ВСТУП
Змістпоняття В«правовий режимВ» вже було предметом дослідження у вітчизняній науці,в тому числі і стосовно до морських просторів. Так, наприклад,С.В.Молодцов вважав, що правовий режим являє собою систему юридичнихнорм і правил, які регулюють діяльність і поведінку суб'єктів права навідповідної морської території. Зазначене поняття необхідно відрізняти відтерміна В«правовий статусВ», визначального наявність або відсутністьдержавного суверенітету над тим чи іншим морським простором.С.В.Молодцов підкреслював, що обидва ці поняття тісно пов'язані між собою, але нерівнозначні, оскільки в рамках території з однорідним правовим статусом(Наприклад, морське простір, що знаходиться під суверенітетом прибережноїдержави і що становить його державну територію) мають місце морськіпростору з різними правовими режимами (наприклад, внутрішні морські води та,територіальне море) [1]. Зазначеної точки зорудотримується і Ю.Г.Барсегов, який вважає, що в основі юридичногоділення морських просторів за їх міжнародно-правовим статусом завжди лежаводин чіткий, ясний і безперечний критерій - наявність або відсутністьтериторіального суверенітету держав. Припускаючи існування певнихмодифікацій правових режимів в межах однорідних за статусом морськихпросторів (наприклад, відкрите море), Ю.Г.Барсегов вказує, що визначенняпереліку та обсягу свобод відкритого моря в морському просторі з тим чи іншимправовим режимом на відміну від виявлення його правового статусу євторинним, похідним питанням, вирішення якого залежить від розсудуспівтовариства держав [2].
Такимчином, під терміном В«правовий режимВ» слід розуміти сукупність правовихнорм, що регламентують основні права та обов'язки держав увідповідному морському просторі, зміст яких дозволяєпринципово відрізняти це морський простір від інших видів (категорій)морських просторів.
Основнимицілями і завданнями цієї роботи є: аналіз історії розвиткуміжнародно-правової регламентації режиму морських просторів, виявленняступеня відповідності чинного законодавства положенням Конвенції ООН поморського права 1982 р., дослідження правових режимів морських просторів насучасному етапі, а також розгляд питань, що стосуються митноїюрисдикції в морських просторах і ролі митних органів.
В умовах інтеграції російської економіки в міжнароднеекономічний простір та приєднання до Світової організації торгівлізростають роль і значення митного регулювання як елементудержавного управління зовнішньоторговельною діяльністю. Порядок і правила,при дотриманні яких особи реалізують право на переміщення товарів ітранспортних засобів через митний кордон Російської Федерації, встановленів прив'язці до економічних процесів, так як самі по собі митні правила єлише інструментом для виконання основного завдання економічної політикидержави - розвитку і зміцнення національної економіки.
Росії, маєвиходи до 3-м океанам, 3-м морям і берегову лінію, загальна протяжність якоїє найбільшою в світі [3], надзвичайно важливо зростаюче зроку в рік економічне значення просторів Світового океану. Морськесудноплавство В«підпираєтьсяВ» іншим видом морепользования, інтенсивно розвиваютьсяв останні десятиліття - морський видобутком нафти і газу, а також традиційнимвидом освоєння морських просторів - найдавнішим і разом з тим, за умовираціонального регулювання, стійко поновлюваним - промислом риби та іншихводних живих ресурсів.
Здійснювані в відношенні переміщуваних об'єктів митніпроцедури в морських просторах залежать безпосередньо від обсягу митноїюрисдикції в цих просторах і функціональних режимів переміщуються судів.Особливості процедур переміщення товарів і транспортних засобів черезмитний кордон в морських просторах зумовлюють і особливостізастосування форм митного контролю, так як неможливість фактичногоконтролю за переміщенням морських суден через митний кордон створюєсприятливі умови для масового порушення митних правил.
Багаті воднимибіологічними ресурсами простору Далекосхідних морів привертають до себепильну увагу сусідніх держав регіону, провідних безконтрольнийпромисел в цих морських просторах. Чималий В«внесокВ» в розкрадання морськихзапасів вносять і російські підприємці, багато в чому завдяки їхдіяльності активно розвиваються рибогосподарські комплекси сусідніх країнАзіатсько-Тихоокеанського регіону. Ці факти говорять про необхідність аналізу механізмумитного контролю за переміщенням через митний кордон рибодобувнихсудів та продукції водного промислу, а також реалізації прав митних органівна здійснення митного контролю в морських просторах.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯІмплементації Конвенції 1982 РОКУ у внутрішньодержавному праві РОСІЇ
Міжнародне морське право - це галузь міжнародного права, що складається з принципів і норм, які визначають режим морських просторів і регулюють відносини суб'єктів міжнародного права у зв'язку з їх діяльністю у Світовому океані.
Міжнародне морське право є однією з найстаріших галузей міжнародного права і являє собою сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що визначають правовий режим морських просторів і регулюють відносини між державами, іншими учасниками правовідносин у зв'язку з їх діяльністю з використання морів, океанів і їх ресурсів.
Протягом довгого часу основу даної галузі становило звичаєве право, регулюючи, перш за все відносини, пов'язані з мореплавством і рибальством. Міжнародний договір також застосовувався для цих цілей на ранніх стадіях розвитку міжнародного морського права, але досить рідко.
Історія міжнародних морських відносин свідчить про те, що норми і принципи міжнародного морського права складалися і розвивалися при безпосередній взаємодії двох тенденцій - захисту своїх інтересів прибережними державами і необхідності вільного використання відкритого моря в інтересах усіх суб'єктів міжнародного права.
1.1 Поняття та правовий механізмімплементації міжнародного права у внутрішньодержавне законодавство
Велику роль в міжнародному морському праві відіграє національне законодавство, оскільки різні нормативні акти держав містять положення, спрямовані на імплементацію міжнародно-правових норм, що стосуються режиму морських просторів, або встановлюють правила користування певними просторами, наприклад внутрішніми водами.
Вітчизнянадоктрина міжнародного права розглядає міжнародне право івнутрішньодержавне право в якості діалектично взаємопов'язаних правовихсистем, обгрунтовує можливість і необхідність їх узгодженості,підкреслює їх тісну взаємозалежність [4]. Міжнародне правовпливає на внутрішньодержавне право, обумовлює його розвиток.Внутрішньодержавне право, однак, також має "канали" впливуна міжнародне право і, найчастіше, є джерелом норм останнього. Однимз аспектів взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного праває процес реалізації або введення в життя міжнародно-правових норм увнутрішньодержавному праві. Цей процес у міжнародно-правовій науці тапрактиці отримав назву імплементації. Саме правовий механізмімплементації, установлюваний, як правило, в конституційному законодавствікожної держави, покликаний забезпечувати найбільш чітке виконання міжнародно-правовихзобов'язань державами.
Імплементація - фактичне здійснення міжнародних зобов'язань на внутрішньодержавному рівні шляхом трансформації міжнародно-правових норм у національні закони та підзаконні акти [5]. Фактично - це включення в систему національного права міжнародно-правових норм.
Великетеоретичне і практичне значення набули різні концепціїімплементації міжнародного права [6]. В залежностівід прийняття тієї чи іншої концепції формується механізм імплементаціїміжнародного права.
Виникла в англійськійюридичній практиці в XVIIIстолітті і є загальновизнаною і обов'язковою до цього дня теорія адаптації, встановлюєпринцип, згідно з яким міжнародне право є частиноювнутрішньодержавного права. Формула ця знайшла визнання ...
