Специфіка "Політичного гіперпростору" метрополії на рубежі XX і XXI сторіч
Вульфович Р. М.
Складність і комплексність політичних процесів, що протікають в сучасних найбільших містах [У зв'язку зі своїм винятковим політичним впливом як в регіональному та національному, так і в міжнародному масштабі, дані урбаністичні форми можуть бути визначені як метрополії], дозволяє говорити про "політичне гіперпросторі" метрополії як узагальнюючому понятті, основі розгляду та аналізу даних процесів.
До основними параметрами "політичного гіперпростору" метрополії можуть бути віднесені: "актори", що діють в цьому просторі (Вищі керівники і політики різних рівнів, політичні партії, групи інтересів, соціальні рухи, політично активні або пасивні індивідууми); органи влади і управління, що виступають як основні політичні інститути метрополітенського простору (кількість рівнів та їх компетенція можуть бути різними); політичні процеси (прийняття базових стратегічних рішень щодо метрополій керуючими системами більш високого порядку; формування власне метрополітенськой політики системою керування самою метрополії і основними політичними силами, що беруть участь в процесі; формування і вираження політичної волі об'єднаннями громадян); "Політичний час", протягом якого може відрізнятися в різних вимірах "гіперпростору" залежно від діючих акторів, ефективності інститутів і характеру процесів.
В Нині вченими різних країн активно ведуться дослідження різних параметрів "політичного гіперпростору" метрополій, тому проблеми формування систем управління, здатних здійснювати балансування всіх процесів, що протікають в даному просторі, і керованості цих систем в цілому є одними з найбільш складних проблем сучасної науки управління в цілому [Лола А. Принципи управління найбільшим містом// Проблеми теорії та практики управління. - 1997,? 2; Harris Nagel, Fabricius Ida. (Eds.) Citi
es and Structural Adjustment. London and Bristol, PA: UCL Press, 1996; Jonas Andrew E.G. A Place for Politics in Urban Theory: The Organization and Strategies of Urban Coalitions. // Urban Geography, 1993, 13 (3), pp. 280-290; Magnusson Warren. The Search for Political Space: Globalization, Social Movements, and The Urban Political Expirience. Toronto, Buffalo, London: University of Toronto Press, 1996].
В Серед головних проблем, від яких залежить майбутнє сучасних мега-міст, по думку більшості фахівців є дотримання балансу між (1) демократією і ефективністю; (2) соціальною справедливістю і хорошою системою управління [Calogero Muscara. "Giant cities, urban management and the global economy. "Ekistics, 1998]. Дана проблема в даний час є однією з найскладніших і найбільш гострих і для російських міст.
Необхідність створення ефективного міського господарства вимагає формування в "Політичному гіперпросторі" особливого "економічного вимірювання ", яке сприяло б розвитку всіх економічних структур на території метрополії, незалежно від форм власності та позаекономічних факторів. Основою для цього може стати виконання органами управління метрополії ролі "генератора ідей" і активного "Стимулятора", "каталізатора" економічного розвитку. Дана концепція чітко сформульована і глибоко розроблена теоретиками і втілена на практиці в концепціях НПМ (Нового Публічного Менеджменту - нової моделі управління в публічному секторі) [European Cities, Planning Systems and Property Markets. Edt. by J.Berry and St. McGeal. London, 1995. - P.21-23; Neues Berliner Verwaltungsmanagement. Konzepte. Hrsg. Berlin: Senatsverwaltung fur Finanzen, 1996].
Процес формування економічного виміру ускладнюється у великих метрополіях наявністю в них численних структурних елементів в "Політико-адміністративному" вимірі, де діють різні політико-адміністративні утворення, часто мають століття історії існування в якості самостійних муніципалітетів або структур надмуніціпального, а також державного рівня. Так в "економічному вимірі "трехштатного Нью-Йорка діють такі суб'єкти політико-адміністративного виміру: 32 графства, розташовані на території трьох штатів США. При цьому в ряді сфер їх взаємодія абсолютно необхідно для дотримання вимоги ефективності та економічності (транспорт, водопостачання, охорона навколишнього середовища, вирішення проблем бідності та зайнятості населення і т.д.).
