ядки, заміщення задоволення блокованої потреби і перекладання діяльності як форма самореалізації й самоповаги. Якщо ж агресивні дії періодично повторюються, то в цьому випадку слід говорити про агресивну поведінку. Агресивна поведінка - це дії, що мають на меті спричинення моральної чи фізичної шкоди іншим.
В останні роки, вчені, працюючі в різних напрямках, пропонують різноманітні підходи і трактування до визначення сутності агресивної поведінки, його психологічних механізмів, але в загальних рисах агресивність розуміється як цілеспрямоване нанесення фізичного або психічної шкоди іншій особі.
Під дитячою агресивністю розуміють дії дитини, спрямовані на нанесення фізичного або психічного шкоди іншій людині або самому собі. Агресивність дітей може виявлятися нанесенням ударів кулаками батькам і незнайомим, а також у тому, що дитина мучить тварин, розбиває посуд, псує меблі, рве зошити, кусається. Нерідко агресію діти спрямовують на самого себе: вони рвуть свій одяг, завдають рани.
Форми дитячої агресивності проявляються в наступних реакціях:
В· негативізм - Почуття протиріччя, відкидання, відторгнення суспільних стереотипів і прийнятих в суспільстві форм поведінки;
В· дратівливість - Готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість);
В· підозрілість - В діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду;
В· образа - Заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії;
В· почуття провини - висловлює можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління;
В· запальність - Дитина кидає іграшки, грубо відповідає, плюється.
Дошкільний вік - це початок всебічного розвитку і формування особистості. В цей період діяльність
аналізаторів, розвиток уявлень, уяви, пам'яті, мислення та мовлення у комплексі призводять до формування чуттєвого етапу пізнання світу. Інтенсивно формується логічне мислення, з'являються елементи абстрактних міркувань. Дошкільник прагне уявити світ таким, яким він його бачить. Навіть фантазію він схильний розцінювати як реальність.
Дошкільний вік можна назвати періодом найбільш інтенсивного освоєння смислів і цілей людської діяльності, періодом інтенсивної орієнтації в них. У дошкільному дитинстві значні зміни відбуваються у всіх сферах психічного розвитку дитини. Як ні в якому іншому віці, дитина освоює широке коло діяльності - ігрову, трудову, продуктивні, побутову, спілкування, формується як технічна сторона, як і мотиваційно - цільова [25, с.78].
Н.Е Веракса і А.Н. Веракса дошкільний вік ділять на:
- молодший дошкільний вік (Від трьох до чотирьох років);
- середній дошкільний вік (Від чотирьох до п'яти років);
- старший дошкільний вік (Від п'яти до семи років).
Соціальна ситуація розвитку в молодшому дошкільному віці характеризується появою цілого ряду нових рис. Перш за все, дитина четвертого року життя може відокремити людину, виконує дії від самої дії. Фактично криза 3 років говорить про те, що для дитини стає важливим система відносин між людьми, а не тільки дії, виконувані ними. Тим самим закладається основа для нового світорозуміння. Вперше дитина починає усвідомлювати і замислюватися над тим, що крім дій існують ті, хто їх виконує. Єдиним доступним способом розуміння інших людей для дошкільників виявляється можливість діяти так само, як вони. Якщо раніше дитина просто виконував дії, то тепер він робить його, наслідуючи дорослим. Таким чином, перед дитиною починається особливим чином виступати соціальна роль дорослого. Однак молодший дошкільник не може в точності наслідувати дії дорослого, оскільки його можливості вкрай обмежені [11, с.35].
Середній дошкільний вік - це період, коли починають формуватися основні структури особистості дитини, відповідальні за його довільне моральна поведінка. Особливу роль тут грають дорослі, який повинен розуміти: саме він є тією людиною, з яким дитина ідентифікує себе. Педагог не повинен віддаляти від себе дитину, провокувати негативні переживання, які можуть бути викликані негативною оцінкою поведінки малюка, несподіваними і гучними криками із загрозою в його адресу або ігноруванням його ініціативи при демонстрації власного досягнення.
В віці 5-6 років у дітей з'являється стійкий інтерес до встановлення позитивних взаємодій з однолітками. Своєрідність соціальної ситуації полягає в тому, що відбувається розширення кола спілкування дошкільників, виникають стійкі зв'язки з іншими дітьми, які виступають у ролі партнерів по ігровій діяльності. У цьому віці свідомість дитини стає досить розвиненим, і він здатний одночасно утримувати як відносини, наказані роллю, так і відносини, що виникають по ходу гри, відповідні реальним взаємодіям дітей. Розвиток свідомості призводить до того, що діти починають розуміти соціальну цінність тих чи інших ролей. У них з'являються ролі менше і більш переважні. При їх розподілі дуже часто можуть виникати конфлікти [11, с.49].
В старшому дошкільному віці відбувається подальший розвиток уяви. Діти вже здатні придумувати оригінальні деталізовані образи. У дитини шостого року життя спостерігається прогрес у розвитку мови. Його мова стає більш виразною, відбувається вдосконалення слухового сприйняття, розвивається фонематичний слух, що дозволяє йому не тільки правильно говорити, а й вказувати на неправильне вимова слів іншими. Крім того, відбувається розвиток смислової сторони мови, що виражається в широкому використанні синонімів і антонімів. Зв'язкова монологічна мова дозволяє дитині добре переказувати почуте, складати розповіді по картинках. Дошкільник може описати іграшки і розгорнути сюжет, який буде оповідати про дії однієї або декількох іграшок одночасно.
Особливе значення в старшому дошкільному віці набувають моральні мотиви. До них відносяться прагнення дітей допомогти іншим людям, зробити їм щось хороше, приємне, корисне. Для старших дошкільнят на перший план виступає мотив допомоги іншим дітям: вони готові достатньо довго займатися нецікавою діяльністю (сортувати кубики, якщо їм відомо, що в подальшому в ці кубики будуть грати малята).
На сьомому році життя продовжується особистісний розвиток дошкільника. Відбувається розвиток самосвідомості дитини, що дозволяє йому більш точно і адекватно розраховувати свої можливості. Він правильно сприймає ставлення до нього інших людей (як його оцінюють батьки в тій чи іншій ситуації). Важливим показником розвитку дитини сьомого року життя є його готовність до шкільного навчання. Готовність до шкільного навчання припускає певний рівень пізнавального розвитку (або інтелектуальну готовність). Вона включає в себе високий рівень розвитку сприйняття, пам'яті, уяви і мислення. Готовність дошкільника до школи, безумовно пов'язана з бажанням дитини зайняти таку позицію. Це означає, що він хоче займатися чим - то суттєво важливим, справжнім, соціально - цінних і стати соціально значущою фігурою.
Агресивні дії у людей можна спостерігати вже з самого раннього віку. У дитячому віці дитяча агресивність проявляється в імпульсивних приступах упертості, не піддається управлінню з боку дорослих. Виражається це найчастіше спалахами злості або гніву, супроводжується криком, бриканням, дотиком, щипана, драчливостью. Причиною такої поведінки, з одного боку є блокування бажань чи наміченої програми дій в результаті або неналежного догляду батьками за дитиною, або застосуванням ними виховного впливу (коли обмежували або стримували отримання задоволення).
В ранньому дошкільному та молодшому шкільному віці досить обгрунтовано прийнято вважати, що прояв агресивності в чому пов'язані з процесами статеворольової ідентифікації дитини або особливостями В«едипового ситуаціїВ» в сім'ї. Вплив найближчого оточення і процесів...
