План
Введення
1. Особливості виборчої системи України
2. Причини політичного кризи з точки зору політологів
3. Зміни, необхідні виборної системи
Висновок
Список джерел
В веде ня
У науковій літературі термін "виборча система" вживається звичайно в двох значеннях - Широкому і вузькому. У широкому сенсі виборча система - це система суспільних відносин, пов'язаних з виборами органів публічної влади. Сфера цих відносин досить широка. У неї входять питання визначення кола виборців і обираються, і інфраструктури виборів (створення виборчих одиниць, виборчих органів та ін), і відносин, що складаються на кожній з стадій виборчого процесу аж до його завершення. Регулюється виборча система нормами виборчого права, яке розуміється як система правових норм, що є підгалузь конституційного (державного) права. Однак не вся виборча система регулюється правовими нормами. В її складу входять також відносини, що регулюються корпоративними нормами (статутами політичних громадських об'єднань та ін), а також звичаями і традиціями даного суспільства.
1. Особливості виборчої системи України
Виборча система - далеко не нейтральний фактор в політичному процесі. Здається, тільки щодо виборів Президента ніколи не виникало суперечок: глава держави, наділений високими повноваженнями, повинен у своїх діях спиратися на підтримку якомога ширших верств населення, отже, обиратися всенародно по системі абсолютної більшості. Що ж стосується найвищого представницького органу - Верховної Ради, то з часів незалежності система виборів в парламенту принципово змінювалась лише одного разу.
24 вересня 1997, напередодні перших після прийняття Конституції України парламентських виборів-98,
був прийнятий Закон України В«Про вибори народних депутатів України В», який передбачав обрання однієї половини конституційного складу Верховної Ради в єдиному багатомандатному окрузі по партійно-блокових списками виходячи з принципу пропорційності, а другий - в 225 одномандатних округах за принципом відносної більшості. До прийняття цього закону вибори до парламенту відбувалися за мажоритарним принципом: всі 450 народних депутатів обиралися в одномандатних округах. Суто В«мажоритарноюВ» була Верховна Рада другого скликання, обрана у 1994 році. Саме її складу 28 Червень 1996 випала честь прийняття Конституції України.
Слід зауважити, що партійно-пропорційна складова парламенту була введена в виконання норми статті 36 Конституції України, де сказано: В«Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах В». На жаль, доводиться констатувати, що така демократична складова політичного життя, як багатопартійність, в Україні перетворилася на конкурентну боротьбу окремих фінансово-промислових груп на найвищому державному рівні.
Парламент України загальною чисельністю 450 депутатів (з точки зору способу обрання) складається з двох рівних частин - по 225 осіб. Половина парламенту обирається в одномандатних округах методом відносного більшості, друга половина - формується на пропорційній основі, на підставі партійних списків. Кількість мандатів, наданих тій чи іншій партії, визначається згідно відсотка голосів виборців, відданих того чи іншому політичному об'єднанню. Як видно ця система є точною копією російської моделі. Така система часто називається В«змішаноїВ» або В«КомбінованоїВ», маючи на увазі факт комплектування парламенту за двома схемами: мажоритарної та пропорційної.
Події в політичному житті України останнього року наочно демонструють кілька важливих і взаємозалежних тенденцій:
перше, поступове і неухильне ослаблення реальної влади Президента при одночасній нездатності цією владою розпорядиться,
друге, неослабне протистояння між Верховною Радою та президентом, часом приймає загострену форму прямого конфлікту та приводить до колосального нецільового витрачання всіх видів політичних ресурсів. Наслідком чого є загострена боротьба за посаду прем'єр міністра як за новий центр політичної влади, що користується більшою легітимністю, ніж президент.
В«Помаранчева революціяВ» породила безліч протиріч у такому різношерстому українському суспільстві. У той час як одні стояли на Майдані і вимагали відставки такого ненависного Кучми, інші закликали не допустити незаконного, на їхню думку, нехтування виборчого законодавства. З самого початку виборів на Україні Ющенко і його прихильники говорили, що вони будуть сфальсифіковані. Говорили про це так само часто і наполегливо, як пізніше стверджували про те, що Ющенко був отруєний. Картина, яка активно впроваджувалася в суспільну свідомість, була проста: є влада, репресують український народ, в абсолютній більшості своїй підтримує Ющенка, і адміністративний ресурс, за допомогою якого влада буде фальсифікувати вибори. Перший тур не підтвердив цю картину: фальсифікації були зафіксовані з обох сторін, а всі exit-pools, за винятком В«анонімного опитуванняВ», проведеного Центром Разумкова, віддали незначну перевагу в першому турі Віктору Януковичу. Всі пам'ятають як Ющенко приніс присягу на біблії у Верховній Раді, тим самим фактично проголосивши себе президентом країни. Безумовно, це говорило про кризу виборчої системи України. Своє слово в цей період сказав Верховний Суд країни, але проблема залишилася. Про реформування виборчої системи говорять давно багато політики і політологи, як прихильники режиму, так і опозиціонери. Революція лише загострила і без того очевидний факт.
Багато пропонують, взагалі ввести в країні 100% мажоритарну систему, оскільки в перехідний період вона нібито більш ефективна.
Як позитивну тенденцію можна відзначити формування в останні роки більш розвиненою партійною системи на Україні, так як з'явилася дійсно реальна боротьба за владу кількох сильних партій, як наслідок цього бурхлива політичне життя і дійсно, важко спрогнозувати яка партія переможе на наступних парламентських виборах, так швидко все змінюється.
2. Причини політичної кризи з точки зору політологів
Політична криза в країні став предметом обговорення на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю Українського центру політичного менеджменту. Політологи, психологи, соціологи, історики, філософи шукали відповідь на два головні питання: чому країна опинилася у наймасштабнішому з часів незалежності України кризі і як тепер з нього вийти?
Причини нинішнього критичного становища учасники конференції розділили на політичні, економічні і соціальні. Вчені впевнені, що в тупику країна опинилася, перш за все, через непрофесійні політиків, їх невмілого керівництва. Здобувши незалежність після розвалу СРСР, Україна взяла курс на демократію, побудувати яку, до нещастя, не вдалося й донині. На думку політологів, багато з тих, хто знаходиться сьогодні при владі, В«інтелектуально нездатні управляти В»і ведуть антиукраїнську і антиконституційну політику, доведший країну до кризи в усіх відношеннях. Наводилися й результати останніх соціологічних опитувань: 49% населення не сприймають Україну самостійної державою, 62% не задоволені своїм становищем і 72% готові прийняти сильну руку.
Вже не вірять у світле майбутнє країни ні дорослі, ні малі діти, а кожен четвертий студент сьогодні бажає виїхати за кордон, де вже живуть і працюють без малого п'ять виборів, давно нікого не дивує. Питання: чому? Справа в тому, вважають фахівці, що політики сприймають владу як власність і як об'єкт надприбутки. Кажуть, місце в парламенті коштує близько 20 мільйонів доларів і В«відбиваєтьсяВ» всього за три місяці. Але страшно навіть не це, а те, що всі все знають, але зробити нічого не можуть - не дозволяє наша виборча система. За наявності 153 партій вибір українця обмежений. Оскільк...