В зв'язку з високим ступенем фрагментації "політико-адміністративного" вимірювання необхідно активна взаємодія економічних структур і органів управління всіх рівнів з метою координації різних видів діяльності, а також створення однакового якості життя на всій території метрополії.
Принцип субсидіарності [Європейська Хартія МСУ// Народний депутат, 1993,? 11], лежачий в основі систем місцевого самоврядування, повинен стати основою структурування "Політичного гіперпростору" метрополії, тому він передбачає виконання функцій тим рівнем управління, на якому вони безпосередньо необхідні, тобто розподіл компетенції та відповідальності, починаючи з нижчих рівнів. У метрополії такими можуть бути муніципалітет або ще більш дрібні структурні елементи (не завжди інституалізовані). Функції, які вони не в змозі виконувати самостійно у зв'язку з відсутністю або недоліком ресурсів (всіх видів, включаючи кадрові), вони можуть виконувати спільно з іншими муніципалітетами або передавати на більш високі рівні управління.
В зв'язку з необхідністю взаємодії численних акторів у "Політичному гіперпросторі" метрополії все більшого значення при ускладненні функцій і розширенні їх спектру, а також в ході поглиблення і загострення багатьох соціальних проблем в процесі глобалізації економічних процесів набувають такі механізми як добровільна кооперація, спільне надання послуг населенню, створення єдиних органів управління по функціональною ознакою, тобто використання більш гнучких організаційних структур і методів, що забезпечують високу ефективність процесу суспільного управління [Yaro R. D., Hiss T. (Regional Plan Association). A Region at Risk: The Third Regional Plan for the NY - NJ - Connecticut Metropolitan Area].
Поряд з ефективністю економічних процесів і процесу управління ними в рамках великої метрополії все більшого значення набуває демократизація політичних процесів, пов'язаних з прийняттям як стратегічних (визначають загальні напрями розвитку), так і тактичних (пов'язаних з конкретними діями системи управління) рішень. Можливості залучення громадян до процесу прийняття рішень повинні постійно поповнюватися новими методами і формами. Сучасні інформаційні технології дозволяють широко інформувати населення про всіх прийнятих рішеннях, що робить процес управління більш прозорим. Однак цього недостатньо для того, щоб управління в метрополії дійсно здійснювалося на демократичній основі. Необхідне залучення громадян до прийняттю рішень, що стосуються безпосередньо тих частин метрополії, де вони проживають, тих функцій, які зачіпають їх інтереси [В англомовній літературі в даний час протиставляються терміни "government" і "governance": під першим мається на увазі формалізований процес управління в рамках традиційних інститутів, а під другим - гнучкий і включає в себе неформальні елементи багатовимірного "політичного гіперпростору" демократичний процес управління з широким залученням громадян].
Децентралізації, демократизація та вдосконалення механізмів управління з широким використанням сучасних управлінських та інформаційних технологій повинні стати основою для створення ефективних систем управління в найбільших російських містах, перш за все, в Москві і Петербурзі [Voulfovich R. Decentralization, Democratization, and Urban Management: The Case of St. Petersburg. Global Outlook. International Urban Research Monitor. Washington: W. Wilson Center, January 2001.]. Для цього необхідна міцна правова база, що включає правові акти всіх рівнів, починаючи з Європейської Хартії і аж до статутів муніципальних утворень, входять до складу метрополії. Між окремими документами не повинно існувати протиріч і невідповідностей, тому вони додатково вносять елементи дезінтеграції і деструкції в "політичне гіперпростір "[Буланова Ю. На столицю шукають управу. // Общая газета, 2001, 5 квітня].
Існуюча в даний час система МСУ в Петербурзі вимагає правового, структурного, функціонального вдосконалення. При цьому можуть бути використані вже наявними муніципальні округи, однак взаємодія між ними, а також між муніципальним рівнем і рівнями державного управління (районним і міським) вимагає додаткової відпрацювання механізмів для нормальної структуризації та ефективного функціонування всіх вимірів "Політичного гіперпростору" метрополії.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту polit.mezhdunarodnik.ru/
