ктура, що дозволяє постійно поповнювати та оновлювати інформаційні ресурси в кількостях, необхідних для вирішення завдань соціального, економічного і науково-технічного розвитку.
Простежимо більш детально існуючі тенденції в розвитку інформаційного суспільства. Однак спочатку відзначимо, що в даний час жодне держава не знаходиться в цій стадії. [3].
До цих пір не існує загальноприйнятого критерію оцінки повномасштабного інформаційного суспільства, однак відомі спроби його сформулювати. Цікавий критерій запропонував академік А. П. Єршов [4]: ​​за твердженням, якого про фази просування до інформаційного суспільства слід судити за сукупними Пропускна здатність каналів зв'язку. За цим стоїть проста і глибока думка: розвиток каналів зв'язку відображає і рівень комп'ютеризації, і обсяг накопиченої інформації, і об'єктивну потребу суспільства у всіх видах інформаційного обміну, і інші прояви інформатизації. Згідно з цим критерієм, рання фаза інформатизації суспільства настає при досягненні діючої в ньому сукупної пропускної спроможності каналів зв'язку, що забезпечує розгортання достатньо надійною міжміської телефонної мережі. Завершальна фаза - при можливості реалізації надійного та оперативного інформаційного контакту між членами суспільства за принципом В«кожен з кожнимВ». На завершальній фазі пропускна спроможність каналів зв'язку, за оцінкою А.П. Єршова, 10 млн. Мбіт/сек на людину - В мільйон разів більша, ніж у першій фазі.
В останні півстоліття в розвинених країнах світу пропускна здатність комунікаційних мереж передачі інформації зростала в середньому приблизно в 10 раз за десятиліття. При таких темпах час входження в розвинуте інформаційне суспільство становить близько 7 десятиліть, звідки і виходять наведені вище оцінки про час завершення переходу до інформаційного суспільства.
Відзначимо, що часто поняття В«інформаційне суспільствоВ» ототожнюється з поняттям В«постіндустріальне суспільствоВ», розуміється як с
успільство, в якому інформація і знання є домінуючим продуктом, а їх виробництво - як один з провідних видів індустрії.
Слід, однак, застерегти від перенесення поняття В«інформаційне суспільство В»в площину відносин, пов'язаних з формами власності та суспільно-політичним устроєм. Поняття В«інформаційна революціяВ» не має нічого спільного з поняттям В«соціальна революціяВ». Інформаційне суспільство не буде суспільством загального благоденства, як це іноді намагаються зображати. Інформаційне суспільство не є чергова утопія - навпаки, його проявами є жорстка конкуренція і боротьба за існування. Життя вже показала, що в процесі просування до інформаційного суспільства посилюється розрив між значною частиною світу і провідними в плані інформатизації країнами. Навіть у масштабах однієї з таких країн, як США чи Японія, найбільш далеко продвинувшихся на шляху до інформаційного суспільства, соціальне розшарування не дозволяє значної частини населення користуватися благами інформатизації. [5].
Тим не менш, реальні та очікувані в найближчому майбутньому зміни великі і стосуються всіх сторін життя суспільства. Змінюється і спосіб життя людей в тих країнах, які стали на шлях глобальної інформатизації, включаючи трудову і громадсько-політичну діяльність, а також побутову, соціально-культурну, дозвільну діяльність і т.д. Ці зміни системними, взаємопов'язані між собою, і охоплюють значну частину життя суспільства й особистості.
Інформація завжди грала величезну роль в житті суспільства і окремої індивідуума. Володіння інформацією, домінування на інформаційному полі з найдавніших часів було необхідною умовою наявності влади у панівною соціальної групи.
Розвиток засобів зберігання, передачі та обробки інформації в історії людського суспільства йшло нерівномірно. Кілька разів в історії людства відбувалися радикальні зміни в інформаційній галузі, які називають В«Інформаційними революціямиВ».
