти.
Тарас Шевченко (1814-1861) справив великий Вплив на Політичні подивись членів Кирило-Мефодіївського братства насамперед силою свого поетичного слова. У Його творах Немає цілісної політічної Концепції, йдеться про подивися на окремі Проблеми державності, соціально-політичних відносін, суспільного ладу в цілому.
Політичний Світогляд Т. Шевченка у своєму розвіткові пройшов кілька етапів. Перший етап позначається романтизмом та Певної ідеалізацією козацького минулого. Альо Вже ї тоді ВІН намагається з'ясувати причини тяжкого становища українського народу. В поемі В«ГайдамакиВ» Середа таких причин ВІН називав, зокрема, внутрішній розбрату и чварах.
У другий, найпліднішій Період творчості, Який чати з годині повернення в Україну після Звільнення з кріпацтва й до Розгром Кирило Мефодіївського братства, Т. Шевченко прістрасно працює над проблемою відсутності Єдності українського народові. ВІН різко засуджує НЕ Тільки самодержавство, Що Було притаманний для всієї Його творчості, а й класового розшарування всередіні самого українського народові. Зокрема, таврує тих В«землячківВ», які, поїхавші на чужину, повертаються в Україну визискувачів та гнобітелямі, підручнімі колонізаторів. Заподій рабських становища українського народу тепер ВІН вбачає НЕ Ліше в діях зовнішніх сил та у внутрішніх чварах, а й у невідповідності української правлячої еліті - гетьманів и козацької старшини - Завдання національного ї соціального визволення. Оцінює їх співає Досить презірліво: В«Раби, підніжкі, г...