Перша інформаційна революція пов'язана з винаходом писемності. Писемність створила можливість для нагромадження і поширення знань, для передачі знань майбутнім поколінням. Цивілізації, які освоїли писемність, розвивалися швидше інших, досягали більш високого культурного і економічного рівня. Прикладами можуть служити стародавній Єгипет, країни Межиріччя, Китай. Усередині цієї революції вельми значущим виявився етап переходу від піктографічного і ієрогліфічного листа до алфавітного; це зробило писемність більш доступною і, в значній мірі, сприяло зміщенню центрів цивілізації в Європу [6].
Друга інформаційна революція (середина XVI ст.) була пов'язана з винаходом книгодрукування. Стало можливим не тільки зберігати інформацію, але і зробити її масово-доступною. Грамотність стає масовим явищем. Всі це прискорило зростання науки і техніки, допомогло промислової революції. Книги переступили межі країн, що сприяло початку створення загальнолюдської цивілізації.
Третя інформаційна революція (кінець XIX ст.) була обумовлена прогресом засобів зв'язку. Телеграф, телефон, радіо дозволили оперативно передавати інформацію на будь-які відстані. Саме в цей історичної період з'явилися зародки того процесу, який в наші дні називають В«глобалізацієюВ». Прогрес засобів передачі інформації в значній мірі сприяв бурхливому розвитку науки і техніки, яке потребувало надійних і швидкодіючих каналах зв'язку.
Четверта інформаційна революція (70-ті рр.. XX в.) пов'язана з появою мікропроцесорної техніки і, зокрема, персональних комп'ютерів. Відзначимо, що не поява комп'ютерів в середині ХХ століття саме по собі, а саме мікропроцесорні системи зробили вирішальний вплив на інформаційну революцію. Незабаром після цього виникли комп'ютерні телекомунікації, радикально змінили системи зберігання і пошуку інформації. Саме четверта інформаційна революція дала поштовх до настільки істотним змінам у розвитку суспільства, що для його характеристики з'явився новий термін Вѕ В«інформаційне суспільствоВ» [7].
Інформаційні революції завжди були тими критичними точками всесвітньої історії, після яких починалися якісно інші етапи розвитку цивілізації. [8]
Парадоксально, але у міру переходу від одного етапу інформаційної революції до іншого наростали прояви, так званого, В«інформаційного кризи В»- явища, найважливішою рисою якого є перевищення обсягу інформації того рівня, за яким знаходиться здатність людини сприймати і аналізувати її. До винаходу друкарства освічений європеєць, знав 3-4 мови, міг прочитати практично всю європейську літературу та відслідковувати майже повністю значиму суспільно-політичну інформацію. В результаті другої інформаційної революції стало неможливим повне прочитання книг, а третьої - повне володіння оперативною інформацією; і те, й інше - перші прояви інформаційної кризи. Ці процеси образливі, так як прийняття важливих рішень вимагає володіння повною інформацією по відповідній проблемі, її осмислення та аналізу.
В повній мірі інформаційний криза проявилася до середини ХХ століття. Потоки інформації стали настільки величезними, що людина не має можливості сприймати їх і аналізувати в повній мірі. Це стосується навіть відносно вузьких сфер людської діяльності. Наприклад, часом буває простіше і економічно доцільніше виконати науково-технічну розробку, ніж знайти повну інформацію про неї. Подібні явища ведуть до роз'єднаності і певної розгубленості фахівців і тих, хто ухвалює відповідальні рішення [9].
Виникнення великих потоків інформації було обумовлено:
В· постійним збільшенням числа періодичних видань з різних галузей знань; так, якщо в початку ХХ століття число щомісячних фізичних журналів, читання яких дозволяло науковцеві бути повністю в курсі науки, не перевищувало десяти, то до кінця століття їх стало на порядок більше, а обсяг кожного випуску збільшився у багато разів;
В· надзвичайно швидким ростом числа книг, документів, звітів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються рез...
